Справа № 524/7595/22
Провадження №1-кп/524/107/25
05.09.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорськ Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, офіційно не працюючої, студентки Кременчуцького медичного фахового коледжу імені В.І. Литвиненка, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 2015 року народження, статусу учасника АТО не має, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у зв'язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022175500000909 від 24.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022175500000909 від 24.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 23.07.2022 року приблизно о 21 годині 50 хвилин знаходилась у дворі будинку АДРЕСА_2 , коли у неї на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння раніше не знайомій їй ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, схопила її ззаду за волосся, повалила на землю, вдарила два рази ногою по голові, один раз ударила ногою у плече, спричинивши тим самим ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , заявила клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Своє клопотання захисник мотивувала тим, що з дня вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, минуло більше двох років. Обвинувачена ОСОБА_7 клопотання захисника підтримала та зазначила, що їй зрозумілі роз'яснені судом наслідки звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст. 49 КК України, її позиція добровільна, вона наполягає на цьому та не бажає скористатися правом на судове провадження у загальному порядку. Вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти клопотання сторони захисту, вважаючи, що відповідно до положень ст. 49 КК України, наявні підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності. Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на необхідності дослідження всіх доказів у справі, і тільки після встановлення вини чи невинуватості вирішити питання щодо закриття провадження.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Приписами ч. 3 ст. 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 січня 2025 року (справа № 757/72925/17-к, провадження № 51-4104км24), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є кримінальним проступком. Санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачене покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вчинено 23 липня 2022 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день розгляду цього клопотання (05 вересня 2025 року), з дня вчинення інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, пройшло 3 (три) роки, 1 (один) місяць та 13 (тринадцять) днів. При цьому даних про те, що протягом цього строку ОСОБА_7 вчиняла нові кримінальні правопорушення, ухилялася від слідства чи суду, матеріали кримінального провадження не містять. Вказаний строк не зупинявся та не переривався.
Суд звертає увагу на особливості застосування положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Закриття кримінального провадження за ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Однак, на відміну від змісту вироку (ст. 374 КПК України), який поряд з іншим має містити рішення про винуватість особи у пред'явленому обвинуваченні, зміст ухвали (ст. 372 КПК України) має містити лише суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини, що стосуються цього питання із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, висновки та інше.
Тому, до ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи. Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, викладеними у постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 559/182/19, провадження № 51-5223 км 21) та у постанові від 17 лютого 2022 року (справа № 752/23954/18, провадження № 51-4344км21), де зазначено, що у разі подачі клопотання про звільнення за строками давності суд не досліджує докази, не встановлює винуватість особи і в той же час, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, не реабілітує особу за вчинені нею діяння. Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України за своїм юридичним змістом і процесуальним значенням жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності винуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).
Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Невизнання обвинуваченим вини за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання. Також, заперечення потерпілого при прийнятті судом рішення про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності (ст. 49 КК України) не є визначальним (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року, справа № 552/5595/18, провадження № 51-5289км19).
Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, яка є нереабілітуючою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачена просить звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності.
За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони обвинуваченої, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Цивільний позов не заявлявся. Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Арешти не накладалися. Запобіжний захід не обирався.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-286, 369-372 КПК України, суд
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_7 , у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022175500000909 від 24.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Автозаводського районного суду
м. Кременчука ОСОБА_10