№ 2/366/729/25
№ 366/1961/25
05.09.2025 с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі судді Слободян Н.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ТОВ «Факторинг партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4617929 від 06.01.2022 у розмірі 17760,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.01.2022 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено в електронній формі договір №4617929, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, як споживчий кредит на мовах строковості, платності. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у нього утворилася заборгованість у розмірі 17760,50 грн., з яких: 8550,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту); 8210,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн. - заборгованість за комісіями.
24.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 24-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Факторинг партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг партнерс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №4617929.
Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 17760,50 грн, яка виникла в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором.
Оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище суму заборгованості, стягнувши з відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.) .
Рух справи
30.06.2025 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді Н.Слободян
04.07.2025 у справі відкрито провадження. Вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив. Перший розгляд призначено на 31.07.2025, відкладено на 05.09.2025.
Позиції сторін
Представник позивача у прохальній частині позову просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного вирішення справи, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не надав.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином шляхом надіслання на зареєстровану у встановленому порядку адресу його проживання. Поштова кореспонденція повернулась з відміткою, про вручення йому особисто 15.07.2025 та 05.08.2025.
До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.
За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом встановлено, що 06.01.2022 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено в електронній формі договір № 4617929, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн. На строк 30 днів з 06.01.2022. Дата повернення кредиту - 205.02.2022. Комісія за надання кредиту - 1000 грн. Проценти за користування кредитом 4500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за договором, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачує.(а.с.7-12). Акцепт зазначеного договору позичальником відбувся 29.01.2024 одноразовим ідентифікатором W55124 ( а.с.21)
За цим кредитним договором за позичальником утворилася заборгованість у розмірі 17760,50 грн., з яких: 10000,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 8210,50 грн.- сума заборгованості за відсотками, 1000 грн. - заборгованість за комісіями.
02.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 02-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Факторинг партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг партнерс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором № 4617929.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
З кредитного договору вбачається, що він укладений в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладений з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не надав відзив на позов, не подав суду будь-яких клопотань, не заперечував фактів укладання кредитного договору, отримання та користування кредитними коштами, не спростовував розрахунок та розмір заборгованості, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання, не спростовано підстав позову.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного та враховуючи, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, а фактор має право вимоги за такими договорами, суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати повернення всієї суми боргу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
За матеріалами справи встановлено що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат з професійної правничої допомоги представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 731 від 01.05.2025, витяг з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, відповідно до яких адвокатським бюро надано позивачу професійну правничу допомогу на суму 9000,00 грн. (усна консультація - 3000,00 грн. (за 2 години), складання позовної заяви 6000,00 грн. (за 2 год)).
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат з надання професійної правничої допомоги суд, виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи викладене суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи, з врахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивача, складністю справи, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, непропорційності розміру витрат щодо предмета спору, а саме стягнення заборгованості за кредитними договорами по яким тіло кредиту становить 8550,00 грн., дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Факторинг партнерс» з 9000 грн. до 4500,00 грн.
Вказані вище висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові № 205/5969/15-ц від 22.05.2024.
З огляду на те, що позов задоволено, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та, як вказано вище, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 206, 258 - 260, 263, 265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» суму заборгованості за кредитним договором №4617929 від 06.01.2022 у розмірі 17760,50 грн., з них: 8550,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 8210,50 грн.- сума заборгованості за відсотками, 1000 грн. - заборгованість за комісіями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 2422,40 грн. витрат зі плати судового збору та 4500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 05.09.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521. Код ЄДРПОУ: 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 )
Суддя Н.П.Слободян