Справа № 359/9558/25
Провадження № 2/359/3872/2025
Іменем України
18 серпня 2025 року м.Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюта О.Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,-
У серпні 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вище вказана позовна заява.
Ознайомившися з позовною заявою та доданими до неї документами, суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Тобто, за змістом статті 59 Закону України«Про виконавчепровадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Згідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, тип обтяження :арешт(архівний запис), реєстраційний номер обтяження 72109, зареєстровано: 20.07.2004 за № 72109 реєстратором Бориспільська районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б/н, 18.03.2003, Бориспільська державна виконавча служба; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина відсутності коду:архівний запис, АДРЕСА_1 .
З долученого до позовної заяви листа Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) від 16.12.2024 за вих. № 156911 вбачається, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-160 від 05.12.2002 виданого Бориспільським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління «Укргазтехзв'язок» боргу 3122, 26 грн.
Більш детальну інформацію, а також здійснити будь-які дії в тому числі і зняття арешту з нерухомого майна, накладений 20.07.2004, внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження №72109 не є можливим, оскільки відповідно до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 «строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки».
Водночас, норми чинного Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця прийняти постанову про припинення всіх обтяжень, які були застосовані у виконавчому провадженні навіть без відновлення виконавчого провадження у разі його завершення.
Копія постанови виконавця про скасування заходів примусового виконання в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, судом встановлено, що позивач був боржником у виконавчому провадженні, в якому був накладений арешт на належне йому нерухоме майно, тому він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року №201/6484/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20, від 11 березня 2024 року у справі №932/6245/22, від 05 листопада 2024 року у справі № 359/4519/23, від 17 лютого 2025 року у справі №295/6687/24, та підтверджується положеннями статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження», який є послідовним і незмінним.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про зняття арешту, накладеного виконавчою службою, яка не підлягає розгляду в позовному провадженні, приходжу висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження, вважаю за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що захист його порушених прав можливий шляхом звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 261, 353, 354, 447 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Ю. Семенюта