Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/7143/23
2/357/1326/25
іменем України
08.09.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Козачкова В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустріним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя,
В червні 2023 року адвокат Плаксій Роман Володимирович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості частки майна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Після здійснення запиту у відповідності до вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_3 , ухвалою судді від 20 липня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 20.09.2023.
Так, за клопотанням сторони позивача, у справі призначалась ( неодноразово ) комплексна судова експертиза ( оціночна-будівельна та будівельно-технічна ), справа неодноразово поверталася до суду для надання додаткових документів для її проведення, врешті, не була проведена за браком необхідних документів.
18.02.2025 з боку сторони позивача, надано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій у порядку поділу спільного майна подружжя, представник позивача ОСОБА_1 просив визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю літ. «С» ( АБК № 4 ), загальною площею 8 448,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 29246876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88845932103.
06.03.2025 судом отримано зустрічний позов від адвоката Козачкова Віталія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , яким просив визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 транспортний засіб «ToyotaPrado», 2007 року випуску та транспортний засіб «ToyotaC-HR», 2017 року випуску, визнати за ними частку у спільній сумісній власності в розмірі 1/2 на вказані транспортні засоби та визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на нежитлову будівлю літ. «С» ( АБК № 4 ), загальною площею 8 448,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:026:0007, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88845932103.
02.04.2025 від представника ОСОБА_3 надійшла заява про зміну позовних вимог, просив прийняти рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на транспортний засіб «ToyotaPrado», 2007 року випуску, за ОСОБА_2 право особистої власності на транспортний засіб«Toyota C-HR», 2017 року випуску, а також визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на нежитлову будівлю літ. «С» ( АБК № 4 ), загальною площею 8 448,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:026:0007, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88845932103.
Протокольною ухвалою від 22.04.2025 закрито підготовче засідання у даній справі та призначено її до розгляду на 03.06.2025.
Розгляд справи проводився судом неодноразово, з боку учасників були надані пояснення, відповіді на поставленні питання та допитані заявлені свідки.
Останнього разу розгляд справи було відкладено за клопотанням представника ОСОБА_3 - адвоката Козачкова В.Л. до 08.09.2025.
08.09.2025 судом від представника ОСОБА_3 - адвоката Козачкова В.Л. отримано заяву про поновлення процесуального строку, в якій просив поновити ОСОБА_3 строк для подачі письмових доказів та приєднати до матеріалів справи: договір суборенеди нежитлового приміщення № 85 від 01.11.2015, укладеного між ТОВ «Ферокерам» та ФОП ОСОБА_3 ; договір позички від 15.09.2018, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; квитанції ( рахунки на сплату за утримання та експлуатацію будинку); рахунки за електричну енергію, обліку водопостачання, технічне обслуговування домофону; Протокол опитування адвокатом особи за її згодою від 08.07.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Заява про поновлення строку для подачі доказів обґрунтована тим, що необхідність подання вказаних вище доказів є висловлені 23 червня 2025 року ОСОБА_2 заперечень щодо періоду фактичного припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем, без зазначення ОСОБА_2 періоду фактичного припинення шлюбних відносин, існує необхідність підтвердження фактичне припинення наприкінці 2017 року шлюбних відносин між ними.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Козачков В.Л. підтримав заяву просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Плаксій Р.В. заперечував проти задоволення клопотання стосовно поновлення строку для подачі доказів. Крім того, звертав увагу, що така заява з доказами не була направлена йому завчасно, що позбавило його можливості ознайомитися.
Суд, дослідивши клопотання представника відповідача - адвоката Козачкова В.Л.,думку з цього приводу представника позивача - адвоката Плаксій Р.В., приходить до наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України сторони кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, як зазначено вище, ухвалою судді 20 липня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості частки майна.
Вказаною вище ухвалою судді постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20 вересня 2023 року.
В зазначеній ухвалі було визначено для відповідача строк, який становить 15 днів з дня вручення цієї ухвали, для направлення суду відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази ( які можливо доставити до суду ), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.07.2023, разом з позовною завоюю та доданими до неї додатками отримав 10.08.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
До того ж, 06.03.2025 судом було отримано зустрічний позов від адвоката Козачкова Віталія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , а 02.04.2025 заяву про зміну позовних вимог.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви ( ч. 2 ст. 83 ЦПК України ).
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина перша, третя статті 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини восьма статті 83 ЦПК України).
Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев'ята статті 83 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:"учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ( ч. 8 ст. 83 ЦПК України ).
Згідно з ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 546/338/20 (провадження № 61-4285св22), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:"за правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Питання щодо поновлення процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (частина четверта статті 178 ЦПК України).
До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина п'ята статті 178 ЦПК України).
У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (пункт 1 частини першої статті 191 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права відповідача ОСОБА_3 на надання доказів разом з відзивом або з зустрічним позовом, на які представник відповідача посилається як на поважні, суд дійшов висновку, що вони не характеризують об'єктивну неможливість відповідача ОСОБА_3 ( його представника ) вчасно реалізувати своє право на подання таких доказів разом із відзивом у строк встановлений судом ( ст. 178 ЦПК України ) або разом із поданням зустрічного позову ( ст. 83 ЦПК України ), матеріали справи не містять.
Сама по собі відмова у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку не свідчить про упереджене ставлення до заявника або про надмірний формалізм зі сторони суду. Формалізм у процесі є допустимим явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процедури розгляду справи.
Такої позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21 ( 61-8693св24 ).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Таким чином, клопотання про долучення додаткових доказів представником відповідача подано до суду поза межами процесуальних строків, встановлених законом.
Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк подання доказів був пропущений з боку ОСОБА_7 ( його представника ) без поважнихпричин, обставини, викладені у заяві про поновлення строку для подання доказів, судом відхиляються та відповідно судом не можуть розцінюватися поважними, а тому документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( ALIMENTARIASANDERSS.A.v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року ).
Враховуючи, що учасники справи мають добровільно користуватись своїми права та своєчасно вчинювати відповідні процесуальні дії, відповідач ОСОБА_3 мав можливість в строк встановлений судом подати докази разом із відзивом або разом з зустрічним позовом, або звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку, обґрунтовуючи таку необхідність, однак вказаного зроблено не було, що в свою чергу, призвело до того, що не було дотримано вимог ЦПК України.
Тому, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, приходить до переконання, що заяву представника відповідача - адвоката Козачкова В.Л. про поновлення строку для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи слід залишити без розгляду.
Крім того суд звертає увагу, що договір позички від 15.09.2018, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , Акт приймання-передачі квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 15.09.2018, які просив долучити до справи представник ОСОБА_3 звертаючись з заявою про поновлення процесуального строку, вже наявні в матеріалах справи, тому відсутня необхідність повторного їх долучення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 43, 44, 83, 123, 126, 127, 177, 178, 191, 222, 246, 247, 263, 353 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача - адвоката Козачкова В.Л. про поновлення процесуального строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустріним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя, - залишити без розгляду та повернути її разом із додатками заявнику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 08 вересня 2025 року.
СуддяО. І. Орєхов