Справа №519/1131/25
"Е"2/519/714/25
08.09.2025 року м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено договір №4254551 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн., строк кредиту 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в зазначеній сумі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник позивача просила суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 10.06.2025 відкрито провадження у даній цивільній справі, справа призначена у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 07.07.2025 та витребувано від АТ АК «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування 29.12.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ АК «Приватбанк», грошових коштів у сумі 10000 грн, за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення".
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує, просить розглядати справу у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.282-284 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 29.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено договір №4254551 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4.1, 1.4.2 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить ми 2,5 % в день та застосовується в межах всього строку кредитування, знижена процентна ставка за користування кредитом становить ми 1,63 % в день.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура України» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .
Згідно із п.2.4 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1 Договору.
Свої зобов'язання Кредитор перед Позичальником виконав і надав йому кредитні кошти.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_3 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк» відбулось через систему iPay.ua, що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 03.10.2024, листом АТ КБ «ПриватБанк» від 29.07.2025.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість 92660,09 грн, яка складається з: 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 82664,10 грн заборгованість за простроченими відсотками, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості.
Відповідно до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №4254551 від 29.12.2023 в сумі 70160,09 грн, яка складається з: 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 60160,10 грн заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до умов договору №4254551 від 29.12.2023 строк кредиту 360 днів з 29.12.2023 по 22.12.2024. Станом на дату укладання договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, строк дії договору №4254551 від 29.12.2023 не скінчився. А тому у період з 24.09.2024 по 22.12.2024 (90 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 22500 грн. Тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами за договором №4254551 від 29.12.2023 складає у сумі 82660,10 грн, яка складається з: 60160,10 грн. нараховані проценти ТОВ «Лінеура України»; 22500,00 грн - нараховані проценти ТОВ «Українські фінансові операції».
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Слід зазначити, що відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Частиною 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що кредитний договір №1105-6567 від 04.02.2023 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як визначається ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач надав належні та допустимі докази наявності між позивачем та первісним кредитором договірних відносин з кредитування, наявність договору факторингу та перехід права вимоги за договором фінансового кредиту на підставі договору факторингу до позивача.
Але ж що стосується вимоги про стягнення з відповідача процентів за період невиконання грошового зобов'язання в період кредитування, то суд виходить з наступного.
22.11.2023 був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2024. Вказаним Законом були внесені зміни та доповнення до ст.8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування», а саме доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Водночас, п.17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням визначеного законодавством перехідного періоду до запровадження максимального розміру денної процентної ставки кредитор мав право на нарахування процентів з 29.12.2023 по 22.04.2024 за ставкою 2 %, з 22.04.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5 %, а з 20.08.2024 і до 22.12.2024, що є кінцевої датою нарахування процентів позивачем, за ставкою 1 %,
Отже, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом мають нараховуватися наступним чином:
з 29.12.2023 по 22.04.2024 включно процентна ставка 2,5 % щоденно, що складає 21661,24 грн, та відповідає розрахунку заборгованості наданої позивачем,
з 22.04.2024 по 20.08.2024 процентна ставка 1,5 % щоденно, що складає 17999,98 (9999,99 грн *1,5% * 120 днів) грн,
з 20.08.2024 по 22.12.2024 (кінцева дата у розрахунку позивача) процентна ставка 1 % щоденно, що складає 12399,98 (9999,99 грн *1% * 124 днів) грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами складає 52061,20 (21661,24 + 17999,98 + 12399,98) та підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині вимог відмовити.
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлений позов частково, необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9999,99 грн, заборгованість за процентами у розмірі 52061,20 грн, а всього 62061,19 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із п.3 ч.2 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024, акт прийому-передачі наданих послуг та детальний опис робіт.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе збір та аналіз доказів і документів для подання та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 10000 грн є завищеним, враховуючи категорію, складність справи.
А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 000 грн.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1-2 даної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1558,80 (66061,19 х 2422,40 / 102660,09) грн.
Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 282-284 ЦПК України, ст.512, 514, 526, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, суд
Позов представника ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість за кредитним договором в розмірі 62061,19 грн, яка складається з: 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 52061,20 грн заборгованість за простроченими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» судовий збір у розмірі 1558,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач ТОВ «Українські Фінансові Операції», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим.2, ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Південного міського суду
Одеської області З.І. Барановська