Справа № 517/268/25
Провадження № 2/517/104/2025
03 вересня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабової І.Г.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати позивача батьком дитини ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати Великомихайлівський відділ ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни в Книгу реєстрації народжень, актовий запис № 7 від 09 березня 2016 року про народження дитини ОСОБА_6 , змінивши в графі батько « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 ». Змінити прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », ім'я - залишити без змін, змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , однак фактично проживала самостійно із їхнім спільним сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 народила доньку - ОСОБА_6 .
Оскільки фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були припинені, 25 червня 2018 року шлюб між сторонами було розірвано у судовому порядку.
15 квітня 2023 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_5 та почали спільно проживати разом із дітьми. Зі зростанням молодшої доньки ОСОБА_12 позивач почав помічати її зовнішню схожість з ним.
Згідно висновку експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження № 51, підтверджено батьківство ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 із вірогідністю 99,99 %.
Однак, незважаючи на наявність беззаперечних доказів, відповідач ОСОБА_4 відмовляється подати спільну заяву до органу реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до актового запису про народження дитини та виключення його як батька
На підставі викладеного позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою про визнання батьківства, виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.
09 квітня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Кліменка В.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому він просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Відзив на позовну заяву мотивований тим, що на підставі тих матеріалів справи, які є в наявності у цивільній справі, та на які посилається позивач ОСОБА_3 у своєму позові, його позовна заява не підлягає задоволенню.
У висновку, експертного судово-медичного, молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) №51 від 25.10.2004 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Висновок експертного судово-медичного, молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) №51 від 25.10.2004 року є недопустимим доказом у справі на підставі ч.ч. 5, 6 ст. 106 ЦПК України та правових позицій Великої палати Верховного Суду у Постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №172/313/21 (Провадження № 61- 8574св23).
Будь яких інших доказів про походження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від позивача ОСОБА_3 матеріали цивільної справи не містять, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви у зв'язку з недоведеністю позову.
14 квітня 2025 року від представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Тюхтій А.А. до суду надійшла відповідь на відзив в якій просить позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини задовольнити у повному обсязі.
Відповідь на відзив мотивована тим, що висновок експертного дослідження був наданий спеціалізованою установою, що має відповідну ліцензію та компетенцію - КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» є спеціалізованим закладом, що входить до структури Міністерства охорони здоров'я України. Висновок підписаний сертифікованим експертом, що має ліцензію та відповідну кваліфікацію. Це свідчить про відсутність упередженості чи приватного інтересу експерта. Жодних ознак упередженості, необ'єктивності чи фальсифікації не встановлено, висновок є обґрунтованим, чітким та зрозумілим.
Цей документ відповідає вимогам статей 105, 106 ЦПК України, а також практиці Верховного Суду, згідно з якою висновок експерта, зроблений на замовлення сторони, може бути врахований судом як доказ, якщо немає сумнівів у його достовірності та об'єктивності. Позасудовий характер експертизи не є автоматичною підставою для визнання його недопустимим, якщо інша сторона не доведе упередженості або фальсифікації.
Позивач не має жодного процесуального механізму впливу на зміст формулювань у висновку державного експерта. Відповідно, формальні недоліки, що не залежать від волі сторони, не можуть бути підставою для нівелювання ключового біологічного доказу у справі.
Судова практика, зокрема постанова Верховного Суду у справі №591/6441/14-ц від 16.05.2018 року, прямо передбачає, що визнання батьківства може підтверджуватись будь-якими належними доказами, зокрема висновками експертів, що не призначались ухвалою суду.
Експерти державних установ, у т.ч. судово-медичні експерти, ще на етапі працевлаштування зобов'язані давати підписку про обізнаність щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок.
Це передбачено статтею 7 Закону України «Про судову експертизу», де прямо зазначено: «Судовий експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до закону. Під час призначення на посаду судового експерта особа дає письмову заяву про обізнаність із зазначеною відповідальністю.»
Зазначає, що формально і юридично експерт державної установи вже є попередженим про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок ще до початку своєї діяльності, і така заява є обов'язковим елементом кадрової справи. Відсутність прямої фрази про це в самому висновку не свідчить про те, що експерт не був попереджений - він уже зобов'язаний це знати і нести відповідальність.
Тому, висновок експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження № 51 від 28.10.2024 року є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом для встановлення батьківства.
Ухвалою суду від 19.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить суд задовольнити вимоги позову (а.с. 67).
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать зворотні поштові повідомлення, наявні в матеріалах справи.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення щодо позовних вимог виклав у відзиві.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі та розглянути справу за її відсутності (а.с. 72).
Представник Великомихайлівського відділу ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій справу просить розглянути за його відсутності (а.с. 65).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , в результаті шлюбних стосунків у них народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 76 (а.с. 15).
Згідно копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00049986938 від 12.03.2025, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 від батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України (а.с. 43-46).
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 25 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 17).
15 квітня 2023 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 у Великомихайлівському відділі ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 19).
Позивач у позові зазначав, що він у 2015 році підтримував близькі стосунки з ОСОБА_5 , однак вони не тривали довго та були припинені. У 2018 році сторони відновили стосунки та у 2023 році одружилися. Зі зростанням доньки ОСОБА_12 позивач почав помічати її зовнішню схожість з ним, що і спонукнуло його ініціювати проведення судово-медичної експертизи.
Згідно акту про фактичне місце проживання (не проживання) особи та території Великомихайлівської селищної ради (с-ще Велика Михайлівка) за адресою від 13.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_5 , її чоловік ОСОБА_3 , діти: ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , та батьки чоловіка: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).
Висновком експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) № 51 від 25.10.2024 КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з ймовірністю 99,99% (а.с. 21-26).
За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 28 квітня 2025 року призначено у справі молекулярно-генетичну експертизу, на розв'язання якої поставлено питання: Чи є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (місцезнаходження: провулок Валіховський, 4, м. Одеса, 65082), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384 і 385 КК України (а.с. 112-114).
Згідно листа ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2275-11 від 26 червня 2025 року повідомлено суд про те, що 24.06.2025 року ОСОБА_5 з дитиною ОСОБА_6 прибули до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи». Відбір біологічних зразків не проводили у зв'язку з неприбуттям ОСОБА_4 . У зв'язку з цим, матеріали цивільної справи № 517/268/25 повернуто до суду без виконання (а.с. 126).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.
У відповідності до ч.1 ст.128 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Статтею 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Згідно з п.6, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»(надалі Постанова), особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п.6 Постанови).
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Отже, суд вважає повністю доведеним той факт, що ОСОБА_3 є біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта, про що вказано в ч. 6 ст. 103 ЦПК України. Згідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження.
Згідно роз'яснень, які містяться у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року по справі № 478/690/18, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
У відповідності до положень ч. ч. 3-6 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Для визначення батьківства обов'язковою є присутність особи, яка потенційно може бути батьком, матері і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Як вбачається з положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Призначена судом експертиза не проведена через відсутність біологічного матеріалу відповідача, який не з'явився для відбору порівняльних зразків.
Відповідач належним чином був повідомлений про наявність в суді цивільної справи та призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка була призначена за клопотанням його представника, про що міститься в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, за офіційно зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак ухилився від явки для проведення експертизи і суду не надав будь-яких доказів неявки для проведення експертизи з поважних причин.
Нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство.
ОСОБА_5 разом з дитиною з'являлась до експертів, однак відповідач від проходження експертизи ухилився.
Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та заінтересованих осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.
Обставин, які спростовують вимоги ОСОБА_3 в процесі судового розгляду у справі не встановлено.
Суд наголошує, що при вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, а тому вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).
Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визнання батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18).
Доводи представника відповідача щодо висновку експертного судово-медичного, молекулярно-генетичного дослідження, в якому не зазначено інформації, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та інформації, що висновок підготовлений до суду не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а навпаки спростовані матеріалами справи. Будь-яких доказів поважності причин неприбуття до експертної установи відповідача, суду не надано, а поведінка відповідача лише затягувала строки розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також обставини встановлені судом, з урахуванням дослідження ДНК, суд дійшов висновку про задоволення позову.
За положеннями ст.134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у ст.ст. 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що судом визнано позивача ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_6 , підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо внесення до відповідного актового запису цивільного стану про народження дитини відомостей про позивача як батька.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Зобов'язати Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внести зміни в актовий запис про народження № 76 від 09 березня 2016 року про народження дитини ОСОБА_6 , змінивши в графі батько « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 ». Змінити прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », ім'я - залишити без змін, змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » та видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2025 року.
Суддя: