Справа № 522/20018/25-Е
Провадження № 2/522/8800/25
08 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державної установи «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ» про визнання незаконним звільнення з посади, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бевком Олександром Анатолійовичем, до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державної установи «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ» про визнання незаконним звільнення з посади, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.
Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Так, перевіряючи підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань..
Статтею 28 ЦПК України передбачено визначення підсудності справ за вибором позивача.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.
Законодавцем визначено та закріплено вичерпний перелік випадків, у яких позивач наділений правом звернутися до суду з позовом за зареєстрованим місцем свого проживання або перебування.
Зі змісту заявлених вимог вбачається, що предметом позову є визнання незаконним звільнення з посади, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
В обґрунтування підсудності позивач посилається на ст.28 ЦПК України та зазначає, що наразі, фактичне місце проживання/перебування позивача: АДРЕСА_1 . Тому, справа за наданим позовом підсудна Приморському районному суду міста Одеси.
Також до позовної заяви надано довідку від 11.08.2025, яка видана Головою правління обслуговуючого кооперативу «Будинок 1», відповідно до якої ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який входить до складу обслуговуючого кооперативу «Будинок 1».
Разом з тим, як слідує з копії паспорту позивача ОСОБА_1 , який наданий до позовної заяви, його зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Також з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади.
За нормами п.12 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Позивачем не надано суду доказів, що він у встановленому законом порядку зареєстрував своє місце проживання або перебування на території Приморського району міста Одеси.
Надана позивачем довідка від 11.08.2025, яка видана Головою правління обслуговуючого кооперативу «Будинок 1» не може вважатися допустимим доказом на підтвердження зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача.
Отже, зареєстроване місце проживання позивача територіально належить до Доброславського районного суду Одеської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншого суду.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню за підсудністю до Доброславського районного суду Одеської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача.
Керуючись ст. ст. 28, 31 ЦПК України,
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Державної установи «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ» про визнання незаконним звільнення з посади, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - передати на розгляд за підсудністю до Доброславського районного суду Одеської області (Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Юлія КОВТУН