Справа № 522/19290/25-Е
Провадження № 2-з/522/483/25
28 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бикової Оксани Володимирівни про забезпечення доказів до подання позовної заяви,-
26 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бикової Оксани Володимирівни про забезпечення доказів до подання позовної заяви, у якій заявник просить суд забезпечити докази шляхом витребування у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу - Михайлової Олени Володимирівни інформації про:
- коло всіх осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини за законом щодо майна ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ПІБ особи (осіб), які зазначені у заповіті ОСОБА_2 ;
- коло всіх осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини за заповітом щодо майна ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату надання відповіді;
- копію заповіту ОСОБА_2 та/або копії матеріалів спадкової №7/2020, заведеної щодо майна ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами автоматизованого розподілу заяви, заява передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Засідання по справі призначено на 02 вересня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 02 вересня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.
Будь-яких інших заяв або клопотань - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із неявкою учасників справи, що належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Заява мотивована тим, що заявник вважає себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . Для отримання свідоцтва про справо на спадщину заявнику потрібно надати документ, що підтверджує його спільне проживання з померлим, яким може бути рішення суду. Вказує, що оскільки хоче звернутися до суду із позовом про визнання заповіту недійсним та встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, а тому, існують підстави забезпечення доказів шляхом їх витребування з метою визначення кола осіб, які фактично відповідатимуть за позовними вимогами.
Статтею 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
У заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів (ч. ч. 4-5 ст. 117 ЦПК України).
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11 березня 2020 року у справі №9901/608/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Метою такого процесуального механізму, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому, такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).
Аналіз вищезазначених норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, заявник належним чином не обґрунтував наявність обставини, які дають змогу припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Також, заявником не доведено те, що Приватний нотаріус одеського міського нотаріального округу Михайлова Олена Володимирівна або будь які інші особи вчиняють дії, внаслідок яких заявлені докази можуть бути втрачені, або їх отримання буде утрудненим або стане неможливим.
За таких обставин, заявлена заява не відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 116 ЦПК України, а саме не містить обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності реальних ризиків чи загроз того, що доказ, про забезпечення якого порушує питання заявник, може бути втрачений або його збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.116-119, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бикової Оксани Володимирівни про забезпечення доказів до подання позовної заяви - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Повний текст ухвали складено та підписано 08 вересня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.