іменем України
05 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/1348/25
Головуючий у першій інстанції - Топіха Р. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1131/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Державна казначейська служба України
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (суддя Топіха Р.М.), ухвалене о 12 год. 50 хв. у м.Чернігів,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральної шкоди в розмірі 156 300 грн. Позов мотивовано тим, що 12 січня 2024 року близько 18:00 ОСОБА_2 не вслідкував за своєю собакою, порода якої невідома та яка забігла на подвір'я в АДРЕСА_1 , без повідка та намордника, внаслідок чого вкусила за праву гомілку собаку породи доберман, яка належить ОСОБА_1 , заподіявши їй шкоди. За вказаною подією 20 січня 2024 року Чернігівським районним управлінням поліції було складено протокол ВАВ №900994 за ч.3 ст.154 КУпАП (порушення п.9.2.4 правил утримання домашніх та хижих тварин). 29 січня 2024 року Козелецьким районним судом винесно постанову, якою вказаний протокол про адміністративне правопорушення повернуто до Відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області у зв'яку з непідвідомчістю суду. Проте орган, який склав адміністративний протокол, не направив його у визначені строки до відповідної Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Козелецької селищної ради Чернігівського району. За доводами позивачки, ОСОБА_2 є її сусідом і у них постійні конфлікти з приводу неналежного поводження сусіда зі своїм собакою, що призводить до систематичного заподіяння шкоди ОСОБА_1 , її родині і її собакам. ОСОБА_1 вказує, що вона, її родина і собака живуть у постійному стресі, на вулицю змушені виходити з палкою, дресирувати собак у себе на подвір'ї не мають можливості і змушені їздити в інші місця - подалі від свого сусіда і його некерованої собаки, яка завжди без повідка і намордника, що завдає шкоди їхній психіці, ментальному здоров'ю і фізичному, що також тягне за собою витрати зайвих коштів на лікування. Також посилається, що працівники Відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області неналежним чином виконують свої посадові обов'язки, неналежним чином реагують на правопорушення зі сторони ОСОБА_2 , що призвело до того, що останній так і не був притягнутий до відповідальності за ті порушення і шкоду, які були заподіяні ним позивачці, її родині та собакам.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не обґрунтував наявність моральної шкоди та її причинно-наслідкового зв'язку з вказаними діями (бездіяльністю) органу поліції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що в позовній заяві описано і підтверджено доказами, наданими до позову, 8 випадків неналежної і протиправної поведінки сусіда позивачки, пов'язаних із заподіянням собаці позивачки або її цивільному чоловіку тілесних ушкоджень, на які співробітники ГУНП в Чернігівській області або взагалі не реагували, або реагували неналежним чином, що не призвело до жодного факту притягнення сусіда до відповідальності. ОСОБА_1 вказує, що внаслідок систематичної бездіяльності ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 залишається безнаказанним і продовжує далі вчиняти правопорушення щодо родини позивачки та її собак. За доводами позивачки, вина відповідача в даному випадку підтверджується не тільки твердженнями ОСОБА_1 , а і іншими компетентними органами, якими є суд і прокуратура. Причиною залучення Державної казначейської служби України в якості відповідача вказує те, що судами всіх інстанцій не відпрацьована єдина позиція щодо залучення казначейської служби до справ, предметом яких є стягнення шкоди, заподіяної державними органами.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Відповідач вказує, що в даному випадку не встановлено жодної, передбаченої статтею 1 і статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці і підстав для виникнення права на таке відшкодування. За доводами Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, позивачка обмежилася лише загальними посиланнями на незаконність дій посадової особи та завдання їй моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірним доказами ні факту наявності такої шкоди, ні погіршення здібностей або позбавлення можливості реалізовувати свої звички і бажання, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків, наявність причинного зв'язку між протиправними, на її думку, діями посадової особи ГУНП в Чернігівській області та можливим завданням такої шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України просить задовольнити клопотання та залишити апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач звертає увагу, що копія апеляційної скаги та додатки до неї не були надіслані учаснику справи - Чернігівській окружній прокуратурі, що призвело до порушення її процесуальних прав та обов'язків. Державна казначейська служба України стверджує, що факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватися відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. За доводами відповідача, на даний час справа по кримінальному провадженню та адміністративна справа не розглянута, що також виключає наявність підстав для звернення до суду із позовними вимогами про відшкодування шкоди. Наголошує на тому, що кримінальне провадження відкрито стосовно громадянина ОСОБА_3 , а позов щодо відшкодування моральної шкоди подано ОСОБА_1 . Відповідач посилається, що доводи позивачки щодо спричинення їй моральних страждань жодним чином не доведені, не надано обґрунтованих доказів, що саме через дії відповідачів її стан погіршився, не надано належних доказів на підтвердження обсягу і характеру моральних страждань. Державна казначейська служба України вважає позовні вимоги очевидно необґрунтованими, такими, що не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права. Крім того, вказує, що до позовної заяви не надано документи, які підтверджують фактичне надання послуг: акт приймання-передачі наданих послуг, їх специфікацію, звіт про надання послуг. Отже обсяг виконаних адвокатом робіт не підтверджено.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції частково не відповідає.
По справі встановлено, що відповідно до міжнародного ветеринарного паспорта ОСОБА_4 є власником собаки Веста породи доберман, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , масть чорна, собаці проведені щеплення (а.с.47-49 т.1).
Також згідно з актуальним паспортом власником собаки Веста породи доберман, масть чорна, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с.233-234 т.1).
Відповідно до довідок ветеринарної клініки Pro100Vet (смт Козелець) від 18 квітня 2023 року власник собаки ОСОБА_6 зверталася 10 листопада 2022 року в клініку на прийом з приводу кусаної рани лівої грудної кінцівки собаки, ділянка з лопатки, а 13 квітня 2023 року зверталася з приводу кусаної рани в ділянці лопатки з лівого боку (а.с.30, 32 т.1).
13 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Козелецького відділення Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області із заявою, в якій просила прийняти міри щодо порушення власником собаки ОСОБА_2 правил утримання собак, притягнути його до адміністративної та цивільної відповідальності, накласти штраф; перевірити наявність санітарно-ветеринарних норм (а.с.40-41 т.1).
За результатами перевірки викладених відомостей відділенням поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області заявниці надано відповідь, що ОСОБА_2 не порушує правила вигулу собак та їх утримання, що підтвердив староста села; притягнути останнього до відповідальності за адміністративне правопорушення ст.154 КУпАП неможливо, оскільки його собака не входить до переліку небезпечних порід собак (а.с.27 т.1).
Також ОСОБА_1 зверталася до ветеринарного лікаря 12 січня 2024 року з приводу рваної рани в ділянці стегна + гомілка собаки Веста (доберман), а 09 червня 2024 року - з приводу різаної рани (а.с.29, 31 т.1).
18 січня 2024 року позивачка звернулася до Відділення поліції №1 Чернігівського району із заявою, в якій вказувала, що її сусід ОСОБА_2 у дворі свого будинку утримує агресивну сторожову собаку, яка 12 січня 2024 року без супроводу, намордника та повідка забігла у двір заявниці і накинулась на собаку породи доберман, нанісши тяжкі великі травми правої гомілки. Просила прийняти міри щодо описаних подій і розглянути справу про адміністративне правопорушення за п.5 ст.213 КУпАП (а.с.38-39 т.1).
У відповіді на вказану заяву Відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області зазначило, що в ході проведення перевірки відносно ОСОБА_2 було складено протокол за ч.3 ст.154 КУпАП та направлено на розгляд до суду, додатково з сусідами заявниці було проведено бесіду профілактичного характеру та роз'яснено норми доброго сусідства, ст.103-109 Земельного кодексу України. Одночасно вказано на відсутність у викладених фактах даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, і неможливість у зв'язку з цим внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.28 т.1).
20 січня 2024 року ДОП відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУ НП в Чернігівській області Ринвою М. складено протокол серії ВАВ №900994 про адміністративне правопорушення за
ч.3 ст.154 КУпАП щодо ОСОБА_2 . Склад адміністративного правопорушення - 12 січня 2024 року близько 18:00 год. ОСОБА_2 не вслідкував за своєю собакою, порода якої невідома та яка забігла на подвір'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без повідка та намордника, внаслідок чого вкусила собаку породи доберман за праву гомілку, яка належить ОСОБА_1 , заподіявши їй шкоди. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.9.2.4 Правил утримання домашніх та хижих тварин, затверджених Рішенням Козелецької селищної ради №06-6/ VIII від 04 жовтня 2017 року (а.с. 82 т.1).
Постановою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2024 року протокол серії ВАБ №900994 від 20 січня 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 повернуто до Відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області у зв'язку з тим, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.154 КУпАП, не відноситься до переліку справ, які підвідомчі суду (а.с.56 т.1).
За заявою ОСОБА_7 про те, що під час конфлікту в с.Скрипчин гр. ОСОБА_2 наніс йому тілесні ушкодження, 06 вересня 2024 року внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження 12024275460000208) (а.с.43 зворот).
За результатами досудового розслідування 30 жовтня 2024 року дізнавачем винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.57 т.1).
Постановою Відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 26 жовтня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024275460000208 від 06 вересня 2024 року, перекваліфіковано на ч.2 ст.125 КК України (а.с.58 т.1).
Постановою в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури від 20 листопада 2024 року постанову СД ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області про закриття кримінального провадження №12024275460000208 скасовано, а кримінальне провадження направлено начальнику СД ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області для організації подальшого досудового розслідування (а.с.42 зворот т.1).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як Велика Палата Верховного Суду, так і Верховний Суд неодноразово зазначали, що для відшкодування моральної шкоди за неправомірні дії преюдиційного судового рішення про визнання таких дій неправомірними не потрібно, так як цей юридичний факт сам по собі входить у предмет доказування за вимогою про відшкодування шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Таким чином, ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) органу поліції не є обов'язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь, а суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
З огляду на викладене, є безпідставними доводи Державної казначейської служби України про те, що факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої позовні вимоги обгрунтовувала, зокрема неналежним реагуванням співробітників Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на протиправну поведінку ОСОБА_2 , діями та бездіяльністю якого було заподіяно тілесних пошкоджень собаці та цивільному чоловіку позивачки.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За матеріалами справи встановлено, що до органу поліції із заявою про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 звертався ОСОБА_7 , саме за його заявою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за якою триває досудове розслідування.
ОСОБА_1 не є учасником досудового розслідування, а тому відсутні підстави стверджувати, що діями/бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо ОСОБА_7 їй заподіяно моральну шкоду. При цьому, сам ОСОБА_7 не позбавлений можливості, за наявності для цього підстав, на оскарження таких дій відповідача або звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Що стосується інших випадків звернення позивачки до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, то як вказує сама ОСОБА_1 і це підтверджується матеріалами справи, їй надавалися відповіді на звернення, проводилися бесіди профілактичного характеру з сусідом, складалися рапорти. Підстав для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної або адміністартивної відповідальності встановлено не було. При цьому у відповідях на звернення заявниці роз'яснювався порядок їх оскарження, проте в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження нею результатів розгляду заяв.
Натомість судом встановлено, що в протоколі ВАВ №900994 від 20 січня 2024 року підтверджено порушення ОСОБА_2 п.9.2.4. Правил утримання домашніх та хижих тварин. Справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності була направлена до суду, однак у зв'язку з непідвідомчістю суду протокол було повернуто до Відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення відповідачем було направлено до неналежного органу, який повинен його розглядати, і в подальшому до належного органу направлений не був.
Внаслідок таких протиправних дій Головного управління Національної поліції в Чернігівській області позивачці завдано моральної шкоди, розмір якої з урахуванням обставин справи, глибини завданої моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне визначити у 3000 грн.
При цьому, відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
Отже, на користь позивачки належить стягнути 3000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункти 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, безпідставними є твердження відповідачів щодо недоведеності ОСОБА_1 вимог про відшкодування моральної шкоди.
Доводи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відсутність передбачених ст.1 і ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки позивачка не здійснювала посилання на вказаний закон, а посилалася на положення ЦК України, зокрема на ст.1174.
Ненаправлення позивачкою копії апеляційної скарги прокуратурі не призвело до порушення прав останньої, оскільки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29 липня 2025 року було оголошено перерву і направлено їй копію апеляційної скарги. Представник Чернігівської окружної прокуратури був присутній у судовому засіданні 27 серпня 2025 року, де надавав свої пояснення по справі.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила 1228,8 грн судового збор (а.с.128 т.1), а за подання апеляційної скарги - 1843,20 грн (а.с.46 зворот т.2).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог і вимог апеляційної скарги (на 2%) з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (як органу, дії та бездіяльність якого заподіяли позивачці моральну шкоду) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 24,58 грн (1228,8 х 2%), а також 36,86 грн (1843,20 х 2%) - за апеляційний розгляд справи.
Відповідно до Договору №14-11/24 про надання правничої допомоги від 14 листопада 2024 року Адвокатське об'єднання «ЛЕКС ФОРС», в особі Керуючого партнера Сікачова С.Ю., зобов'язується надати правничу допомогу ОСОБА_1 у справі по її представництву по визнанню протиправною бездіяльності органів поліції, прокуратури, правоохоронних органів, органів МВС, по стягненню матеріальної і моральної шкоди за неналежне поводження з тваринами, в інших провадженнях і справах за його участі, в тому числі по його окремих дорученнях (а.с.33-37 т.1). Пунктом 5.3. договору встановлено, що вартість юридичних послуг по договору по супроводженню судових процесів у суді складає: підготовка і подання позовної заяви про стягнення матеріальної і моральної шкоди - від 6000 грн до 10000 грн.
Згідно з випискою про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_8 . 27 січня 2025 року ОСОБА_1 було сплачено йому 6000 грн.
Таким чином, з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 120 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (6000 х 2%).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ( місце знаходження:14000, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Перемоги 74, ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 24,58 грн та 120 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а також судовий збір у розмірі 36,86 грн у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 8 вересня 2025 року.
Головуючий: Судді: