іменем України
08 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/807/25
Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1060/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова»,
розглянувши у порядку письмового провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення орендної плати та штрафних санкцій, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до СТОВ «Дружба-Нова», у якому просила стягнути з відповідача на її користь 28977,68 грн заборгованості по орендній платі згідно з договором оренди від 27 серпня 2010 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250 за 2022, 2023 та 2024 роки; 3 620,80 грн пені за прострочення виконання зобов'язання; 366,38 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 1 465,54 грн - збитки від інфляції за прострочення виконання зобов'язань.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що 27 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба-Нова» укладено договір оренди землі, а 18 жовтня 2017 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду, в якій погоджено внесення змін до договору оренди землі та викладено його в цілому в новій редакції. Укладеним правочином погоджено передачу в оренду земельної ділянки площею 3,08 га, кадастровий номер 7424186200:04:000:0250, до 14 грудня 2024 року. Згідно з п. 4.1 укладеного договору оренду плату за користування земельною ділянкою встановлено у розмірі 7 102,74 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування.
ОСОБА_1 указувала, що, порушуючи умови договору оренди та чинного законодавства, товариство виплатило їй орендну плату за 2022 рік без урахування індексації та взагалі не виплатило орендну плату за 2023 та 2024 роки, а отже має сплатити 28 977,68 грн заборгованості з урахуванням індексації за 2022, 2023 та 2024 роки, 3 620,80 грн пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 01 січня 2024 року по 31 січня 2025 року, як це визначено умовами укладеного договору, 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року. Сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спірного питання у позасудовому порядку, що зумовило звернення ОСОБА_1 з цим позовом.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з СТОВ «Дружба - Нова» на користь ОСОБА_1 34 430,40 грн, з яких 28 977,68 грн - заборгованість по орендній платі згідно з додатковою угодою від 18 жовтня 2017 року до договору оренди від 27 серпня 2010 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250; 3620,80 грн - пеня за прострочення виконання зобов'язання; 366,38 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 1465,54 грн - інфляційні збитки. Стягнуто з СТОВ «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 968,96 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба-Нова» звернулися з апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі СТОВ «Дружба-Нова», посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування фактичних обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги, урахувавши подані скаржником розрахунки, а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставності висновків суду першої інстанції про неможливість з'ясування змісту укладених між сторонами додаткових угод та застосування при вирішенні спору доктрини contra proferentem. Відповідач вважає хибним висновок суду про можливість застосування аналогії закону при визначенні порядку індексації орендної плати, указуючи, що правовідносини між сторонами врегульовано ЗУ «Про оренду землі».
СТОВ «Дружба-Нова» зазначає, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свободу укладання договору, вибору контрагента та виду договору, визначення умов договору. Сторони правочину на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.
Указує, що 27 серпня 2010 року між сторонами укладено договір оренди землі, а 18 жовтня 2017 року - додаткову угоду стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250. ОСОБА_1 не заперечує, що, укладаючи угоди, сторони діяли на власний розсуд і позивач не був позбавлений можливості запропонувати зміни до проекту договору. Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Отже, поза увагою районного суду залишилось те, що законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі.
Відповідач зазначає, що сторони дійшли згоди про істотні умови укладених правочинів і погодили те, що обчислення розміру орендної плати за поточний рік оренди здійснюється шляхом множення встановленого у п. 4.1 договору оренди землі розміру орендної плати на значення індексу інфляції за попередній рік. Договір оренди не містить положень щодо можливості обрахування розміру орендної плати із застосуванням розміру проіндексованої орендної плати за попередній рік. Зміст п. 4.1 договорів чітко указує на необхідність застосування індексу інфляції попереднього року до базової орендної плати, установленої договором, для розрахунку плати поточного року. Тобто сторони не визначали у договорі оренди застосованих позивачем та судом правил обчислення орендної плати з урахуванням індексації, що унеможливлює застосування принципу contra proferentem.
Скаржник стверджує, що оскільки сторони передбачили необхідність індексації при визначенні розміру орендної плати за поточний рік користування, то вона має проводитися шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в договорі, на коефіцієнт індексації за певний рік. Аналогічний підхід застосовувався судами різних інстанцій у рішеннях, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, що безпідставно та без належної аргументації проігноровано районним судом.
СТОВ «Дружба-Нова» вважає хибним висновок суду першої інстанції про можливість застосування до спірних відносин положень ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» за аналогією закону через те, що відносини щодо індексації соціальних виплат, які врегульовані цим законом, та відносини щодо орендної плати за землю між приватними суб'єктами, є принципово різними за правовою природою, метою та суб'єктним складом. Перші спрямовані на соціальний захист населення, другі - на врегулювання договірних відносин, які мають на меті отримання прибутку. У цій справі відносини врегульовано як договором (п. 4.1 договорів), так і ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», яка прямо допускає встановлення порядку індексації у договорі. Питання подібності правовідносин неодноразово досліджувалося Верховним Судом, за висновками якого подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за суб'єктним складом сторін спору, змістом правовідносин та об'єктом (предметом) спору, та визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 квітня 2020 року у справі № 910/4450/19, від 27 березня 2018 року № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Суд першої інстанції, помилково ототожнивши наведені вище правовідносини, дійшов неправильного висновку про можливість розрахунку орендної плати за аналогією закону.
Відповідач наводить власні розрахунки, за якими: орендна плата з урахуванням інфляції за договором оренди за 2022 рік становить 6 289,47 грн, за 2023 рік - 7 238,62 грн, за 2024 рік - 6 009,31 грн. ОСОБА_1 не заперечує, що відповідачем частково сплачено орендну плату за 2022 рік у розмірі 5 717,71 грн. Отже заборгованість з орендної плати за 2022-2024 роки становить 13 819,69 грн, з них: за 2022 рік - 571,76 грн, за 2023 рік - 7 238,62 грн, за 2024 рік - 6 009,31 грн.
У наданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Зибінська Г.В., не погодившись із доводами апеляційної скарги СТОВ «Дружба-Нова», просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду без змін. Обґрунтовуючи відзив, зазначає, що питання індексації орендної плати, як за договором оренди землі, так і за додатковою угодою до нього, не є суто технічним, оскільки зачіпає фундаментальні принципи цивільного права: добросовісність, справедливість, рівність сторін та баланс інтересів. Саме через призму цих принципів необхідно аналізувати зміст пункту 4.1 додаткової угоди до договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба-Нова».
Указує, що пункт 4.1 договору фіксує початкову домовленість сторін і відсутній конкретний механізм розрахунку індексації, чого також не заперечує відповідач. На думку сторони позивача, СТОВ «Дружба-Нова» намагається довільно витлумачити норму укладеної угоди, стверджуючи, що сторони нібито погодили фіксований щорічний розрахунок індексації шляхом множення коефіцієнта інфляцї на базову суму орендної плати 7 102,74 грн (без врахування індексації за попередній рік), що є припущенням і не узгоджується з умовами договору.
Наголошує на тому, що, оскільки додаткова угода не містить прямої вказівки на механізм проведення індексації, слід застосовувати найбільш логічний, справедливий та усталений підхід - послідовне перемноження коефіцієнтів інфляції на проіндексовану суму попереднього періоду. Натомість, множення коефіцієнта індексації на фіксовану базу (не проіндексовану за передній рік) призводить до втрати реальної вартості орендної плати, а отже до знецінення доходу орендодавця. Суд правомірно застосував кумулятивний метод індексації орендної плати, що базується не лише на тлумаченні умов договору, а й на системному аналізі законодавства та судової практики.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування СТОВ «Дружба-Нова» на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, ухваливши в цій частині нове рішення про повне відшкодування відповідачем на користь позивачки понесених судових витрат.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що, відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції залишив поза увагою доданий до позовної заяви через систему «Електронний суд» договір правової допомоги № 08/2025 від 29 січня 2025 року та детальний розрахунок робіт адвоката від 06 лютого 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Зибінською Г.В., що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.
У наданому відзиві на апеляційну скаргу СТОВ «Дружба-Нова», не погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішеного питання про стягнення судових витрат - без змін. Відповідач зазначає, що висновок суду про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, оскільки строна позивача у цій справі не долучила акту приймання-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, а розрахунок робіт адвоката не містить детального опису виконаних доручень. Витрати у розмірі 10 000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на наданням таких послуг, не відповідає критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України. Зазначив, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати доктрину contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Районний суд указав, що сторони в додатковій угоді погодили обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше). Дійшов висновку про те, що умовами договору обумовлено щорічна індексація орендної плати кумулятивним методом.
Суд, застосувавши положення ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», погодився з проведеним позивачкою розрахунком розміру індексованої орендної плати, який загалом становить 28 977,68 грн, пені за невчасну виплату індексованої орендної плати у сумі 3 620,80 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості за 2024 рік у сумі 366,38 грн та інфляційних збитків за 2024 рік у сумі 1 465,54 грн.
Відмовляючи у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості клопотання, зазначивши, що на підтвердження цих витрат стороною позивача надано лише копію ордеру. Інших доказів, зокрема, договору на надання правничої допомоги, акту приймання-передачі правничої допомоги, платіжних інструкцій, тощо, не надано.
З наведеними висновками суду першої інстанції не може погодитися апеляційний суд, зважаючи на наступне.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250, площею 3,08 га (а.с. 10, 11).
27 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба-Нова» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.
18 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба-Нова» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27 серпня 2010 року, зареєстрованого 14 квітня 2014 року за № 5336345, за умовами якої орендодавець надає, а орендр приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,08 га, у тому числі рілля 3,08 га, кадастровий номер 7424186200:04:000:0250. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором, становить 78 919,36 в цінах 2017 року.
Пунктом 4.1 додаткової угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 7 102,74 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 2.4 даного договору. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахуванн (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, розмір фактично виплаченої орендної плати за такі роки в майбутньому не індексується.
Згідно з пунктом 4.3. указаної додаткової угоди орендна плата виплачується орендарем у встановленому п. 4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податків з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодавства.
Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно в строк до 30 грудня поточного року користування (п. 4.4 додаткової угоди).
Згідно з п. 4.6 додаткової угоди у разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі можуть зазначатися інші умови.
За змістом ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового Кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і за змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
Тлумачення ч. 2 ст. 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору. У ч. 2 ст. 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов'язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни (постанова Верховного Суду від 19 серпня 2019 року в справі № 395/499/16-ц.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3 ст. 762 ЦК України). Аналіз цієї норми дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного умовами договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування (постанова Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18.
Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанов Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів доходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по індексованій орендній платі за землю зроблено з невірних мотивів.
У справі встановлено, що відповідно до п. 4.1 додаткової угоди орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250 встановлюється за погодженням сторін у розмірі 7 102,74 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Цим же пунктом визначено, що обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше).
Орендна плата за користування земельною ділянкою повинна сплачуватися орендарем на користь орендодавця щорічно в строк до 30 грудня поточного року користування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неможливості з'ясування справжнього змісту умови договорів щодо обчислення розміру орендної плати за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, і вважав за необхідне застосувати доктрину contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), указавши, що відповідач, як особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинен нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Проте, апеляційний суд не погоджується з наведеним висновком і вважає, що умови укладеної між сторонами додаткової угоди можна розтлумачити за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Зокрема, ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. У додатковій угоді від 18 жовтня 2017 року сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше).
Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що додатковою угодою передбачено індексацію орендної плати, яка має здійснюватись кумулятивно, а СТОВ «Дружба-Нова», заперечуючи проти позову, наполягало на необхідностя множення суми орендної плати, вказаної у п. 4.1 договору, на щорічний індекс інфляції.
Пунктом 15.11 укладеної додаткової угоди сторони підтвердили, що в момент вчинення цього правочину умови їм зрозумілі і відповідають дійсним намірам кожної із сторін.
Колегія суддів вважає, що позивачка не довела того, що її дійсним наміром при вчиненні правочину було отримання орендної плати з нарахуванням індексу інфляції на проіндексовану орендну плату за попередній рік, а також того, що за усталеною практикою відносин відповідача з іншими орендодавцями за аналогічних умов договорів виплата орендної плати здійснювалась кумулятивно.
У позові ОСОБА_1 розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати здійснила, пославшись на умови укладеної між сторонами додаткової угоди до договору оренди, і не навела відповідних положень законодавства на користь свого розрахунку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила про правильність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» за аналогією закону, зазначивши, що в тексті договору відсутній конкретний механізм розрахунку індексації.
Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень наведеного вище закону з огляду на те, орендна плата за землю не може бути об'єктом індексації в розумінні ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». На користь такого висновку свідчить характер цієї виплати, яка здійснюється один раз на рік за цивільно-правовою угодою, і не підпадає під поняття «грошові доходи громадян».
Відповідно до ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Наведений перелік грошових доходів, які підлягають індексації, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Кабінетом Міністрів України не ухвалювалось рішення про включення до об'єктів індексації орендної плати за договорами оренди земельних ділянок.
Індексація доходів за ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» проводиться не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях, в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 3, 4 Закону). Проте умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше).
Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає, що сторони, ураховуючи принцип належного виконання зобов'язання, домовились про те, що орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцеві орендну плату з застосуванням індексу інфляції, як про це йдеться у договорі. Нарахування та сплату орендної плати за користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою СТОВ «Дружба-Нова» проводило без застосування індексу інфляції, що стороною відповідача не заперечується.
Позивачка наполягала на тому, що орендна плата підлягає обрахуванню шляхом множення чергового платежу на сукупний індекс інфляції з дня укладення договору оренди. Натомість, відповідач вважав, що відповідно до умов договорів оренди землі орендар не був зобов'язаний самостійно змінювати розмір орендної плати.
Апеляційний суд доходить висновку про те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди землі на користь його дійсності, чинності та виконуваності, зокрема пункту 4.1 договорів (щодо періоду внесення орендної плати та застосування коефіцієнту індексації станом на 01 січня року виплати/нарахування), індексована орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250 становить:
за 2022 рік - 7 813,01 грн (7102,74 (орендна плата) х 1,10 (індекс інфляції станом на 01 січня 2022 року), після вирахування податків та зборів сума становить 6 289,47 грн;
за 2023 рік - 8 992,07 грн (7 102,74 (орендна плата) х 1,266 (індекс інфляції станом на 01 січня 2023 року), після вирахування податків та зборів сума становить 7 238,62 грн;
за 2024 рік - 7 464,98 грн (7 102,74 (орендна плата) х 1,051 (індекс інфляції станом на 01 січня 2024 року), після вирахування податків та зборів сума становить 6 009,31 грн.
Беручи до уваги часткову сплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 5717,71 грн, заборгованість з виплати індексованої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7424186200:04:000:0250 за 2022-2024 роки становить 13 819,69 грн, з яких: за 2022 рік - 571,76 грн, за 2023 рік - 7 238,62 грн, за 2024 рік - 6 009,31 грн.
Визначаючи необхідний до стягнення розмір пені за прострочення викоання зобов'язань за період з 01 січня 2024 року по 31 січня 2025 року, апеляційний суд виходить з наступного.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 , 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 4.6 додаткової угоди у разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Сума пені за порушення строків виплати орендної плати розраховується за формулою: сума боргу х розрахункову ставку пені в процентах річних х кількість днів прострочення зобов'язань / кількість днів у календарному році. Сума пені за 2023 рік становить 1 970,12 грн, а саме:
- за період з 31 січня 2024 року по 14 березня 2024 року 261,06 грн (7 238,62 грн сума боргу х 44 кількість днів з 31 січня 2024 року по 14 березня 2024 року х (15% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/366 кількість днів у 2023 році);
- за період з 15 березня 2024 року по 25 квітня 2024 року 240,89 грн (7 238,62 грн сума боргу х 42 кількість днів з 15 березня 2024 року по 25 квітня 2024 року х (14,50% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/366 кількість днів у 2023 році);
- за період з 26 квітня 2024 року по 13 червня 2024 року 261,66 грн (7 238,62 грн сума боргу х 49 кількість днів з 26 квітня 2024 року по 13 червня 2024 року х (13,50% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/366 кількість днів у 2023 році);
- за період з 14 червня 2024 року по 12 грудня 2024 року 935,88 грн (7238,62 грн сума боргу х 182 кількість днів з 14 червня 2024 року по 12 грудня 2024 року х (13% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/366 кількість днів у 2023 році);
- за період з 13 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року 101,46 грн (7 238,62 грн сума боргу х 19 кількість днів з 13 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року х (13,50% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/366 кількість днів у 2023 році);
- за період з 01 січня 2025 року по 23 січня 2025 року 123,16 грн (7 238,62 грн сума боргу х 23 кількість днів з 01 січня 2025 року по 23 січня 2025 року х (13,50% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/365 кількість днів у 2024 році);
- за період з 24 січня 2025 року по 31 січня 2025 року 46,01 грн (7 238,62 грн сума боргу х 8 кількість днів з 24 січня 2025 року по 31 січня 2025 року х (14,50% х 2) подвійна облікова ставка НБУ/365 кількість днів у 2024 році).
Позивачка просила нарахувати інфляційні збитки та 3% річних за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , розраховується за формулою: (сума боргу х сукупний індекс інфляції)/100% - сума боргу.
Сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить: 100,40% х 100,30% х 100,50% х 100,20% х 100,60% х 102,20% х 100,00% х 100,60% х 101,50% х 101,80% х 101,90% х 101,40% = 111,98%
Інфляційні збитки за указаний період з суми боргу 7 238,62 грн складають: (7238,62 х 111,98% - 7 238,62) = 867,20 грн.
Вирахування 3% річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3% річних/100% х кількість днів/кількість днів у році.
За період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року 3% річних становить 217,16 грн (7 238,62 сума боргу х 3% річних х 366 кількість днів з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року/366 кількість днів у 2024 році).
Зважаючи на викладене вище у сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу СТОВ «Дружба-Нова» належить задовольнити, а рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексованій орендній платі за 2022-2024 роки у загальній сумі 13 819,69 грн, пеню за прострочення виконання зобов'язання за 2023 рік в сумі 1 970,12 грн, 867,20 грн інфляційних збитків за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, 217,16 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з пп. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
При подачі позову через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 сплатила 968,96 грн судового збору. Беручи до уваги розмір заявлених нею вимог (34 430,40 грн) та їх часткове задоволення (16 874,17 грн), у пропорційному відношенні судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 на 49 %.
Оскільки апеляційний суд змінює розмір стягнутої заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних та інфляційних втрат, задовольняючи частково позовні вимоги, належить також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції до стягнення з СТОВ «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 розміру судового збору, зменшивши його суму з 968,96 грн до 474,79 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у стягненні з СТОВ «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з такого.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно із ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Втім, незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.
У цій справі встановлено і підтверджується її матеріалами, що представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснювала адвокат Зибінська Г.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 05 лютого 2025 року серії СВ № 1091533 (а.с. 7), договору № 08/2025 про надання правової допомоги від 29 січня 2025 року (а.с. 19).
Як свідчить п. 1, 4 договору № 08/2025 про надання правової допомоги від 29 січня 2025 року, укаледного між ОСОБА_1 та адвокатом Зибінською Г.В., клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в цивільній справі з приводу стягнення зі СТОВ «Дружба-Нова» невиплаченої орендної плати за земельну частку пай 7424186200:04:000:0250 та штрафних санкцій, тощо. Перелік та вартість адвокатських послуг по цьому договору засвідчується в детальному розрахунку за підписом адвоката. Ціна послуг за цим договором складає 10 000 грн.
06 лютого 2025 року ОСОБА_1 та адвокат Зибінська Г.В. підписали детальний розрахунок робіт адвоката до договору № 08/2025 від 29 січня 2025 року, за яким засвідчено такий перелік та вартість робіт (а.с. 19 зворот):
1. вивчення матеріалів справи, підготовка і подача через ЕС позовної заяви до СТОВ «Дружба-Нова» про стягнення невиплаченої орендної плати та штрафних санкцій через Прилуцький міськрайонний суд тривалістю 10 год., вартість 8 000 грн.
2. процесуальні документи в ході розгляду справи (заяви, клопотання, відповіді тощо), в тому числі участь в судових засіданнях, за фактично витрачений час вартість становить 2 000 грн.
03 березня 2025 року у відзиві на позовну заяву представник СТОВ «Дружба-Нова» - адвокат Литвиненко Д.Г. просила зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (а.с. 32-36).
Проаналізувавши надані стороною позивача докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у відшкодуванні витрат на правничу допомогу з підстав необґрунтованості, залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 разом з позовом надано договір № 08/2025 про надання правової допомоги від 29 січня 2025 року, детальний розрахунок робіт адвоката від 06 лютого 2025 року (а.с. 19, 19 зворот), яким засвідчено перелік та вартість адвокатських послуг.
Таким чином, стороною позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та надані стороною позивача докази понесених судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді першої інстанції.
Посилання СТОВ «Дружба-Нова» на те, що сторона позивача не долучила платіжне доручення на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом не є слушними. За умовами 4, 6 договору № 08/2025 про надання правової допомоги від 29 січня 2025 року ціна послуг по даному договору складає 10 000 грн. Даний договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.
Згідно з усталеною позицією суду касаційної інстанції, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або тільки має бути сплачено.
Беручи до уваги надані докази та часткове задоволення позову ОСОБА_1 на 49%, апеляційний суд вважає, що пропорційно до розміру задоволених вимог належить стягнути з відповідача на користь позивачки 4 900 грн (10 000 х 49%) витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
При подачі апеляційної скарги СТОВ «Дружба-Нова» сплатило 1 453,44 грн (а.с. 72, 35 зворот) судового збору. У зв'язку із задоволенням скарги товариства з ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає стягненню 1 453,44 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» - задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, та в частині розподілу судових витрат.
Абзаци другий та третій резолютивної частини рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року викласти у наступній редакції:
«Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексованій орендній платі за 2022-2024 роки у сумі 13 819,69 грн, пеню за прострочення виконання зобов'язання у сумі 1 970,12 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості у сумі 217,16 грн, інфляційні збитки у сумі 867,20 грн.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 474,79 грн судового збору та 4 900 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанці».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» 1 453,44 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», місце знаходження: вул. Костянтина Кропиви, 59, смт Варва, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17600; ЄДРПОУ 31333767.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова