01 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1286/24
Провадження № 22-ц/820/1405/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю: представників учасників справи
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа: Державне підприємство «Сетам», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року (суддя Гладій Л.М.).
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У серпні 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа ДП «Сетам», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову зазначав, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №НМКWGA00007967. Відповідно до п. 8.1 вказаного кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки на касу на строк з 14 лютого 2008 року по 11 лютого 2022 року включно, у вигляді не поновлювальної лінія у розмірі 70 200,00 доларів США: 60 000,00 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 10200,00 доларів США на сплату страхових у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору. Також 14 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки будинку б/н. Відповідно до п. 35.2 вказаного договору іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 14 лютого 2008 року №НМКWGA00007967, укладеного між Позичальником та Іпотекодержателем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, в сумі 70 200 доларів США в строк на строк з 14 лютого 2008 року по 11 лютого 2022 року. Відповідно до п.35.3 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.35.4 договору іпотеки іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, загальною площею 0,2700 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
24 листопада 2023 року до Красилівського районного суду АТ КБ «Приватбанк» було подано позовну заяву до ОСОБА_1 про припинення права та визнання права власності на земельну ділянку. У позові банк просив суд припинити право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнати право власності за позивачем - АТ КБ «Приватбанк» на земельну ділянку, кадастровий номер 6822782100:01:003:0022, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Копію ухвали Красилівського районного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 677/1765/23 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про припинення права та визнання права власності на земельну ділянку було отримано ОСОБА_1 26 грудня 2023 року засобом поштового зв'язку ДП «Укрпошта». Як стало відомо із позовної заяви у справі № 677/1765/23 АТ КБ «Приватбанк» набуло право власності на предмет іпотеки житловий будинок загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але не набуло право власності на земельну ділянку за цією ж адресою.
До моменту ознайомлення із позовною заявою у справі №677/1765/23 ОСОБА_1 не було відомо про набуття права власності на належний йому будинок банком, позивач по сьогоднішній день проживає разом із своєю сім'єю у цьому будинку, сплачує усі комунальні послуги. Для отримання інформації з приводу підстав набуття та документів, на підставі яких набуто банком право власності на будинок, представником ОСОБА_1 - адвокатом Фурманом В.В. було направлено адвокатський запит до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Хмельницької міської ради.
Як стало відомо після отримання відповіді на запит 20 грудня 2016 року державний реєстратор Роїк І.Д. прийняла рішення за індексним номером №33028362 про державну реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , яким перереєстровано будинок за АТ КБ «Приватбанк». При цьому, підставою для виникнення права власності на будинок зазначено договір іпотеки б/н від 14 лютого 2008 року. Зміна власника майна відбулась при подачі банком документів до державного реєстратора таких як: заставна № 2010074, повідомлення №Е.НМ.0.0.00/1-3385 від 10 листопада 2016 року, повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, за позицією позивача, здійснюваний перехід права власності на житловий будинок був вчинений з порушенням закону, що призвело до позбавлення права власності позивача.
Позивачем не було отримано вимоги про усунення порушення, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві. У повідомленні про вручення поштового відправлення зазначений підпис не позивача.
Крім того, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Однак, згідно з наданим на адвокатський запит повідомленням вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» не зазначив розміру процентів, неустойки, основної суми боргу, тобто з яких складових складається загальна сума боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Однак, ні у повідомленні №Е.НМ.0.0.00/1-3385 від 10.11.2016р., ні у окремому документі, який би підтверджував виготовлену оцінку незалежним експертом вартості будинку позивач не отримав. Таким чином, банком порушено норми статей 7, 37 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи викладене вище просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 грудня 2016 року державного реєстратора Роїк І.Д., Хмельницька міська рада, індексний номер 33028362, про державну реєстрацію права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за АТ КБ «Приватбанк».
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33028362 від 20 грудня 2016 року, 09:45:19, державного реєстратора Роїк Ірини Дмитрівни, Хмельницька міська рада, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Вирішено питання розподілу судового збору.
Зазначено, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року, а саме, арешт на житловий будинок, загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції виходив з того, що початок перебігу позовної давності для звернення до суду з даним позовом, є час, коли позивач про своє порушене право дізнався під час розгляду справи про № 677/1765/23 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про припинення права та визнання права власності на земельну ділянку, водночас, вважає, що початок перебігу позовної давності, в даному випадку, необхідно обчислювати від дня, коли позивач довідався, або, вживши можливих та необхідних у такій ситуації заходів, міг довідатися про обставини вибуття майна з його володіння.
Вказує, що позивач міг дізнатися про порушення свого права, шляхом отримання витягу на майно із реєстром речових прав після того, як не виконав вимогу від 10 листопада 2016 року або шляхом звернення до АТ КБ “Приватбанк» з відповідним запитом, а тому, звернувшись із даним позовом у 2024 році, він пропустив строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через свого представника Фурмана В.В. зазначає, що до моменту ознайомлення із позовною заявою у справі №677/1765/23 ОСОБА_1 не було відомо про набуття права власності АТ КБ «Приватбанк» на належний йому будинок, оскільки ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю по сьогоднішній день проживає у цьому будинку, сплачує усі комунальні послуги як власник протягом усіх цих років (докази містяться в матеріалах справи). Про перехід права власності на будинок до АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 не був повідомлений банком жодним чином.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Вонсович О.А. підтримала апеляційну скаргу.
Представник позивача Цюпик О.В. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗAT КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № HMKWGA00007967. Відповідно до п.8.1 вказаного договору позичальник отримав кредитні кошти у вигляді не поновлювальної лінії (кредит) у розмірі 70 200 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок загальною площею 199,2 м. кв., розташований на даний час за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року у справі №2209/2437/12 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМKWGA00007967 від 14.02.2008 року в розмірі 93125, 72 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2012 становить 744 074,50 грн., яка складається з 60 704,69 доларів США заборгованості за кредитом, 31503,57 доларів США заборгованості по процентам, 917,46 доларів США заборгованості по комісії та 370374 грн. нарахованої неустойки звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 199,20 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2700 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № НМKWGA00007967 від 14.02.2008 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій необхідних для продажу предмету іпотеки.
Додатковим рішенням суду Красилівського районного суду у вказаній справі від 27 грудня 2013 року виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані та проживають в житловому будинку по АДРЕСА_1 , зобов'язавши їх знятись з реєстраційного обліку у вказаному будинку.
20 грудня 2016 року державний реєстратор Роїк І.Д. прийняла рішення за індексним номером №33028362 про державну реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , за АТ КБ «Приватбанк». Підставою для виникнення права власності на будинок зазначено договір іпотеки б/н від 14 лютого 2008 року. Зміна власника майна відбулась при подачі банком документів до державного реєстратора таких як: заставна № 2010074, повідомлення №Е.НМ.0.0.00/1-3385 від 10 листопада 2016 року, повідомлення про вручення поштового відправлення.
В подальшому, як зазначила представник відповідача, спірний будинок був поставлений на баланс банку вартістю 37 085 доларів США, при цьому кредит був отриманий на суму 60 000 доларів США, а погашено було 7596, 80 доларів США.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог закону щодо наявності обов'язкової умови, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні, не було проведено оцінку вартості предмету іпотеки, за таких обставин, вчинена державна реєстрація права власності на спірний предмет іпотеки будинок за адресою : АДРЕСА_2 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» була проведена неправомірно.
Апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» не містить доводів щодо недоведеності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся, а її доводи зводяться виключно щодо незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відхиляючи заяву відповідача АТ КБ «Приватбанк» про застосування позовної давності, правильно виходив з того, що позивач дізнався про своє порушене право 26.12.2023 при отриманні копії ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.12.2023 про відкриття провадження у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнання права власності за позивачем - АТ КБ «Приватбанк» на земельну ділянку, кадастровий номер 6822782100:01:003:0022, та позову. Саме зі змісту позовної заяви стало відомо, що АТ КБ «Приватбанк» набуло право власності на предмет іпотеки житловий будинок загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , але не набуло право власності на земельну ділянку за цією ж адресою. До моменту ознайомлення із позовною заявою у справі №677/1765/23 ОСОБА_1 , не було відомо про набуття права власності на належний йому будинок банком, позивач по день звернення до суду проживав разом зі своєю сім'єю у цьому будинку, сплачував усі комунальні послуги.
Враховуючи, що предметом розгляду є порушення прав позивача в частині незаконної реєстрації права власності на предмет іпотеки на користь АТ КБ «ПриватБанк», яка відбулась за ініціативою банку після оформлення права власності, про таку дію боржник повідомлений не був, продовжував безперешкодно проживати у будинку, оплачувати комунальні послуги, у банку за весь цей період з 2016 року не виникало жодних претензій щодо користування майном, яке номінально перебувало у власності банку.
При цьому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушення, необхідність сплати заборгованості за кредитом та можливе звернення стягнення на нерухоме майно в позасудовому порядку, а також можливість позивачем отримати відомості з Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належного йому майна. Оскільки, початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття майна з її власності у володіння іншої особи. У даному випадку, позивач дізнався про факт вибуття майна у володіння АТ КБ «Приватбанк» 26.12.2023, і банк не довів, що позивач дізнався про вказані обставини раніше.
Разом з тим, при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував, що у спірних правовідносинах Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради не є належним відповідачем.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19).
Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у цій справі існує саме між позивачем і банком. Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (державним реєстратором якого приймалось рішення) не є належним відповідачем у цій справі.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині відповідача Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради слід змінити.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року в частині підстав відмови в позові до відповідача Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
Т.О. Янчук