08 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/580/22
Провадження № 11-кп/820/103/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , представника потерпілої юридичної особи - Шепетівської міської територіальної громади в особі Шепетівської міської ради Хмельницької області ОСОБА_10 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12018240270000907, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2018 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України та виправдано, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до вироку суду, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що у травні 2018 року, за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, здійснив забруднення відходами, які відносяться до ІІІ класу небезпечних відходів, земельної ділянки комунальної форми власності по вул. Валі Котика в м. Шепетівка, яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004:, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік від приміщення підсобного господарства по вул. Валі Котика, 131 в м. Шепетівка Хмельницької області, належного підозрюваному, що створило небезпеку довкіллю та спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , будучи зареєстрованим у період з 25.01.2006 по 28.12.2016 як суб'єкт підприємницької діяльності, одними з видів діяльності якого, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, було збирання безпечних відходів (38.11) та оброблення та видалення безпечних відходів (38.21), був обізнаним із спеціальними правилами, встановленими у сфері поводження з відходами.
Незважаючи на це, у травні 2018 року, ОСОБА_7 , не будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, не обіймаючи посаду на будь-якому підприємстві, установі чи організації, яка є суб'єктом правовідносин у галузі поводження з відходами, без передбаченого законом дозволу чи доручення уповноваженого суб'єкта, з корисливих мотивів, діючи спільно з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділені в окремі кримінальні провадження, вчинив умисні дії, спрямовані на незаконне надання послуг, зокрема з прийому відходів та їх захоронення на території земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_3 , яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004:, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік від приміщення підсобного господарства, належного ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , не маючи на неї будь-яких прав (власності, користування тощо), без укладення відповідних правочинів та передбаченого законом дозволу, а також науково обґрунтованих проектних рішень.
20.02.2018 між ПАТ «СКФ «Україна» (м. Луцьк) та ТОВ «Утільвторпром» (м. Одеса) укладено договір № 804/9310/18/25, згідно з яким ТОВ «Утільвторпром» зобов'язалось відповідно до вимог чинного законодавства, ліцензійних умов здійснення господарської діяльності у сфері поводження із небезпечними відходами, отримувати небезпечні відходи, які виробляються у процесі господарської діяльності ПАТ «СКФ «Україна», в місці їх утворення, здійснювати їх вивезення та утилізацію.
Згідно з умовами вказаного договору за актами прийому-передачі від 15.05.2018, 16.05.2018, 17.05.2018 ТОВ «Утільвторпром» отримало для забезпечення перевезення та утилізації у загальному 128,78 тонн шламу шліфувального (металошламу). Відповідно до документів на вказаний вантаж (товарно-транспортних накладних), вантажовідправником зазначено ПАТ «СКФ Україна», а автомобільним перевізником, замовником перевезення та вантажоодержувачем вказано ТОВ «Утільвторпром». Відходи підлягали перевезенню ТОВ «Утільвторпром» з м. Луцьк до м. Горішні Плавні Полтавської області, проте фактично, внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, були вивезені в м. Шепетівка Хмельницької області та вивантажені на земельній ділянці комунальної форми власності по вул. Валі Котика в м. Шепетівка, яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004: та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716.
Зокрема, 15.05.2018 року ПАТ «СКФ Україна» (м. Луцьк) до м. Шепетівка Хмельницької області автомобілем «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 під керуванням невстановленого водія, згідно товарно-транспортної накладної №0150052018/2, було вивезено та вивантажено 21,200 тонни шламу шліфувального (металошламу) (товарно-транспортна накладна № 0150052018/2 від 15.05.2018).
16.05.2018 з ПАТ «СКФ Україна» (м. Луцьк) до м. Шепетівка Хмельницької області вивезено чотири причепи шламу шліфувального (металошламу), а саме: автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_11 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0616052018 від 16.05.2018; автомобілем «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_12 21,350 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0316052018 від 16.05.2018; автомобілем «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 21,600 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0416052018 від 16.05.2018; автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_14 20,600 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0516052018 від 16.05.2018 року.
17.05.2018 року з ПАТ «СКФ Україна» (м. Луцьк) до м. Шепетівка Хмельницької області вивезено ще один причіп шламу шліфувального (металошламу) вагою 22,380 тонни автомобілем DAF (д.н.з. НОМЕР_9 ) під керуванням водія ОСОБА_15 , що підтверджується ТТН №0517052018, якого наступного дня - 18.05.2018, під час розвантаження, виявлено місцевими жителями, про що повідомлено працівників поліції.
Всі вищевказані автомобілі з небезпечними відходами зустрічав особисто ОСОБА_7 , який представлявся водіям власником вантажу, на автодорозі неподалік м. Шепетівка, після чого вказував на маршрут водіям та особисто супроводжував до місця розвантаження на земельній ділянці комунальної форми власності, яка не належить ОСОБА_7 . При цьому, як доказ перед водіями того, що вантаж та земля, де відбувалось вивантаження небезпечних відходів, належать нібито йому, ОСОБА_7 використовував той факт, що неподалік вказаної земельної ділянки знаходяться приміщення його власного підсобного господарства. Після вивантаження ОСОБА_7 отримував від водіїв супровідні документи та домовлявся з ними про проведення розрахунку за надані ними послуги за перевезення вантажу.
Як наслідок, вивантаження ОСОБА_7 небезпечних відходів на відкриту земельну діяльну комунальної форми власності призвело до засмічення та забруднення земельної ділянки небезпечними відходами, створило небезпеку навколишньому природному середовищу та спричинило тяжкі наслідки.
Вказані протиправні дії ОСОБА_7 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками, що настали.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 порушив вимоги ст.ст.12, 55, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.15, 17, 33, 34, 42 Закону України «Про відходи», ст.ст.35,45,46 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 91, 96, 123, 167, 211 Земельного кодексу України, та не дотримався вимог ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», згідно яких зобов'язаний був не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; не мав права не санкціоновано розміщувати відходи, у тому числі небезпечні, на території земельної ділянки комунальної форми власності, що мало своїм наслідком створення небезпеки для довкілля.
Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи, на земельній ділянці по вул. В. Котика в м. Шепетівка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716, виявлено засмічення та забруднення ґрунту, а також самовільне використання вказаної земельної ділянки.
Розмір шкоди, зумовленої забрудненням вказаної вище земельної ділянки, станом на 22.05.2018 становить 738 886, 26 грн., розмір шкоди, зумовленої її засміченням, становить 2 638 879, 50 грн., розмір шкоди за її самовільне використання складає 3445,72 грн, а всього - 3 381 211, 48 грн, що вказує на спричинення тяжких наслідків.
Забруднення ґрунту відбулося хімічними речовинами, що входять до складу відходів, розміщених на досліджуваній ділянці. При цьому виявлено тотожний перелік металів у складі «Шламу шліфувального» та ґрунту, відібраного із земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Валі Котика в м. Шепетівка і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716.
За результатами досліджень шлам шліфувальний (металошлам) належить до ІІІ класу токсичності (помірно небезпечні відходи).
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 навколишньому природному середовищу, місцевій громаді в особі Шепетівської міської ради спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 3 381 211,48 грн., що становить 3837,93 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.239 КК України, оскільки його вина не доведена належними й допустимими доказами, та виправдано.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2022 року на нежитлову будівлю площею 463,5 м2 , що знаходиться по АДРЕСА_4 , садовий будинок площею 44 м2, який знаходиться по АДРЕСА_5 , будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_6 .
Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог статті 100 КПК України.
Витрати на залучення експертів в сумі 39760,64 грн. віднесено на рахунок держави.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу прокурора та потерпілої юридичної особи - Шепетівської міської територіальної громади в особі Шепетівської міської ради Хмельницької області задоволено частково.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасовано.
Визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.239 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі без позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною у сфері поводження з відходами.
На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2022 року на нежитлову будівлю площею 463,5 м2, що знаходиться по АДРЕСА_4 , садовий будинок площею 44 м2 , який знаходиться по АДРЕСА_5 , будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_6 - скасовано.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог статті 100 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь державного бюджету за кодом класифікації доходів «Інші надходження» витрати за проведення експертизи № СЕ-19/123-21/9336-ПЧ від 03.12.2021 року в сумі 1716 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь державного бюджету за кодом класифікації доходів «Інші надходження» витрати за проведення експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року в сумі 23338 грн. 96 коп.
Інші витрати на залучення експертів в сумі 14705 грн. 48 коп. віднесено на рахунок держави.
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задоволено частково, вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасовано, призначено новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор ОСОБА_9 , не погодившись із рішенням місцевого суду,подала апеляційну скаргу, в якійпросить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.239 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права займатися певною діяльністю.
Посилається на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що під час досудового розслідування та в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_7 по обставинах забруднення земель небезпечними відходами, доведена, однак суд безпідставно виправдав обвинуваченого.
На думку прокурора, суд дійшов необґрунтованих та передчасних висновків, що сторона обвинувачення не змогла довести наявність вини ОСОБА_7 стосовно інкримінованих йому злочинних дій, визнавши неналежними та недопустимими докази і критично оцінивши показання свідків, які на думку суду є зацікавлені в результатах кримінального провадження.
Зазначає, що матеріали справи підтверджують факт того, що ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, кримінальне провадження щодо яких виділено в окреме провадження, самовільно зайняв та забруднив земельну ділянку комунальної форми власності в м. Шепетівка, оскільки небезпечні відходи з самого початку доставлятись в м. Горішні Плавні не мали, а акти виконаних робіт, підписані між ПрАТ «СКФ Україна» та ТОВ «Утільвторпром», є фіктивними.
Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України.
Вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Посилається на те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 по обставинах забруднення земель небезпечними відходами, доведена, однак суд безпідставно виправдав обвинуваченого.
Зазначає, що суд не в повній мірі врахував та не надав належної оцінки тому, що обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив того факту, що самовільно, без будь - яких документів та дозволів, зайняв земельну ділянку, яка йому не належала і не належить, та на якій розмістив різні відходи для облаштування заїзду до власного підсобного господарства, яке знаходиться неподалік забрудненої земельної ділянки, тобто фактично визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину.
Апелянт зазначає, що суд не надав належної правової оцінки показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які вказують на обвинуваченого ОСОБА_7 , як на особу, яка своїми діями здійснила забруднення земельної ділянки комунальної форми власності в м. Шепетівка у травні 2018 року.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти задоволення вимог апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_10 , оскільки вважають, що відсутні докази на доведення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Обвинувачений свою вину не визнає.
Прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити їх у повному обсязі й ухвалити щодо ОСОБА_7 обвинувальний вирок.
Представник потерпілої юридичної особи - Шепетівської міської територіальної громади в особі Шепетівської міської ради Хмельницької області ОСОБА_19 у судове засідання не з'явилася, надавши клопотання про проведення засідання у її відсутність, при цьому вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (т.2 а/п 215-216).
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, позицію прокурора, повторно дослідивши докази, відповідно до клопотання прокурора, допитавши обвинуваченого, експерта ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої юридичної особи - Шепетівської міської територіальної громади в особі Шепетівської міської ради Хмельницької області підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим законодавством. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності до статті 368 КПК України, серед іншого повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 1 статті 373 КПК України передбачені підстави ухвалення виправдувального вироку, а саме виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 239 КК України, оскільки його вина не доведена належними й допустимими доказами, та виправдано.
Виправдуючи ОСОБА_7 , суд зазначив у вироку, що його участь у вивантаженні, прийомі відходів та їх захороненні на території вказаної земельної ділянки судом не встановлена.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, але вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
У поданих апеляційних скаргах прокурор та представник потерпілої юридичної особи - Шепетівської міської територіальної громади в особі Шепетівської міської ради Хмельницької області оскаржують висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогочастиною 2 статті 239 КК України та виправдання його, оскільки вважають, що його вина доведена наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, а також безпідставно визнав низку зібраних доказів недопустимими.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої юридичної особи з наступних підстав.
Виправдовуючи ОСОБА_7 у забрудненні земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля та спричинило тяжкі наслідки, суд першої інстанції послався на принцип доведення вини особи поза розумним сумнівом, визнавши надані стороною обвинувачення докази недопустимими, виснував, що стороною обвинувачення не було надано достатніх, необхідних, належних і допустимих доказів для підтвердження вини ОСОБА_7 , а ті, що є в наявності не відповідають вимогам закону.
Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає слушними доводи апелянтів щодо безпідставного визнання судом акту обстеження земельної ділянки № 16/01 від 22.05.2018; протоколу № 5-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 20.05.2021; протоколу № 8-21 від 26.06.2021 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 26.05.2021; акту відбору проб ґрунтів від 14.05.2021 з додатками недопустимими доказами, оскільки вони отримані не в порядку, передбаченому ст. ст. 93, 245 КПК України, адже ці докази були зібрані Державною екологічною інспекцією, яка не є стороною обвинувачення, а також були отримані до внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР, а також копії акту обстеження земельної ділянки Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області № 23/02 від 14.05.2021; акту відбору проб ґрунтів № А-22-05-18-8 від 22.05.2018 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з додатком; акту відбору проб ґрунтів № 07-05-2021-5 від 07.05.2021 з додатком Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області; акту відбору проб ґрунтів № 14-05-21-8 від 14.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з додатком; протоколу № 22.05.2018 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.06.2018 Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області; копії протоколу № 5-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 20.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області; копії протоколу № 8-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 26.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області; акту відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області № 20-08-21-21 від 20.08.2021 недопустимими доказами, оскільки вони також отримані не в порядку, передбаченому ст. ст. 93, 245 КПК України, адже вказані докази зібрані Державною екологічною інспекцією, яка не є стороною обвинувачення.
Згідно з положеннями статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
З огляду на це суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки зруйнували або звузили ці права, або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Так, відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, приводами та підставами для початку досудового розслідування можуть бути: заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення.
Кримінальне провадження №12018240270000907 від 01.08.2018розпочате за наслідками розгляду слідчим повідомлення заступника начальника Управління СБУ у Хмельницькій області про вчинене кримінальне правопорушення.
До зазначеного повідомлення додано лист та відповідь на нього Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з додатками до неї, серед яких міститься і акт обстеження земельної ділянки № 16/01 від 22.05.2018, складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області, тобто працівником органу контролю, уповноваженого проводити такі обстеження у сфері екології.
За приписами ч.1 ст.188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із ст.5 Закону України «Про державний контроль за охороною та використанням земель» №963-IV від 19 червня 2003 року (надалі ЗУ №963-IV), державний контроль за дотриманням вимогзаконодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.
Державна екологічна інспекція України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого наказом № 55 від 12.02.2021 головою Державної екологічної інспекції України (оприлюднене та розміщене на офіційному сайті Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області) Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області здійснює державний нагляд за додержанням законодавства про екологічну безпеку, зокрема, заходи із запобігання забрудненню земель відходами; з питань поводження з відходами, в тому числі щодо перевезення небезпечних відходів територією України, своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами (п. 2 розділу II Положення).
Крім того, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду, здійснює лабораторні вимірювання (п. 3 розділу II Положення), здійснює відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, передає правоохоронним органам матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення (п. 2 розділу III Положення).
Дослідивши безпосередньо під час апеляційного розгляду акт обстеження земельної ділянки № 16/01 від 22.05.2018, складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Хмельницької області (Т.1 д/р а/п 7-11, Т.2 а/п 65-66); протокол № 5-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 20.05.2021 (Т.2 д/р а/п 55-56); протокол № 8-21 від 26.06.2021 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 26.05.2021 (т.2 д/р а/п 57-59); акт відбору проб ґрунтів від 14.05.2021 з додатками(т.2 д/р а/п 60-64); копію акту обстеження земельної ділянки від 14.05.2021 № 23/02 т.3 д/р а/п 132); акт відбору проб ґрунтів від 22.05.2018 № А-22-05-18-8 Державної екологічною інспекцією у Хмельницькій області з додатком (Т.3 д/р а/п 133-134); акт відбору проб ґрунтів від 07.05.2021 № 07-05-2021-5; від 14.05.2021 № 14-05-21-8 з додатками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (Т.3 д/р а/п 135-138); протокол № 22.05.18 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.06.2018 Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (Т.3 д/р а/п 139-140); копію протоколу № 5-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 20.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (Т.3д/р а/п 141); копію протоколу № 8-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 26.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (Т.3 д/р а/п 142-143); акт відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області № 20-08-21-21 від 20.08.2021 (Т.3 д/р а/п 226-227), колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ці письмові докази зібрані Державною екологічною інспекцією у межах наданих їй повноважень, є документами, складеними відповідно до вимог законодавства уповноваженими особами, при цьому відповідають вимогам ст. 99 КПК України, потім ці матеріали були спрямовані до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, тобто ці документи є належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, лише після проведення Державною екологічною інспекцією попереднього комплексу заходів, у межах наданих їй повноважень та встановлення ознак кримінально-карних діянь по обставинах забруднення земель, вказані матеріали спрямовані до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Після отримання частини із цих документів, які були додані до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення заступника начальника УСБУ у Хмельницькій області (т1 д/р а/п 3-42), вказані відомості були внесенні до ЄРДР, і органи досудового розслідування провели ряд процесуальних і слідчих дій, за результатами яких було встановлено наявність вини ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
За таких обставин, з огляду на те, що наявна в матеріалах кримінального провадження частина письмових доказів зібрана Державною екологічною інспекцією, у межах наданих їй повноважень, не у порядку встановленому КПК України, тобто до внесення відомостей до ЄРДР, не тягне за собою визнання їх недопустимими, оскільки такі збиралися не на умовах встановлених процесуальним законом, а до вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, в межах наданих інспекції повноважень.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що визнання місцевим судом практично всіх письмових доказів у кримінальному провадженні недопустимими доказами через те, що вони були зібрані органами Державної екологічної інспекції, яка не є стороною обвинувачення, до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є необґрунтованим.
Крім того, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом експертний висновок за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків Дніпровського державного медичного університету № 2558 від 15.09.2021 як такий, що був отриманий всупереч порядку, передбаченому ст. ст. 69, 242 КПК України, оскільки експерт ОСОБА_21 , який дав цей висновок, не включений до Реєстру атестованих судових експертів, не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку й не міг бути залучений як спеціаліст для надання висновку з питань, що належать до сфери його знань, адже кримінальне провадження не стосується розслідування кримінального проступку (т.3 д/р а/п 247-251).
Також суд першої інстанції визнав недопустимим доказом висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 з питань № 1, 8, 9, оскільки такий висновок зроблений експертом виключно на підставі протоколів Державної екологічної інспекції та експертного висновку Дніпровського державного медичного університету, які судом попередньо визнані недопустимими доказами, а з питань № 2, 3, 4, 5, 6, 7, оскільки розмір шкоди у висновку визначений станом на 22.05.2018, а не станом на час вчинення кримінального правопорушення (т.3 д/р а/п 215-223).
Колегією суддів з метою перевірки доводів прокурора щодо безпідставного визнання судом недопустимими доказами висновків експертиз санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків Дніпровського державного медичного університету № 2558 від 15.09.2021 року та судової інженерно-екологічної № 1114/21-23 від 11.10.2021 року були безпосередньо досліджені ці висновки, а також допитано експерта ОСОБА_20 , яка проводила судову інженерно-екологічну експертизу № 1114/21-23 від 11.10.2021 року.
Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року на земельній ділянці по вул. В.Котика в м. Шепетівка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716, виявлено засмічення та забруднення ґрунту, а також самовільне використання вказаної земельної ділянки. Розмір шкоди станом на 22.05.2018 року, зумовленої забрудненням вказаної вище земельної ділянки, становить 738 886 грн. 26 коп., розмір шкоди, зумовленої її засміченням, становить 2 638 879 грн. 50 коп., розмір шкоди за її самовільне використання складає 3445 грн. 72 коп.
Забруднення ґрунту відбулося хімічними речовинами, що входять до складу відходів, розміщених на досліджуваній ділянці. При цьому виявлено тотожний перелік металів у складі «Шламу шліфувального» та ґрунту, відібраного із земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці Валі Котика в м. Шепетівка Хмельницької області і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716.
За результатами досліджень шлам шліфувальний (металошлам) належить до ІІІ класу токсичності (помірно небезпечні відходи) (т.3 д/р а/п 215-223).
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що проведення експертизи доручено судовому експерту Черкаського відділення Київського НДІСЕ ОСОБА_20 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Експертом за результатами вивчення наданих матеріалів було надіслано слідчому клопотання №1114/21-23 від 16.08.2021 про надання додаткових матеріалів, а саме: висновку за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень промислових відходів (шламу шліфувального).
22.09.2021 у відповідь на вказане клопотання експерта на її адресу надійшов лист від 21.09.2021 №83-931-18 з додатковими матеріалами, а саме: висновком за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків з додатками; протокол додаткового огляду місця події від 20.08.2021 з фото таблицею та акт відбору ґрунту від 20.08.2021 №20-08-21-21.
Допитана в судовому засіданні в ході апеляційного розгляду експерт ОСОБА_20 показала, що у даному кримінальному провадженні проводила судову інженерно-екологічну експертизу за матеріалами кримінального провадження, попереджена про кримінальну відповідальність, підтримала свої висновки. Зазначила, що оскільки у їх експертній установі відсутня відповідна сертифікована лабораторія, яка може провести необхідні токсиколого-хімічні дослідження відходів, які були завезені в м. Шепетівка у травні 2018 року, клопотала перед органом досудового розслідування про надання їй відповідних даних з метою надання нею відповіді на питання слідчого. На виконання її клопотання органом досудового розслідування їй надано експертний висновок, зроблений Випробувальним центром НДІ медико-біологічних проблем Дніпровського державного медичного університету від 15.09.2021, який має відповідні лабораторію та ліцензію для проведення таких досліджень, цей центр спеціалізується по дослідженню відходів по ґрунтам, вони є вузькими спеціалістами у цій галузі. Експерт зазначила, що вона часто користується послугами спеціалізованих інститутів, там де є лабораторії цього профілю. ОСОБА_21 не є судовим експертом, але вона має право користуватися висновками спеціалістів акредитованих лабораторій за відсутності у їх установі таких спеціалістів, вказаний висновок вона використала з урахуванням доданих протоколів як дослідження спеціалістів при відповіді на запитання, що стосувалось причинно-наслідкового зв'язку та визначення класу небезпеки відходів за результатами досліджень Випробувального центру.
Експерт пояснила, що під час проведення експертизи використовувала матеріали кримінального провадження, надані їй слідчим, в тому числі і акт обстеження земельної ділянки, проведеного працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, який є органом, уповноваженим Державою у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зазначила, що під час проведення експертного дослідження, нею матеріали кримінального провадження оцінювалися в сукупності, а не кожен документ окремо, і саме на підставі них нею зроблено відповідний висновок.
Зазначила, що згідно п.3.3 Методики нарахування збитків за забруднення та засмічення, факти забруднення та засмічення встановлюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль - Державною екологічною інспекцією, яка надає протоколи вимірювання, якими користувалась експерт.
Відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Зі змісту ст. 101 КПК України вбачається, що кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, надані експертом ОСОБА_20 висновки судової інженерно-екологічної експертизи зроблені на підставі наданих стороною обвинувачення - ініціатором проведення експертизи, матеріалів, в тому числі й проведення досліджень у відповідній акредитованій установі і підстави, які б викликали сумніви у їх достовірності відсутні.
Крім того, експерт ОСОБА_20 в судовому засіданні роз'яснила свій висновок, зазначила, що використала при проведенні експертизи дослідження, проведені Випробувальним центром НДІ медико-біологічних проблем Дніпровського державного медичного університету від 15.09.2021, який має відповідні лабораторію та ліцензію для проведення таких досліджень. При цьому експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин провадження у їх сукупності.
За таких обставин, на переконання колегії суддів не повинно піддаватись сумніву об'єктивність наданого висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року - наявного письмового доказу лише тому, що експерт при проведені цієї експертизи користувалась дослідженнями, проведеними Випробувальним центром НДІ медико-біологічних проблем Дніпровського державного медичного університету від 15.09.2021, який має відповідні лабораторію та ліцензію для проведення таких досліджень, лише з тих підстав, що це дослідження названо експертним висновком, при тому, що свій висновок експерт ОСОБА_20 роз'яснила в процесі судового розгляду.
Висновок судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року жодних даних, які б свідчили про його необґрунтованість або сумніви в його правильності, не містить, при цьому експерт ОСОБА_20 в суді показала, що має право використовувати дослідження, проведені у спеціалізованих установах, висновок наданий в межах компетенції експерта, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи не встановлено, а тому відсутні передбачені законом підстави для безумовного його визнання недопустимим.
З огляду на зазначене, колегія суддів не враховувала висновок керівника Випробувального центру НДІ МБП Дніпровського державного медичного університету, професора ОСОБА_21 з додатками як окремий доказ у цьому кримінальному провадженні, а сприймає його як додаток до висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року, оскільки експерт ОСОБА_20 в суді підтримала свій висновок та зазначила, що дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність, при цьому використала дослідження, проведені ліцензованою лабораторію Випробувального центру.
Також колегія суддів вважає безпідставним визнання місцевим судом неналежним доказом висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 з питань № 2, 3, 4, 5, 6, 7 щодо визначення розміру шкоди у висновку станом на 22.05.2018 та станом на 21.05.2021 року, а не станом на час вчинення кримінального правопорушення, оскільки така шкода експертом була визначена як на день вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим (травень 2018 року), так і станом на травень 2021 року. При цьому розмір шкоди, яка була спричинена внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 навколишньому природному середовищу, місцевій громаді в особі Шепетівської міської ради, була визначена саме станом на час вчинення злочину, зокрема: шкода за забрудненням земельної ділянки станом на 22.05.2018 становила 738 886, 26 грн.; розмір шкоди, зумовленої її засміченням, становив 2 638 879, 50 грн.; розмір шкоди за її самовільне використання складав 3445,72 грн., а всього - 3 381 211, 48 грн.
У вироку суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 зазначив, що його участь у вивантаженні, прийомі відходів та їх захороненні на території вказаної земельної ділянки судом не встановлена, а перерахування ним коштів перевізникам відходів органом досудового розслідування не перевірялось, тоді як показання свідків ОСОБА_16 , та ОСОБА_22 в тій частині, що ОСОБА_7 здійснював організацію, перевезення та розміщення на земельній ділянці в м. Шепетівка небезпечних відходів, визнав недопустимими доказами з підстав їх заінтересованості у результатах кримінального провадження.
Однак, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він спростовується та суперечить матеріалам кримінального провадження.
Як в суді першої, так і апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що у нього є господарство, що знаходиться по вул. В.Котика, 131 в м. Шепетівка біля місцевого сміттєзвалища. Дорога до сміттєзвалища була у неналежному стані, тому він вирішив її засипати будівельними відходами, щоб зробити зручний заїзд на свою територію та місцеве сміттєзвалище, тому він домовився з місцевими водіями автомобілів, що везли відходи на полігон, висипати тверді будівельні відходи на дорогу, з іншими водіями не домовлявся, водіїв не контролював, про вантаж нічого не знав. Вивантажену машину побачив, коли до нього зателефонували працівники поліції. Зазначив, що земельна ділянка йому не належить, заїзд є землею загального користування. Вважає, що вина його в тому, що він не повідомив місцеву владу, що буде засипати заїзд будівельними відходами, визнавши, що його порушення в тому, що він висипав будівельні відходи, сміття на заїзд до своєї ферми.
Разом з тим, у суді першої інстанції ОСОБА_7 крім цього, не заперечував та підтвердив обставини зустрічі великогабаритних транспортних засобів завантажених «землею» на автодорозі неподалік м. Шепетівки, спілкування з водіями з приводу їх розвантаження, шляхом висипу на земельну ділянку комунальної форми власності по вулиці Валі Котика в м. Шепетівка, проте виклав свою версію подій.
Допитаний під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_16 суду показав, що він є директором ТОВ «Мрія», приватним підприємцем, займається вантажоперевезеннями, ОСОБА_7 є його знайомим, з ним хороші стосунки. З м. Луцьк до м. Шепетівка перевезення вантажу здійснювалося один раз водієм ОСОБА_15 . Заявку на перевезення він виявив на інтернет-ресурсі «Ларді-транс», коли зателефонував, то виявилося, що замовником вантажу є ОСОБА_7 , він дав йому номер телефону водія. ОСОБА_7 зустрічав вантажівку та наказав розвантажити її біля Шепетівського сміттєзвалища твердих побутових відходів, ввечері завезли, а на другий день розвантажували, після чого туди приїхала поліція, телебачення. Замовником маршрут може змінюватися декілька разів. Вантаж зовні виглядав як земля, але мав неприємний кислий запах. Розрахунок за перевезення ОСОБА_7 здійснив на картку.
Свідок ОСОБА_12 в суді апеляційної інстанції показав, що в суді першої інстанції казав правду, працює водієм, у теплу пору року, дату він вже не пам'ятає, він здійснював перевезення вантажу на власному великогабаритному вантажному автомобілі з м. Луцьк до м. Шепетівки. Оголошення про перевезення вантажу знаходилося на інтернет-ресурсі «Ларді-транс». Вантаж був схожий на ґрунт, сірого кольору. На перевезення вантажу йому було надано товарно-транспортну накладну. Після завантаження він їхав в напрямку м. Остріг, в процесі руху маршрут був скорегований, йому зателефонував чоловік та повідомив, що буде зустрічати його в м. Шепетівка, який потім його зустрічав та показував місце розвантаження в м. Шепетівка Хмельницької області. Місце розвантаження було недалеко від дороги біля сміттєзвалища. Під час завантаження йому не повідомляли, що це є небезпечні відходи. Розрахунок за перевезення здійснювався на місці розвантаження.
Під час апеляційного розгляду був допитаний свідок ОСОБА_14 , який показав, що він працює водієм у ФОП ОСОБА_23 , в 2018 році здійснював перевезення вантажу з м. Луцька до м. Шепетівка один раз. Заявку на перевезення знайшов на інтернет-ресурсі «Ларді-транс». Вантаж завантажував в м. Луцьк на підшипниковому заводі, разом з ним завантажувався ще один водій з м. Луцьк, вони їхали колоною з двох автомобілів. Спочатку мали везти вантаж у м. Горишні Плавні Полтавської області, як зазначено у товарно-транспортній накладній, а потім вже по дорозі зателефонував чоловік та переадресував на м. Шепетівку, сказали зупинитися за 2 км від Шепетівки. За ними виїхала машина, їх зустріли та показали місце куди потрібно розвантажити вантаж. Впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка їх зустріла і показала куди потрібно розвантажити вантаж. Вантаж був схожий на болото із металевою стружкою, мав запах мастила, йому не повідомили, що це є небезпечними відходами. Вантаж розвантажили біля сміттєзвалища. Розрахунок замовником здійснювався з ОСОБА_23 . Зазначив, що замовник може давати переадресацію декілька разів, документи (товарно-транспортні накладні) не перероблялись. Також наполягав, що їх зустрічав на автомобілі саме ОСОБА_7 , він впевнений у цьому. З ним проводилось впізнання, були поняті, він сам впізнав ОСОБА_7 , який їх зустрічав та показував де розвантажуватись, крім того, він сам малював схему місця розвантаження вантажу при допиті у слідчого.
Апеляційний суд безпосередньо дослідив схематичне зображення місця розвантаження вантажу з «СКФ Україна» м.Луцьк у травні 2018 року, складену 04.01.2022 свідком ОСОБА_14 , підписану ним та долучену до його протоколу допиту, з якого вбачається місця розвантаження двох автомобілів (т.4 д/р а/п 226).
На думку колегії суддів, місцевий суд безпідставно зазначив, що схематичне зображення місця розвантаження вантажу з «СКФ Україна» м. Луцьк у травні 2018 року, доданого свідком ОСОБА_14 до протоколу його допиту, як отриманий не в порядку, передбаченому нормами ст. 105 КПК України, яка передбачає, що додатки до протоколів повинні бути засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста та інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилучені таких додатків є недопустимим доказом.
В ході судового розгляду колегією суддів встановлено, що вказане схематичне зображення виготовлено та підписано безпосередньо особою, яка його виготовила - свідком ОСОБА_14 , який під час допиту в судовому засідання підтвердив, що до протоколу свого допиту в якості свідка додавав власноручно зроблене схематичне зображення місця розвантаження вантажу з «СКФ Україна» м. Луцьк у травні 2018 року в м. Шепетівка.
Також під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2022 року свідок ОСОБА_14 упізнав ОСОБА_7 як чоловіка, який у травні 2018 року на в'їзді в м.Шепетівка зустрів, провів та вказав місце розвантаження вантажу з «СКФ Україна» м.Луцьк (т.4 д/р а/п 227-229).
Допитаний під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_18 показав, що з ОСОБА_7 стосунки нормальні, справа стосується його депутатського запиту, у 2018 році до нього звернулася ФОП ОСОБА_17 та повідомила, що з м. Луцьк до м. Шепетівка її водій здійснював перевезення вантажу, суміш, яка схожа на землю, але на її думку, це якісь відходи, оскільки водій скаржився на погане самопочуття. Вантаж був для ОСОБА_7 . Ним було викликано поліцію, журналістів. Зазначив, що земельна ділянка була в оренді фермерського господарства, яким керував ОСОБА_7 . Коли він приїхав на місце, біля сміттєзвалища побачив вантажний автомобіль з піднятим кузовом. На машині було 1-2 людини, які намагалися скинути суміш. Біля цього автомобіля було ще 5-7 вивантажених аналогічних куп. Вантаж виглядав, як мочалка, мав рихлу структуру, не м'явся і відновлював форму, мав специфічний запах, від нього в роті відчувались гіркота та першіння. Зазначив, що водій повідомив йому, що він привіз вантаж з м. Луцьк, назвав назву підприємства. Пошукавши назву в інтернеті він дізнався, що це підприємство займається переробкою токсичних відходів. Журналісти запитали ОСОБА_7 , що це за суміш, він відповів, що він привіз для того, щоб засипати дорогу. Був виїзд екологів. Вважає, що суміш несе екологічну катастрофу. Також він був присутній під час огляду цього місця події та в його присутності відбирали проби ґрунту.
Також з досліджених під час апеляційного розгляду речових доказів - відеосюжетів ТОВ ТРК «LikeTV» від 18.05.2018 року, 23.05.2018 року та від 08.06.2018 року вбачається вивантаження з вантажного автомобіля ґрунту на земельній ділянці поряд Шепетівського міського полігону твердих побутових відходів на околиці м. Шепетівка, перебування на місці події ОСОБА_7 та визнання ним обставин зустрічі та розвантаження транспортних засобів з побутовими відходами, які як виявилося в подальшому є небезпечними відходами (Т.2 а/п 36-37).
Допитавши безпосередньо в суді апеляційної інстанції указаних вище свідків, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності їх послідовних показань, а самі їх показання узгоджуються між собою та з письмовими доказами у справі. При цьому свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є сторонніми особами щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , а свідок ОСОБА_16 перебуває з ним у хороших стосунках та його знайомий; показання вказаних свідків, в тому числі водія ОСОБА_14 стосовно зустрічі їх на трасі саме ОСОБА_7 та розвантаження транспортних засобів за його вказівкою на місце розвантаження, узгоджуються як з показаннями самого ОСОБА_7 , так і з письмовими доказами, що свідчить про їх належність та допустимість. У вказаних свідків відсутні причини оговорювати ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 до події його не знали, а свідок ОСОБА_16 перебуває з ним у хороших стосунках, відсутні підстави вважати їх заінтересованими у результатах кримінального провадження.
З аналогічних підстав апеляційний суд не може погодитися з висновком місцевого суду щодо непричетності ОСОБА_7 до злочину, що замовником перевезення та перевізником відходів було ТОВ «Утільвторпром», що зазначено у товарно-транспортних накладних, оскільки ці обставини жодним чином не спростовують показання вказаних свідків про безпосередню участь обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки з показів свідків - водіїв ОСОБА_12 та ОСОБА_14 вбачається, що вже в процесі транспортування вантажу, після загрузки та отримання ТТН, маршрут руху був скоригований по телефону, й їх зустрічав ОСОБА_7 біля м.Шепетівка, він орієнтував, куди їхати та де розвантажувати; розраховувався за вказані послуги по перевезенню.
При цьому судом встановлено, що лише після завантаження у місці зберігання металошламу ТОВ «СКФ Україна» та отримання водіями супровідних документів на вантаж, водії та власники транспортних засобів дізнавалися, що мають їхати в м. Горішні Плавні. Проте, після розмови з диспетчером «Ларді транс», остання повідомила, що власник вантажу змінив місце розвантаження та повідомляла номер його мобільного телефону.
Факт безпосередньої участі обвинуваченого ОСОБА_7 у зустрічі та розвантаженні великогабаритних транспортних засобів з небезпечними відходами, їх кількість підтверджується показаннями самого обвинуваченого, свідків, в тому числі ОСОБА_18 , протоколами огляду місця події з відповідними додатками та даними сюжетами місцевого телебачення, де ОСОБА_7 , без жодного тиску і примусу повідомляв та визнавав обставини вказаних дій, при цьому повідомляв такі деталі вчинення кримінального правопорушення, які могли бути відомі виключно особі, яка безпосередньо причетна до таких протиправних дій.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 жодних дій з метою припинення вказаних протиправних дій не здійснив, навпаки продовжував зустрічати великогабаритний транспорт, обговорення деталей, умов і строків доставки небезпечного вантажу до м. Шепетівка та його розвантаження, що на переконання колегії суддів безпосередньо свідчить про пряму та активну участь обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про його необізнаність, що розміщений ним на земельній ділянці у травні 2018 року металошлам є відходами, які відносяться до III класу токсичності, на кваліфікацію його дій за ст.239 КК України жодним чином не впливає, оскільки суб'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 239 КК України, характеризується як умисною (прямою чи непрямою), так і необережною (кримінально протиправна самовпевненість чи кримінально протиправна недбалість) формою вини.
Крім того, місцевий суд не в повній мірі врахував та не надав належної оцінки тому, що обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив того факту, що самовільно, без будь-яких документів, дозволів та узгоджень, зайняв земельну ділянку, яка йому не належала і не належить, та на якій розмістив різні відходи для облаштування заїзду до власного підсобного господарства, яке знаходиться неподалік забрудненої земельної ділянки, тобто фактично визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину.
Тож, колегія суддів, дослідивши у сукупності зібрані докази у цьому провадженні, дійшла висновку щодо обґрунтованості доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої юридичної особи щодо безпідставного виправдання ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України, викладені у вироку висновки, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.239 КРК України, не доведена належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом, а тому він підлягає виправданню, не відповідають фактичним обставинам справи і зібраним доказам в їх сукупності, у зв'язку з чим виправдувальний вирок підлягає скасуванню.
Підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (частина 1 статті 409 КПК України).
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 410-414 КПК України.
Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тобто суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, чим істотно порушено кримінальний процесуальний закон, що відповідно до вимог ч.1 ст.409 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до вимог статті 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Скасування виправдувального вироку та ухвалення обвинувального вироку з підстави невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження передбачає забезпечення судом апеляційної інстанції безпосереднього дослідження доказів, які стосуються основного (загального) предмету доказування у кримінальному провадженні (обставин, які підлягають доказуванню при вирішенні справи по суті обвинувачення та передбачені, зокрема, статтею 91 КПК) з відповідною їх оцінкою. Обсяг такого дослідження доказів залежить від кола тих обставин, які суд апеляційної інстанції оцінює іншим чином, ніж це зробив суд першої інстанції, тобто під час апеляційного розгляду має забезпечуватись повнота безпосереднього дослідження доказів лише щодо тих обставин, які встановлюються апеляційним судом іншим чином.
Безпосередність сприйняття доказів дає суду змогу належним чином дослідити й перевірити як кожен доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними частиною 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження (постанова ККС у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 712/48/15-к).
Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду такий факт установлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції (постанова Верховного Суду України від 21 січня 2016 року у справі №5-249кс15, постанова ККС у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №759/11179/18).
Також Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов'язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.
У ч. 2 ст.23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (постанова Верховного Суду у провадженнях № 51-1208км18, № 51-297км19, № 51-1139км18).
Зазначене не зобов'язує суд апеляційної інстанції до виконання приписів ч.3 ст.404 КПК України та повторного дослідження всіх доказів у даному кримінальному провадженні. Це кореспондується зі змістом правової позиції Верховного Суду, сформованої 11.11.2020 у справі № 658/278/15-к.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги прокурора колегією суддів відповідно до частини 3 статті 404 КПК України за клопотанням прокурора повторно досліджено обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме судом безпосередньо досліджені процесуальні документи та докази, надані сторонами кримінального провадження, повторно допитано обвинуваченого ОСОБА_7 , експерта ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 .
Розглянувши справу у межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України.
Згідно зі статтею 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Аналіз судової практики свідчить, що доказування тих чи інших обставин кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19).
Відповідальність за ч.2 ст.239 КК України настає за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля , якщо ці діяння спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 239 КК України, є екологічно безпечний стан земель, який визначає придатність для їх використання за призначенням.
Об'єктивна сторона злочину включає порушення спеціальних правил використання земель, що виражається в забрудненні або псуванні земель шкідливими речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров'я людей або довкілля.
Диспозиція ст. 239 КК України є бланкетною, тому для встановлення складу злочину необхідно звернутися до спеціальних правил використання земель, поводження зі шкідливими речовинами, відходами.
Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від19 червня 2003 року містить визначення термінів, відповідно до яких забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін;
псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Таким чином, під псуванням земель слід розуміти також і засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами.
Суб'єктивна сторона характеризується як умисною, так і необережною формою вини.
Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16 років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов'язану з вказаними в ч. 1 ст. 239 КК речовинами.
Так, ОСОБА_7 фактично займався діяльністю по утилізації відходів, хоча офіційно припинив таку діяльність, будучи зареєстрованим у період з 25.01.2006 по 28.12.2016 року, як суб'єкт підприємницької діяльності, одним з видів діяльності якого, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, було збирання безпечних відходів та оброблення та видалення безпечних відходів, був обізнаним із спеціальними правилами, встановленими у сфері поводження з відходами, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 за статтею 239 КК України є суб'єктом відповідальності та повинен нести відповідальність за кримінальним законом за яким кваліфіковані його дії.
Факт забруднення та псування (засмічення) земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля та спричинило тяжкі наслідки підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, в тому числі і висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року, згідно якого на земельній ділянці по вулиці В. Котика в м. Шепетівка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716, виявлено засмічення та забруднення ґрунту, а також самовільне використання вказаної земельної ділянки.
Розмір шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 станом на 22.05.2018 року становить 733 886,26 грн. Розмір шкоди, зумовленої засміченням вказаної земельної ділянки станом на 22.05.2018 становить 2 638 879,50 грн.; розмір шкоди за її самовільне використання складав станом на 22.05.2018 року 3445,72 грн.
Забруднення ґрунту відбулося хімічними речовинами, що входять до складу відходів, розміщених на досліджуваній ділянці. При цьому виявлено тотожний перелік металів у складі «Шламу шліфувального» та ґрунту, відібраного із земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці Валі Котика в м. Шепетівка Хмельницької області і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716.
За результатами досліджень шлам шліфувальний (металошлам) належить до ІІІ класу токсичності (помірно небезпечні відходи).
Враховуючи розмір шкоди довкіллю, заподіяної забрудненням та псуванням (засміченням) земельної ділянки, а саме у сумі 3 372 765,76 гривень (733 886,26 грн. + 2 638 879,50 грн.), колегія суддів вважає доведеним, що забрудненням та псуванням (засміченням) земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, заподіяно тяжкі наслідки.
Інформацією виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 03-17/490 від 14.01.2022 року підтверджується, що земельна ділянка, яка розташована в кадастровому кварталі 68107000000:01:004, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік приміщення підсобного господарства обвинуваченого по вулиці В.Котика,131 в м. Шепетівка, на якій в травні 2018 року відбулось забруднення небезпечними відходами, знаходиться в межах населеного пункту м. Шепетівка та перебуває в комунальній власності територіальної громади (а/п 76, т. 5).
З протоколу огляду місця події від 13.08.2018 року з фото-таблицею до нього та акту обстеження земельної ділянки № 16/01 від 22.05.2018 року, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області вбачається, що на території земельної ділянки загальною площею 0,0982 га, яка розташована по вулиці В.Котика в м. Шепетівка на відстані близько 400 м від проїзної частини дороги сполученням «Шепетівка - Славута» та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716, вздовж проїзної частини у напрямку господарства та будівель з лівої сторони по ходу огляду виявлено речовину невідомого походження із різким запахом нафтопродуктів. На поверхні вказаної речовини наявні застарілі сліди транспортних засобів. У 5-ти точкових місцях відібрано 5 проб ґрунту на умовно забрудненій території, а також одну об'єднану пробу ґрунту на умовно чистій території та одну об'єднану пробу ґрунту на умовно забрудненій території (т.1 а/п 79-85, 7-11).
Даними протоколів вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 5-21 від 20.05.2021, № 8-21 від 26.06.2021 року, № 22.05.18 від 11.06.2018 року, актами обстеження земельної ділянки та відбору проб ґрунтів від 14.05.2021 року та від 07.05.2021 року з додатками, від 22.05.2018 року та від 20.08.2021 року з фототаблицею, складених Державною екологічною інспекцією стверджується, що розвантажений поряд полігону твердих відходів в м. Шепетівка Хмельницької області вантаж містить промислові відходи, в тому числі які небезпечні відповідно до санітарних правил і норм (т.2 а/п 55-56, 57-59, 60-64; т.3 а/п 132-151, 226-244).
Як вбачається з договору №117-Т від 12.01.2018, комунальне підприємство «СпецЕко» зобов'язалося приймати від ТОВ «Утільвторпром» по талонах відходи на міський полігон побутових відходів (м. Горішні Плавні), а саме побутові відходи (окрім рідких побутових відходів та небезпечних побутових відходів у складі побутових відходів), вуличний та садово-парковий змет та листя, а також подрібнені будівельні відходи і промислові відходи ІІІ та ІV класів небезпеки відповідно до санітарних правил і норм, шлак і золу від сміттєспалювальних заводів (т.2 д/р а/п 162, т.3 а/п 79).
На виконання вказаного договору КП «СпецЕко» надало ТОВ «Утільфторпром» талони на користування міським звалищем, що підтверджується копіями талонів та реєстром видачі талонів за травень 2018 року (Т.3 а/п 35-53, 76).
Згідно інформації КП «СпецЕко» № 704 від 13.07.2021 року, приймання відходів шламу шліфувального (металошламу) вказаним підприємством не здійснювалось від будь-яких замовників, на виконання договору з ТОВ «Утільвторпром» про надання послуг з приймання відходів товариство придбало талонів на прийняття відходів на міський полігон побутових відходів на загальний об'єм 466 куб. м. (Т.3 а/п 96).
Як вбачається з договору № 804/9310/18/25 від 20.02.2018, ТОВ «Утільвторпром» взяло на себе зобов'язання надавати ПАТ СКФ «Україна» послуги щодо поводження з відходами, які утворюються в результаті господарської діяльності ПАТ «СКФ Україна», в тому числі по збиранню, зберіганню, обробленню, видаленню, знешкодженню, перевезенню та утилізації відходів, власником яких є ПАТ «СКФ Україна» (т. 2 а/п 110-117, 148-161).
Актами прийому-передачі від 17.05.2018, від 16.05.2018, від 15.05.2018 та актом надання послуг № 420 від 23.05.2018, платіжним дорученням №6778 від 31.05.2018 підтверджується, що ТОВ «Утільвторпром» на виконання договору надало ПАТ «СКФ Україна» послуги з транспортування та утилізації відходів - шламу шліфувального (металошламу), а ПАТ «СКФ Україна» оплатило ці послуги (т. 2 а/п 118-122, 164, 201-205).
З товарно-транспортних накладних №0517052018 від 17.05.2018 року, №0150052018/2 від 15.05.2018 року, №0616052018 від 16.05.2018 року, №0316052018 від 16.05.2018 року, №0416052018 від 16.05.2018 року, № 0516052018 від 16.05.2018 року ТОВ «Утільвторпром» отримало від СКФ Україна з м.Луцьк, вул.Боженка, 34 для перевезення автомобілем «DAF» НОМЕР_9 з причіпом/напівпричіпом НОМЕР_10 під керуванням водія ОСОБА_15 , автомобілем «VOLVO» НОМЕР_1 з причіпом/напівпричепом НОМЕР_2 , автомобілем «DAF» ВC 3857 НВ з причіпом/напівпричепом НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_11 , автомобілем «RENAULT» НОМЕР_11 з причіпом/напівпричепом НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_12 , автомобілем «VOLVO» НОМЕР_1 з причіпом/напівпричепом НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_24 , автомобілем «DAF» НОМЕР_12 з причіпом/напівпричепом НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_25 для розвантаження в м.Горішні Плавні шламу шліфувального (металошламу) 34 22,38 т, 34 21,20 т, 21,65 т, 21,35 т, 21,60 т, 20,60 т відповідно (Т.2 а/п 163, а/п 229-233).
Із змісту протоколів оглядів місця події (додаткових) від 07.05.2021 року та 20.08.2021 року з фото таблицями до них вбачається, що на земельній ділянці по вулиці В.Котика,135 в м. Шепетівка, на відстані близько 300 м праворуч від траси «Шепетівка - Славута», що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000;01:004:0716, ліворуч від дороги, що веде до Шепетівського міського полігону твердих побутових відходів, наявний шар свіжої землі товщиною 0,2 м з слідами гусеничної техніки, під яким наявний твердий прошарок ґрунту з різким специфічним запахом (Т.2 а/п 22-33; Т.3 а/п 225, 227-244).
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2022 року, свідок ОСОБА_14 прямо вказав на обвинуваченого ОСОБА_7 як чоловіка, який у травні 2018 року на в'їзді в м. Шепетівка зустрів, провів та вказав місце розвантаження вантажу з «СКФ Україна» м. Луцьк (Т.4 а/п 227-229).
Також під час апеляційного розгляду оглядалися відеосюжети ТОВ ТРК «LikeTV» від 18.05.2018 року, 23.05.2018 року та 08.06.2018 року, з яких вбачається вивантаження з вантажного автомобіля ґрунту на земельній ділянці поряд Шепетівського міського полігону твердих побутових відходів на околиці м. Шепетівка, перебування на місці події ОСОБА_7 та визнання ним обставин зустрічі та розвантаження транспортних засобів з побутовими відходами, які як виявилося в подальшому є небезпечними відходами (Т.2 а/п 36-37, т.4 а/п 233-239).
Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року на земельній ділянці по вул. В.Котика в м. Шепетівка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716, виявлено засмічення та забруднення ґрунту, а також самовільне використання вказаної земельної ділянки. Розмір шкоди станом на 22.05.2018 року, зумовленої забрудненням вказаної вище земельної ділянки, становить 738 886 грн. 26 коп., розмір шкоди, зумовленої її засміченням, становить 2 638 879 грн. 50 коп., розмір шкоди за її самовільне використання складає 3445 грн. 72 коп.
Забруднення ґрунту відбулося хімічними речовинами, що входять до складу відходів, розміщених на досліджуваній ділянці. При цьому виявлено тотожний перелік металів у складі «Шламу шліфувального» та ґрунту, відібраного із земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 і межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716.
За результатами досліджень шлам шліфувальний (металошлам) належить до ІІІ класу токсичності (помірно небезпечні відходи) (т.3 д/р а/п 215-223).
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_7 не визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Водночас не заперечив, що вирішив засипати побутовими відходами дорогу до міського сміттєзвалища, щоб зробити зручний заїзд до власного господарства. З цією метою він сам просив водіїв автомобілів, що везли відходи на сміттєзвалище, висипати тверді будівельні відходи на дорогу. Він не знав, що відходи, які привезені в м. Шепетівку з м. Луцьк у травні 2018 року та не санкціоновано розміщенні ним на земельній ділянці комунальної форми власності, є небезпечними.
Утім, незважаючи на обрану позицію захисту ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, його вина підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, які були досліджені під час судового розгляду, в тому числі показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , які працюють водіями великогабаритних вантажних автомобілів та розвантажували відходи за вказівкою замовника ОСОБА_7 в м. Шепетівка Хмельницької області, свідка ОСОБА_16 , який займається вантажоперевезеннями та показав, що на замовлення ОСОБА_7 , який зустрічав транспортний засіб та давав вказівки розвантажити його біля Шепетівського сміттєзвалища, водій ОСОБА_15 з м. Луцьк доставляв вантаж твердих побутових відходів, що мав неприємний кислий запах. ОСОБА_7 пояснив, що це його вантаж, розрахунок за перевезення здійснював також обвинувачений.
Показання вказаних свідків щодо вантажу підтверджуються оригіналами товарно-транспортних накладних, які були вилучені в ході досудового розслідування.
Показами свідка ОСОБА_18 підтверджується, що в травні 2018 року він від ОСОБА_17 дізнався, що її водій здійснював перевезення вантажу для ОСОБА_7 та не може вивантажити автомобіль, оскільки вантаж застряг у кузові, а водій скаржився на різкий запах та запаморочення, прибувши на місце в районі сміттєзвалища м. Шепетівка виявив вантажний автомобіль з піднятим кузовом, біля цього автомобіля було ще 5-7 вивантажених аналогічних куп. Вантаж мав рихлу структуру, від нього в роті відчувались гіркота та першіння.
Аналізуючи досліджені докази, колегія суддів вважає, що на підставі наявних доказів встановлені факти, які є послідовними, логічними та чітко зображують перебіг обставин цього кримінального провадження.
На думку колегії суддів, наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, та підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а тому на підставі положень статей 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими й достовірними доказами та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, а саме у забрудненні земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля та спричинило тяжкі наслідки.
Так, диспозицією ч.1 ст. 239 КК України кримінально караними визначено два окремих діяння, а саме забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. При цьому положеннями частини другої цієї статті Кодексу передбачається відповідальність за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.
При цьому апеляційним судом враховано, що псуванням земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від19 червня 2003 року також визначає і засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, за що передбачена відповідальність диспозицією ч. 1 ст. 239 КК України (забруднення або псування земель).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що слід виключити з обвинувачення ОСОБА_7 самовільне використання земель, оскільки відповідальність за вчинення вказаних дій диспозицією статті 239 КК України не передбачена.
При цьому, колегія суддів вважає, що виключення із обвинувачення діяння по самовільному використанню ОСОБА_7 земель, не впливає на кваліфікацію його дій за ч.2 ст.239 КК України, оскільки враховуючи розмір шкоди довкіллю, заподіяної забрудненням та псуванням (засміченням) земельної ділянки, а саме у сумі 3 372 765,76 гривень, колегія суддів вважає доведеним, що забрудненням та псуванням (засміченням) земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, заподіяно тяжкі наслідки.
Таким чином, ухвалюючи свій вирок, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_7 у травні 2018 року, за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, здійснив забруднення відходами, які відносяться до ІІІ класу небезпечних відходів, земельної ділянки комунальної форми власності по вул. Валі Котика в м. Шепетівка, яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004:, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік від приміщення підсобного господарства по АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_7 , що створило небезпеку довкіллю та спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , будучи зареєстрованим у період з 25.01.2006 по 28.12.2016 як суб'єкт підприємницької діяльності, одними з видів діяльності якого, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, було збирання безпечних відходів (38.11) та оброблення та видалення безпечних відходів (38.21), був обізнаним із спеціальними правилами, встановленими у сфері поводження з відходами.
Незважаючи на це, у травні 2018 року, ОСОБА_7 , не будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, не обіймаючи посаду на будь-якому підприємстві, установі чи організації, яка є суб'єктом правовідносин у галузі поводження з відходами, без передбаченого законом дозволу чи доручення уповноваженого суб'єкта, з корисливих мотивів, діючи спільно з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділені в окремі кримінальні провадження, вчинив умисні дії, спрямовані на незаконне надання послуг, зокрема з прийому відходів та їх захоронення на території земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_3 , яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004:, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік від приміщення підсобного господарства, належного ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , не маючи на неї будь-яких прав (власності, користування тощо), без укладення відповідних правочинів та передбаченого законом дозволу, а також науково обґрунтованих проектних рішень.
20.02.2018 між ПАТ «СКФ «Україна» (м.Луцьк) та ТОВ «Утільвторпром» (м.Одеса) укладено договір № 804/9310/18/25, згідно з яким ТОВ «Утільвторпром» зобов'язалось відповідно до вимог чинного законодавства, ліцензійних умов здійснення господарської діяльності у сфері поводження із небезпечними відходами, отримувати небезпечні відходи, які виробляються у процесі господарської діяльності ПАТ «СКФ «Україна», в місці їх утворення, здійснювати їх вивезення та утилізацію.
Згідно з умовами вказаного договору за актами прийому-передачі від 15.05.2018, 16.05.2018, 17.05.2018 ТОВ «Утільвторпром» отримало для забезпечення перевезення та утилізації у загальному 128,78 тонн шламу шліфувального (металошламу). Відповідно до документів на вказаний вантаж (товарно-транспортних накладних), вантажовідправником зазначено ПАТ «СКФ Україна», а автомобільним перевізником, замовником перевезення та вантажоодержувачем вказано ТОВ «Утільвторпром». Відходи підлягали перевезенню ТОВ «Утільвторпром» з м.Луцьк до м.Горішні Плавні Полтавської області, проте фактично, внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, були вивезені в м. Шепетівка Хмельницької області та вивантажені на земельній ділянці комунальної форми власності по вул. Валі Котика в м. Шепетівка, яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004: та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716.
Зокрема, 15.05.2018 року ПАТ «СКФ Україна» (м. Луцьк) до м.Шепетівка Хмельницької області автомобілем «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 під керуванням невстановленого водія, згідно товарно-транспортної накладної № 0150052018/2, було вивезено та вивантажено 21,2 тонни шламу шліфувального (металошламу) (товарно-транспортна накладна № 0150052018/2 від 15.05.2018).
16.05.2018 з ПАТ «СКФ Україна» (м. Луцьк) до м.Шепетівка Хмельницької області вивезено чотири причепи шламу шліфувального (металошламу), а саме: автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_11 21,65 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0616052018 від 16.05.2018; автомобілем «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_12 21,35 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН №0316052018 від 16.05.2018; автомобілем «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 21,6 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0416052018 від 16.05.2018; автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_14 20,6 тонни шламу шліфувального (металошламу), що підтверджується ТТН № 0516052018 від 16.05.2018 року.
17.05.2018 року з ПАТ «СКФ Україна» (м.Луцьк) до м.Шепетівка Хмельницької області вивезено ще один причіп шламу шліфувального (металошламу) вагою 22,38 тонни автомобілем DAF (д.н.з. НОМЕР_9 ) під керуванням водія ОСОБА_15 , що підтверджується ТТН №0517052018, якого наступного дня - 18.05.2018, під час розвантаження, виявлено місцевими жителями, про що повідомлено працівників поліції.
Всі вищевказані автомобілі з небезпечними відходами зустрічав особисто ОСОБА_7 , який представлявся водіям власником вантажу, на автодорозі неподалік м.Шепетівка, після чого вказував на маршрут водіям та особисто супроводжував до місця розвантаження на земельній ділянці комунальної форми власності, яка не належить ОСОБА_7 . При цьому, як доказ перед водіями того, що вантаж та земля, де відбувалось вивантаження небезпечних відходів, належать нібито йому, ОСОБА_7 використовував той факт, що неподалік вказаної земельної ділянки знаходяться приміщення його власного підсобного господарства. Після вивантаження ОСОБА_7 отримував від водіїв супровідні документи та домовлявся з ними про проведення розрахунку за надані ними послуги за перевезення вантажу.
Як наслідок, вивантаження ОСОБА_7 небезпечних відходів на відкриту земельну діяльну комунальної форми власності призвело до засмічення та забруднення земельної ділянки небезпечними відходами, створило небезпеку навколишньому природному середовищу та спричинило тяжкі наслідки.
Вказані протиправні дії ОСОБА_7 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками, що настали.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 порушив вимоги ст.ст.12, 55, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.15, 17, 33, 34, 42 Закону України «Про відходи», ст.ст.35,45,46 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 91, 96, 123, 167, 211 Земельного кодексу України, та не дотримався вимог ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», згідно яких зобов'язаний був не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; не мав права не санкціоновано розміщувати відходи, у тому числі небезпечні, на території земельної ділянки комунальної форми власності, що мало своїм наслідком створення небезпеки для довкілля.
На земельній ділянці по вул. В. Котика в м. Шепетівка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716, виявлено засмічення та забруднення ґрунту хімічними речовинами, що входять до складу відходів - шламом шліфувальним (металошлам), який належить до ІІІ класу токсичності (помірно небезпечні відходи).
Розмір шкоди, зумовленої забрудненням вказаної вище земельної ділянки, станом на 22.05.2018 становить 738 886, 26 грн., розмір шкоди, зумовленої її засміченням станом на 22.05.2018 становить 2 638 879, 50 грн., а всього - сумі 3 372 765,76 гривень, що вказує на спричинення тяжких наслідків.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 навколишньому природному середовищу, місцевій громаді в особі Шепетівської міської ради спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 3 372 765,76 гривень, що є тяжкими наслідками.
Таким чином, колегія суддів вважає, що є доведеною вина ОСОБА_7 у забрудненні земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля та спричинило тяжкі наслідки. Дії ОСОБА_7 кваліфіковані правильно за ч.2 ст. 239 КК України.
При призначені ОСОБА_7 покарання колегія суддів врахувала наступне.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1, 2, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, обставини цього злочину, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Колегія судів, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення за частиною 2 статті 239 КК України (нетяжкий злочин), особу обвинуваченого, який є пенсіонером, одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває та раніше не перебував. Визнавши обставиною, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, обставин, що пом'якшують покарання не встановлено.
Тож, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання у межах санкції частини 2 статті 239 КК України, у виді 2 років позбавлення волі без позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з поводженням з відходами,оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Частина 1 статті 49 КК України передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки, в залежності від тяжкості кримінальних правопорушень, визначених ст.12 КК України.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду при настанні обставин, передбачених статтею 49 КК України та при наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.
За приписами частин 2, 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільненим від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено право та підстави такого звільнення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове провадження здійснюється в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
З огляду на наведене, частина 5 ст.74 КК України застосовується лише у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49 КК). Якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її, наприклад, за відсутністю події або складу злочину, суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись положеннями ст.49, ч.5 ст.74 КК України.
За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що існують підстави для звільнення ОСОБА_7 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України, на підставі п.3 ч.1 статті 49 КПК України, згідно вимог ч.5 ст.74 КК України, оскільки відповідно до положень статті 12 КК України, з урахуванням вимог ч.1 ст.5 КК України, указане кримінальне правопорушення належить до нетяжких злочинів, максимальне покарання, встановлено санкцією ч.2 ст.239 КК України у виді позбавлення волі на строк до 5 років, з дня вчинення кримінального правопорушення, а саме 17.05.2018 року, на час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції минуло понад 5 років, тобто минув строк давності, передбачений п.3 ч.1 статті 49 КПК України, обставин, що є підставами для зупинення чи переривання перебігу давності, не встановлено. Це кримінальне правопорушення не відноситься до визначених у ч.5 ст.49 КК України, до яких давність не застосовується. ОСОБА_26 роз'яснені можливість та наслідки застосування ст.49 КК України, судом з'ясована його думку, проте останній заперечував проти закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України в резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, окрім іншого, зазначається рішення щодо речових доказів і документів, рішення про відшкодування процесуальних витрат, а також рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання про долу речових доказів, відповідно до вимог статті 100 КПК України, які були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та приєднані до кримінального провадження, а саме DVD-диск з відеозаписами відео сюжетів від 18.05.2018 року «На околицях міста скинули ґрунти з домішками, від 23.05.2018 року "Ґрунти невідомого складу будуть досліджувати екологи з області", від 08.06.2018 року "У ґрунтах під Шепетівкою експерти виявили нафтопродукти" та оригінал товарно-транспортної накладної № 0170052018/1 від 17.05.2018 року, колегія суддів дійшла висновку про залишення цих документів в матеріалах кримінального провадження, тоді як об'єднана проба (зразок) ґрунту у сейф-пакеті № 7340960 та фонова (контрольна) проба (зразок) ґрунту у сейф-пакеті № 7340961, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області за квитанцією № 1007, підлягають знищенню.
Відповідно до положень частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Документально підтверджені витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні за висновками експертів № СЕ-19/123-21/9336-ПЧ від 03.12.2021 року в сумі 1716 грн. 20 коп. та № 1114/21-23 від 11.10.2021 року в сумі 23338 грн. 96 коп., слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 .
Інші витрати за залучення експертів (спеціалістів) за відсутності даних в матеріалах кримінального провадження щодо їх вартості слід покласти на рахунок держави.
Згідно вимог ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалами слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2021 та від 01.02.2022 року накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 з метою відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, а саме на:
- нежитлову будівлю площею 458,5 м2, що знаходиться по вулиці Нахімова, 31 в м.Полонне Шепетівського району Хмельницької області,
- нежитлове приміщення (будівля вагової) загальною площею 109,6 м2, яке знаходиться по АДРЕСА_7 ,
- нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_8 ,
- нежитлову будівлю площею 463,5 м2, що знаходиться по АДРЕСА_4 ,
- садовий будинок площею 44 м2 , який знаходиться по АДРЕСА_5 ,
- будівлю, яка знаходиться по АДРЕСА_6 (т.4 а/п 110-111, т.5 а/п 27-28).
З огляду на викладене, враховуючи, що цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не пред'явлений, колегія суддів дійшла висновку про скасування арешту майна.
Таким чином, на підставі встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про скасування вироку суду першої інстанції про визнання ОСОБА_7 невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України, з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України та звільнити від покарання за спливом строків давностіна підставі пункту 3 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України, задовольнивши частково апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої юридичної особи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та представника потерпілої юридичної особи - Шепетівської міської територіальної громади в особі Шепетівської міської ради Хмельницької області ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі без позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з поводженням з відходами, звільнивши його від покарання, на підставі пункту 3 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі вимог статті 174 КПК України скасувати арешт, накладений ухвалами:
- слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2021 на нежитлову будівлю площею 458,5 м2, що знаходиться по вулиці Нахімова, 31 в м.Полонне Шепетівського району Хмельницької області, нежитлове приміщення (будівля вагової) загальною площею 109,6 м2, яке знаходиться по АДРЕСА_7 , нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_8 , будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_6 ,
- слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2022 року на нежитлову будівлю площею 463,5 м2, що знаходиться по АДРЕСА_4 , садовий будинок площею 44 м2 , який знаходиться по АДРЕСА_5 , будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_6 .
Відповідно до вимог статті 100 КПК України речові докази:
- DVD-диск з відеозаписами відео сюжетів від 18.05.2018 року «На околицях міста скинули ґрунти з домішками», від 23.05.2018 року "Ґрунти невідомого складу будуть досліджувати екологи з області", від 08.06.2018 року "У ґрунтах під Шепетівкою експерти виявили нафтопродукти"; оригінал товарно-транспортної накладної № 0170052018/1 від 17.05.2018 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження,
- об'єднану пробу (зразок) ґрунту у сейф-пакеті № 7340960 та фонову (контрольну) пробу (зразок) ґрунту у сейф-пакеті № 7340961, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області за квитанцією № 1007 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь державного бюджету за кодом класифікації доходів «Інші надходження» процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/123-21/9336-ПЧ від 03.12.2021 року в сумі 1716 грн. 20 коп., а також витрати за проведення експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 року в сумі 23338 грн. 96 коп.
Інші витрати на залучення експертів в сумі 14705 грн. 48 коп. віднести на рахунок держави.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3