02 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/32445/24
Провадження № 22-ц/820/1927/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретар: Плінська І.П.,
учасники справи: представник апелянта Думітращук В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2025 року (суддя Продан Б.Г.) за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.09.2021 року ОСОБА_2 уклав із АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501356838, на умовах визначених кредитним договором: повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі. Банк належним чином свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту виконав, проте, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитом становить 1349254,16 грн.
З метою забезпечення виконання кредитного договору, 08.09.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «АльфаБанк» укладено договір поруки до договору 501356838-П, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником обов'язків що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування на АТ «Сенс Банк».
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором 501356838 від 08.09.2021 року у розмірі 1349254,16 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2025 року позов АТ «Сенс Банк» залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що до позовної заяви у даній справі банк долучив копію договору поруки від 08.09.2021 року та копію заяви-згоди на видачу кредиту від 08.09.2021 року, які нібито підписані відповідачем ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_1 , подавши відзив на позов, заперечувала проти позову, посилаючись на те, що договір поруки із банком вона ніколи не укладала та не виступала поручителем за кредитними зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2 , а підпис на договорі поруки та заяві-згоді на видачу кредитних коштів виконаний іншою особою та їй не належить. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із клопотанням про витребування оригіналів договору поруки, заяви-згоди, та про призначення судової почеркознавчої експертизи, а також із клопотанням про визнання явки представника позивача обов'язковою. Судом першої інстанції визнано явку позивача обов'язковою, задоволено клопотання про витребування оригіналів доказів (договору поруки та заяви-згоди). Ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 10.03.2025 року, 22.04.2025 року та 26.05.2025 року витребовувались докази у позивача, однак не були надані до суду. Клопотання про призначення судової експертизи судом не вирішувалось. 01 липня 2025 року у судове засідання представник позивача вкотре не з'явився, витребовуваних судом доказів не надав, в позовній заяві в прохальній частини просив розглянути справу на підставі наявних у справі доказів. За таких обставин, представник ОСОБА_1 також наполягала на розгляді справи по суті на підставі наявних в матеріалів справі доказів та наявності підстав для відмови у задоволенні позову відносно ОСОБА_1 з підстав, передбачених ч.10 статті 84 ЦПК України. Апелянт, посилаючись на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16, зазначає, що для спростування укладення договору поруки подання окремого позову про визнання договору поруки недійсним чи неукладеним не є ефективним способом захисту для ОСОБА_1 , тому апелянт має намір захистити своє порушене право у межах справи про стягнення заборгованості шляхом спростування факту укладення договору поруки.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі на надходило.
В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_1 адвокат Думітращук В.А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином документи доставлені до електронного кабінету 29.07.2025 року.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено, що з грудня 2024 року у провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26 грудня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, а також, клопотання про витребування оригіналів договору поруки та заяви-згоди, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Також, у судовому засіданні 27 січня 2025 року представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про визнання явки представника позивача обов'язковою, яке протокольною ухвалою суду від 27.01.2025 року задоволено.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2025 року зобов'язано АТ «Сенс Банк» надати до 22.04.2025 року оригінал договору поруки до договору №501356838-П від 08.09.2021 року, оригінал заяви, складеної 08.09.2021 року від імені ОСОБА_1 про надання згоди на отримання кредиту ОСОБА_4 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 22 квітня 2025 року зобов'язано АТ «Сенс Банк» надати до 26.05.2025 року оригінал договору поруки до договору №501356838-П від 08.09.2021 року, оригінал заяви, складеної 08.09.2021 року від імені ОСОБА_1 про надання згоди на отримання кредиту ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою від 26 травня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд постановив повторно повідомити позивача та повторно направити позивачу ухвалу суду від 22.04.2025 року про витребування доказів - для виконання.
В ухвалі Хмельницького міськрайонного суду від 01 липня 2025 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання АТ «Сенс Банк» про продовження процесуального строку на подання оригіналів документів витребуваних судом, та позов АТ «Сенс Банк» залишив без розгляду.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач без поважних причин на надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення справи.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, одним з прав учасників судового розгляду є право подавати докази, що передбачено ч. 1 п. 2 ст. 43 ЦПК України.
Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається на підставу своїх вимог, а відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Норма частини 10 статті 84 ЦПК України кореспондується з нормою пункту 9 частини 1 статті 257 ЦПК України, у відповідності до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Аналіз викладених норм права свідчить про те, що визначальною умовою залишення позову без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України є неповажність причин неподання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.
Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів (правові висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 року в справі №761/117393/19).
Враховуючи, що позивачем було заявлено клопотання про неможливість подати витребувані судом докази у зв'язку з необхідністю звернення до архіву банку, крім того учасниками по справі заявлялося клопотання про розгляд справи за наявними доказами, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви без розгляду не обґрунтував неможливості розгляду справи по суті без дослідження витребуваних судом у Банку доказів.
У разі наявності розбіжностей та суперечностей у наданих позивачем доказах, суду належало оцінити такі докази в сукупності та надати їм оцінку щодо достовірності.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення позовної заяви АТ «Сенс Банк» без розгляду, за відсутності умов, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є помилковим.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі колегія суддів вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим ухвала суду як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа у відповідності до положень ст. 379 ЦПК України поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк