Номер провадження: 33/813/1696/25
Номер справи місцевого суду: 507/692/25
Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П.
Доповідач Комлева О. С.
28.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката Юраш Ірина Олександрівна, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Кирилюка Ярослава Леонідовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Юраш Ірини Олександрівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Любашівського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Юраш І.О., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 16 липня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що 26 червня 2025 року адвокатом Юраш І.О., захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було подано в межах строку на апеляційне оскарження, через підсистему електронний суд, апеляційну скаргу на постанову, однак постановою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Вказану постанову адвокат отримала до електронного кабінету 16 липня 2025 року.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Юраш І.О., зазначила, наступне.
Матеріали справи не містять докази законних підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Жодних порушень водій не допускав. Співробітники поліції не поінформували про конкретну причину зупинки транспортного засобу.
Апелянту не були роз'яснені його права і обов'язки, що підтверджуються відсутністю підпису в відведеній графі в протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 не було вручено другий примірник протоколу.
У п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення не вказано про технічний засіб яким ведеться відеофіксація.
Відеозапис який наявний в матеріалах справи не є належним доказом, оскільки не є безперервним.
Працівник поліції знаходився на цивільному автомобілі, не роз'яснив причину зупинки, поводив себе некоректно із застосуванням фізичної сили до свідків правопорушення, про що є вирізаний фрагмент відеозапису.
Апелянту не було роз'яснено наслідків за відмову у проходженні огляду на стан сп'яніння.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання та матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , а також його захисника адвоката Юраш І.О., апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 18 червня 2025 року, за участю ОСОБА_1 , 26 червня 2025 року адвокат Юраш І.О., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, однак постановою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту. Вказану постанову апеляційного суду адвокат Юраш І.О. отримала до свого електронного кабінету 16 липня 2025 року (а.с.71), та того ж дня - 16 липня 2025 рокузвернулася до суду з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що необхідно поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , а також його захисника, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29 березня 2025 року серії ЕПР1 №285183 - ОСОБА_1 29 березня 2025 року о 16:15 годині, по вулиці 24 Серпня в селищі Любашівка Подільського району Одеської області, керував електромопедом «TR3» д/н відсутній, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року».
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №285183 від 29 березня 2025 року (а.с. 2);
- довідкою адмін перевірки (а.с. 4);
- заявою ОСОБА_2 (а.с. 3);
- відеозаписом з місця події на диску (а.с. 5).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Любашівського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 рокута порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.1 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 29 березня 2025 року.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Доводи апеляційної скарги адвоката Юраш І.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять докази законних підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , жодних порушень водій не допускав, співробітники поліції не поінформували про конкретну причину зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.
Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію»).
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності тощо (ст.2 Закону України «Про Національну поліцію»).
Згідно п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До превентивних заходів, які може застосовувати поліція, належить, зокрема, зупинення транспортного засобу. (п.4 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію»).
Крім того, суд зауважує, що правомірність зупинки транспортного засобу не є об'єктом дослідження у межах даної справи, а може бути підставою для оскарження водієм дій патрульних у окремому порядку.
Доводи апеляційної скарги адвоката Юраш І.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те, що апелянту не були роз'яснені його права і обов'язки, не було вручено другий примірник протоколу, у п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення не вказано про технічний засіб яким велася відеофіксація та з приводу інших порушень Інструкції поліцейськими, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення ОСОБА_1 чи його захисника у встановленому порядку зі скаргою на дії працівників поліції, з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Слід зазначити, що у судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 не заперечувався факт керування ним транспортним засобом, а також не заперечував свою відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання адвоката Юраш Ірини Олександрівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити адвокату Юраш Ірині Олександрівні, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Юраш Ірини Олександрівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Любашівського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 08 вересня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева