Справа № 502/1050/25
08 вересня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Балан М. В.
за участю секретаря судового засідання Кас'яненко О.Я.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області,
треті особи: приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області
Єфименко Марія Дмитірвна
про
визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи: приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфименко Марія Дмитірвна про визнання права власності на спадкове майно.
В обгрунтовання позову зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 28 жовтня 1972 року по 11 серпня 1998 року були подружжям та проживали спільно, про що був складений відповідний актовий запис. Під час спільного проживання, сторони придбали житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - 18.07.1974 році було укладено договір дарування на 1/2 частину будинку на ОСОБА_1 ; -11.12.1986 році за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав 1/2 частину будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що був складений відповідний актовий запис №194 від 12.08.1998 року Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), але в ньому допущенні помилки, а саме прізвище померлого вказано як « ОСОБА_4 ».
ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги, звернулася до приватного нотаріуса Єфіменко М.Д. із заявою про прийняття спадщини. Для оформлення спадкової справи та прийняття спадщини, нотаріусу необхідно надати свідоцтво про смерть спадкодавця ( ОСОБА_3 ), яке по факту було втрачено. Для поновлення свідоцтва про смерть свого чоловіка ОСОБА_1 , звернулась до Кілійського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де отримала відмову, лист № 28к/24.11-117 від 28.08.2024 року у зв'язку з тим, що в актовому записі про смерть № 194 від 12.08.1998 року в графі прізвище внесено запис « ОСОБА_4 » та не має можливості внесення зміни до актового запису про смерть ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю свідоцтва про народження ОСОБА_3 , що унеможливлює підтвердження правильності написання прізвища.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене вище нерухоме майно, встановлення факту родинних відносин виявилося не достатньо та приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфименко Марією Дмитрівною, 12 березня 2025 року було надано лист «Про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом» № 198/02-14 від 12 березня 2025 року.
Як вказує позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали спільно з моменту укладання шлюбу та до дня смерті спадкодавця. Більш того, після смерті чоловіка, ОСОБА_1 займалася його похованням, отриманням відповідних документів (свідоцтва про смерть, тощо). Останні місяці життя ОСОБА_3 сильно хворів та був прикутий до ліжка та постійний догляд за ним здійснювала саме його дружина ОСОБА_1 .
На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати дійсним договір купівлі - продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між продавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Кілійського районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 2224 від 11.12.1986 року;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача - Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в підготовче судове засідання не з'явився, надав відзив в якому просив суд розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.
Третя особа: приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області в підготовче судове засідання не з'явилась.
На підставі письмових заяв учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 200, 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований 28.10.1972 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданим 23.08.2024 року, /а. с. 11/.
Відповідно договору купівлі - продажу від 11.12.1986 року, посвідченого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 2223 вбачається, що ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 придбав 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , /а. с. 14-15/.
Згідно договору купівлі - продажу від 18.07.1974 року, посвідченого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1685 вбачається, що ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 придбала 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , /а.с. 16-17/.
Відповідно довідки за № 655 від 01.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, по 1/2 частині, належить житловий будинок АДРЕСА_1 , /а. с. 19.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року по справі № 502/2437/24 встановлено факт таго, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кілія, актовий запис про смерть №194, був чоловіком заявниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Кілійської міської ради за вих. № 5653/14/24 від 11.09.2024 року вбачається, що в Реєстрі Кілійської територіальної громади відомості щодо ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також осбі, які проживали з померлим на дату його смерті - відсутні, оскільки Реєстр територіальної громади було створено у 2016 році, /а. с. 18/.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , повторно виданого 21.08.2025 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 194.
06.09.2024 року за вх. № 220 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого було відкрито спадкову справу № 123/2024.
12.03.2025 року за вих. № 198/02-14 приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області, Коральковій Катерині Петрівні відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з неможливістю встановити місце відкриття спадщини, факт прийняття спадщини та відсутності документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок від 09.08.2024 року, складеного ФОП « ОСОБА_8 » вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ «А-А1» - житловий будинок (загальною площею - 91, 5 кв. м., житловою площею - 30, 8 кв.м.), літ. «Б» - вбиральня, літ. «В» - кухня, № 1-3 - надвірні споруди.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Згідно ст. 47 ЦК України ( в редакції 1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
На теперішній час неможливо нотаріально посвідчити договір у зв'язку зі смертю покупця.
Згідно п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року зі змінами №15 від 15.05.1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними, з підстав недодержання нотаріальної форми», визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі - продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
На момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів, договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства за спільною згодою сторін, умови договору сторонами повністю виконано, у зв'язку з чим, наявні підстави для задоволення позову в частині визнання договору дійсним.
Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.
Згідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 3 вказаної статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року) доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Статтею 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції від 11.12.2003 року визначено, що місце перебування це адміністративно - територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік та місце проживання це адміністративно - територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину у нотаріуса, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 280-282, 315 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати дійсним договір купівлі - продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між продавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Кілійського районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 2224 від 11.12.1986 року.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: літ «А-А1» - житловий будинок (загальною площею - 91, 5 кв. м., житловою площею - 30, 8 кв.м.), літ. «Б» - вбиральня, літ. «В» - кухня, № 1-3 - надвірні споруди, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан