Номер провадження: 22-ц/813/5493/25
Справа № 523/4857/24
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Сегеда С. М.
02.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Кухарчук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02 квітня 2025 року, повний текст якого складено 10 квітня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Аліної С.С., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Вперше, в травні 2024 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 03.11.2007 року, відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області , актовий запис №2044.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 03.09.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу були задоволені.
Однак, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.10.2024 року вищевказане заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2024 року було скасовано та призначено підготовче судове засідання на 04.11.2024 року на 11 годин.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.11.2024 року заяву відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі для надання строку на примирення було задоволено частково. Суд надав подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення 3 (три) місяці. Провадження по цивільній справі було зупинено, до закінчення строку на примирення, тобто до 12.02.2025 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 17.02.2025 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 19.03.2025 року на 09 годин 10 хвилин.
Звертаючись до суду, позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що сторони не підтримують шлюбні стосунки. Життя з відповідачем не склалося. Сторони спільне господарство не ведуть. Подружжя втратили один до одного почуття любові та поваги, примирення між ними не можливе. Шлюб практично розпався, носить формальний характер, тому він підлягає розірванню.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02.04.2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 03.11.2007 року, відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , яке видано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2044, було розірвано (а.с.78-79).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.04.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.84-86).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Що стосується клопотання апелянта ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (а.с. 115-116), то колегія суддів зазначає, що заявник клопотання не надав суду апеляційної інстанції жодних доказів своєї хвороби а також вживання ним заходів для збереження сім'ї.
Враховуючи викладені обставини, а також думку позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Кухарчук А.Ю., які категорично заперечували проти відкладення розгляду справи (а.с.106-109), які адвокат Кухарчук А.Ю. також підтвердила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних у справі доказів, за участю представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кухарчук А.Ю.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що сторони у справі шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, сімейне життя у подружжя не склалося, сім'я фактично розпалася та існує лише формально.
Статтею 110 СК України, визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Тому суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.11.2007 року було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , яке видано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2044 (а.с.32).
Від шлюбу у сторін народились діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.11-12).
Однак, більше як півтора року сторони шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, сімейне життя у подружжя не склалося, сім'я фактично розпалася та існує лише формально.
Статтею 110 СК України, визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розірвання шлюбу, оскільки відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Суд також правильно врахував, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, якої між сторонами немає.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.09.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева