Номер провадження: 22-ц/813/1036/25
Справа № 516/474/23
Головуючий у першій інстанції Под'ячева І.Д.
Доповідач Комлева О. С.
02.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та адвоката Жученко Руслана Олеговича, представника ОСОБА_1 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 11 січня 2024 року, постановленого під головуванням судді Под'ячевої І.Д., повний текст рішення складений 23 січня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Теплодарської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу та визнання права власності на нерухоме майно, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України та Теплодарської міської ради про визнання неправомірним та скасування наказу Міністра юстиції України Малюськи Дениса № 1005/05 від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195. Також позивач просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю загальною площею 317,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 18 травня 2023 року ним було отримано в приміщення міської ради вимогу № 10-01-24/387 від 04 квітня 2023 року щодо звільнення земельної ділянки від об'єкту самочинного будівництва. Одночасно позивачу стало відомо, що 17 березня 2023 року наказом Міністра юстиції України скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 317,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , яка була проведена державним реєстратором Мерзлікіним Д.В.
Позивач вважає, що наказ Міністром юстиції України було прийнято із порушенням ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно т їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1128, а саме сплив двомісячний строк подачі скарги на рішення державного реєстратора, що є підставою для відмови у задоволенні скарги, і, крім того, неповідомлення Міністерством юстиції заінтересовану особу - ОСОБА_1 про подання міською радою скарги та дату розгляду такої скарги міністерством юстиції.
Також, позивач вважає, що такий спосіб захисту порушеного права, як визнання права власності дозволить найбільш ефективно поновити позивачу порушенні права та законні інтереси.
Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнаний неправомірним та скасований наказ Міністра юстиції України Малюськи Дениса № 1005/05 від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195».
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Міністерство юстиції України Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса)звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства Юстиції України, ухвалити нове, яким відмовити в цій частині позовних вимог, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано та не було встановлено, яким чином Міністерство юстиції України під час розгляду скарги мало дізнатися інформацію щодо звернення Теплодарської міської ради до ОСОБА_1 від 11 червня 2021 року.
Також апелянт зазначив, що жодних пояснень від заінтересованих осіб щодо розгляду скарги до Міністерства юстиції України не надходило, проте до скарги було надано доказ на підтвердження дати, коли Теплодарська міська рада дізналась про прийняття оскаржуваного рішення.
Апелянт вважає, що ним були всебічно та в повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до прийняття наказу № 1005/05 від 17.03.2023 року.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Жученко Р.О., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позову щодо визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю, ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в цій частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що само по собі скасування наказу не може привести до поновлення прав та законних інтересів позивача.
Крім того суд не врахував, що в рамках даної справи предметом є не встановлення наявності або відсутності підстав для визнання права власності за ОСОБА_1 , а захист права власності позивача шляхом визнання, як міра поновлення порушеного права від незаконного втручання Міністерства юстиції України у мирне володіння позивачем своїм майном.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, адвокат Жученко Р.О., представник ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
В судове засідання призначене на 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 , представник Теплодарської міської радине з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 83, 84, 85-86 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , представника Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіна Д.В. від 27 січня 2020 року було внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 317,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення про державну реєстрацію прав власності державним реєстратором прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 та доданих неї документів, а саме технічного паспорту номер 261/25/20, виданого ФОП ОСОБА_3 та довідки про резервування у поштовому реєстрі № 07/65001-1227, виданої ОД АТ «Укрпошта» 22 січня 2020 року.
11 лютого 2022 року Теплодарська міська рада звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Мерзлікіним Д.В., а саме безпідставна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, оскільки документи надані ОСОБА_1 не відповідали вимогам визначеним в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127.
21 листопада 2022 року Міністерством юстиції України було направлено повідомлення скаржнику - Теплодарській міській раді на електрону адресу про дату засідання щодо розгляду скарги, яке повинне відбутись 07 грудня 2022 року.
21 листопада 2022 року Міністерством юстиції України було направлено повідомлення державному реєстратору Мерзлікіну Д.В. на електрону адресу про дату засідання щодо розгляду скарги, яке повинне відбутись 07 грудня 2022 року.
Теплодарську міську раду також було повідомлено телефонограмою про дату розгляду скарги.
Складено акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою на засідання комісії, яке відбудеться 07 грудня 2022 року ОСОБА_4 , оскільки абонент не відповідає на дзвінки.
21 листопада 2022 року було розміщено оголошення на сайти Міністерства юстиції України про «Розгляд скарги Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області від 11.02.2022 № 07-01-24/195, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2022 за № СК-864-22. Тип об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля. Адреса: Одеська область, місто Теплодар, вулиця Плієва генерала, будинок 2. Суб'єкт оскарження: державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікін Денис Володимирович. Заінтересовані сторони: ОСОБА_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За результатами розгляду скарги 17 березня 2023 року було видано наказ Міністра юстиції № 1005/5, яким скаргу Теплодарської міської ради від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195 задоволено, скасовано рішення від 27 січня 2020 року № 50834112, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Д.В.
18 травня 2023 року ОСОБА_1 було особисто отримано в приміщенні Теплодарської міської ради вимогу № 10-01-24/387 від 04 квітня 2023 року щодо звільнення земельної ділянки від об'єкту самочинного будівництва.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наступних підстав.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час звернення Теплодарської міської ради зі скаргою) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Частина 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час розгляду скарги та прийняття рішення Міністерством юстиції, редакція Закону від 12 травня 2022 року п. 3 Прикінцевих та перехідних положень скарги на рішення у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом не прийнято відповідного рішення Міністерством юстиції України, розглядаються за правилами, що діють після дня набрання чинності цим Законом (крім правил щодо строків, протягом яких рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіального органу).) за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, закінчився встановлений законом строк подачі скарги.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Розгляд скарг на рішення державного реєстратора відбувається відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1128.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: закінчення встановленого законом строку подачі скарги.
Згідно пункту 10 Порядку для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін'юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
Матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.
Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін'юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.
Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначено, що його належним чином не повідомлено про дату засідання колегії Міністерства юстиції, що позбавило його можливості надати пояснення та надати документи, які підтверджують порушення скаржником строків звернення із скаргою на рішення державного реєстратора.
Судом вірно встановлено, що Міністерство юстиції на виконання вимог п. 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розмістило на сайті Мін'юсту оголошення про дату розгляду скарги, за 15 днів до дати засідання (21 листопада 2022 року), тобто відповідачем були виконані дії передбаченні Порядком щодо належного повідомлення заінтересованої особи про дату засідання під час дії воєнного стану. При цьому Міністерством не було повідомлено заінтересовану особу на офіційну електрону адресу, оскільки скаржником така адреса в скарзі зазначена не була.
За таких даних Міністерством юстиції порядок повідомлення всіх учасників розгляду скарги про дату такого розгляду порушений не був, а тому такі посилання позивача в обгартування позову є безпідставними.
Разом з цим, як зазначено вище ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент звернення Теплодарської міської ради зі скаргою, тобто станом на лютий 2022 року, було встановлено, що рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, особою, права якої порушено, протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство юстиції та Теплодарською міською радою у відзиві на позов зазначило, що міська рада звернулась зі скаргою відразу як дізналась про порушення свого права, а саме 04 лютого 2022 року начальником відділу землевпорядкування, екології та комунального майна Управління ЖКГ, землевпорядкування та майна Теплодарської міської ради Гордовою Н. було повідомлено міському голові про виявлене порушення, що стало підставою для звернення зі скаргою 11 лютого 2022 року, тобто в строки встановленні статтею 37 Закону, з моменту як міська рада дізналась про порушене право не сплило 60 днів.
Однак, судом встановлено, а Теплодарською міською радою не спростовано факт, що рада дізналась про рішення державного реєстратора не пізніше 11 червня 2021, оскільки саме 11 червня 2021 року рада звернулась до ОСОБА_1 із розрахунком збитків за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (а.с. 17-18 т. 1) та в цьому розрахунку рада послалась на Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 січня 2020 року № 20164884851115 про реєстрацію права власності, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом вірно встановлено, що Теплодарська міська рада під час направлення скарги до Міністерства юстиції України не повідомила повну та достовірну інформацію щодо дати коли особа (Теплодарська міська рада) дізналася про порушення її прав відповідним рішення державного реєстратора та подала скаргу за межами строків встановлених ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідають вимогам закону, з огляду на наступне.
Строки встановленні ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають поновленню, а тому сплив таких строків позбавляє особу права звертатись зі скаргою саме до Міністерства юстиції, як до органу який може скасувати рішення державного реєстратора.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що наказ Міністра юстиції від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195 прийнятий без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до прийняття наказу із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та безпідставному скасуванню рішення державного реєстратора від 27 січня 2020 року № 50834112 за межами строків встановлених законом.
Щодо вимоги позивача про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 317,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 судом зазначено наступне.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 317,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 надано до суду копію Технічного паспорту на допоміжну (господарську) будівлю.
Проте, Технічний паспорт будівлі не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності особи на нерухоме майно, тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність нежитлової будівлі йому та оспорення такого права іншими особами.
Відновлення державної реєстрації речового права у зв'язку із скасуванням наказу Міністра юстиції України № 1005/05 від 17 березня 2023 року не є підставою для визнання права власності за позивачем, оскільки, як неодноразово зазначав Верховний Суд, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно за відсутністю підстав набуття позивачем права власності на нежитлову будівлю.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , визнавши неправомірним та скасувавши наказ Міністра юстиції України Малюськи Дениса № 1005/05 від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195».
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано та не було встановлено, яким чином Міністерство юстиції України під час розгляду скарги мало дізнатися інформацію щодо звернення Теплодарської міської ради до ОСОБА_1 від 11 червня 2021 року, та що жодних пояснень від заінтересованих осіб щодо розгляду скарги до Міністерства юстиції України не надходило, проте до скарги було надано доказ на підтвердження дати, коли Теплодарська міська рада дізналась про прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Теплодарська міська рада під час направлення скарги до Міністерства юстиції України не повідомила повну та достовірну інформацію щодо дати коли особа (Теплодарська міська рада) дізналася про порушення її прав відповідним рішення державного реєстратора та подала скаргу за межами строків встановлених ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням чого наказ Міністра юстиції від 17 березня 2023 року «Про задоволення скарги Теплодарської міської ради Одеської області від 11 лютого 2022 року № 07-01-24/195 прийнятий без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до прийняття наказу із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та безпідставному скасуванню рішення державного реєстратора від 27 січня 2020 року № 50834112 за межами строків встановлених законом.
Доводи про те, що ним були всебічно та в повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до прийняття наказу № 1005/05 від 17.03.2023 року, колегія суддів відхиляє на підставі викладених вище обставин.
Доводи апеляційної скарги адвоката Жученко Р.О., представника ОСОБА_1 про те, щосудом першої інстанції не було враховано, що само по собі скасування наказу не може привести до поновлення прав та законних інтересів позивача, та суд не врахував, що в рамках даної справи предметом є не встановлення наявності або відсутності підстав для визнання права власності за ОСОБА_1 , а захист права власності позивача шляхом визнання, як міра поновлення порушеного права від незаконного втручання Міністерства юстиції України у мирне володіння позивачем своїм майном, колегія суддів вважає залишає без задоволення, оскільки предметом заявлених позовних вимог крім іншого є визнання права власності на нежитлову будівлю, а оскільки доказів того, що спірне нерухоме майно належить ОСОБА_1 на підставі права власності до суду надано не було, суд першої інстанції на законних підставах дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно за відсутністю підстав набуття позивачем права власності на нежитлову будівлю, тобто не встановлено, що Міністерство юстиції України порушує права ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційних скарг також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження доводів апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційні скарги і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Жученко Руслана Олеговича, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 11 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький