Номер провадження: 22-ц/813/2912/25
Справа № 522/3661/24
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Комлева О. С.
02.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Клименка Олега Вікторовича, представника Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року, постановленого під головуванням судді Науменко А.В., повний текст рішення складений 22 жовтня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів», Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок падіння дерева на автомобіль, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів», Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок падіння дерева на автомобіль, в якому просив:
- стягнути солідарно з Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» та Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 107 451,40 грн.;
- стягнути з солідарно з Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» та Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3211,20 грн., що складаються зі сплаченого судового збору 1211,20 грн. та витрат на складення висновку експерта експертного транспортно-товарознавчого дослідження - 2000 грн.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що він є власником автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 07.04.2007 року.
26.11.2023 року на цей автомобіль впало дерево за адресою: м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 22.
ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. Згідно з листом поліції від 01.12.2023 року, звернення ОСОБА_1 зареєстровано, і йому рекомендовано звернутись до суду для вирішення цивільно-правових відносин.
Для досудового врегулювання спору ОСОБА_1 звернувся до Приморської районної адміністрації та Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради. Районна адміністрація повідомила, що це не в її компетенції. Департамент екології виявив, що дерево породи «Акація» росло на території паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_1 , і було пошкоджене древоточцем.
ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Лузанова О.П. для визначення розміру збитків. Експерт оцінив збитки в 107 451,40 грн.
Для визначення балансоутримувача паркувального майданчика та зелених насаджень ОСОБА_1 зробив запити до відповідних департаментів. Було встановлено, що дерево росло на паркувальному майданчику за адресою: м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 22.
За договором балансоутримання, паркувальний майданчик обслуговувався ГО «Приморська районна організація автомобілістів».
На підставі всіх зібраних доказів, Лівенцов О.В. вважає, що має підстави для пред'явлення позову щодо відшкодування збитків, завданих падінням дерева на його автомобіль.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 107 451,40 грн.
Стягнуто з Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3211,20 грн., що складаються зі сплаченого судового збору 1211,20 грн. та витрат на складення висновку експерта експертного транспортно-товарознавчого дослідження - 2000 грн.
В іншій частині позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Клименко О.В., представник Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не встановив хто саме повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду, та дійшов помилкового висновку про стягнення матеріальної шкоди з Громадської організація «Приморська районна організація автомобілістів».
Апелянт вважає, що Громадська організація «Приморська районна організація автомобілістів» є неналежним відповідачем у справі, оскільки саме на Департамент з благоустрою міста ОМР покладено обов'язок забезпечити належне та безпечне функціонування та експлуатацію об'єктів благоустрою у спосіб, що унеможливить їх негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна, а тому Департамент з благоустрою міста ОМР несе відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної ним майнової шкоди внаслідок бездіяльності.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник Виконавчого комітету Одеської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування законного, обґрунтованого, прийнятого без порушення норм матеріального та процесуального права рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Крутоголова О.О., представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно того, що завдана шкода позивачу була спричинена внаслідок непереборної сили, що свідчить про відсутність вини будь-кого з відповідачів та звертає увагу, що до суду не було надано жодних доказів того, що відповідач вчасно виконав заходи з благоустрою і не мав на своїй території пошкоджених дерев, у зв'язку з чим апелянт неправомірно стверджує, що причиною падіння дерева на автомобіль були виключно пориви вітру.
В судове засідання, призначене на 02 вересня 2025 року представник Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 117, 119 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Крутоголової О.О., представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника Виконавчого комітету Одеської міської ради, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26 листопада 2023 року на автомобіль позивача за адресою: м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 22 впало дерево.
Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради повідомив листом від 06.02.2024 № 01-16/22, що дерево росло на території паркувального майданчика за цією адресою.
З листа КП «Одестранспарксервіс» від 07.02.2024 року № 02/05-16 вбачається, що між КП «Одесатранспарксервіс» та ГО «Приморська районна організація автомобілістів» був укладений Договір балансоутримання місць для паркування від 20.12.2017 року № 196/П-КР-2018/03-01 на загальну площу 1261 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 22.
Додатковою угодою від 30.12.2022 року № 1/23 термін дії договору продовжено до 31.12.2023 року. Тобто фактично з 2018 року та ГО «Приморська районна організація автомобілістів» була суб'єктом господарювання, який здійснював діяльність з надання послуг паркування за вищевказаною адресою.
При цьому, відповідно до п. 2.3.7 Договору балансоутримання місць для паркування № 196/П-КР-2018/03-01 за адресою: м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 22 оператор (ГО «Приморська районна організація автомобілістів») зобов'язаний забезпечити належний санітарний стан місць для паркування та прилеглої території на відстані 10 метрів згідно п. 3.2.6 Правил благоустрою території м. Одеси.
Згідно зі п. 3.2.6 Правил благоустрою території м. Одеси організація та порядок утримання транспортних засобів на майданчиках для паркування, автостоянках, в гаражних кооперативах регламентується:
- Правилами паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342;
- Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115;
- Переліком основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 18.08.2010 року № 287;
- Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1251-VI від 20.09.2011 року.
Відповідно до підп. 13 п. 7.1 Правил благоустрою території м. Одеси санітарне очищення території міста Одеси включає механізоване та ручне прибирання об'єктів благоустрою. Обов'язок по механізованому та ручному прибиранню територій, вчинення протиожеледних заходів парковок та автостоянок на відстані 10 м покладається на осіб, які є їх балансоутримувачами, та осіб, яким вказані території надані у користування згідно з договором.
Згідно зі підп. 10) п. 7.2 Правил благоустрою території м. Одеси на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур'яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органа.
Відповідно до вказаних положень Правил благоустрою території м. Одеси суд дійшов висновку, що саме на суб'єкта господарювання - ГО «Приморська районна організація автомобілістів» як на балансоутримувача місць для паркування та відповідної земельної ділянки з 2018 року покладався обов'язок із санітарного очищення території, що включає обов'язок по механізованому та ручному прибиранню територій, вчинення протиожеледних заходів парковок та автостоянок на відстані 10 м, а також обов'язок видалення сухостійних дерев, чагарників, видалення сухих та поламаних гілок та забезпечення їх вивезення.
Таким чином, на балансоутримувача місць для паркування покладається відповідальність за підтримання чистоти, порядку та збереження зелених насаджень на території паркувального майданчика.
Судом вірно встановлено, що дерево, яке пошкодило автомобіль позивача, знаходиться на території, яку було передано на баланс ГО «Приморська районна організація автомобілістів», догляд за ним та усунення його стану належить до компетенції балансоутримувача.
Відповідно до висновку експерта розмір збитків складає 107 451,40 грн.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У ч. 2 ст. 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто в деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).
В даному випадку Виконавчим комітетом Одеської міської ради були реалізовані повноваження, передбачені п.п. 7 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а Одеською міською радою, в свою чергу, реалізовані повноваження ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та інших нормативноправових актів стосовно організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, що в даному випадку свідчить про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не є належним відповідачем у вказаній справі, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог до вказаного відповідача.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Тобто, в деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведений факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль, протиправну бездіяльність відповідача Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів», яка виразилась у неналежному виконанню обов'язку із санітарного очищення території, що включає обов'язок по механізованому та ручному прибиранню територій наданих їм на підставі договору.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у розмірі 107 451,40 грн.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги адвоката Клименко О.В., представника Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення не встановив хто саме повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду, та дійшов помилкового висновку про стягнення матеріальної шкоди з Громадської організація «Приморська районна організація автомобілістів», колегія суддів залишає без задоволення, оскільки був доведений факт завдання ОСОБА_1 шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль та протиправну бездіяльність відповідача ГО «Приморська районна організація автомобілістів», який і повинен відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Доводи про те, що Громадська організація «Приморська районна організація автомобілістів» є неналежним відповідачем у справі, оскільки саме на Департамент з благоустрою міста ОМР покладено обов'язок забезпечити належне та безпечне функціонування та експлуатацію об'єктів благоустрою у спосіб, що унеможливить їх негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна, а тому Департамент з благоустрою міста ОМР несе відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної ним майнової шкоди внаслідок бездіяльності, колегія суддів відхиляє, оскільки з договору №196\П-КР-2018/03-01 від 20.12.2017 року, а також Правил благоустрою території м. Одеси вбачається, що ГО «Приморська районна організація автомобілістів» є балансоутримувачем місць для паркування та відповідної земельної ділянки з 2018 року, тобто є належним відповідачем у справі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Клименка Олега Вікторовича, представника Громадської організації «Приморська районна організація автомобілістів» - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький