Справа 688/1622/25
№ 1-кс/688/1496/25
Ухвала
Іменем України
31 липня 2025 року м. Шепетівка
Слідчий суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 ,подане в межах кримінального провадження №120252440600000219 від 05 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.249, ст.336 КК України, про арешт майна,
встановив:
Слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 ,за погодженням з прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №120252440600000219 від 05 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.249, ст.336 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий послалася на те, що в порушення вимог Закону України «Про тваринний світ», Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700 та Наказу Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Хмельницькій області Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 25 березня 2024 року №36 «Про перенесення строків заборони добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) на період нересту та перелік меж нерестовищ у період нересту у 2025 році», ОСОБА_5 , в період часу з 22 год 00 хв 04 квітня 2025 року до 05 год 05 квітня 2025 року, перебуваючи на річці Горинь, що поблизу м. Ізяслав Ізяславської ТГ Шепетівського району Хмельницької області, в період нересту за допомогою забороненого знаряддя лову, виготовленого із сіткоснастевих матеріалів (двох сіток із синтетичної нитки, а саме одна сітка довжиною 86 м розміром 40х40 мм, одна сітка довжиною 90 м розміром 50х50 мм), а також допоміжного обладнання - дерев'яного човна, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків, здійснив незаконний рибний промисел, а саме вилов риби шляхом розкладання вказаного знаряддя лову у водойму та витягування з водойми, а саме виловив 90 рибин, з яких: 80 екземплярів карася сріблястого вартістю 1 581 гривень за один екземпляр, на загальну суму 126 480 гривень; 1 лящ вартістю 1 649 гривень за один екземпляр, 9 окунів вартістю 3 162 гривень за один екземпляр, на загальну суму 28 458 гривень.
Внаслідок таких протиправних дій, згідно з постановою Кабінету міністрів України № 1042 від 29 вересня 2023 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», ОСОБА_5 заподіяв майнову шкоду на загальну суму 156 587 гривень, що становить істотну шкоду навколишньому природному середовищу.
Своїми умисними, протиправними діями, що виразились в незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 квітня 2025 року власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про виклик його 14 квітня 2025 року на 08 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину для проходження військової служби.
Однак, військовозобов'язаний ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися 14 квітня 2025 року на 08 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби у зв'язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з'явився за викликом та про причину неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 не повідомив, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. Даним кримінальним правопорушенням навколишньому природному середовищу заподіяно майнової шкоди на загальну суму 156 587 гривень та в разі визнання судом ОСОБА_5 винним у вчинені кримінального правопорушення, йому необхідно буде сплатити завдану майнову шкоду, а тому з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення виникає необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 для забезпечення цивільного позову.
Відповідно до Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у власності ОСОБА_5 наявне домоволодіння, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/2, загальною площею 118,2 кв.м.
Іншого нерухомого та рухомого майна, належного ОСОБА_5 , в ході досудового розслідування не виявлено.
З метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення виникає необхідність у накладенні арешту на домоволодіння, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/2, загальною площею 118,2 кв.м., що перебуває у власності ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, подали спільну заяву про розгляд клопотання без їх участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що СВ Шепетівським РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025244060000219 від 05 квітня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.249, ст.336 КК України, про арешт майна.
Положеннями ст. 132 КПК України, передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів клопотання про арешт майна, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, внаслідок скоєння якого навколишньому природному середовищу було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 156 587 гривень.
Також слідчий зазначила, що у разі визнання судом ОСОБА_5 винним у вчинені кримінального правопорушення, йому необхідно буде сплатити завдану майнову шкоду, а тому з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення виникає необхідність у накладенні арешту на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/2, загальною площею 118,2 кв.м., яке перебуває у власності ОСОБА_5 для забезпечення цивільного позову.
Отже, метою арешту є забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов).
Санкція ч.1 ст.249 КК України передбачає покарання лише штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк, та не передбачає конфіскації майна.
Згідно вимог абз.2 ч.6 ст.170 КПК України у разі задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову.
Однак, в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази наявності цивільного позову.
Зокрема, слідчий зазначила, що ОСОБА_5 заподіяв майнову шкоду на загальну суму 156587 гривень, що становить істотну шкоду навколишньому природному середовищу, однак до матеріалів клопотання долучила розрахунок розміру шкоди, що є суттєвим недоліком.
В поданому клопотанні слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.
За таких обставин, з огляду на завдання кримінального провадження, розумність та співмірність обмеження права власності в даному конкретному випадку, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту на майно.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно необхідно відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст.132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий судя
ухвалив:
В задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження №120252440600000219 від 05 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.249, ст.336 КК України, про арешт майна, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя