Справа № 680/940/21
2/680/1/25
08 вересня 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
прокурора Скринника М.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Солов'я О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Новоушицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Новоушицьке спеціалізоване лісомисливське підприємство «Поділля», Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У грудні 2021 року прокурор звернувся до суду з позовом в якому просив:
-визнати недійсним рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №20 від 06 серпня 2020 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 6823384500:04:001:0007 за межами с.Глибівка, Новоушицького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства;
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 площею 2,00 га із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 та усіх інших зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2177954368233;
-зобов'язати ОСОБА_1 повернути у державну власність Хмельницької обласної державної адміністрації з правом постійного користування Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007, площею 2,00 га.
В обґрунтування вимог прокурор посилається на те, що спірним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки, яка знаходиться за межами с.Глибівка, Новоушицького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства та зареєстровано право приватної власності на цю земельну ділянку за відповідачем. Вказана земельна ділянка в дійсності не є землями сільськогосподарського призначення, а належить до складу земель лісогосподарського призначення, що перебувають у власності Українського народу і не може передаватись у приватну власність.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 перебуває у постійному користуванні Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» (далі - Новоушицього СЛМП «Поділля»). Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» земельна ділянка відповідно до Публічної кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років накладається на виділ 8,9 кварталу 51 Новоушицького СЛМП «Поділля».
Новоушицькою селищною радою, всупереч установленому порядку, фактично прийнято рішення про вилучення земельної ділянки із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 із земель лісогосподарського призначення та передано її у приватну власність відповідача, як земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), без згоди постійного користувача Новоушицького СЛМП «Поділля», чим порушено інтереси держави.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому позов не визнала. Зазначила, що надана їй у власність земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 утворилась шляхом поділу уже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003 (землі запасу). Доказів передачі Новоушицькому СЛМП «Поділля» цієї земельної ділянки прокурор не надав. Водночас земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003 зазначена за № НОМЕР_1 у Переліку земельних ділянок, які передалися у комунальну власність Новоушицької селищної ради відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9864-05 від 20 грудня 2018 року.
Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 330884 від 10 лютого 2006 року Новоушицькому СЛМП «Поділля» передано земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0001.
Тобто земельні ділянки з кадастровими номерами: 6823384500:04:001:0001 та 6823384500:04:001:0003 є двома різними об'єктами цивільних прав, які розміщені в різних місцях: 6823384500:04:001:0001 - на території Кучанської сільської ради, та перебуває у користуванні Новоушицького СЛМП «Поділля», а 6823384500:04:001:0003 - на території Куражинської сільської ради та перебуває у державній власності.
Крім того прокурор не довів, що передана їй у власність земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення.
Відтак оскаржуванні рішення прийнятті Новоушицькою селищною радою з дотриманням норм закону, а вона правомірна набула у власність земельну ділянку.
Прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якому не погодився із доводами відзиву відповідача. Зазначив, що Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 330884 від 10 лютого 2006 року Новоушицькому СЛМП «Поділля» передано земельну ділянку площею 160,4276 га на території Кучанської сільської ради для ведення лісового господарства. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0001, яка перебуває у постійному користуванні Новоушицького СЛМП «Поділля», що підтверджується геодезичною зйомкою, проведеною кваліфікованим спеціалістом ОСОБА_2 та відноситься до земель лісогосподарського призначення. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9864-05 від 20 грудня 2019 року прийнятий з перевищенням наданих повноважень та всупереч п. «г» ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 ЗК України. Новоушицьке СЛМП «Поділля» згоди на вилучення чи припинення права постійного користування спірної земельної ділянки не надавало. Крім того частиною 7 статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністром України.
Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області направило до суду пояснення щодо позову, в якому заперечило проти позову, вказавши, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» доручено забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних територіальних громад. Проведено інвентаризацію земель (за межами населених пунктів) по Новоушицькій селищній об'єднаній територіальній громаді, за наслідками якої було сформовано 545 земельних ділянок, в тому числі із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003. У подальшому наказом Головного управління від 20 грудня 2018 року №22-9864-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Новоушицькій селищній об'єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6427,3081 га, які розташовані за межами населених пунктів на території ради, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003 площею 7,3463 га з цільовим призначенням 16.00-землі запасу, про що було складено та підписано акт прийому-передачі.
Земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 щодо якої виник спір утворилась шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003, загальною площею 7,3463 га та відноситься до земель запасу - землі сільськогосподарського призначення.
Вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки не підлягає до задоволення, оскільки у державного кадастрового реєстратора не було підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки та на спірну ділянку в Державному реєстрі речових прав містяться відомості про зареєстроване право власності ОСОБА_1 , а позивач не ставить вимогу про скасування зареєстрованого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зазначає, що державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 330884, виданий Новоушицькому СЛМП «Поділля» на площу 160,4276 га на території Кучанської сільської ради з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001 не пройшов державну реєстрацію на право постійного користування з 2006 року та його не внесено до Книги реєстрації державних актів на право власності на землю, що свідчить про те, що він не має юридичної сили, тому відсутні докази щодо права користування Новоушицькому СЛМП «Поділля» земельною ділянкою. Водночас земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1 не може знаходитися в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, оскільки вона знаходиться на території колишньої Куражинської сільської ради, яка межує з колишньою Кучанською сільською радою. Тому земельна ділянка ОСОБА_1 не може входити в земельну ділянку, яку надано в користування Новоушицькому спеціалізованому лісовому підприємству «Поділля».
Під час підготовчого провадження прокурор подав заяву про зміну предмета позову та просив:
- визнати недійсним рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №20 від 06 серпня 2020 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 6823384500:04:001:0007 за межами с.Глибівка, Новоушицького району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства;
- визнати незаконною та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав щодо вказаної земельної ділянки та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 площею 2 га;
-витребувати у ОСОБА_1 у власність держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007, площею 2,00 га, що розташована за межами с. Глибівка, на даний час Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , будучи жителькою с. Куча, проявивши розумну обачність, не могла не знати що спірна земельна ділянка знаходиться у межах земель, що передані на праві постійного користування Новоушицькому СЛМП «Поділля» для ведення лісового господарства та розташована на території Кучанської сільської ради. Тому можна стверджувати про недобросовісність дій відповідачки (ст.387 ЦК України).
Прокурор Скриник М.В. у судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому. Додатково пояснив, що з огляду на зовнішні, явні характеристики земельної ділянки відповідач знала та проявивши розумну обачність повинна була розуміти неможливість отримання земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність, що свідчить про її недобросовісність.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Соловей О.В. проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві. Крім того вважав, що відповідач є добросовісним набувачем землі, оскільки земельна ділянка була виділена їй із земель сільськогосподарського призначення, які перебували у власності Новоушицької селищної ради.
Представник відповідача Новоушицької селищної ради А.Олійник надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав.
Представники позивача Хмельницької обласної державної адміністрації та третіх осіб - Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля», Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з'явились про дату час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Новоушицької селищної ради із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 (арк.спр.25, т.1).
Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №20 від 06 серпня 2020 року затверджено, у тому числі, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер: 6823384500:04:001:0007 за межами с.Глибівка, Новоушицького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок сформованої земельної ділянки із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003 (арк.спр.22,т.1).
17 вересня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер: 6823384500:04:001:0007, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме (арк.спр.26-27,т.1).
Земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 зареєстрована як об'єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства), номер запису - 38367078. Власник - ОСОБА_1 . У відкритій Поземельній книзі складений кадастровий план земельної ділянки та зроблений запис про відсутність обмеження використання земельної ділянки (арк.спр. 104-119, т.2).
Згідно із повідомленнями Новоушицького СЛМП «Поділля» №49 від 19 серпня 2021 року та № 21 від 19 квітня 2022 року земельні ділянки, серед яких земельна ділянка із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 перебуває у комунальній власності. Новоушицьке СЛМП «Поділля» згоди на вилучення чи припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка передана підприємству у постійне користування для ведення лісового господарства не надавало (арк.спр.28,т.1).
10 лютого 2006 року Новоушицькому спеціалізованому лісомисливському підприємству «Поділля» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 160,4276 га на території Кучанської сільської ради для ведення лісового господарства (арк.спр.33,т.1).
Згідно із повідомленням Новоушицького СЛМП «Поділля» щодо вказаної земельної ділянки проведено геодезичну зйомку із залученням спеціаліста та співставлена земельна ділянка із даними кадастрової карти Українського державного проєктно лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроєкт». Тимчасові та капітальні споруди на земельній ділянці відсутні (а.с.29-32, т.1).
Відповідно до виконаного ВО «Укрдержліспроєкт» фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 51 Новоушицького СЛМП «Поділля», частини кварталу 22 Новоушицького лісництва ДП «Новоушицький лісгосп» за даними базового лісовпорядкування 2011, 2015 років, земельна ділянка яка позначена номером 31 з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 знаходиться у межах кварталу № НОМЕР_2 (а.с.64-65,т.1).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2025 року № 97/98/23-26 земельна ділянка із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 накладається (нашаровується) на земельну ділянку з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, площа накладення (нашарування) - 2,0000 га. Надати відповідь чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6823384500:04:001:0007, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 на земельний виділ 8,9 кварталу 51 не надається за можливе. Земельна ділянка з кадастровим номером 6823384500:04:001:0007 накладається (нашаровується) на земельну ділянку з кадастровим номером 6823385000:04:001:0001, яка згідно державного акту ЯЯ №330884 належить на праві постійного користування спеціалізованому лісомисливському підприємству «Поділля». Виділ 8,9 кварталу 51 Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» ймовірно перебуває у межах земельної ділянки кадастровим номером 6823385000:04:001:0001 (арк.спр. 153-169, т.2).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави, а саме Хмельницької обласної державної адміністрації, прокурор посилався на те, що оскільки порушення інтересів держави відбулось внаслідок незаконних дій державного органу - Новоушицької селищної ради, а Хмельницька обласна державна адміністрація не вжила заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки, позов пред'являється прокурором в інтересах держави, з огляду на суспільну потребу при вирішенні важливого соціально значущого питання - збереження лісових земельних ділянок, недопущенні їх передання у приватну власність.
Таким чином, пред'явлення прокурором позову в інтересах держави, на думку суду, відповідає вимогам закону.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 84 ЗК України).
За змістом статей 116, 121, 130 ЗК України громадяни України набувають право власності, шляхом безоплатної передачі їм, на земельні ділянки сільськогосподарського призначенняіз земель державної або комунальної власності в розмірі для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно зі статтею 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Розгляд клопотання здійснюється у місячний строк, і у подальшому орган дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.Відповідний орган у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Із положень статті 125 ЗК України слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як передбачено статтею 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 цього ж Закону державній реєстрації прав підлягає право власності на земельну ділянку.
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
В силу вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини 10 вказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
В силу ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно зі статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, серед іншого, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України).
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України).
Статтею 56 ЗК України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Аналогічні положення містяться у статті 12 ЛК України.
У статті 57 ЛК України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, відповідно до частини першої якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Аналогічне положення міститься у статті 20 ЗК України.
Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.
Як передбачено частиною першою статті 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Частина четверта статті 17 ЛК України, чинна до внесення змін на підставі Закону № 340-IX від 05.12.2019, передбачала, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
Редакція статті 125 ЗК України, яка була чинна до внесення змін Законом України № 1066-VI від 05.03.2009, передбачала, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
За змістом пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК, який був чинним до внесення змін Законом України № 340-IX від 05.12.2019, було визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Однак чинна редакція пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК визначає, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 року, лісовпорядкувальні планшети належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.
Висновком експерта від 16 квітня 2025 року № 97/98/23-26 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, тобто на земельну ділянку, вказану у державному акті ЯЯ №330884.
Водночас суд установив, що державний акт ЯЯ №330884 від 10 лютого 2006 року про передачу у постійне користування Новоушицькому СЛМП «Поділля» земельної ділянки не був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди, а тому відповідно до положень статті 125 ЗК України, яка була чинною на час виникнення правовідносин, право постійного користування на земельну ділянку у СЛМП «Поділля» на підставі цього акта не виникло.
Натомість право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення Новоушицького СЛМП «Поділля» підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які також були об'єктом дослідження експерта.
Експертом при проведенні земельно-технічної експертизи не вдалося встановити чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 на земельний виділ 8,9 кварталу 51, на що покликався прокурор у заяві. Однак експерт встановив, що виділ 8,9 кварталу 51 згідно планшету №20 лісовпорядкування Новоушицького СЛМП «Поділля» перебуває у межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, про що ствердно зазначено у дослідницькій частині висновку (арк.спр. 167, т.2).
З огляду на викладене, суд вважає доведеною обставину перебування земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 в межах земельної ділянки, переданої у постійне користування Новоушицького СЛМП «Поділля»,що також підтверджується повідомленням Новоушицького СЛМП «Поділля» №49 від 19 серпня 2021 року, інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект», фрагментом з публічної кадастрової карти України, матеріалами лісовпорядкування, геодезичною зйомкою, проведеною спеціалістом Григорчуком О.М.
Зазначені докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми в розумінні ст.ст. 76-81, 83 ЦПК України на підтвердження факту розташування спірної земельної ділянки в межах земель державного лісового фонду.
Доводи представника відповідача Солов'я О.В. про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, про що також вказано у висновку експерта, судом відхиляються.
Так, надаючи відповідь на вказане питання експерт як вихідні дані врахував проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеним ФОП ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що земельна ділянка ОСОБА_1 відводилась із раніше сформованої під час інвентаризації земель ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області. На момент відведення земельної ділянки ОСОБА_1 вона була сільськогосподарського призначення. Під час виготовлення проєкту землеустрою межі не виносились в натурі.
Оскільки суд встановив, що спірна земельна ділянка повністю перебуває у межах земельної ділянки, переданої в постійне користування Новоушицькому СЛМП «Поділля» для ведення лісового господарства (квартал 51), вона в силу положень статті 5 ЛК України відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Наявність наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 грудня 2018 року №22-9864-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (арк.спр. 88-90,т.1) не спростовує вказаний висновок суду.
Отже, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фондута перебувала в державній власності, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення повноважним органом виконавчої влади не приймалося, у законного користувача - Новоушицького СЛМП «Поділля» не вилучалася, що не було враховано при прийнятті рішення за №20 позачерговою сесією Новоушицької селищної ради VII скликання від 06 серпня 2020 року про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
Новоушицька селищна рада розпорядившись спірною земельною ділянкою, фактично незаконно вилучила її із земель лісового фонду, змінила її цільове призначення та з перевищенням визначених законом повноважень, всупереч ст.ст. 20, 56 ,84, 122, 142, 149 ЗК України незаконно передано у приватну власність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 ЦК України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, зокрема у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 статті 388 ЦК України).
У п.п. 55-56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Тому Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).
Доводи прокурора про недобросовісність відповідача ОСОБА_1 при набутті права власності на спірну земельну ділянку є обґрунтованими, з огляду на те, що ОСОБА_3 є жителькою с. Куча та вказала місцерозташування спірної земельної ділянки у своїй заяві, тобто вона володіла чи повинна була володіти в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак інформацією щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Показання свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не могла знати, що вказана земельна ділянка відноситься до лісового фонду є припущенням, оскільки він підтвердив, що особисто не здійснював виїзд на місце, а тому йому не могло бути відомо про наявність чи відсутність на земельній ділянці лісової (деревної) рослинності.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (п. 87).
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19). Підсумовуючи викладене вище, необхідно зазначити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (п. п. 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. п. 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (п. 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. п. 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 146). У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. п. 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п. 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 148).
Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України).
Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 .
Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у справі № 370/1762/2323 від 23 квітня 2025 року, від 09 квітня 2025 року у справі № 621/1476/22.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позовної заяви прокурора та наявність підстав для витребування земельної ділянки.
Натомість, враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання №20 від 06 серпня 2020 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007 та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, визнання незаконною та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007, задоволенню не підлягають, оскільки вони є неефективним способом захисту.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.
Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).
З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, суд визнає відсутність невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов прокурора задоволено в частині однієї майнової вимоги, з урахуванням ціни позову (60954 грн), часу звернення до суду із позовною заявою (2021 рік), з відповідача ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури слід стягнути 2270 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.13, 56, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Частково задовольнити позов керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Новоушицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Новоушицьке спеціалізоване лісомисливське підприємство «Поділля», Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки.
Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у власність держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0007, площею 2,00 га, що розташована за межами с. Глибівка, Новоушицької ТГ Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Хмельницької обласної прокуратури понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2270 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Орган, якому законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб: Кам'янець-Подільська окружна прокуратура Хмельницької області, місцезнаходження: м.Кам'янець-Подільський, вул.Драгоманова, 11, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 02911102.
Позивач: Хмельницька обласна державна адміністрація, місцезнаходження: Будинок рад, майдан Незалежності, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ - 22985083.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач: Новоушицька селищна рада, місцезнаходження: с-ще Нова Ушиця, вул. Подільська,17, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04407388.
Третя особа: Новоушицьке спеціалізоване лісомисливське підприємство «Поділля», місцезнаходження: с-ще Нова Ушиця, вул. Кольчака, 28, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 31480979.
Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ - 39767479.
Суддя А. О. Олійник