Справа № 456/2443/24
Провадження № 2/456/1293/2025
іменем України
25 серпня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.,
з участю представника позивача Пилипчука С.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Підстава позову (позиція позивача). Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 в розмірі 72 778,00 грн. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 17 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 01.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №3834453. Відповідно до умов Договору, сума кредиту становить 12 000,00 грн., строк кредитування - 30 днів з 01.08.2021, проценти за користування кредитом: 36,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. Підписанням договору позики відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами та йому було надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3834453 від 01.08.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_2 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3834453 від 01.08.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_2 . Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача станом на 08.04.2024 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 94 956,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 82 956,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 72 778,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 60 778,00 грн.
19.05.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_3 , в якому зазначено, що договір №3834453 від 01.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений відповідно до п. 3 ч.1 ст. 9 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Зокрема, 01.08.2021 відповідачу на зазначений номер (який є актуальним номером телефону відповідача, відповідно до даних з відзиву на позовну заяву) був надісланий одноразовий ідентифікатор 543485. Вказаним ідентифікатором було підписано Договір. Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. В тому числі, надано довідку про проведену ідентифікацію при укладанні договору в погодженій формі. Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в сумі 12 000, 00 грн. Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів. номер телефону) були використані товариством або іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору. Щодо перерахування коштів, то на виконання умов договору про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 у позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 12 000,00 грн. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням, згідно з яким 01.08.2021 здійснено успішний переказ грошових коштів на карту, яка зазначена позичальником в договорі, у сумі 12 000,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» на підставі укладеного між сторонами договору про переказ коштів. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства, та не є предметом спору в зазначеній справі. Твердження відповідачки про те, що вона не отримувала кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Відповідачка, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідачка вказує, що не отримувала коштів, при цьому на підтвердження не надала жодної виписки по своїх карткових рахунках на підтвердження обставин ненадходження коштів. Також позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, а саме: відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається нарахування відсотків відповідно до п. 1.5.2 та нарахування відсотків відповідно до п.1.6 у розмірі 5,00% (з урахуванням п.2.3.1.1 та п. 2.3.1.2 договору на підставі проведеної та погодженої сторонами пролонгації). ТОВ «Коллект Центр» заборгованість не нараховувало, а звернулося до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору відступлення прав вимоги. Підпунктом 2.3.1.2 договору визначено пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Згідно з умовами договору, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідачка погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки за користування кредитом, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховано відсотки в межах дії даного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. Щодо права вимоги у ТОВ «Коллект Центр», то позивачем були надані належним чином завірена копія Договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 з додатками, а саме належним чином завірений Акт прийому-передачі реєстру боржників (Додаток №4), на підтвердження прав вимоги щодо боржника ОСОБА_2 . Відповідно до п. 7.2 Договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, сторонами погоджено, що «Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному в п.5.6.2 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання Сторонами цього Договору». Тобто, сторонами погоджено спосіб і строк оплати за договором. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6- 979цс15. Будь-яких перешкод для виконання зобов'язань за Договором первісному кредитору у відповідача не було. Однак, відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за Договором позики, ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. Окрім цього не підлягає до задоволення вимога про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відзив на позовну заяву є необгрунтований та суперечливий.
Представник позивача Пилипчук С.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить їх задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача. 15.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача - адвоката Багрія О.Л., в якому останній позовні вимоги позивача заперечив та зазначив, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивачем не надано доказів укладення кредитного договору №3834453 від 01.08.2025, зокрема позивач не надав жодного доказу того, що ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, а відповідач здійснив наступні дії: зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан»; створила в такій системі особистий кабінет; отримала пропозицію (оферту) та ознайомився з нею; отримала електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввела одноразовий ідентифікатор в ІТС кредитодавця; використала одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. Вважає, що копія платіжного доручення №52653519 від 01.08.2021 не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження факту перерахування коштів саме ТОВ «Мілоан» на виконання договору про споживчий кредит №3834453. Щодо розміру заявлених позовних вимог, слід зазначити, що згідно з умовами договору про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 року сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн. у валюті: Українські гривні (п. 1.2. договору); строк кредиту 30 днів з 01.08.2021 року (п.1.3. договору), орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми в загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12036,00 грн. (п. 1.5. договору). Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, розмір позовних вимог, який складається із тіла кредиту та заборгованості за відсотками, розрахованими після спливу визначеного договором строку кредитування, не підлягає до задоволення. Також просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу, які понесла відповідачка в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, заява про розгляд справи у її відсутності на адресу суду не надходила.
Представник відповідача - адвокат Багрій О.Л. в судовому засіданні пояснив, що довідка про ідентифікацію не містить дати, а платіжні доручення різняться між собою. Матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору та доказів того, що позивач набув право вимоги за кредитним договором. Просить в задоволені позову відмовити повністю.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 17.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням суду від 23.09.2024 позов ТОВ «Коллект центр» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 у розмірі 72 778, 00 грн. а також сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою суду від 01.05.2025 заочне рішення від 23.09.2024 у справі за позовом ТОВ «Колекст Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 20.05.2025 поновлено представнику позивача строк для подання клопотання про витребування доказів. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, ухвалено витребувати докази у АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/10) інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 кредитна картка № НОМЕР_2 ; докази зарахування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 01.08.2021 на картку № НОМЕР_2 коштів в сумі 12000, 00 грн. (виписку по рахунку), ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_2 .
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
З договору про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 вбачається, що такий укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 . Згідно з п.п. 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000,00 грн. Згідно з п.п. 1.3. договору, кредит надається строком на 30 днів з 01.08.2021. Згідно з п.п. 1.5. договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 36,00 грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Згідно з п.п. 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 36,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п.п. 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом /а.с.5-9/.
З паспорту споживчого кредиту №3834453, що є додатком №2 до договору про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 вбачається, що сума кредиту становить 12 000,00 грн.; строк кредитування - 30 днів, мета отримання: задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника; спосіб надання переказу: на картковий рахунок /а.с.10/.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКРР НОМЕР_1 , з якою укладено договір №3834453 від 01.08.2021 ідентифікована Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», за допомогою одноразового ідентифікатора, відправленого на номер телефону вказаний відповідачем /а.с.12/.
З копії платіжного доручення №52653519 від 01.08.2021 вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало 12 000,00 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 /а.с.12 зворот/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №3834453 від 01.08.2021, виготовленим ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 заборгованість боржника ОСОБА_2 , становить 94 956,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками на нараховані відсотки - 52 200,00 грн. /а.с.15/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №3834453 від 01.08.2021, виготовленим ТОВ «Коллект Центр», заборгованість боржника ОСОБА_2 , станом на 10.01.2023 становить 94 956,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 82 956,00 грн. /а.с.16/.
З договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 вбачається, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3834453 від 01.08.2021 /а.с.17-19/.
З реєстру боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_2 за договором №3834453 від 01.08.2021 становить 42 756,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 756,00 грн. - заборгованість по відсотках /а.с. 20-21/.
З договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог №10-01/2023 від 10.01.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором №3834453 від 01.08.2021 /а.с.23/.
З витягу реєстру боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_2 за договором №3834453 від 01.08.2021 становить 94 956,00 грн. з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за тіло кредиту, 82 956,00 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 28/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 01.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №3834453, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором.
Згідно з анкети-заяви від 01.08.2021, кредит надано на суму 12 000,00 грн., строк кредитування 30 днів, комісія за надання кредиту відсутня, проценти за користування кредитом: нараховують за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строк користування ним.
Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що договір про надання споживчого кредиту № 3834453 від 01 серпня 2021 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням ст. 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору S43485.
Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб-сайті товариства проведена відповідно до вимог закону, оскільки ОСОБА_2 передала кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, адресу місця реєстрації.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на картковий рахунок відповідача у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №52653519 від 01.08.2021.
Даний факт також підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» від 30.05.2025, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Відповідно до довідки про рух коштів по картці від 30.05.2025 на вказану картку 01.08.2021 поступили грошові кошти у сумі 12 000,00 грн.
За змістом пункту 2.2.1 кредитних договорів позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.
Як передбачено пунктом 2.2.2 кредитних договорів, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.
Із положень пункту 2.3.1.1 кредитних договорів слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитних договорів позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.
Оскільки ОСОБА_2 у встановлений кредитними договорами строк не повернула грошові кошти, не сплатила проценти за користування ними і продовжила користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах.
Тому, твердження представника відповідача про те, розмір позовних вимог, який складається з тіла кредиту та заборгованості за відсотками, розрахований після спливу визначеного договором строку кредитування не підлягає до задоволення не заслуговує на увагу.
В подальшому, 29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3834453 від 01.08.2021.
Відповідно до акта приймання-передавання Реєстру боржників за Договором Факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, на виконання умов Договору Факторингу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, та відповідно до цього Реєстру боржників клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги заборгованості по боржниках.
Як вбачається із Додатку № 3 до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, Реєстру боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, серед боржників, право вимоги виконання грошових зобов'язань до яких перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» також є і боржник ОСОБА_2
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до п. 2.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики.
Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», на виконання умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, первісний кредитор передав передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) від 10 січня 2023 року від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) права вимоги від 10 січня 2023 року у списку боржників, право вимоги виконання грошових зобов'язань до яких перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» наявний також боржник ОСОБА_2 ..
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» є правонаступником позикодавця ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №3834453 від 01.08.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що відповідач порушила умови кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку, станом на 08.04.2024 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 94 956,00 грн., проте позивач враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 72 778,00 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 60 778,00 грн.
Відтак, оскільки умови договору про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Коллекст Центр» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Коллект Центр» в особі директора Мостовенко О. І. та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», укладено договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 (а.с.39 зворот - 40).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №318 від 01.03.2024, сторони погодили загальний розмір наданих правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_2 в сумі 17 000 грн.
На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем надано платіжну інструкцію №0421280000 від 15 березня 2024 року, згідно з якою ТОВ «Коллект Центр» перерахувало АО «Лігал Ассістанс» 68 000,00 грн. за призначенням платежу: надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023.
Згідно з правовою позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 17 000,00 грн., які є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом обсягом послуг.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн., такий слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» /м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926/ заборгованість за договором про споживчий кредит №3834453 від 01.08.2021 у розмірі 72 778 /сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят вісім/ грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» /місто Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926/ сплачений судовий збір в розмірі 3 028 /три тисячі двадцять вісім /грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306;
Представник позивача: Пилипчук Сергій Валерійович, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Б. Хмельницького, 19/59;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник відповідача: Багрій Олег Любомирович, РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення
виготовлено 05.09.2025.
Головуючий суддя В. Л. Бучківська