Справа № 464/4918/25
пр.№ 2/464/2225/25
08.09.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.
з участю секретаря судових засідань - БРИНОШ А.Я.
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані стоматологічні послуги.
Позов мотивує тим, що являється зареєстрованим ФОП, надає стоматологічні послуги під брендом стоматологічної клініки «Rikota», у відповідності до ліцензії від 31 жовтня 2023 року за адресою по АДРЕСА_1 . 07 червня 2024 року відповідачка, яка являлась пацієнткою клініки, в електронному вигляді, шляхом поставлення власноручного підпису на сенсорному екрані електронного пристрою (планшету) підписала згоду пацієнта з загальними умовами надання платних стоматологічних послуг, згоду на лікування кореневих каналів, а також план лікування, що включає перелік послуг та їх вартість. Підписуючи зазначені документи, ОСОБА_5 підтвердила, що ознайомлена та повністю погодилась з умовами надання послуг. 07 червня 32024 року відповідачці було надано наступні послуги: Комп'ютерну томографію Sirona, ендодонтичне лікування зуба під дентальним мікроскопом (двоканальне) препарування зуба, механічна та медикаментозна обробка кореневого каналу, пломбування кореневого каналу, пломбування кореневого каналу, використання кофердаму, використання OptraGate (за потреби), контрольний панорамний рентген Ortophos SL або комп'ютерна томографія Siron (за потреби), місцеву анестезію, аплікаційне знечулення гелем/спреєм, капсульну ін'єкційною анестезією, пломбування зуба на 2 поверхні, лікування каріозних уражень з повним відновленням анатомічної форми та функції зуба - препарування каріозної порожнини, встановлення композитної пломби, полірування зуба, використання кофердаму, застосування OptraGate (за потреби), робота у чотири роки. Факт надання належним чином та в повному обсязі зазначених послуг підтверджується актами виконаних робіт від 07 червня 2024 року, підписаним відповідачкою у електронному вигляді, частковою оплатою на банківський рахунок позивачки. Однак відповідачка не мала змоги повністю оплатити послуги безпосередньо після надання таких, сплатила частину суми у розмірі 2000 грн., після чого 07 червня 2024 року уклали договір про відтермінування оплати послуг №0607. Цим договором додатково було засвідчено факт надання стоматологічних послуг, отримання часткової оплати, згоду пацієнтки з фактом надання послуг, сумою заборгованості перед клінікою, яка після сплати частини вартості послуг склала 10130 грн. з відтермінуванням сплати до 14 червня 2025 року. Інших договорів про відтермінування сплати боргу між сторонами не укладалось. Станом на момент пред'явлення позову оплата прострочена на 397 календарних днів. Тому заборгованість ОСОБА_5 складає 10130 грн. за договором надання стоматологічних послуг, 3090 грн. 55 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3039 грн. штрафу у розмірі 30% заборгованості, 1708 грн. 34 коп. інфляційних втрат, а також 330 грн. 54 коп. 3% річних від простроченої суми. Всього 18298 грн. 43 коп. Окрім того, просить стягнути витрати по сплаті судового збору та 12000 грн. витрат на професійну правову допомогу. Просить позов задоволити.
Сторони у судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись про таке належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, зменшивши позов на оплачену відповідачкою суму 8131 грн., просив позов задоволити, за мінусом оплаченої суми заборгованості відповідачкою.
Відповідачка в судове засідання 08 вересня 2025 року не зявилась, хоча повідомлялась про таке належно та вчасно під розписку у попередньому судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомила, не скористалась своїм правом на подання відзиву на позов. 25 серпня 2025 року не заперечила про існуючу заборгованість перед позивачкою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.
Оскільки відповідачці було відомо про наявність судової справи і така повідомлялась належно та вчасно про її розгляд, а тому судом здійснено розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до озгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до судового розгляду на 25 серпня 2025 року.
25 серпня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника позивачки та відповідачки, для мирного врегулювання спору.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог п.п.1,2,3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
07 червня 2024 року пацієнтка ОСОБА_5 надала згоду на лікування кореневих каналів та згоду з загальними умовами надання платних стоматологічних послуг клініки «Ricota», на яких проставила підпис в електронному вигляді на сенсорному екрані електронного пристрою (планшету), аналогічно підписала під планом лікування з розрахунком вартості послуг.
07 червня 2024 року ОСОБА_5 проведено комп'ютерну томографію Sirona (1.4) вартістю 990 грн., про що складено акт виконаних робіт від 07 червня 2024 року на якому міститься в електронному вигляді, шляхом поставлення власноручного підпису на сенсорному екрані електронного пристрою (планшету) підпис відповідачки.
Окрім того, 07 червня 2024 року відповідно до акту виконаних робіт, на якому міститься в електронному вигляді, шляхом поставлення власноручного підпису на сенсорному екрані електронного пристрою (планшету) підпис відповідачки, останній проводилось ендодонтичне лікування зуба під дентальним мікроскопом (двоканальне) препарування зуба, механічна та медикаментозна обробка кореневого каналу, пломбування кореневого каналу, пломбування кореневого каналу, використання кофердаму, використання OptraGate (за потреби), контрольний панорамний рентген Ortophos SL або комп'ютерна томографія Siron (за потреби), місцеву анестезію, аплікаційне знечулення гелем/спреєм, капсульну ін'єкційною анестезією, пломбування зуба на 2 поверхні, лікування каріозних уражень з повним відновленням анатомічної форми та функції зуба - препарування каріозної порожнини, встановлення композитної пломби, полірування зуба, використання кофердаму, застосування OptraGate (за потреби), робота у чотири роки, вартість яких склала разом 11140 грн.
07 червня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір про відтермінування оплати послуг №0607, відповідно до змісту якого зазначено, що пацієнткою частково внесено оплату за надані послуги в розмірі 2000 грн. Пацієнт зобов'язується провести повний розрахунок за послуги, надані Клінікою, в розмірі, передбаченому Актом наданих послуг №14188159, 14192589 від 07 червня 2024 року та в порядку, передбаченому цим договором, проте не пізніше строку, визначеного в пункті 1 даного Договору. Термін оплати 14 червня 2024 року, сума до оплати 10130 грн.
Зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За договором позивач зобов'язався надати, а відповідачка оплатити послуги із проведення лікування кореневих каналів.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що сторонами у договорі чітко погоджено порядок надання послуг, обсяг та відповідно порядок оплати.
22 квітня 2025 року ОСОБА_5 надіслано претензію про сплату заборгованості за договором, однак така залишилась без реагування останньої.
Таким чином, судом встановлено обставини на підставі поданих сторонами доказів, що позивачкою виконано зобов'язання визначені договором, тоді як відповідачка, згідно встановлених у договорі строків, є такою, що прострочила виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачкою послуг за договором на загальну суму в розмірі 10130 грн., отже наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
Однак, в ході розгляду справи ОСОБА_5 здійснила часткову оплату заборгованості на суму 8131 грн., що стверджується копією квитанції №2.277198569.1 від 25 серпня 2025 року, тому з відповідачки підлягає стягненню різниця, що складає 1999 грн.
Щодо відповідальності боржника по ст.625 ЦК України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до розрахунку, поданого позивачкою, остання просить стягнути з ОСОБА_5 3090 грн. 55 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3039 грн. штрафу у розмірі 30% заборгованості, 1708 грн. 34 коп. інфляційних втрат, а також 330 грн. 54 коп. - 3% річних від простроченої суми.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, доведеність факту порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг щодо своєчасної, у погоджений сторонами строк, виплати суми боргу, свідчить про підставність застосування ст.625 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц. Крім того, Верховним Судом в постанові від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, зроблено аналогічний висновок щодо ідентичних правовідносин (такого ж спору).
У розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного суду від 12 березня 2018 року №914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Матеріали справи свідчать, що відповідачка у справі ОСОБА_5 має невиконане грошове зобов'язання перед позивачкою ОСОБА_4 , яке виникло за договором надання послуг та відтермінування оплати послуг від 07 червня 2024 року, що не заперечила сама відповідачка в судовому засіданні 25 серпня 2025 року.
Крім того, штраф у розмірі 30% розміру заборгованості у разі, якщо пацієнт прострочив внесення оплати більше, ніж на 30 днів передбачено п.4 Договору про відтермінування оплати послуг №0607 від 07 червня 2024 року. Оплату прострочено більше, ніж на рік, тому дана вимога позивачки підлягає до задоволення.
Ураховуючи вищенаведене, підставною є вимога позивачки про стягнення з відповідачки 3090 грн. 55 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3039 грн. штрафу у розмірі 30% заборгованості, 1708 грн. 34 коп. інфляційних втрат, а також 330 грн. 54 коп. - 3% річних від простроченої суми, які підлягають до задоволення судом.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позову.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1999 грн. заборгованості за надання послуг та відтермінування оплати послуг від 07 червня 2024 року, 3090 грн. 55 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3039 грн. штрафу у розмірі 30% заборгованості, 1708 грн. 34 коп. інфляційних втрат, а також 330 грн. 54 коп. - 3% річних від простроченої суми., 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору, а всього 11136 грн. 39 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2025 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК