Справа № 465/4579/25
пр.№ 2/464/2265/25
08.09.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
з участю секретаря судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
представник ТОВ «Свеа фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року в розмірі 63197 грн. 96 коп., а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02 березня 2020 року між ТОВ «Ідея банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту та страхування №Z06.00205.006454966, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 50000 грн. строком на 24 місяці з процентною ставкою 21,99% річних. На виконання умов договору АТ «Ідея банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, в свою чергу, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість. 25 липня 2023 року АТ «Ідея банк» на підставі договору факторингу №01.02-31/23 передав ТОВ «Свеа фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року становить 63197 грн. 96 коп., з яких заборгованість за основним боргом 29177 грн. 71 коп., заборгованість за відсотками 15309 грн. 85 коп., заборгованість за іншими процентними платежами 18710 грн. 40 коп., яка, на переконання позивача підлягає стягненню з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одночасно із позовними вимогами просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2025 року позовну заяву передано до Сихівського районного суду м.Львова для розгляду за підсудністю.
22 липня 2025 року матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 25 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 08 вересня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідача.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02 березня 2020 року між ТОВ «Ідея банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту та страхування №Z06.00205.006454966, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 50000 грн. строком на 24 місяці з процентною ставкою 21,99% річних.
Підписанням зазначеного договору власноручним підписом, який за своєю правовою природою є змішаними договорами, відповідач приєднався також до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Позивач на підтвердження надання АТ «Ідея банк» відповідачу кредитних коштів за договором кредиту та страхування №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року долучив копію ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту та виписку по рахунку за період з 02 березня 2020 року по 25 липня 2023 року.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу, позивач набув права вимоги до відповідача ОСОБА_2 за спірним кредитним договором.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст.639 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)передає у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З досліджених судом доказів встановлено, що під час укладення між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_2 договору кредиту та страхування №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року досягнуто згоди щодо основних істотних умов, характерних для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його власноручно поставлений підпис на договорі та паспорті споживчого кредиту.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17, від 15 січня 2025 року №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
З огляду на наведене, надані позивачем виписка про рух коштів по картці та ордер-розпорядження підтверджують обставини видачі кредитних коштів за спірним договором, відповідач активно користувався коштами, здійснював платежі та частково погашав заборгованість тощо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд констатує, що до позивача ТОВ «Свеа фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договорами кредиту та страхування №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року.
За умовами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст.612 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 становить 63197 грн. 96 коп., з яких заборгованість за основним боргом 29177 грн. 71 коп., заборгованість за відсотками 15309 грн. 85 коп., заборгованість за іншими процентними платежами 18710 грн. 40 коп.
Вказана заборгованість відповідачем не погашена та в порядку, встановленому процесуальним законом, не спростована, підстав сумніватися в обґрунтованості таких розрахунків судом не встановлено.
Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 у справі №209/3103/21).
Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти за спірним договором та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, останній не надав, а позивач отримав право вимоги за такими договорами, суд приходить до висновку, що позов необхідно задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту та страхування №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року в розмірі 63197 грн. 96 коп.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 2,81,89,141,247,263-265,280- 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, заборгованість за кредитним договором №Z06.00205.006454966 від 02 березня 2020 року в розмірі 63197 грн. 96 коп. та 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2025 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК