Справа № 462/5515/25
05 вересня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №04.07.2023-100001686 від 04.07.2023 року в розмірі 11733,19 грн та судові витрати.
21 серпня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
26 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі зв'язку із тим, що спір належить розглядати у межах справи про його неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 року по справі №914/3368/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 року по справі №914/3368/23 було затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Зазначає, що він звертаючись до Господарського суду Львівської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, включив до переліку кредиторів ТОВ «Споживчий центр», звернувши увагу на наявність в нього грошових зобов'язань перед кредитором. Також, зазначив, що позивач станом на дату затвердження плану реструктуризації боргів у справі №914/3368/23 Господарського суду Львівської області (02.09.2024 р.) не скористався своїм правом на пред'явлення вимог до нього, як конкурсній кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч. 2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Будь-якого виключення з цього правила Прикінцеві та Перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять.
Отже, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства по своїй суті та змісту встановлює виключну підсудність всіх справ за участі боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність в межах справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: 1) пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; 2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; 3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника; 4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; 5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; 6) строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав; 7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №922/928/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 року по справі №914/3368/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
На підставі даної ухвали введено процедуру реструктуризацію боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючого реструктуризації, вказані відомості опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України.
Із конкретизованого списку кредиторів, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області, встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні реальні фінансові можливості належним чином виконати свої грошові зобов'язання перед 6 банками та 18 мікрофінансовими організаціями на загальну суму 900091,31 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 року по справі №914/3368/23 було затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
З даної ухвали вбачається, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито на підставі п.8 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства та до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.
Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і до закриття провадження у справі жодних заяв від ТзОВ «Споживчий центр» з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 на адресу Господарського суду, так і на адресу керуючого реструктуризацією боргів боржника, не надходило.
Отже, як зазначено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 року, у даній справі відсутні кредитори, які висувають свої грошові вимоги до боржника, а також відсутні визнані судом вимоги кредиторів до боржника.
З матеріалів справи вбачається, що підставою позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання за яким у відповідача виникло з 04.07.2023 року (тобто до дня відкриття провадження у справі про банкрутство).
На підставі вищевикладеного, суд зауважує, що розгляд майнового спору до ОСОБА_1 повинен був відбуватись саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебувала справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Відтак, оскільки позивач звернувся до Залізничного районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості після закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, пред'явлення та розгляд якої могли відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, суд вважає, що справа за позовом ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним закрити провадження у даній справі.
Окрім цього, згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Як встановлено із наявної у матеріалах справи платіжної інструкції ТзОВ «Споживчий центр» № СЦ00027686 від 16.07.2025 року, позивачем ТзОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 гривень.
Відтак, враховуючи, що суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, необхідне повернути позивачу судовий збір у розмірі 2422,40 гривень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.255 ЦПК України, суд
постановив:
Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, що розташоване за адресою: 79005 м.Львів, вул.К.Левицького, 18) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37616221) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., сплачений 16.07.2025 року відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № СЦ00027686 від 16.07.2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Суддя:
Оригінал ухвали.