441/2626/24 2-др/441/12/25
(додаткове)
08.09.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.
за участю секретаря судового засідання Сороки М.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Мотринець І.М.
представника відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, земельною ділянкою та вселення в житлове приміщення на АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22.05.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення, за клопотанням позивача та його представника, залишено без розгляду.
Представник відповідачки ОСОБА_2 , 29.05.2025 подала, а в судовому засіданні підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення, просить стягнути з позивача на користь відповідачки 18 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу мотивуючи в основному тим, що вона згідно договору про надання правничої допомоги № 08/25 від 29.01.2025 представляла інтереси відповідачки ОСОБА_3 в Городоцькому районному суді Львівської області при розгляді означеної справи, у зв?язку з чим, витрати відповідачки на професійну правничу допомогу складають 18 000 грн. 00 коп., які останньою сплачено, інше. Просить заяву задовольнити (а.с. 120-123).
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в суді витрати відповідачки на професійну правничу допомогу заперечили мотивуючи в основному тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, про які заявила представник ОСОБА_2 є, з урахуванням конкретних обставин справи, неспівмірною порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг, до договору не долучено прейскуранту на оплату послуг адвоката, інше. Просять відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 .
Заслухавши сторони, вивчивши заяву, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 19 Закону № 5076-VI передбачені види адвокатської діяльності і зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
За положеннями пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
За положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Так, ухвалою суду від 22.05.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення, за клопотанням позивача та його представника, залишено без розгляду.
Представник відповідачки ОСОБА_2 , 29.05.2025 подала, а в судовому засіданні підтримала, заяву про стягнення з позивача на користь відповідачки 18 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви долучила докази на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат (а.с. 120-130).
Позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 у суді витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн. 00 коп. заперечили мотивуючи тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних представником робіт та є значно завищеним відповідно до всіх розумних цінових рамок, інше.
Із матеріалів справи убачається, що згідно договору про надання правової допомоги № 08/25 від 29.01.2025, адвоката Шкарупську-Баранову Н.Б., яка діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1490 від 11.03.2009 уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ОСОБА_3 у Городоцькому районному суді Львівської області (а.с. 124-127).
Згідно орієнтовного розрахунку витрат відповідачки на професійну правничу допомогу (Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 08/25 від 29.01.2025) ОСОБА_3 очікувала понести 18 000 грн. 00 коп. - витрат, за послуги з надання правової допомоги адвокатом (а.с. 128).
Згідно акта виконаних робіт від 22.05.2025 (Додаток № 2 до договору про надання правової допомоги № 08/25 від 29.01.2025), розмір заявлених представником відповідачки до стягнення витрат з позивача становить 18 000 грн. 00 коп. та складається з:
- підготовка відзиву - 5 годин, вартістю 10 000 грн.;
- представництво інтересів в суді (судових засіданнях) - 2 засідання, вартістю 6 000 грн.;
- підготовка процесуальних документів - 1 год. 30 хв., вартістю 2 000 грн.
Згідно Квитанції №02-05/25 авдокатом ОСОБА_2 за надання професійної правничої допомоги за договором від 29.01.2025, отримано кошти від ОСОБА_3 у розмірі 18 000 грн. 00 коп. (а.с. 130).
Таким чином, ураховуючи судове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22.05.2025, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення залишено без розгляду за заявою позивача та його представника, а також положення ст. 141 ЦПК України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та заперечення сторони позивача, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), суд вважає вимоги представника відповідачки ОСОБА_2 обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Підстав для відмови в задоволенні заяви представника позивача Шкарупської-Баранової Н.Б. про стягнення витрат або ж зменшення розміру таких витрат, з мотивів наведених позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_4 в суді, суд не убачає.
Враховуючи наведене, ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 22.05.2025 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду за клопотанням позивача та його представника,а також положення ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_3 18 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст. 81, 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд -
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення, ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , проживаючого на АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованої на АДРЕСА_3 ) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Перетятько О.В.