Справа № 309/2382/25
Провадження № 3/309/805/25
08 вересня 2025 року м. Хуст
Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Піцур Я.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_1 23 червня 2025 року близько 03 години 04 хвилин в м.Хуст по вул. І.Данчі керував автомобілем «Ауді А6С6», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисником Федак М.Л. подано пояснення відносно протоколу, в якому просить провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення. Зазначає, що наявне у матеріалах направлення до найближчого закладу охорони здоров'я, особі не вручалося, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому порядку не направляв особу до закладу охорони здоров'я. Працівники поліції не відстороняли особу від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів справи за ст. 130 КУпАП. Факт вчинення правопорушення не доведено поза розумним сумнівом. З відеозапису вбачається, що поліцейським автоматично справи повідомлено ОСОБА_1 , що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, однак поліцейським не вжито заходів щодо виявлення ознак сп'яніння на місці зупинки автомобіля, а саме перевірки зіниць і реагування їх на світло. З відео навпаки вбачається, що поведінка особи відповідала обстановці. На відеозаписі не зафіксовано події, які стали підставою на думку поліції зупинки ТЗ та пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння. Відеозапис долучений до протоколу не проводився безперервно До матеріалів долучено акт огляду на стан сп'яніння, однак другий примірник такого Акту працівники поліції не вручали. Також не надано суду доказів того, що цей протокол складено посадовою особою та що ця посадова особа була кимось уповноважена на його складання. Матеріалами справи не доведено та не задокументовано порушення ОСОБА_1 положень ПДР, які б дали право працівникам поліції здійснити законну зупинку ТЗ. Також не надано фактичних даних на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував ТЗ, зокрема немає доказів зупинки автомобіля працівниками поліції. Вважає, що фабула протоколу не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, що унеможливлює притягнення до відповідальності. Також у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія, що унеможливлює позбавлення його права керування ТЗ. Окрім того ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а наполягав на проведенні такого огляду у належному медичному закладі.
В судове засіданні ОСОБА_1 , та його захисник Федак М.Л. не з'явилися, від захисника Федак М.Л. надійшло клопотання про розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), та Порядком № 1103.
Відповідно до пунктів 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції №1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п.12 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 8 Порядку № 1103 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
А згідно п.10 Порядку №1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом серії ЕПР1 №370109 від 23.06.2025 року;
- матеріалами відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у Хустській РЛ на що той відповідав, що відмовляється проходити такий огляд у Хустській РЛ оскільки не довіряє даній лікарні та лікарям, а може пройти такий огляд в м.Ужогород. У подальшому, ОСОБА_1 все ж таки погодився поїхати з працівниками поліції до Хустської РЛ. По приїзді до Хустської РЛ, після тривалої розмови по телефону, ОСОБА_1 на чергове прохання працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння знову відмовився від проходження такого огляду, додавши при цьому, що не довіряє Хустській РЛ і може пройти такий огляд лише в м.Ужгород.
При цьому з приводу усіх доводів заперечення на протокол, суд зазначає наступне.
Так щодо доводів захисника щодо неналежного складання направлення до медичного закладу та акту огляду на стан сп'яніння, а також не вручення таких документів ОСОБА_1 , то суд зазначає, що у даному випадку ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, сам огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі не проводився, а отже зазначені документи не мають якогось самостійного правового значення в аспекті розгляду даної справи.
Щодо доводів про те, що немає доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то з цього приводу суд зазначає, що відеозаписі останній фактично не заперечував факт керування ним ТЗ. Зокрема після того як на прохання працівника поліції ОСОБА_1 надав документи, що посвідчують особу, які він дістав з салону автомобіля через водійську дверку, ОСОБА_1 висловив здивування чому така ситуація «так як він нічого не нарушав».
Окрім того до матеріалів справи долучено постанову серії ЕНА №5046486 згідно якої ОСОБА_1 23.06.2025 о 03:04 в м.Хуст по вул. І.Данчі, керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, при перевірці не має посвідчення водія, за що його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Відомостей про оскарження та скасування вказаної постанови у порядку передбаченому КАС України матеріали справи не містять. А отже даною постановою встановлений як факт керування ОСОБА_1 ТЗ так і причину його зупинки працівниками поліції.
З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи захисника про відсутність доказів керування ТЗ та відсутність документування порушення ОСОБА_1 положень ПДР, які б дали право працівникам поліції здійснити законну зупинку ТЗ.
Щодо підстав для відмови від проходження огляду, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Суд констатує, що об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у цій справі складає саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і для підтвердження наявності цієї об'єктивної сторони уповноваженій особі на складання протоколу достатньо встановити саме факт відмови особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння і надати докази на підтвердження цього факту.
І зазначені обставини судом установлені.
При цьому суд відхиляє посилання захисника про те, що відео не зафіксовано яким чином встановлені ознаки наркотичного сп'яніння, оскільки такі ознаки не завжди можуть бути зафіксовані на відеозапису з огляду на їх специфіку, особливо зважаючи на те, що у даному випадку подія мала місце пізню пору доби. Натомість у протоколі чітко зазначені відповідні ознаки наркотичного сп'яніння.
Також слід зазначити наступне.
Абзацами другим та четвертим частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
З чого сліду, що ОСОБА_1 зобов'язаний був пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння саме на вимогу працівника поліції, чого зроблено ним не було. Відмовитися від проходження такого огляду він теоретично мав право лише за наявності якихось виключних обставин, які б взагалі унеможливлювали такий огляд.
Свою відмову від проходження огляду ОСОБА_1 вмотивує тим, що він не довіряє Хустській РЛ та її лікарям. Однак така відмова на думку суду не свідчить про наявність наявності якихось виключних обставин, які б взагалі унеможливлювали такий огляд, а лише ґрунтується на особистих переконаннях особи. При цьому суд враховує також п.12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, яким чітко передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я, і таким закладом даному випадку є саме Хустська РЛ.
Відтак відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не ґрунтується на якихось об'єктивних чинниках, якихось виключних обставин, які б взагалі унеможливлювали такий огляд матеріалами справи не встановлено, а тому працівниками поліції правомірно складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання на відсутність безперервного відеозапису, то суд констатує, що сам відеозапис поділений на частини в силу надмірної тривалості такого відеозапису. Водночас такі частини відеозапису є логічними та послідовними і дають змогу повністю встановити всі обставини, які мають значення для даної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі .
Позиція захисту про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а відтак, на його думку, виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки вказане не є підставою для визнання огляду недійсним відповідно до ст.266 КУпАП та ніяким чином не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на те, що фабула протоколу не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП є недоречним так як фабула протоколу відповідає змісту диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме як за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Всі зазначені доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суддя доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».
При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Відтак, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 33 КУпАП України передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обираючи стягнення для ОСОБА_1 враховую відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. і саме таке стягнення слід накласти на нього.
При цьому щодо посилання захисника на те, що в ОСОБА_1 відсутнє відповідне право керування транспортним засобом, і тому він не може бути позбавлений такого права керування, то суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові № 702/301/20 від 04.09.2023 відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суд вважає за можливе застосувати такий правовий висновок і до справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому не зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами, до нього підлягає застосуванню додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 130 , 283-285, 287, 291, 294 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.