Справа № 405/3656/25
н/п : 2/397/587/25
Іменем України
08.09.2025 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого-судді - Гайдар Н.І.
секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Олексієнко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Жінки з власним ім'ям ОСОБА_2 діє через персону ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» та ОСОБА_3 начальника Олександрівських ЕМ відокремленого підрозділу ПРАТ «Кіровоградобленерго» про зобов'язання відновити електропостачання та визнання незаконними дій по від'єднанню від електропостачання,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» відновити електропостачання в її житловому будинку та визнати незаконним дії начальника Олександрівських ЕМ відокремленого підрозділу ПрАТ «Кіровоградобленерго» Давидова С.Є. по від'єднанню її будинку від електропостачання незаконними. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 25 квітня 2025 року відповідачем ОСОБА_4 було направлено бригаду працівників Олександрівської ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго», які не маючи законних підстав, без письмових попереджень на її ім'я на дорожню адресу, незаконно від'єднали від електромережі її житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 . Між нею та відповідачем договір не укладався, тому забов'язання відсутні. Житловий будинок є її власністю на підставі громадянсько-правового договору і публічного повідомлення у засобах масової інформації. Попередньо позивачкою було відправлене відповідачу повідомлення - оферту для досудового врегулювання відносин. Для вирішення цього питання звернулась до начальника Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» Давидова С.Є. особисто, який почав вимагати від позивачки документи і персональні дані. Відповідач примушував її укласти договір. Для укладання договору вона запросила від відповідача наступні документи: акти прийому-передач комунального майна, а саме: енергетичних систем, атомних та гідроелектростанцій, розподільчих трансформаторів, опор, лінії електропередачі, дротів, приміщень, тощо від суб'єкту права УРСР до юридичної особи ПрАТ “Кіровоградобленерго»; рахунок для сплати за обслуговування електромереж або розподілення електроенергії зареєстрований виключно у Державному Казначействі України; довіреність на представництво інтересів від юридичної особи ПрАТ «Кіровоградобленерго», однак документів надано не було. Юридична особа приватного права не має повноважень вирішувати питання щодо користування ресурсами України. Відповідач ОСОБА_3 примушував її підписати договір-приєднання, який є комерційною пропозицією, предметом якого є енергія вироблена з енергії сонячного виромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, а також договір з іншою юридичною особою на рахунки якої вимагає сплачувати кошти. Разом з тим, позивачем було проведено дослідження та встановлено, що рахунок у казначействі відповідачем не відкривався. Згідно відповіді з архіву документів, стосовно актів прийому- передачі з балансу на баланс територій та нерухомого майна від суб'єкта права СРСР/УРСР до суб'єкта права Республіка Україна не було. Комунальна власність в виді електромереж є стратегічним об'єктом який не може бути привласнений або приватизований згідно Закону України. Що стосується діяльності НКРЕКП, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 13 червня № 5-р/2019 яким суд визнав неконституційними низку положень Закону № 1540-УІП «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року № 7-зп/1997 (У007Р7 10-97) всі посилання відповідача на нормативні акти НКРЕКП є нікчемними і не відповідають закону. Позивач зазначає, що не є учасником ринка електричної електроенергії та не має в своєму житловому будинку ніякої електроустановки. Позивач не є особою та фізичною особою, тобто не є мігрант на своїй власній землі. Разом із цим вона одна із людей, є співвласник національних багатств і природних ресурсів України по праву народження, та кредитор республіки та Держави Україна, про що свідчить Декларація про Державний суверенітет України. Право нації, народу на самовизначення включає в себе невід'ємне право нації, народу мати у своєму розпорядження природні багатства і ресурси, яких вони не можуть бути позбавлені.
22.07.2025 відповідач ПрАТ «Кіровоградобленерго» подав відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позовну, мотивуючи тим, що позивач необґрунтовано зазначила в позовній заяві про те, що Олександрівські ЕМ є відокремленим підрозділом ПрАТ «Кіровоградобленерго», оскільки є структурним підрозділом Товариства та не є юридичною особою, тому не може бути відповідачем по справі. Начальник Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» також є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 начальника Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго».
З 11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1416 від 13.11.2018 «Про видачу ПрАТ “Кіровоградобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» з 01.01.2019 Товариство є оператором системи розподілу (далі - ОСР) та здійснює діяльність по наданню послуг з розподілу електричної енергії. Відповідно до п. 2.1.2. ПРРЕЕ, оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем. Починаючи з 01.01.2019 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , було укладено з гр. ОСОБА_5 , який помер, про що відповідач дізнався в 2024 році. З урахуванням вимог п. 4.27 ПРРЕЕ Товариством було направлено запит вих. № 187/05 від 10.12.2024 для приведення взаємовідносин з розподілу електричної енергії та повідомлено власника (користувача) об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , про відсутність договірних відносин з розподілу електричної енергії за вказаною адресою. У разі відсутності ініціативи споживача щодо укладення договору впродовж 20 робочих днів з дня відправлення запиту, оператор системи здійснює припинення постачання електричної енергії на об'єкт без попередження, згідно з пунктом 7.6 розділу VII ПРРЕЕ з 09 год. 00 хв. 27.12.2024. Оскільки жодних звернень від позивача щодо укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 до ОСОБА_6 не надходило, 27.12.2024 р., з дотриманням вимог діючого законодавства, Товариством було проведено припинення електроживлення електроустановки за вище вказаною адресою. Позивач дійсно приходила до Олександрівських електричних мереж, однак не бажає надавати будь-які документи, які дали б змогу встановити її особу та документів про право власності чи користування об'єктом нерухомого майна, що прямо передбачено ПРРЕЕ, тому договір укладено не було. Позивач не вчинила жодних дій щодо приєднання до електричних мереж та укладення договору, а Товариство не відмовляло позивачу в укладенні договору з розподілу електричної енергії, тому позовні вимоги про зобов'язання відновити електропостачання є передчасними, адже фактично будь-яке право позивача Товариством не порушене. Просить відмовити в задоволенні позову.
21.07.2025 року позивачка подала відповідь на відзив в якому зазначає, що у справі відповідачем є не відокремлений підрозділ Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго», а начальник Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» Давидов С.Є. як фізична особа, оскільки саме ОСОБА_3 перевищив свої повноваження та незаконно від'єднав її будинок від енергозабезпечення. ОСОБА_3 не повинен виконувати злочинні накази керівництва, тому несе персональну відповідальність. Також наголосила що вона не є учасником ринку, не здійснює господарської діяльності, не має в будинку електроустановки, тому Закон України «Про ринок електричної енергії» немає до неї ніякого стосунку.
24.07.2025 відповідач подав заперечення в якому зазначив, що позивач жодниим чином не спростувала доводів відповідача стосовно того, що начальник Олександрівських електричних мереж ОСОБА_3 - є неналежним відповідачем, так само як і не довела, що вказана особа будь-яким чином порушила права позивача. Відповідно до п. 1.2. Положення про виробничий структурний підрозділ «Олександрівські електричні мережі» ПрАТ «Кіровоградобленерго» ПО-62-7693-2024, Олександрівські електричні мережі є виробничим структурним підрозділом в єдиній системі електричних мереж на території Кіровоградської області, метою діяльності якого є здійснення діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ «Кіровоградобленерго». Отже, ОСОБА_7 є структурним підрозділом Товариства. Позивач жодним чином не спростовує ті обставини, що вона не вчинила жодних дій щодо приєднання до електричних мереж та укладення договору у порядку визначеному чинним законодавством і про що було зазначено у відзиві. Оскільки Товариство не відмовляло позивачу в укладенні договору з розподілу електричної енергії, то позовні вимоги про зобов'язання відновити електропостачання є передчасними, адже фактично будь-яке право позивача Товариством не порушене.
03.07.2025 ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
29.07.2025 ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів привести позовну заяву у відповідність вимогам ст. 175 ЦПК України.
31.07.2025 позивачкою на виконання ухвали суду надано позовну заяву з усунутими недоліками.
31.07.2025 ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області продовжено розгляд справи.
Позивач в судовому засіданні підтриимала позовні вимоги, просила позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ПрАТ «Кіровоградобленерго» заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченні.
Відповідач ОСОБА_3 начальник Олександрівського ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну зяяву не подав.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідно до позовної заяви відповідачем у справі позивачкою зазначено ОСОБА_3 , як начальника Олександрівського ЕМ відокремленого підрозділу ПрАТ «Кіровоградобленерго» ЄДРПОУ 23226362. У своїх поясненнях та у відповіді на відзив остання зазначає, що ОСОБА_8 повинен відповідати за позовом у справі як фізична особа, а не як керівник підприємства, оскільки перевищив повноваження незаконно та від'єднав її будинок від енергозабезпечення.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами. Згідно змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги спрямовані до начальника ОСОБА_3 як до посадової особи та стосуються її професійної діяльності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 592/5841/22 (провадження № 61-2616св23), від 26 квітня 2023 року у справі № 454/4356/21 (провадження № 61-3724св23), від 06 березня 2024 року у справі № 463/6835/22 (провадження № 61-16706св23), від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21), від 12 січня 2022 року справа № 592/6904/21(провадження № 61-16798св21), суд дійшов висновку про те, що начальник Давидов С.Є. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою Олександрівського ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго», тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачем.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 1.2. Положення про виробничий структурний підрозділ «Олександрівські електричні мережі» ПрАТ «Кіровоградобленерго», Олександрівські електричні мережі є виробничим структурним підрозділом в єдиній системі електричних мереж на території Кіровоградської області, метою діяльності якого є здійснення діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ «Кіровоградобленерго». Отже, Олександрівські ЕМ є структурним підрозділом Товариства. Пункт 1.5 Положення передбачає, що Олександрівські ЕМ не є юридичною особою та суб'єктом господарювання. Пункт 1.7. Положення визначає, що ЕМ не здійснюють самостійної господарської діяльності, зокрема не виступають самостійно стороною та не беруть участь у судових процесах.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Щодо позовних вимог до ПрАТ «Кіровоградобленерго», слід вказати на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. ст. 79-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона є внутрішньо переміщеною особою та на підставі громадянсько-правового договору є власницею житлового будинку в АДРЕСА_1 . Вказаний будинок їй передав у власність син колишнього власника будинку, оскільки є спадкоємцем померлого. Відповідно до громадянсько-правового договору, який знаходиться в матеріалах справи, 17.11.2023 року за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_9 за власною волею передав у власність ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 67,5 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,53 га який знаходиться по АДРЕСА_1 за що отримав 76000,00 грн. На підтвердження права власності позивачкою також надано копію публічного повідомлення про те, що жінка з власним ім'ям ОСОБА_2 основного кредитору персони ОСОБА_1 прийняла у власність вищевказаний будинок.
Згідно відповіді від 01.10.2020 Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, наданої на звернення позивачки, документів стосовно актів прийому-передачі з балансу на баланс територій та нерухомого майна від суб'єкта права СРСР/УРСР до суб'єкта права республіка Україна, Акта розмежування територій з суміжними з Україною державами в архіві не виявлено.
Згідно відповіді від Державної казначейської служби України від 21.03.2025 року, наданої на запит позивачки, рахунок НОМЕР_1 в Казначействі не відкривався на будь-яка інформація щодо цього відсутня.
23.04.2025 на адресу начальника Олександріського ЕМ Давидова С.Є. позивачем напралено повідомлення-оферта щодо не вчинення будь-яких дій по відключенню від енергопостачання її будинку в АДРЕСА_1 .
Відповідно до повідомлення відділу реєстрації актів цивільного стану Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_5 , який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.12.2024 за вих 187/05 відповідачем ПрАТ «Кіровоградобленерго», користувачу об'єкта за адресою АДРЕСА_1 направлено запит у якому зазначено, що Товариство, враховуючи отриману інформацію щодо смерті споживача, з яким було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, повідомляє власника (користувача) об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , про відсутність договірних відносин з розподілу електричної енергії за вказаною адресою. Тому відповідно до п. 4.27 ПРРЕЕ, у разі відсутності ініціативи споживача щодо укладення договору впродовж 20 робочих днів з дня відправлення запиту, оператор системи здійснює припинення постачання електричної енергії на об'єкт без попередження, згідно з пунктом 7.6 розділу VII ПРРЕЕ з 09 год. 00 хв. 27.12.2024.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
01 січня 2019 року на території Кіровоградської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - ПрАТ «Кіровоградобленерго» на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП №1414 від 13.11.2018 «Про видачу ПрАТ «Кіровоградобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».
Відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками врегульовані зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (далі ПРРЕЕ).
На виконання вказаної норми Закону постановою НКРЕКП України № 312 від 14.03.2018 р. (далі по тексту - постанова № 312), затверджено «Правила роздрібного ринку електричної енергії».
При цьому, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються відповідні договори, зокрема договір про надання послуг з розподілу; договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Частиною 4 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором. Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до положень ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії", законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 - споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до п.7.6 абз.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи без попередження споживача: відсутності ініціативи особи (спадкоємця) щодо укладення договору відповідно до пункту 2.1.8 розділу глави 2.1 ІІ цих Правил впродовж 20 робочих днів з дня відправлення запиту в порядку визначеному пунктом 4.27 розділу IV цих Правил.
Відповідно до п.п.2.1.8. для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи: у разі смерті побутового споживача, особа (спадкоємець), що звертається для укладення договору, має надати копію довідки від нотаріуса, що підтверджує подання заяви про прийняття спадщини. Переважне право на укладення такого договору має право особа (спадкоємець), яка проживає за адресою місцезнаходження об'єкта побутового споживача, та надасть документальне підтвердження місця реєстрації або довідку органів місцевого самоврядування про місце фактичного проживання за адресою місцезнаходження об'єкта побутового споживача.
Відповідно до п.62 ЗУ "Про ринок електричної енергії" побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Відповідно до п.84 ЗУ "Про ринок електричної енергії" споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до ч.2 ст.56 ЗУ ЗУ "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом вказує, що її житловий будинок по АДРЕСА_1 незаконно було відключено від електропостачання представником відповідача (електромонтером). Позивач вважаючи що її права як порушені, звернулася за захистом своїх прав до суду.
При цьому вказує, що є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі громадянсько-правового договору між нею та ОСОБА_9 , який з пояснень позивачки є спадкоємцем померлого власника ОСОБА_5 . Окрім цього, позивачка зазначає, що вона не є учасником ринка електричної електроенергії, немає електроустановки в своєму будинку, не укладала договору з відповідачем, має право користуватись життєвозабезпечувальним ресурсом - електрикою, природним газом та іншими ресурсами, які є виключно власністю українського народу. Крім того в судовому засіданні позивач пояснила, що не бажає сплачувати кошти за електроенергію відповідачу, а лише органам місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
В ході судового розгляду позивачем не надано належних і допустимих доказів що вона є власником чи користувачем будинку, доказів місця реєстрації позивачки, в тому числі і як внутрішньо переміщеної особи. В матеріалах справи відсутні відомості про власника будинку, реєстрації права власності та будь-яких правовстановлюючих документів, оформлених відповідно до законодавства України. Також позивачем не надано будь-яких доказів про оформлення спадщини на будинок після смерті його власника ОСОБА_9 . Позивач наголошує на тому, що жодних договорів між нею та ПрАТ «Кіровоградобленерго» не укладалось. Не вважає себе учасником ринка електричної електроенергії, хоча за змістом позовної заяви ставить питання про захист її прав, як споживача.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Сторонами визнається факт того, що колишній власник житлового будинку по АДРЕСА_1 - помер.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
25 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №607/14378/21, провадження № 61-5246св22 (ЄДРСРУ № 106940414) досліджував питання щодо визначення належного позивача. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Водночас Верховний Суд зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).
В ході розгляду справи було встановлено, що позивач не є ні спадкоємцем, ні власником житлового будинку, також не надано доказів про користування позивачем вказаним будинком, не укладала будь-яких договорів з відповідачем на розподіл та постачання електричної енергії, а отже позивач не є Споживачем в рамках Правил роздрібного ринку електричної енергії та відповідно не може мати особового рахунку зі споживання електричної енергії. Окрім цього, позивач не надає суду жодних доказів, які б підтверджували, що вона користувалася електричною енергією за вищевказаною адресою та здійснював оплату за використану електричну енергію. Таким чином, позивач не є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
З урахуванням вищевикладеного, судом було встановлено, що відключення представником відповідача електричної енергії у житловому будинку по АДРЕСА_1 не порушує прав і законних інтересів позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,19,76,81,141,258,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Жінки з власним ім'ям ОСОБА_2 діє через персону ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» та ОСОБА_3 начальника Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» про зобов'язання відновити електропостачання та визнання незаконними дій по від'єднанню від мережі електропостачання - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду з дня його проголошення.
Суддя Н.І.Гайдар