Справа № 405/5514/25
провадження № 1-кс/405/2220/25
04.09.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 в режимі відеоконференці, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпро Дніпропетровської області, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні особу похилого віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом другої групи, працюючого фізичною особою підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 02.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025120000000521,-
03.09.2025 до Подільського районного суду міста Кропивницького від слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 без визначення розміру застави та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав, вказав на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник заперечив відносно задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив, підозра не обґрунтована, не достатньо доказів, у загиблого в автомобілі був реєстратор, але несьогоднішній день його немає, невідомо де цей доказ. Також, просив звернути суд увагу на те, що докази ризиків, на які вказує прокурор, не існують. Підозрюваний готовий відшкодовувати всю завдану шкоду в незалежності чи буде встановлена його вина. ОСОБА_4 має дохід більше 100 тис. на місяць, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що слідчими управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 02.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025120000000521за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 02.09.2025 о 12 год. 59 хв., ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
03.09.2025 ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідно до якого: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.09.2025 керував автомобілем «Lexus RX 330», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по автомобільній дорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Олександрія.
Під час руху водій ОСОБА_4 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР, п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну… і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Рухаючись в зазначеному напрямку за межами населеного пункту на території Олександрійської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, близько о 07 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 , нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості свого руху, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху, з метою не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, діючи протиправно, самовпевнено та недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити та без нагальної на те потреби, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.2, 10.1, 12.1, 13.1 та 13.3 ПДР (п. 1.2. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, … і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати … безпечного інтервалу; п. 13.3 Під час … зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху) допустив виїзд керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху.
У цей час, у зустрічному напрямку зі сторони м. Олександрія в напрямку м. Дніпро, в межах своєї смуги, рухався автомобіль «Citroen C-Elysee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому вищезазначеними діями була створена аварійна ситуація, та як наслідок, на відстані 4,6 м до краю дороги та 810 км + 810 м автомобільної дороги М-30 відбулося зіткнення транспортних засобів.
Тобто, порушення вищезазначених вимог ПДР водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої водій автомобіля «Citroen C-Elysee» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчинені кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме:
-рапортом єдиного обліку в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» від 02.09.2025;
-протоколом огляду місця ДТП, у якому зафіксовано місце зіткнення автомобіля «Lexus RX 330», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із автомобілем «Citroen C-Elysee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , кінцеве розташування вищевказаних транспортних засобів, інша слідова інформація зосереджена на проїзній частині дороги, стан дорожніх та погодних умов;
-протоколом огляду трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому зафіксовано наявність візуальних зовнішніх тілесних ушкоджень осіб;
-речовими доказами - транспортними засобами, які мають мехінічні пошкодження кузова, що виникли у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
-протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального Кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься категорії тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Слідчий суддя також вважає про доведеність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків шляхом застосування підкупу, шантажу та погроз, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від їх давання.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Також слідчим, обґрунтовано наведено ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення підозрюваним адміністративних правопорушень на що вказує те, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Наведені обставини свідчать, що підозрюваний є особою, схильною до вчинення правопорушень, їх характер та сукупність свідчить, що він протиставляє себе суспільству, не бажаючи слідкувати вимогам закону та відповідним законодавчо визначеним обмеженням щодо поведінки та вчинків.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке за законом йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років; раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не одружений, має на утриманні особу похилого віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом другої групи, працює.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність ризику, що дає достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням майнового стану підозрюваного, даних про його особу, який має на утриманні мати, слідчий суддя вважає необхідним визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та не вбачає підстав для встановлення виключного випадку та можливості виходу за межі, які визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, або не визначати розмір застави, як того просили слідчий та прокурор.
Саме такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявного ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого в частині застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 12 год. 59 хв.02.09.2025 по 31.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - UA458201720355279001000002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 04.09.2025 по справі №12025120000000521 від 02.09.2025.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 31.10.2025 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим (-ими) по справі, за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави, ОСОБА_4 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_9