Справа № 405/5342/25
провадження № 1-кс/405/2245/25
05.09.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який до затримання займав посаду - номеру обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні - солдат, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 06 серпня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000853,-
05.09.2025 до Подільського районного суду м. Кропивницького від cтаршого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_6 , надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , додатково вказав, що більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати з підстав, того, що ОСОБА_4 має змогу виїхати за межі Кіровоградської області, а також на підставі ч.8 ст.176 КПК України.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні погодився з клопотанням слідчого, в частині щодо застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просив визначити заставу, так як підозрюваний ОСОБА_4 визнавав та визнає свою вину. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 06.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №№12024120000000853 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
04.09.2025, о 10 год. 47 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
04.09.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, відповідно до якої, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №60 від 29.02.2024 солдата ОСОБА_4 з 29.02.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 постановлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що справи та посаду номера обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, з моменту зарахування 29.02.2024 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 29.02.2024, приступив до виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст. 1, ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно зі ст.ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 також був зобов'язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов'язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Зважаючи на викладене, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу під час мобілізації та перебуваючи на посаді номера обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, виражаючи особисту недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків, не раніше 18 липня 2024 року та не пізніше 13 червня 2025 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив місце несення служби, а саме контрольно-спостережний пункт 1 мотопіхотної роти ВЧ НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та перебував різних в місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби, таким чином залишивши місце служби тривалістю понад три доби.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість висунутої підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- матеріалами службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 ;
- протоколом обшуку від 04.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, у тому числі встановлено місцезнаходження ОСОБА_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.06.2025, який пояснив, що на початку червня 2025 року він особисто бачив ОСОБА_4 за місцем проживання, який, зі слів свідка там переховується, оскільки не бажає повертатись до місця несення служби.
Таким чином встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин, який є тяжким, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу в даному випадку його продовження, у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року.)
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Слідчий суддя також вважає про доведеність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від їх давання.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
На переконання слідчого судді ризики, передбачені пунктами 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 не одружений, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовець, характеризується за місцем проживання посередньо, раніше не судимий, також, підозрюваний, виражаючи особисту недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків залишив місце несення служби у період воєнного стану, що свідчить про те, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність покарання, може самовільно залишити своє місце проживання, під приводом пошуку роботи та з метою уникнення від відповідальності, без попередження слідчого, прокурора та суду.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст. 182 КПК України).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку, для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави є майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Слідчим суддею при визначенні суми альтернативного запобіжного заходу - застави підозрюваному враховується, що відсутністю постійного місця роботи та доходу, тяжкість можливого покарання.
Слідчий суддя вважає, що застава - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяч сто двадцять) грн., в повній мірі забезпечить належне виконання покладених на підозрюваного обов'язків та його належну поведінку.
Саме такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого в частині застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
клопотання слідчого у кримінальному провадженні - cтаршого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити часткового.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 04 вересня 2025 року 10 год. 47 хв. по 02 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяч сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - UA458201720355279001000002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 05.09.2025 по справі №12024120000000853 від 06 серпня 2024 року.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 02.11.2025 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні, за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави, ОСОБА_4 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_9