Справа № 136/750/25
провадження № 2/136/251/25
(заочне)
08 вересня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту - позивач) через свого представника Полякова О.В. звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 15.09.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір №772181643 (надалі - Договір, Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, у якому сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
На виконання вимог договору первісний кредитор перерахував обумовлену суму грошових коштів на банківську картку відповідача.
У позові позивач зазначає, що право вимоги за цим Кредитним договором №772181643 неодноразово переходило до нових кредиторів за договорами факторингу, останній раз 26.12.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 27853,20 грн. на підставі Договору факторингу № 26/12/Е та відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024.
Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала та допустила заборгованість за Договором №772181643 від 15.09.2022, яка за період з 26.12.2024 по 04.02.2025 складає 27 853,20 грн., із них: 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 21 853,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, які у добровільному порядку не сплачувала як первісному кредитору так і позивачеві, що послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 06.05.2025 відкрито провадження за позовною заявою, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу у його відсутність, не заперечував щодо заочного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за адресою зареєстрованого місця проживання, яка повернута до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання задля реалізації однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.
Ураховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, неявку відповідача в судове засідання без поважних причин, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, постановивши протокольну ухвалу 08.09.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
15.09.2022 ОСОБА_1 виявила намір на отримання грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подавши заяву відповідного змісту та зазначивши свої персональні дані, у тому числі фінансовий номер 0965611163 та номер картки 4149-62XX-XXXX-4700 (а.с.27).
Згідно з Паспортом споживчого кредиту «Смарт» до договору №772181643 від 15.09.2022 (а.с.11, 12), банком надано повну інформацію споживачеві до укладення договору про кредит.
15.09.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №772181643 (а.с.12-20), за умовами якого обумовлено розмір кредиту - 6 000 грн.
Відповідно до п.7.1. Договору сторони дійшли згоди щодо строку дії договору - 15.10.2022.
Згідно із п. 8. Договору, сторони узгодили, що за користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, за умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка). (Пункт 8.3.)
Зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. (Пункт 8.4.)
Якщо Позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 116,80 (сто шістнадцять цілих вісім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,32 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); (Пункт 8.5.1.)
Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом без продовження Дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за Кредитом та загальної вартості Кредиту на умовах описаних в п. 8.5. Договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість Кредиту за період всього Дисконтного періоду визначається відповідно до розміру Базової процентної ставки вказаної в п.8.3. Договору. (Пункт 8.7.)
Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. (Пункт 8.10).
Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позичальник послідовно вводив запитувану інформацію, а саме: заявка на кредит подана: 15.09.2022 о 15:55 год; договір відправлено позичальнику 15.09.2022; одноразовий ідентифікатор MNV257SW направлено позичальнику 15.09.2022 о 15:56:04 год засоби зв'язку для відправки ідентифікатора: 0965611163, ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 15.09.2022 о 15:57:11, перерахування грошових коштів позичальнику - 15.09.2022 о 15:57:23 год. (а.с. 22);
Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV257SW.
Платіжним дорученням 15.09.2022 підтверджено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку №4149-62XX-XXXX-4700 грошові кошти в сумі 6000, 00 грн (а.с.23);
Згідно довідки №11_1/2024, що видана АТ КБ "ПРИВАТБАНК вбачається, що операція по перерахування коштів 15.09.2022 в сумі 6000,00 грн. відбулась успішно на картку № 4149-62XX-XXXX-4700 та кошти зараховані на картковий рахунок що зазначено в кредитному договорі №772181643 ОСОБА_1
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за період з 15.09.2022 по 20.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №772181643 становить 27 853,20 грн. (а.с.74-75).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 27 853,20 грн.
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК«ЕЙС»уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №772181643 від 15.09.2022.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 27 853,20 грн.
Відповідно до Виписки наданої ТОВ «ФК«ЕЙС»за кредитним договором №772181643 за період з 26.12.2024 - 04.02.2025, (а.с.76), ОСОБА_1 має заборгованість 27 853,20 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №772181643 розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складається: 27 853,20 грн., з яких: 6 000,00 грн. - прострочене тіло кредиту; 21 853,20 грн. - прострочені відсотки за період з 26.12.2024 по 04.02.2025.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У справі що розглядається, право грошової вимоги до відповідача було відступлене неодноразово.
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договорів відступлення права вимоги ТОВ "ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №772181643 від 15.09.2022.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником за вказаним зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив укладення договору з первісним кредитором, отримання кредитних коштів на картковий рахунок, розміру нарахованої заборгованості, тощо.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені в документах, що складають у сукупності кредитний договір, які безпосередньо підписані позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за таким договором.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки контр розрахунку відповідачем не надано, а іншого не встановлено, а тому вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із відповідача в розмірі 27 853,20 грн., з яких: 6000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 21 853,20 грн. - прострочені відсотки за період з 26.12.2024 по 04.02.2025, підлягають до задоволення в повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати: на професійну правничу допомогу необхідну для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., відтак вказана сума підлягає присудженню із відповідача на користь позивача.
Судом встановлено, що позивач просив суд стягнути на його користь із відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., в підтвердження понесених витрат до позову додано Договір про надання правової допомоги від 27.12.2024 за №27/12/24-01 між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»; протокол погодження вартості послуг до договору; додаткова угода №11 до договору, акт приймання-передачі виконаних послуг на суму 6000 грн.
Суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягають присудженню із відповідача на користь позивача, оскільки підтвердженні належними доказами, а відповідач не надала жодних заперечень.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279, 280, 281, 284 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №772181643 від 15.09.2022 у розмірі 27 853 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 20 коп., з яких: 6 000,00 грн. - тіло кредиту; 21 853,20 грн. - прострочені відсотки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники цивільного процесу:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, м. Київ, Київської області, ЄДРПОУ - 42986956);
Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН