Справа № 136/1546/25
провадження № 3/136/553/25
04 вересня 2025 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Присяжний О.І., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Щур О.В., розглянувши у режимі відеоконференції, матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працівника ТОВ «Ранок Плюс», такого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Молодший сержант ОСОБА_1 , будучи звільненим з військової служби та з посади командира 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.05.2024, являючись згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (за період з 01.01.2024 - 17.05.2024).
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав за вищевказаних обставин, які ним не оспорються, у вчиненому щиро розкаявся, вчинення правопорушення пояснив тим, що не знав про обмежені строки подання декларації після звільнення.
Прокурор у судовому засіданні просив притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, врахувавши доводи прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 , будучи звільненим з військової служби та з посади командира 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.05.2024, являючись згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (за період з 01.01.2024 - 17.05.2024) в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказане правопорушення вчинено при наступних обставинах:
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 139 від 19.05.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено : на посаду старшого стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 140 від 17.05.2024 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з посади командира 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також з військової служби у запас.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Крім того, згідно ст. 125 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", командир відділення в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання відділенням завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців відділення, їх військову дисципліну, морально-психологічний стан, охайний зовнішній вигляд, стройову та фізичну підготовку, правильне зберігання, експлуатацію і утримання в належному стані озброєння, техніки та іншого майна відділення.
Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення.
Враховуючи вище викладене, молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді командира 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , являвся військовою посадовою особою, в силу підпункту "г" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.
Згідно до пп."г" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та зобов'язаний подавати декларації зілповідно до цього Закону.
Статтями 2, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що кожен громадянин України, вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, бере офіційне зобов'язання неухильно одержуватися Конституції України, цього Закону, Законів України "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інших законів України, а також прийнятих відповідно до них указів Президента Ураїни та інших нормативно - правових актів щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та сумлінно виконувати обов'язки військової служби.
Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, визначені Законом України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку та строки, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
В примітці до ст. 172-6 КУпАП зазначено що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 є також суб'єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.
Згідно із ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У відповідності до ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.
З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" Національне агентство підготувало Роз'яснення від 13.11.2023 № 4.
Так, дані роз'яснення надані для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, мають рекомендаційний характер, не містять правових норм і відображають правозастосовну практику.
НАЗК надано роз'яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх надавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб'єкта декларування, а саме:
1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року
2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення дільності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.
3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено.
Відповідно до відомостей зазначених у обхідному аркуші, 17.05.2024 ОСОБА_1 було ознайомлено із вище зазначеними строками подання відповідних декларацій, що засвідчено його особистим підписом (а.с. 28).
Таким чином, у ОСОБА_1 , виник обов'язок подати декларацію при звільненні за період неохоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2024 - 17.05.2024) до 17.06.2024.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 , лише 29.03.2025 о 21:37 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (https://public.nazk.gov.ua/documents/a2d6ec40-3560-4502-a674-8cb0d9fb8ded).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.
Тобто, за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
ОСОБА_1 , подавав наступні Е-декларації:
• 22.01.2024 щорічну за 2021;
• 22.01.2024 щорічну за 2022;
• 11.03.2024 щорічну за 2023;
• 26.03.2025 щорічну за 2024;
• 29.03.2025 при звільненні за період неохоплений раніше поданими деклараціями.
У зв'язку із заповненням ОСОБА_1 вище вказаних декларацій, порядок подачі декларацій йому відомий.
Відповідно до інформації наданої Національним агентством з питань запобігання корупції, щодо послідовності дій ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» із значенням дати, часу, ір-адреси та тривалості сеансу, було встановлено, що ОСОБА_1 увійшов до інформаційної-телекомунікаційної системи для заповнення електронної декларації та створив документ, який відповідає ідентифікатору декларації при звільненні «а2d6ес40-3560-4502-а674-8cb0d9fb8ded», 29.03.2025 о 21:31 год., яку о 21:37 год. 29.03.2025 подав, що свідчить про відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації.
Наявність чи відсутність умислу для ознак складу даного правопорушення, юридичного значення не має, оскільки з об'єктивної сторони вказане правопорушення має формальний склад, тобто законодавець встановив відповідальність суб'єкта декларування безпосередньо за неподання або несвоєчасне подання декларації, незалежно від наявності такого умислу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив відсутність поважних причин неможливості подання ним декларації при звільненні вчасно.
Відповідно до змісту диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з об'єктивної сторони протиправний намір цього адміністративного правопорушення реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації) та бездіяльності (неподання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
Досліджені та перевірені судом обставини "поза розумним сумнівом" свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненому визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, пояснив, що вважав, що декларації можна подати протягом 90 днів після звільнення.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, приймаючи до уваги ступінь вини, суддя вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у мінімальному розмірі.
Суд вважає, що даний вид впливу є достатнім і доцільним для виправлення особи та попередження вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 23-24, 27, 33-36, 172-6 ч. 1, 221, 251-252, 276, 283-284, 294 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді в справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду.
Повний текст постанови складено та підписано 08 вересня 2025 року.
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ