Справа № 386/1651/25
Провадження № 2/386/651/25
про залишення позовної заяви без руху
08 вересня 2025 року селище Голованівськ
Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу ,
Представник позивача ОСОБА_4 05.09.2025 звернувся до суду через систему «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати між ними шлюб, який був зареєстрований 04 липня 2007 року у Голованівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградської області, актовий запис № 14 .
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема: за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 цього Кодексу, або за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Статтею 106 Сімейного кодексу України встановлено, що подружжя, яке не має неповнолітнії дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
Згідно ст. 110 цього Кодексу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що неповнолітніх дітей у сторін немає. Також, у позовній заяві відсутні посилання на обставини неможливості розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 Сімейного кодексу України, або відсутності згоди відповідача на розірвання шлюбу, тобто виникнення спору щодо припинення шлюбу, що дає підстави позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до позовної заяви про розірвання шлюбу додаються: оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Суд погоджується з практикою Верховного суду, що для відкриття провадження достатньо посвідченої копії свідоцтва про шлюб, проте для розгляду справи по суті та ухвалення рішення про розірвання шлюбу оригінал свідоцтва про шлюб є доказом, що підтверджує існування шлюбу на час розгляду справи в суді. Наявність у сторони одночасно двох взаємосуперечливих документів (оригіналу свідоцтва про шлюб та рішення суду про його розірвання) є неприпустимим.
Таким чином, позивач має обов'язком подати свідоцтво про шлюб в оригіналі. Оригінал свідоцтва про шлюб постійно зберігається в матеріалах справи про розірвання шлюбу, тобто вилучається у сторони. Долучений до матеріалів справи оригінал свідоцтва про шлюб достеменно підтверджує правомірність виникнення судового провадження щодо шлюбу чинного на час постановлення судом ухвали.
Оскільки у випадку відсутності оригіналу свідоцтва про шлюб у позивача, позивач не позбавлений можливості звернутися до органу, який провів реєстрацію шлюбу, з заявою про отримання дублікату свідоцтва про шлюб, суд приходить до висновку, що неподання до позову оригіналу свідоцтва про шлюб є недоліком позовної заяви, який має бути усунений позивачем.
Згідно ст.. 95 ЦПК письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії .
Крім того в позовній заяві представником позивача не повністю вказані адреси сторін (не вказані поштові індекси)
- в позовній заяві не зазначена офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти позивача та відповідача та номери засобів зв'язку ;
-не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін;
- в позові не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням представнику позивача строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
Керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
постановив:
Позовну ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати представнику позивача строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання останнім копії ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останній, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Гут Ю. О.