Справа № 191/3724/23
Провадження № 1-кп/191/285/23
05 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження №42023132580000040 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Нижньопокровки Старобільського району Луганської області, громадянки України, яка має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного cтану», від 12.05.2015 р. за № 389-VШ, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. за № 389-VIП, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
24.02.2022 р. російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 26.07.2023 р. № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 р. строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.
Законом України від 27.07.2023 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України з порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Луганської області, з числа представників незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та згідно із Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-Ш від 18.01.2018 р., є органами окупаційної адміністрації російської федерації.
Як наслідок, агресія збройних сил російської федерації та інших військових формувань, що діють на їх боці, призвела до тимчасової окупації більшої частини території Луганської області.
Згідно зі статтею 42 ІV-ї Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї - Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під армією супротивника.
Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово /купована територія) - це частини території України, в межах яких збройні нормування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Статтею 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією зокрема визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, шо знаходяться на цих територіях.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022 р. № 206 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та викладено нову редакцію переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно зазначеного переліку Старобільський район Луганській області, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку російської федерації та незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки».
Також новим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до яких також з 28.02.2022 р. віднесено Старобільську міську територіальну громаду Старобільського району Луганської області.
На окупованій території м. Старобільська та Старобільського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «луганської народної республіки», підконтрольними державі-агресору російській федерації, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема наказом голови так званої «луганської народної республіки» від 03.03.2022 р. № УГ-125/22, створено «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов'язків голови адміністрації».
Таким чином, в розумінні п.6 ч.1 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території м. Старобільська та Старобільського району Луганської області державою- агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Відповідно до ст.6 так званої «конституції луганської народної республіки»: державна влада в так званій «луганській народній республіці» здійснюється на основі розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова луганської народної республіки, народна рада луганської народної республіки - парламент луганської народної республіки, рада міністрів луганської народної республіки - уряд луганської народної республіки.
У пункті 1 до так званого «указу голови луганської народної республіки від 15.08.2019 р. № УГ-552/19, «Про керівництво діяльністю виконавчих органів влади луганської народної республіки» визначено: Встановити, що голова луганської народної республіки здійснює керівництво діяльністю наступних виконавчих органів державної влади луганської народної республіки (зокрема): адміністрації Старобільського району луганської народної республіки».
Згідно з пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення» так званого «Положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республік в новій редакції (далі-Положення), затвердженого так званим «указом голови луганської народної республіки від 30.06.2022 р. № УГ-467/22» визначено, що «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки є виконавчим органом державної влади луганської народної республіки, який здійснює закріплені за ним окремі державні повноваження в межах адміністративно - територіального підпорядкування Старобільського району луганської народної республіки». У пункті 1.3. цього ж Положення зазначено, що «адміністрація у своїй діяльності підконтрольна та підзвітна голові луганської народної республіки». Відповідно до п. 5.3 розділу V цього Положення «голова адміністрації має першого заступника голови адміністрації Старобільського району луганської народної республіки та заступників голови адміністрації Старобільського району луганської народної республіки, які призначаються на посаду та звільняються з неї головою луганської народної республіки за поданням голови адміністрації». Пунктом 5.4 розділу V цього Положення передбачено, що структурними підрозділами адміністрацій є управління, відділи, сектори, служби (групи). Структурні підрозділи адміністрації підзвітні та підконтрольні голові адміністрації».
Так, в період часу з 03.03.2022 р. по 21.04.2022 р. (більш точний час в ході досудового розслідування встановити за об'єктивних причин не вдалося), ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 4 годині ранку 24.02.2022 р. повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, пересуваючи на території міста Старобільська Луганської області маючи умисел на зайняття посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території міста Старобільськ Луганської області та реалізуючи його, вступила у злочинну змову з представниками окупаційних військ російської федерації і так званої «луганської народної республіки» та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в незаконно створеному органі влади в місті Старобільськ Луганської області, в порушення вимог Конституції та законів України добровільно, умисно погодилась на вказану пропозицію.
Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 р. № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів. їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.
Розділом 12 так званого «реєстру державної цивільної служби луганської народної республіки», затвердженого указом «голови луганської народної республіки» № 399/01/08/15 від 14 серпня 2015 року, встановлено перелік посад в територіальних органах виконавчих органів державної влади «луганської народної республіки», серед яких, посада «начальника відділу» відноситься по категорії посад «Керівники» та головної групи посад.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , не пізніше кінця квітня 2022 року (більш точний час встановити за об'єктивних причин не вдалося), будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Старобільськ Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «луганської народної республіки», умисно, добровільно зайняла посаду «начальника відділу по забезпеченню життєдіяльності с. Нижньопокровка Старобільського району луганської народної республіки», тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора - «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки», що діє на території Старобільської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначила, що подані письмові докази та показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у повному обсязі підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною за ч.5 ст.111-1 КК України.
Відтак, прокурор просила суд визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 .
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_5 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим остання викликалася в судові засідання в порядку ст.323 КПК України: повістки про виклик публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті судової влади.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинене на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчить про її наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що як на досудовому розслідувані, так і під час судового розгляду вина обвинуваченої ОСОБА_5 не доведена. Жоден свідок обвинувачення не сказав, що обвинувачена добровільно зайняла посаду. Відсутні допустимі докази, тому ОСОБА_5 необхідно виправдати.
Враховуючи наведене, суд вважає, що судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.
Зокрема, відповідно до протоколу огляду Інтернет-сторінок від 21.02.2023 року встановлено, що на веб-ресурсі, що має назву мовою оригіналу «Официальный сайт Администрации Старобельского района луганской народной республики» наявна публікація про те, що 08.02.2023 року відбулась апаратна нарада в так званій окупаційній Адміністрації Старобільського району луганської народної республіки, в якій приймала участь серед інших начальник відділу із забезпечення життєдіяльності села Нижньопокровка так званої адміністрації Старобільського району луганської народної республіки ОСОБА_5 , що зафіксовано на світлинах публікації. Крім цього, на так званій нараді обвинувачена ОСОБА_5 мала доповідь як начальник відділу з забезпечення життєдіяльності с.Нижньопокровка щодо підсумків роботи відділу по забезпеченню життєдіяльності з початку його роботи, про постійні контакти за населенням, координацію рішень проблемних питань соціально не захищених груп населення, надання останнім державних послуг, які входять до компетенції відділу і про розроблення плану розвитку території, висвітлила проблемні питання, які перебувають на постійному контролі. Також ОСОБА_5 була присутня на нарадах у незаконно створеному органі влади (Адміністрації Старобільського району луганської народної республіки) 18.01.2023 р., 07.12.2022 р., 01.12.2022 р., 06.11.2022 р., 24.08.2022 р., що зафіксовано на світлинах та 24.08.2022 року вона також мала доповідь як начальник відділу з забезпечення життєдіяльності с.Нижньопокровка.
Згідно з протоколом огляду Інтернет-сторінок від 24.02.2023 р. за участі свідка ОСОБА_6 , під час проведення слідчої дії останній серед інших осіб на публікаціях впізнав ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу огляду Інтернет-сторінок від 24.02.2023 за участі свідка ОСОБА_7 , під час проведення слідчої дії остання серед інших осіб на публікаціях впізнала ОСОБА_5 .
Згідно з протоколом огляду Інтернет-сторінок від 10.03.2023 р. за участі свідка ОСОБА_8 , під час проведення слідчої дії останній серед інших осіб на публікаціях впізнав ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу огляду інтернет-сторінок від 10.03.2023 р. за участі свідка ОСОБА_10 , під час проведення слідчої дії остання серед інших осіб на публікаціях впізнала ОСОБА_5 .
Згідно з протоколом огляду Інтернет-сторінки від 29.04.2023 р. встановлено наявність на веб-ресурсі з назвою мовою оригіналу «Глава луганской народной республики» законодавчих та нормативних актів так званої луганської народної республіки:
1)«конституцію лнр», в якій зазначено, що державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова лнр, народна рада лнр-парламент лнр, уряд лнр, які утворюються відповідно до конституції;
2)указ голови лнр «Про затвердження реєстру посад державної цивільної служби лнр», в якому зазначено, що до головної групи посад категорії керівники віднесена посада начальник;
3)указ «Про керівництво діяльністю виконавчих органів державної влади», в якому зазначено що голова лнр здійснює керівництво діяльністю наступних органів державної влади лнр - адміністрації старобільського району лнр;
4)указ голови лнр «Про створення адміністрацій міст і районів лнр», в якому зазначено що створено адміністрацію Старобільського району лнр;
Крім того, під час допису свідка ОСОБА_11 28.04.2023 р. ним було надано старшому оперуповноваженому т.зв. «Положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», в якому серед іншого зазначено, що відповідно до пункту 1.1. розділу I «Загальні положення» «Положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республік в новій редакції (далі - Положення), затвердженого «указом голови луганської народної республіки від 30.06.2022 № УГ - 467/22» визначено, що «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки є виконавчим органом державної влади луганської народної республіки, який здійснює закріплені за ним окремі державні повноваження в межах адміністративно - територіального підпорядкування Старобільського району луганської народної республіки». У пункті 1.3. цього ж Положення зазначено, що «адміністрація у своїй діяльності підконтрольна та підзвітна голові луганської народної республіки». Відповідно до п. 5.3 розділу V цього Положення «голова адміністрації має першого заступника голови адміністрації Старобільського району луганської народної республіки та заступників голови адміністрації Старобільського району луганської народної республіки, які призначаються на посаду та звільняються з неї головою луганської народної республіки за поданням голови адміністрації». Пунктом 5.4 розділу V цього Положення передбачено, що структурними підрозділами адміністрацій є управління, відділи, сектори, служби (групи). Структурні підрозділи адміністрації підзвітні та підконтрольні голові адміністрації».
Відповідно до протоколу огляду Інтернет-сторінки від 03.05.2023 р. встановлено, що на веб-ресурсі, що має назву мовою оригіналу «Официальный сайт Администрации Старобельского района луганской народной республики» наявна публікація про те, що в квітні 2022 року в так званій окупаційній Адміністрації Старобільського району луганської народної республіки проведено нараду з т.зв. виконувачами начальників відділів забезпечення життєдіяльності сільських територій району, на якій серед іншого зазначено, що начальники відділів сільських територій району є співробітниками адміністрації, а не виборними посадами.
Згідно із протоколом огляду інтернет сторінок від 13.07.2023 р. встановлено, що на веб-ресурсі, що має назву мовою оригіналу «Официальный сайт Администрации Старобельского района луганской народной республики» наявна публікація про те, що 28.06.2023 р. відбулась апаратна нарада в так званій окупаційній Адміністрації Старобільського району луганської народної республіки, в якій приймала участь серед інших начальник відділу із забезпечення життєдіяльності села Нижньопокровка так званої адміністрації Старобільського району луганської народної республіки ОСОБА_5 , що зафіксовано на світлинах публікації. Крім цього, також наявна публікація про те, що 01.06.2023 відбулась апаратна нарада в так званій окупаційній Адміністрації Старобільського району луганської народної республіки, в якій приймала участь серед інших начальник відділу із забезпечення життєдіяльності села Нижньопокровка так званої адміністрації Старобільського району луганської народної республіки ОСОБА_5 та на вищевказаній так званій нараді остання повідомила про результати роботи відділу у 1 кварталі 2023 року та з інших питань. Також наявні світлини, де серед інших осіб є ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу огляду Інтернет-сторінки від 29.07.2023 р. за участі свідка ОСОБА_12 , під час проведення слідчої дії останній серед інших осіб на публікаціях впізнав ОСОБА_5 .
Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснив, що знає ОСОБА_5 , так як вона була директором клубу у с.Нижньопокровка. Після вторгнення рф вона погодилася на пропозицію окупантів і стала головою сільради, але при окупантах. Про окупацію дізнався так як по с.Верхня Покровка, де він проживав, їздили танки. Проживав в окупації до грудня 2022 року. ОСОБА_5 приїжджала до них додому. Попросила погукати дружину та представилась їй головою с.Нижньопокровка - про це розповіла дружина. Вона пропонувала його дружині йти працювати вчителем, так як у неї є відповідні повноваження. Мала вона нормальний стан. В інтернеті на сайті лнр була публікація, де зазначалась посада ОСОБА_5 . Коли вона приїжджала до них додому, то на обличчі і руках жодних слідів насильства не було. У неї був гарний настрій. Знає обвинувачену з дитинства, бо їхні батьки разом працювали на молоковозах і дружили. Коли вона приїжджала, то вона говорила російською мовою. Про тиск на неї не чув.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона знала ОСОБА_5 . Вона працювала у сільському клубі завідуючою. Потім пішла працювати на окупантів. Про це знає, так як у селі розмовляли та в Інтернеті були публікації. Часто вона приїжджала у магазин в с.Верхня Покровка. Також приїжджала перед початком навчального 2022-2023 року до них додому і пропонувала їй працювати у школі с.Нижньопокровка, так як вона працювала асистентом вчителем молодших класів у школі в с.Верхня Покровка. При цьому вона представилась головою с.Нижньопокровка. Думає, що примусу працювати на окупантів не було. Можливість завжди є - було б бажання., тому хто хотів виїхати, той і виїхав, а хто хотів працювати, той і пішов працювати. Коли ОСОБА_5 приїжджала з пропозицією, то вона зазначила, що їй відомо, що вона (свідок) не працює, тому вона до неї і приїхала.
Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_5 у квітні 2022 року приїжджала до нього додому щодо ремонту автомобіля і говорила, що вона зайняла посаду голови по життєзабезпеченню с.Нижньопокровка - це село за 7 км від їхнього села Верхня Покровка. Старобільський район був окупований на початку вторгнення рф. Він виїхав з окупованої території 8 січня 2023 року. ОСОБА_5 знав протягом 5-6 років до окупації. Вона, коли приїжджала до нього, то спокійно поводилась і скарг, що вона була вимушена йти працювати, не висловлювала. Бачив публікації, до вона перебувала на якихось заходах у будинку культури м.Старобільська, але як це були заходи вже не пам'ятає. Також знає, що у вересні-жовтні 2022 року вона розселяла солдат рф по пустим будинкам та, де жили самотні бабусі у своєму селі. Виїхати з окупації можливість була.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_5 у квітні 2022 року приїжджала до її чоловіка, ОСОБА_8 , ремонтувати автомобіль. При цьому вона розповідала про свої плани йти працювати на окупантів і питала, чи вона (свідок) планує йти також працювати. А коли вона відповіла, що не планує йти працювати на окупантів, то поцікавилась з якої причини вона (свідок) не хоче йти працювати. Виїхала з окупації 22.08.2022 року. Коли окупаційні війська зайшли до їхнього села Верхня Покровка, то ходили по будинкам з перевіркою документів, а потім заселилися до їхньої школи. Її (свідка) забрали у Луганськ у Міністерство державної безпеки і тримали там місяць, після чого вона з сином одразу виїхала з окупованої території. Коли ОСОБА_5 приїжджала, то в неї був гарний і веселий настрій та вона була впевнена в собі. Хто хотів, той виїжджав з окупації та при цьому жодних перепон не чинили.
Наявність у ОСОБА_5 громадянства України підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 05.10.2010 року Старобільським РВ УМВС України в Луганській області.
Суд також бере до уваги загальновідому інформацію, що в Україні з 24.02.2022 року і по даний час діє воєнний стан.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
Суд також звертає увагу на положення ст.22 КПК України, згідно з якими кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачена повідомлялась судом про розгляд провадження у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, а під час судового розгляду був присутній його захисник. Стороною захисту жодних доказів на підтвердження можливого впливу на обвинувачену окупаційною владою надано не було.
Також суд приймає до уваги, що відсутні відомості щодо короткостроковості співпраці ОСОБА_5 із окупаційної владою та остання, за наявності такого бажання, могла б знайти можливість припинити її, покинути окуповану територію Луганської області, втім нею не скористалася до даного часу.
Крім того, ОСОБА_5 не тільки зайняла керівну посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, але й неодноразово брала участь у заходах за участю засобів масової інформації окупаційної влади, що також спростовує вимушеність її дій.
Згідно із показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, вони мали можливість покинути окуповану територію та безперешкодно скористалися нею: і у серпні 2022 року, і у грудні 2022 року, і у січні 2023 року. Також відсутні докази, що будь-яка особа, яка не виявила бажання зайняти посаду при окупаційній владі, була до цього примушена. Відсутні підстави ґрунтовно припускати, що саме у ОСОБА_5 окупаційна адміністрація була зацікавлена достатньою мірою для того, аби примушувати її зайняти керівну посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що жодний із досліджених судом доказів та жодна з обставин, які ним підтверджуються, не вказує на те, що ОСОБА_5 вчинила інкриміноване діяння не добровільно.
Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд враховує при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, кваліфікуючи її дії за ч.5 ст.111-1 КК України.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винного, який раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п.11 ч.1 ст.67 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 , як громадянка України, вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, тому суд, враховуючи особу обвинуваченої, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом'якшуючих покарання обставин, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади щодо виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, установах, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
За глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення як нею, так і іншими особами кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України.
Керуючись ст.368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади щодо виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади та місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності строком на 15 років з конфіскацією належного їй майна.
Строк відбуття обвинуваченою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , основного покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання: з моменту фактичного затримання.
Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, що був обраний ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17.05.2023 року, до набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1