Справа № 204/5399/24
Провадження № 1-кп/204/542/25
04 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000217 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2023 року,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також заявив клопотання про продовження строку дії покладених обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначив, що метою застосування до обвинувачених запобіжних заходів є виконання ними покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність ризиків та достатність підстав вважати, що обвинувачені можуть здійснити наведені дії, з огляду на приписи ч. 2 ст. 177 КПК України і є підставою для застосування запобіжного заходу, а наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують тримання осіб під вартою та дають підстави для його продовження. Так, обвинувачені можуть: переховуватись від суду, оскільки останні вчинили кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, а також володіють інформацією, щодо повних анкетних даних потерпілих, свідків, понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій за даним кримінальним провадженням. У разі встановлення вказаних осіб, останні можуть намагатися впливати на потерпілих, свідків, тим самим намагаючись уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Відтак, з огляду на ту обставину, що допитані не всі потерпілі та свідки у даному кримінальному провадженні, є підстави вважати про існування вказаного ризику. Крім цього, є наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, враховуючи те, що обвинувачені до моменту їх затримання займалися незаконною діяльністю тривалий час, не мають офіційних джерел доходу. Крім цього, слід взяти до уваги, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки відсутні зазначені прокурором у своєму клопотанні обставини. Його підзахисний вже більше року перебуває під вартою. Вважав, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю у повній мірі забезпечить виконання покладених на нього обов'язків.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора в частині продовження покладених на ОСОБА_6 обов'язків, не заперечував. Щодо інших його підзахисних, заперечував проти задоволення клопотань прокурора, оскільки ризики, які були зазначені прокурором у своїх клопотаннях нічим не підтверджені та не є доведеними. Один із ризикиків зазначений у клопотанні прокурора є ризик переховування від суду, однак він нічим не підтверджений. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 самостійно приходили до органу досудового розслідування та суду під час досудового розслідування. Ризик щодо незаконного впливу на потерпілих та свідків прокурором нічим не підтверджений, оскільки свідки, які були заявлені стороною обвинувачення, вже були допитані, потерпілі також є допитаними. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення нічим не доведений, оскільки жодних доказів до клопотання прокурором надано не було. В матеріалах кримінального провадження є письмова згода власника будинку, який розташований в м. Підгородньому, який не проти щоб обвинувачені в разі зміни їм запобіжного заходу проживали там. Просив відмовити у задоволенні клопотань прокурора та обрати відносно його підзахисних запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачені: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 підтримали думку свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв'язку з чим в задоволенні клопотань захисників та обвинувачених слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 липня 2025 року було продовжено обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_12 строку дії покладених на нього обов'язків, а саме строком до 05 вересня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).
В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов'язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього кодексу.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов'язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особи можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачені однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вони мають реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року).
Що стосується наявності ризику переховування від суду.
Суд, при визначенні можливості переховування обвинувачених від суду, враховує: тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, яке у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, та від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачені можуть вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді їх можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі, свідчить про те, що вказаний ризи є достатньо високим.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Про наявність вказаного ризику свідчить й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.
Щодо ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення даного правопорушення.
На користь існування вказаного ризику, судом береться до уваги термін вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень відповідно до обвинувального акту, а саме понад сім місяців, групою осіб, що у свою чергу може свідчити про те, що у разі обрання відносно останніх більш м'якого запобіжного заходу, останні матимуть можливість продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання ж прокурора на наявність ризику можливого впливу на потерпілих, свідків або ж експертів з боку обвинувачених, судом не може бути взятим до уваги, оскільки під час судового розгляду були допитані як потерпілі, так і свідки, які були заявлені сторонами. Що ж стосується експертів, то в цій частині вказаний ризик також відсутній, оскільки про допит експертів у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов'язаний із триманням під вартою, суд зазначає наступне.
Як вбачається з пред'явленого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачення, останні здійснювали вербування, переміщення та переховування людей з метою їх експлуатації у формі примусової праці. Таким чином, застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, може призвести до можливого продовження вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються, або ж можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.
Окрім цього, слід зазначити, що відносно обвинувачених під час досудового розслідування при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено альтернативний запобіжний захід із визначенням його розміру, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Також, слід зазначити, що ухвали слідчого судді щодо обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу та визначення альтернативного запобіжного заходу, були предметом розгляду колегії суддів Дніпровського апеляційного суду, які були залишені без змін, тим самим не було встановлено порушень, які б могли бути підставою задля скасування вказаних ухвал.
Крім цього, запобіжний захід у вигляді застави, який було обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в повній мірі забезпечує виконання останнім покладених на нього обов'язків, тим самим вказане свідчить про дієвість вказаного запобіжного заходу та він не створює надмірного тягаря обвинуваченому, що в свою чергу свідчить про доцільність застосування саме запобіжного заходу у вигляді застави.
Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинувачених під вартою та продовження строку дії покладених обов'язків, оскільки застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості обвинувачених в результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для їх позапроцесуальних дій.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.
Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою та продовження дії покладених обов'язків не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою та із застави, на інший не пов'язаний із триманням під вартою, а тому у задоволенні клопотання захисників слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 листопада 2025 року включно.
Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Покласти на обвинувачених: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Клопотання прокурора про продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії обов'язків строком на 60 днів, тобто до 02 листопада 2025 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
У разі невиконання вказаних вище обов'язків застава буде звернена в дохід держави.
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1