Справа № 203/2309/25
Провадження № 2/0203/1434/2025
12.08.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Кринюк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 01.12.2024 року в м.Дніпрі сталась ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21104», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу. Вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.01.2025 року у справі №203/7290/24. Згідно звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту №12-01.25 від 23.01.2025 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача склала 275926 грн. 51 коп. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТзДВ СК «ОБЕРІГ» згідно полісу №224177436. 31.03.2025 року страховою компанією на рахунок позивача було перераховано страхове відшкодування в сумі 156800 грн. (в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, в розмірі 160000 грн. та з урахуванням встановленої полісом франшизи в розмірі 3200 грн.). Також позивачу було завдано моральну шкоду, що полягає у емоційному дискомфорті, викликаному значним пошкодженням транспортного засобу, відсутності з боку відповідача жодних намірів виправити негативні наслідки та компенсувати спричинені збитки, необхідності змінювати звичайний уклад життя задля відновлення порушеного права, звертатись до суду. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила стягнути з відповідача різницю між завданою матеріальною шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 119126 грн. 51 коп., додаткові витрати у вигляді витрат на проведення оцінки збитку в сумі 6000 грн., за евакуаціє транспортного засобу з місця ДТП в сумі 2000 грн., за зберігання на штрафному майданчику УМВС в сумі 320 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також понесені по справі судові витрати.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування - Центральний районний суд міста Дніпра) від 10.04.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою від 17.06.2025 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.
В наданій заяві представник позивача просив розглядати справу без його участі, зазначивши про підтримання позову в повному обсязі та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач за викликами до суду повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч.4 ст.12, ч.3 ст.13, ч.2 ст.43, ст.ст.211,223,247, 280,281 ЦПК України, суд визнав за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності сторін, в заочному порядку, за наявними у справі матеріалами, а також без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, що діяв на момент ДТП).
Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому, п.12.1 ст.12 зазначеного вище Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 36.6 ст.36 Закону України №1961-IV визначено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 1 ч.1 ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Під час розгляду справи встановлено та вбачається з долучених позивачем до позову письмових доказів, що 01.12.2024 року в м.Дніпрі сталась ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21104», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 .
Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.01.2025 року у справі №203/7290/24, провадження №3/0203/181/2025, яка набрала законної сили, було встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 01.12.2024 року, та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Згідно звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту №12-01.25 від 23.01.2025 року, складеного на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 275926 грн. 51 коп.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТзДВ СК «ОБЕРІГ» згідно полісу №224177436.
31.03.2025 року страховою компанією на рахунок позивача було перераховано страхове відшкодування в сумі 156800 грн. (в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, в розмірі 160000 грн. та з урахуванням встановленої полісом франшизи в розмірі 3200 грн.).
Таким чином, різниця між розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням склала 119126 грн. 51 коп., яка на підставі ст.ст.22,1166,1187,1188,1194 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 , як винною у ДТП особи.
Також у відповідності до ст.22 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові вимушені витрати в сумі 8320 грн., у вигляді витрат на проведення оцінки збитку в сумі 6000 грн., за евакуаціє транспортного засобу з місця ДТП в сумі 2000 грн., за зберігання на штрафному майданчику УМВС в сумі 320 грн.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Суд вважає доведеним позивачем, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях та переживаннях в зв'язку із суттєвим пошкодженням належного їй транспортного засобу з вини відповідача, у зміні звичайного ритму життя через необхідність витрачати додатковий час для вирішення питання щодо відшкодування завданих збитків, нести додаткові, незаплановані матеріальні витрати.
Поряд з цим, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань, частково відшкодування позивачці завданих матеріальних збитків страховою компанією, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн. В іншій частині в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.
Таким чином, на користь позивача з відповідача слід стягнути у рахунок відшкодування матеріальної шкоди різницю між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням 119126 грн. 51 коп., додаткові витрати в сумі 8320 грн., що включають в себе витрати на проведення оцінки збитку в сумі 6000 грн., евакуацію транспортного засобу з місця ДТП в сумі 2000 грн., витрати за зберігання автомобіля на штрафному майданчику УМВС в сумі 320 грн; у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн., а всього стягнути 134446 грн. 51 коп.
Відповідно до ставок судового збору, встановлених ст.4 Закону України «Про судовий збір», ціни позову, подавши позов в електронній формі позивач сплатила судовий збір в сумі 1099 грн. 58 коп.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (97,82% від ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1075 грн. 61 коп.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина 2 ст.141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога, пов'язана із підготовкою звернення до суду та під розгляду справи в суді надавалась позивачу адвокатом Чіп Я.М., що діяв на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №24/12/24-1 від 24.12.2024 року та ордеру від 24.12.2024 року.
Згідно додатку №2 до договору вартість наданих адвокатом послуг склала 14500 грн. та включає в себе наступні послуги: ознайомлення із суттю правових питань клієнта, у т.ч. аналізу наданих клієнтом документів, надання розгорнутої консультації з приводу можливих судових перспектив (1500 грн. за 1 г., загальна вартість 1500 грн.); збір документів по факту ДТП та подання заяви до СК «Оберіг» для отримання страхової виплати (3500 грн. за 1 г., загальна вартість 3500 грн.); комплексне ведення цивільної справи, (участь в судових засіданнях, підготовка заяв по суті справи та з процесуальних питань (4500 грн. за 1 г., загальна вартість 4500 грн.).
Також до заяви долучено банківську квитанцію, якою підтверджено факт оплати позивачем послуг адвоката в сумі 14500 грн.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
З урахуванням вищенаведеного, відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає обгрунтованими, доведеними та співмірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом та видом наданих послуг, витрати на правову допомогу в сумі 14500 грн.
З огляду на це, з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останньою витрати на правову допомогу у зазначеному вище розмірі, а всього стягнути судові витрати в сумі 15575 грн. 61 коп.
Керуючись ст.ст.6,12,22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.22,23,1166,1167,1187,1188,1192,1194 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,133,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 119126 грн. 51 коп.; додаткові витрати в сумі 8320 грн., що включають в себе витрати на проведення оцінки збитку в сумі 6000 грн., евакуацію транспортного засобу з місця ДТП в сумі 2000 грн., витрати за зберігання автомобіля на штрафному майданчику УМВС в сумі 320 грн; у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн., а всього стягнути 134446 грн. 51 коп.
Стягнути ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в сумі 15575 грн. 61 коп., у т.ч. витрати по сплаті судового збору в сумі 1075 грн. 61 коп., витрати на правову допомогу в сумі 14500 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 12 серпня 2025 року.
Суддя С.Ю. Казак