08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 761/5790/25
провадження № 51-3472ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року проповернення апеляційної скарги, а також клопотання про поновлення строку касаційного оскарження,
встановив:
Як убачається з копій судових рішень, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 17 лютого 2025 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих ГСУ СБ України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На вказану вище ухвалу слідчого судді ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, яку Київський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2025 року повернув.
ОСОБА_4 не погодився з зазначеними вище ухвалами і звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Статтею 310 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Тобто касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Так, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, то у відкритті касаційного провадження в цій частині має бути відмовлено на зазначеній підставі.
Водночас ч. 6 ст. 399 КПК визначено, що ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_4 після закінчення строку касаційного оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поважність причин пропуску цього строку скаржник обґрунтовує введенням в Україні воєнного стану; частими тривогами, обстрілами, збоями в русі транспорту; тривалою відсутністю в місті Києві, а також тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції він отримав 30 травня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися зі своїми аргументами та їх обґрунтуванням.
Так, Київський апеляційний суд проголосив оскаржувану ОСОБА_4 ухвалу 15 травня 2025 року, тому останнім днем подання касаційної скарги до Суду для скаржника було 18 серпня 2025 року (з урахуванням того, що останній день строку, а саме 16 серпня 2024 року, був вихідним днем - субота). Проте ОСОБА_4 подав цю касаційну скаргу на електронну адресу Суду лише 02 вересня 2025 року.
Частиною 1 ст. 117 КПК визначено, зокрема, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Наведені скаржником обґрунтування про необхідність поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів Верховного Суду не визнає поважними з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції виходить із того, що встановлений процесуальним законом строк три місяці для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Водночас особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Крім того, колегія суддів додатково вважає за необхідне зазначити, що приписи ст. 116 КПК визначають обов'язок щодо вчинення процесуальних дій у встановлені цим Кодексом строки. Указаними положеннями КПК чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників провадження проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб не допускати зволікання, зокрема й щодо подання касаційної скарги з дотриманням встановленого строку.
Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. За сталою практикою Верховного Суду під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами (наприклад, див. ухвали Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 28 лютого 2023 року в справі № 202/6270/18 та від 24 червня 2024 року в справі № 441/1259/22).
Проте клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження не містить обґрунтованих підстав для поновлення цього строку.
Насамперед колегія суддів зауважує, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 426 КПК строк на касаційне оскарження для ОСОБА_4 , з урахуванням викладеного вище, обраховується з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції і початок перебігу цього строку для нього жодним чином не пов'язаний з днем отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що касатор лише узагальнено вказав про введення в Україні воєнного стану, часті тривоги, обстріли, збої в русі транспорту, однак не конкретизував, як саме ці обставини безпосередньо перешкодили йому подати касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року в межах строку касаційного оскарження. Не надав скаржник і жодних документів на підтвердження таких доводів.
Щодо тверджень скаржника про його перебування за межами міста Києва, зокрема з 26 липня 2025 року до 19 серпня 2025 року, то зазначені обставини також не можуть визнаватися поважними причинами, з огляду на те, що, як вказує ОСОБА_4 , копію ухвали апеляційного суду він отримав 30 травня 2025 року, тобто за понад два місяці до закінчення строку касаційного оскарження, а подача касаційної скарги можлива засобами поштового зв'язку чи електронної пошти, незалежно від місця перебування касатора.
Ураховуючи викладене вище Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_4 обґрунтування щодо поновлення строку не підтверджують наявності поважних причин пропуску ним строку касаційного оскарження судових рішень, тому клопотання про поновлення цього строку необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Отже, згідно із зазначеними приписами КПК, касаційну скаргу необхідно повернути, оскільки ОСОБА_4 подав її після закінчення строку касаційного оскарження, а підстав для поновлення пропущеного строку немає.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року залишити без задоволення.
Повернути ОСОБА_4 касаційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3