Ухвала
05 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 161/7514/24
провадження № 61-10868ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Карпець Ольги Василівни як представника ОСОБА_1 на рішення Луцького міського суду Волинської області від 04 березня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація Аверс», про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недостовірною і такою, що завдає йому моральної шкоди, честі, гідності, а також ділової репутації, інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », висвітленої ДП «ТРК «Аверс» в прямому ефірі, а також власній сторінці в соціальній мережі «YouTube» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 «… під час обшуку в кабінеті ОСОБА_1 в сейфі вилучили чималу суму в розмірі понад 10 тис. євро та більше 80 тис. дол. США і трохи гривень на додачу…»; публікуючи пряму мову прокурора на загал, фактично звинувачує ОСОБА_1 в тому, що ще не доведено в суді, а саме «… вона отримала на загальну суму, вимагала і отримала три тисячі п'ятсот доларів США…»; опубліковане формулювання ведучої програми «… відповідач відмовився давати покази …» не відповідає дійсним подіям та сприяє формуванню суспільної думки в бік визнання винним без рішення суду, що фактично є самосудом; стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 101 000,00 грн та понесені у справі судові витрати.
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 04 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Волинський апеляційний суд постановою від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Карпець О. В. , залишив без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2025 року - без змін.
21 серпня 2025 року адвокат Карпець О. В. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міського суду Волинської області від 04 березня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповноважними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник заявника вважає, що касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, оскільки 17 липня 2025 року в судовому засіданні апеляційного суду було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, а повний текст постанови Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року складено 22 липня 2025 року.
Однак, твердження представника заявника про подання касаційної скарги в строк, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України, є помилковим.
Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, у постанові Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року відсутня дата складання її повного тексту, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою (з урахуванням вихідних днів) є 18 серпня 2025 року.
Касаційна скарга надіслана до Верховного Суду 21 серпня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Проте представником заявника не подано до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження із зазначенням у ній поважних підстав для поновлення такого строку та наданням на їх підтвердження відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в якій навести поважні підстави для його поновлення та надати відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Крім цього, в порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України представником заявника в касаційній скарзі не зазначено відповідача у справі з його місцезнаходженням.
Також, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України представником заявника в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Також, представником заявника не надано доказів надсилання копії касаційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відповідача у справі з його місцезнаходженням; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування; надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини 4 статті 392 ЦПК України.
Разом із цим, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з актом Верховного Суду від 22 серпня 2025 року № 750, встановлено, що під час опрацювання матеріалів касаційної скарги, яка надійшла від Карпець О. В. , виявлено відсутність документа, зазначеного у додатках, а саме - квитанція про сплату судового збору.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у 2024 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2024 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становив 3 028,00 грн.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже судовий збір за подання касаційної скарги за одну немайнові вимоги в даному випадку становить 1 937,92 грн (3 028,00 грн х 0,4 х 200 % х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги за майнову вимогу (відшкодування моральної шкоди в розмірі 101 000,00 грн) в даному випадку становить 4 844,80 грн (101 000,00 грн х 1,5 %, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 200 % х 0,8).
Отже, ОСОБА_4 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 6 782,72 грн (1 937,92 грн + 4 844,80 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 6 782,72 грн має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (частина друга статті 393 ЦПК України).
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу адвоката Карпець Ольги Василівни як представника ОСОБА_1 на рішення Луцького міського суду Волинської області від 04 березня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев