04 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/514/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Усика М.Г. (в порядку самопредставництва),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім - адвоката Панченка С.В. (ордер ВЕ № 1147897 від 26.02.2025),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 (суддя Смородінова О.Г.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)
у справі № 915/514/24
за позовом Військової частини
до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім" (далі - Товариство)
про визнання частково недійсними договору та стягнення 3 518 258,40 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Військова частина звернулася до суду з позовом до Товариства про (з урахуванням заяви від 30.08.2024 про зміну предмету позову, прийнятої судом):
- визнання недійсним пункту 7 Державного контракту (договору) № 90/ВЗЗ-2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (далі - Контракт), в частині включення до ціни Контракту, що становить 61 440 000,00 грн, - суми у розмірі 3 518 258,40 грн та в частині включення до суми єдиного податку, що становить 1 228 800,00 грн, - суми в розмірі 70 356,17 грн;
- визнання недійсним додатку № 1 до Контракту (специфікація) в частині включення до вартості Товару за одиницю білизни натільної (сорочка та кальсони демісезонні) (колір Pantone 19-0419 ТРХ), що становить 400,00 грн, - суми в розмірі 23,75 грн, в частині включення до вартості Товару за одиницю білизни для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові), що становить 624,00 грн, - суми в розмірі 23,89 грн., та в частині включення до договірної ціни, що становить 61 440 000,00 грн, - суми у розмірі 3 518 258,40 грн;
- визнання недійсним додатку № 2 до Контракту (протокол погодження договірної ціни Товару оборонного призначення від 08.02.2023) в частині включення до вартості Товару за одиницю білизни натільної (сорочка та кальсони демісезонні) (колір Pantone 19-0419 ТРХ), що становить 400,00 грн, - суми у розмірі 23,75 грн, в частині включення до вартості Товару за одиницю білизни для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові), що становить 624,00 грн, - суми у розмірі 23,89 грн;
- стягнення з Товариства на корить Військової частини безпідставно набутих коштів у сумі 3 518 258,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у складі ціни Контракту отримав від позивача прибуток, завищений на суму 3 518 258,40 грн. Так, оскільки відповідач який не є виробником Товару, Білизни натільної (сорочка та кальсони демісезонні), то він мав право на прибуток у складі ціни цього Товару у розмірі не більше 1% (3,65 грн), від собівартості одиниці Товару, яка становить 364,00 грн, а не в розмірі 7,32% (26,73 грн), а в частині поставки Білизни натільної для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові), - мав право на прибуток у складі ціни Товару у розмірі не більше 1% (5,83 грн), від собівартості одиниці Товару, яка становить 581,00 грн, а не в розмірі 4,97% (28,95 грн), про що ним зазначено в калькуляції ціни Товару. Зазначені обмеження розміру прибутку передбачені абзацом першим пункту 49 Порядку планування, формування, особливостей розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363 "Питання оборонних закупівель" (далі - Порядок № 363), а тому наявні підстави для визнання недійсними пункту 7 Контракту, додатку № 1 до Контракту (специфікація) та додатку № 2 до Контракту (протокол погодження договірної ціни товару оборонного призначення) в частині включення до договірної ціни прибутку відповідача в сумі 3 518 258,40 грн та стягнення з відповідача цих коштів як безпідставно набутих відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законодавством. Зазначені порушення встановлені Східним офісом Держаудитслужби в Донецькій області (далі - Держаудитслужба) за результатами проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, висновки якої викладені в акті ревізії № 040508-20/4 від 08.12.2023 (далі - Акт ревізії).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 в задоволенні позову відмовлено.
За висновками судів попередніх інстанцій, включений до вартості прибуток є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки встановлюється (погоджується чи змінюється) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, а тому зміна такої істотної умови Контракту, як ціна, після проведення повної поставки та оплати товару суперечитиме приписам законодавства, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на правовідносини сторін за Контрактом і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками Акт ревізії у цьому випадку фіксує виключно факт порушення фінансової дисципліни учасників правовідносин, фінансово-господарська діяльність яких перевірялась. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Суд апеляційної інстанції окремо зазначив, що положення статті 38 Закону України "Про оборонні закупівлі" у взаємозв'язку із підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" від 20.03.2022 № 335 (далі - Постанова № 335; яка була чинна станом на дату укладання Контракту) та пунктом 49 Порядку № 363, свідчать про те, що у разі перевищення виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого на момент укладення контракту за неконкурентною процедурою закупівель, останній може бути притягнутий до відповідальності у вигляді відшкодування державному замовнику завданих цим збитків, а тому належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах має бути позовна вимога про стягнення збитків.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Військова частина звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій:
- посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статті 79 ГПК України без урахування висновків Верховного суду щодо застосування цієї норми, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;
- обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 та від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 щодо застосування частини першої статті 76 ГПК України;
- обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 203 ЦК України у взаємозв'язку із пунктом 49 Порядку № 363 щодо визнання недійсним в частині умов договору за невідповідності його пунктів щодо ціни встановленим вимогам про граничний розмір прибутку виконавця за державним контрактом у сфері оборони на рівні не більше 1% та стягнення безпідставно набутих коштів внаслідок завищення розміру прибутку.
Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2025, зокрема: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 915/514/24; призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 04.09.2025 об 11:30; надано учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 14.08.2025.
Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.08.2025 № 32.2-01/2085 у зв'язку із відпусткою судді Бенедисюка І.М., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 915/514/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Власов Ю.Л. і Колос І.Б.
Верховним Судом під час дослідження матеріалів касаційної скарги Компанії, підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень та доводів скаржника, наведених в обґрунтування цих підстав, з'ясовано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 915/222/24 за участі тих самих осіб та за подібного предмету спору що і у справі № 915/514/24 (але з різними підставами та предметом позову; у справі № 915/222/24 предметом позову є стягнення збитків) ухвалою від 14.04.2025 передав справу № 915/222/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, колегією суддів зазначено, що у справі № 915/222/24 перед Верховним Судом постали питання:
- щодо застосування частини першої статті 76 ГПК України в аспекті того, чи може акт ревізії відповідного контролюючого органу були належним доказом того, що сторона договору не є виробником товару, що за ним поставлявся;
- щодо застосування статті 38 Закону "Про оборонні закупівлі" у взаємозв'язку з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335 та пункту 49 Порядку № 363, оскільки відповідальність виконавця у вигляді відшкодування державному замовнику збитків за перевищення виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого Кабінетом Міністрів України на момент укладення державного контракту за неконкурентною процедурою закупівель законодавчо була запроваджена лише з 16.03.2024, оскільки покладення такої відповідальності було передбачено як Законом "Про оборонні закупівлі", так і Постановою № 335 та пунктом 49 Порядку № 363 (який встановлює можливий розмір прибутку виконавця за державними контрактами в сфері оборони).
Ухвалу про передачу справи на розгляд об'єднаної палати, на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, мотивовано, зокрема, тим, що існує необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2025 у справі № 915/240/24, щодо застосування статті 38 Закону "Про оборонні закупівлі" у взаємозв'язку з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335 та пункту 49 Порядку № 363.
Верховний Суд зазначає, що справи № 915/514/24 та № 915/222/24, виходячи з правовідносин, які склалися між Військовою частиною і Товариством, мають схожу підставу виникнення юридичного конфлікту (Державний контракт (договір) № 90/ВЗЗ-2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (Контракт) та Державний контракт (договір) № 91/ВЗЗ-2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 08.02.2023 у справі № 915/222/24), а предметом оцінки як у справі, яка розглядається, так і у справі № 915/222/24, зокрема, є правильність обраного позивачем способу захисту в такій категорії спорів в контексті застосування судами статті 38 Закону України "Про оборонні закупівлі" у взаємозв'язку з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335 та пунктом 49 Порядку № 363, а також висновку судів попередніх інстанцій щодо Акта ревізії.
Отже, висновки, зроблені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/222/24, можуть вплинути на результати розгляду цієї справи № 915/514/24 з урахуванням обрання Військовою частиною як позивачем у цих справах двох взаємовиключних способів захисту своїх прав.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20.06.2025 прийняла до розгляду справу № 915/222/24.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною четвертою статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи підстави позову у цій справі, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника, а також те, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/222/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 915/514/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/222/24.
Керуючись пунктом 7 частини першої статті 228, статтями 229, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 915/514/24 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/222/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос