03 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/21974/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025
(головуючий - Корсак В.А., судді Буравльов С.І., Євсіков О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024
(суддя - Котков О.В.)
у справі №910/21974/21
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2"
про визнання недійсним та скасування рішення суб'єкта господарювання,
12.08.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/21974/21 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі №910/21974/21 складено 17.04.2025, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 07.05.2025.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 12.08.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що скаржник вперше звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду в межах строку, встановленого ГПК України, для касаційного оскарження. Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 30.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, надано 10 днів для усунення вказаних в ухвалі недоліків. Зазначає, що ухвалу не отримав по цей час. В подальшому із ухвали Верховного Суду від 09.07.2025 про повернення касаційної скарги, скаржнику стало відомо, що копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху було направлено лише адвокату Коліснику Андрію Івановичу в особистий кабінет в електронний суд, який представляв його інтереси у суді першої та апеляційної інстанції, а йому, як скаржнику, який самостійно подавав скаргу, копію ухвали не було направлено. Вказує, що касаційну скаргу складав, підписував та подавав самостійно, з адвокатом договір про надання правової допомоги закінчився ще 01.04.2025, в подальшому договір не продовжувався. Зазначає, що в касаційній скарзі у відомостях про сторони, помилково залишились відомості про нібито його представника та коли формував скаргу не звернув на це увагу, так як шаблон було скопійовано із касаційної скарги на інше судове рішення, яка подавалась адвокатом до Верховного Суду. Таким чином, вказує, що не був обізнаний про ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху та відповідно в установлений судом строк не зміг їх усунути. А тому, вказує, що фактично позбавлений права на доступ до правосуддя із-за формальних порушень.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).
Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).
05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС): "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з п. 37 розділу ІІІ підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Як вбачається із автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою 06.05.2025.
У вказаній касаційній скарзі скаржником зазначено, що його представником у справі №910/21974/21 є адвокат Колісник Андрій Іванович.
Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/21974/21 залишено без руху.
Вказану ухвалу Верховного Суду від 30.05.2025 надіслано зазначеному в касаційній скарзі самим скаржником представнику - адвокату Коліснику Андрію Івановичу та доставлено в його електронний кабінет 02.06.2025 о 15:09, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі №910/21974/21 повернуто скаржнику, враховуючи те, що недоліки касаційної скарги не було усунуто в установлений Судом строк.
З огляду на зазначене, посилання скаржника у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спростовуються вказаними вище обставинами та не можуть визнатись поважними.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
ОСОБА_1 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи, користуючись засобами поштового зв'язку або відкритим, безоплатним та цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/21974/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в установлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Частиною 3 ст. 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Визнати неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 , у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/21974/21 залишити без руху.
3.Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй