03 вересня 2025 року Справа № 926/1270/25
За позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 638685,99 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від прокуратури - Кацап-Бацала Ю.М.
від позивача - Смотр Д. М.
від відповідача - Поляк М.В.
Чернівецька окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 638685,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Мельничук Валентин Вікторович з 06 березня 2018 року по даний час є власником частини нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівці.
Мельничук Валентин Вікторович набувши у власність нерухоме майно 06 березня 2018 року на нежитлові приміщення, набув статусу орендаря по договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ «Трембіта». Вказаний договір діяв до 01 лютого 2022 року. Після закінчення Договору орендар не скористався переважним правом на укладення договору на новий строк, у зв'язку з чим строк дії договору закінчився 31 січня 2022 року.
Так, з 01 лютого 2022 року спірна земельна ділянка використовувалась Мельничуком Валентином Вікторовичем без правовстановлюючих документів. У зв'язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, з огляду на факт несплати відповідачем в добровільному порядку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 638685,99 грн, означене стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року, справу №926/1270/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19 травня 2025 року.
14 травня 2025 року до суду надійшло повідомлення №78271 про надання адвокату доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС (вх. №2053).
16 травня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву (вх. №2085) у якому відповідач позову не визнає.
Відповідач вказує, що станом на дату закінчення строку дії договору діяла норма Земельного кодексу України, яка передбачала, що договір оренди землі поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах, якщо на земельній ділянці розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача земельною ділянкою, без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення, за умови що одна сторона не подала до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з нього відомостей про поновлення Договору. Таким чином, оскільки жодна зі сторін договору оренди землі №10401 від 01 лютого 2017 року не подала до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення відомостей про його поновлення, останній був поновлений на такий самий строк та на таких самих умовах.
Зі змісту розрахунків розміру безпідставно збережених коштів, розміри нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2022 та 2023 роки здійснювалися виходячи з розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на дату формування витягу №НВ-9949930242024. Такий спосіб розрахунку «заднім числом» є порушенням встановленого законом порядку індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Право власності на нежитлові приміщення, які розміщено на орендованій земельній ділянці, зареєстровано за Мельничуком В.В. як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем. Матеріали даної справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці. Саме лише посилання прокурора на факт реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності, а також на цільове призначення земельної ділянки не свідчить про те, що відповідач використовував спірну земельну ділянку з комерційною метою як фізична особо-підприємець.
У 2022 році Чернівецька міська рада вже зверталась до суду з позовом до Мельничука В.В. та інших співвласників нерухомого майна про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати з аналогічних підстав, проте за інший період. Дана справа за №727/5763/22 перебувала у провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці, тобто розглядалася в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні 19 травня 2025 року оголошено перерву до 03 червня 2025 року.
27 травня 2025 року прокурор подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №2224).
Так, посилаючись на норми закону прокурор зазначає, що між сторонами не існують договірні відносини, оскільки відповідач не подавав до орендаря заяву про наміри щодо поновлення договору оренди землі і додаткова угода між сторонами не укладалась. Розмір безпідставно збережених коштів був розрахований у відповідності до норм закону та витягу із технічної документації нормативно грошової оцінки №НВ-9949930242024 від 03 жовтня 2024 року і даних на офіційному сайті державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земель. Спір підсудний господарському судочинству, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно відповідача - для обслуговування будівель торгівлі.
03 червня 2025 року представник позивача подала до суду клопотання про проведення судового засідання без участі позивача (вх. №2318).
Також, 03 червня 2025 року представник відповідача подала до суду заяву про долучення доказів (вх. №2319).
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 09 липня 2025 року.
09 липня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2269) у зв'язку із участю адвоката у іншому судовому засідання по справі №92715/1183/25, яке розглядається Глибоцьким районним судом Чернівецької області.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 30 липня 2025 року.
У судовому засіданні 30 липня 2025 року заслухавши вступні слова представників учасників справи та заявлені останніми усні клопотання про відкладення розгляду справи, судом оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку до 03 вересня 2025 року.
26 серпня 2025 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» подала до суду заяву про вступ у справу як представника (вх. №3441)
02 вересня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» подала до суду клопотання про закриття провадження (вх. №2926).
Заява обґрунтована тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на наявність постанови Чернівецького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі № 722/5763/22, якою частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 грудня 2022 року в частині стягнення з них на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів та відмовлено в цій частині.
Відповідач вказує, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі № 722/5763/22 було встановлено юридично значущий факт - наявність договірних відносин між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 як фізичною особою. Судом підтверджено, що після укладення договору оренди землі №10401 від 01 лютого 2017 року, сторони набули взаємних прав та обов'язків, які зберігають свою чинність і після зміни власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці. Рішення Чернівецької міської ради VII скликання №1411 від 04 вересня 2018 року «Про припинення договору оренди землі №10401 від 01 лютого 2017 року» не породило правових наслідків у вигляді фактичного припинення чи розірвання зазначеного договору. Адже вказане рішення не було реалізоване шляхом внесення відповідних змін до договірних відносин або належним чином оформлене у встановленому законом порядку. Відтак, договір оренди землі, укладений між Чернівецькою міською радою та ТДВ «Трембіта», залишився чинним, а орендарями за ним стали нові власники нерухомого майна - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, відповідач вважає, що всі договори, які укладалися з ОСОБА_1 , укладалися саме з ним як із фізичною особою, а не як із фізичною особою- підприємцем. Така правова кваліфікація має суттєве значення для визначення юрисдикції спору. Оскільки у правовідносинах, що виникли, Мельничук В.В. виступає виключно як фізична особа, спір не може розглядатися господарським судом, адже він не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності чи реалізацією господарських прав та обов'язків.
Також, відповідач вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують факт використання спірної земельної ділянки саме для здійснення підприємницької діяльності. Саме лише посилання прокурора на реєстрацію Мельничука В.В. як підприємця, а також на цільове призначення земельної ділянки, не може вважатися достатньою підставою для висновку про наявність комерційної мети використання ділянки та підприємницького характеру спірних правовідносин.
Представник відповідача у судовому засіданні 03 вересня 2025 року підтримала подану заяву про закриття провадження у зв'язку із тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 03 вересня 2025 року заперечили проти закриття провадження з посиланням на те, що цільове призначення спірної земельно ділянки - для обслуговування будівель торгівлі.
Розглянувши матеріли справи, заслухавши позицію учасників справи, суд встановив наступне.
25 грудня 2007 року між Чернівецькою міською радою та Акціонерним товариством відкритого типу «Трембіта» укладено Договір оренди землі № 4359, за умовами якого, на підставі рішення 9 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 29 листопада 2006 року №160, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та громадського харчування.
Рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 08 грудня 2016 року № 495 затверджено проект відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та надано Товариству з додатковою відповідальністю «Трембіта» за адресою вул. Головна, 34 в м. Чернівці площею 0,1509 га (кадастровий номер 7310136300:01:002:0015) земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень. Визнано припиненим договір оренди землі № 4359 від 25 грудня 2007 року.
На підставі вказаного вище рішення 01 лютого 2017 року між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» укладено договір оренди землі № 10401, відповідно до якого позивач (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель торгівлі площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці кадастровий номер 7310136300:01:002:0015. Договір укладено строком на п'ять років до 01 лютого 2022 року.
06 березня 2018 року Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу, згідно до умов якого до відповідача перейшло право власності на нежитлові приміщення площею 3083,6 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Деякі частки власності на нежитлові приміщення відповідачем було продано інших фізичним особам, а на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя Акціонерне товариство «РВС БАНК» набуло право власності на більшу частину нерухомого майна відповідача.
Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у липні 2022 року Чернівецька міська рада звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 та до двох інших власників нерухомого майна про стягнення з кожного з них по 6330,56 грн. безпідставно збережених коштів - орендної плати за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,1509га з кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 та використання якої є платним у відповідності із вимогами ст.206 Земельного кодексу України, у період з 19 липня 2019 року по 08 серпня 2019 рік.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 грудня 2022 року у справі 727/5763/22 позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 16830,61 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2267,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 1714,21 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 173,67 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 446,87 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 39,70 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі 727/5763/22 апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів-орендної плати, скасовано. В задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати, відмовлено.
Наявність означених вище судових рішень не заперечується прокурором та позивачем.
Чернівецький апеляційний суд встановив, що вказані вище особи, набувши у власність нерухоме майно на нежитлові приміщення, набули статусу орендарів по договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ «Трембіта». Рішення Чернівецької міської ради 7 скликання № 1411 від 04 вересня 2018 року про припинення договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року не потягло за собою наслідків у вигляді припинення або розірвання договору оренди землі, який був укладений між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта», за яким орендарями стали ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Умовами договору не передбачено такої підстави для припинення договору оренди землі, як зміна власників нерухомого майна, яке розміщено на спірній земельній ділянці. Договір не може бути припинений на підставі одноосібного рішення однієї із сторін договору оренди.
Так, постановою Чернівецького апеляційного суду було встановлено наявність договірних відносин між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 як фізичною особою.
Водночас, Чернівецька міська рада зверталась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з цивільним спором до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати, коли останній також мав статус фізичної особи-підприємця.
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №916/385/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
У справі, яка розглядається, слід виходити не лише із суб'єктного складу відповідних правовідносин, важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин та чи є такі відносини господарськими. Необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у цих правовідносинах - чи діє вона у власних інтересах, чи як суб'єкт господарювання.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі №2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі №522/7909/16-ц).
Відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності. Здавання в оренду власного нерухомого майна нежитлового призначення може здійснюватися фізичними особами яку межах підприємницької діяльності, так і поза нею. Відтак, фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов'язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц.
Великою Палатою Верховного Суду вже неодноразово висловлені висновки, зокрема, в її постановах від 19.06.2019 у справі № 904/4713/18, від 06.06.2018 у справі №910/16713/15, від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц про те, що самі лише посилання позивача про участь відповідача у спірних взаємовідносинах саме як фізичної особи - підприємця, а відповідний спір є таким, що виник між суб'єктами господарювання, не можуть бути підставою для розгляду цього спору господарськими судами.
Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач мав довести суду факт здійснення фізичною особа-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).
Ані прокурор, ані позивач не навів жодних обґрунтувань та не надав доказів придбання чи фактичного використання відповідачем нежитлової будівлі для здійснення господарської діяльності.
Суд, дотримуючись основних засад господарського судочинства надавав достатній час вказаним особам використати своє право на доведення факту використання відповідачем нерухомого майна в комерційних цілях та долученні відповідних доказів.
Поряд з цим, на момент розгляду справи судом докази використання відповідачем земельної ділянки у господарській діяльності не надані.
Не може ототожнюватись безпосередньо зі здійсненням господарської діяльності й саме по собі цільове призначення спірної земельної ділянки.
Відповідач також не визнає факт здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.
Натомість, судом встановлено, що у 2022 році позивач звертався до відповідача із аналогічним позовом за інший період до районного суду у той час коли відповідач так само мав статус фізичної особи-підприємця.
Також, постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі 727/5763/22 встановлено, що до Мельничука Валентина Вікторовича перейшло право оренди спірної земельної ділянки саме як фізичній особі.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статтею 19 Цивільного кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України).
Визначальною при розмежуванні юрисдикції є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, суб'єкта господарської діяльності.
Водночас наявність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, суд має встановити використання відповідачем земельних ділянок з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов'язків у сфері суспільного виробництва.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 Цивільного кодексу України).
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Цивільні права й обов'язки фізичної особи, зокрема право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо земельних правовідносин, пов'язаних із правами на земельну ділянку під розміщеним на ній об'єктом нерухомого майна (такий правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2018 року справа № 922/3204/17, від 17 жовтня 2018 року справа №922/2972/17 та від 09 квітня 2019 року справа №910/19687/17).
Суд дійшов висновку, що належних доказів, які підтверджують використання земельної ділянки відповідачем в господарських цілях, позивач не надав, тож відповідач у спірних правовідносинах виступає як фізична особа, а не як суб'єкт господарювання, що останнім стверджується.
Проаналізувавши матеріали справи, надавши достатній час учасникам справи, як для укладенням мирової угоди про яку заявили останні під час розгляду справи, так і для доведення факту використання відповідачем спірної земельної ділянки в господарській діяльності, з урахування встановлених вище обставин та наявністю судових рішень у справі 722/5763/22, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича (вх. №2926 від 02 вересня 2025 року) в частині закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Щодо долучення відповідачем до заяви про закриття провадження (вх. №2926 від 02 вересня 2025 року) нових доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Приписами частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку та не зазначив про причини, які зумовити пропуск строку.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку відмови у прийняті і долученні доказів приєднаних до вищевказаної заяви.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Суд роз'яснює органу прокуратури та позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 5 частини 7 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Чернівецька окружна прокуратура не подала до суду клопотання про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 231, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі №926/1270/25 за позовом Чернівецької окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до Фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 638685,99 грн.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 08 вересня 2025 року
Суддя Олександр ТИНОК