05 вересня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2122/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наш шлях», м. Одеса
до приватного підприємства “Віктор-Ком Імпекс», с.Йорданешти Глибоцького району Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 202571,63 грн
представники
від позивача - Кок С.А.
від відповідача - Буряк О.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наш шлях» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства “Віктор-Ком Імпекс» про стягнення заборгованості в сумі 202571,63 грн за договором поставки № ВКІ21 від 10.06.2024.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасності та повноти оплати за поставлений товар за умовами Договору в зв'язку з чим за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховані три процента річних, інфляційні втрати та пеня.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позов, де визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 54350,11 грн у зв'язку з оплатою решти суми боргу, в частині стягнення штрафних санкцій просив відмовити.
01.09.2025 позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких просив суд відхилити заперечення відповідача у стягненні штрафних санкцій з підстав їх необґрунтованості, в частині позовних вимог про стягнення 100 000,00 грн заборгованості провадження у справі закрити, в іншій частині позовні вимоги задовольнити.
02.09.2025 відповідач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та закриття провадження в частині позовних вимог. Відповідач долучив докази сплати 02.09.2025 залишку основного боргу в сумі 54350,11 грн та просив закрити провадження у цій частині згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Крім того, зазначив відповідач, фактичне виконання зобов'язання відбулося за згодою сторін без порушення умов Договору поставки від 10.06.2024 № ВКІ21, і предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, а тому в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних просить відмовити у задоволенні позову.
04.09.2025 представник позивача подав заяву про залучення до матеріалів справи копії Договору про надання правничої допомоги від 16.06.2025 року, Акту наданих послуг від 04.09.2025 року та просив стягнути з відповідача на користь позивача 2430,86 грн. судового збору та 18168,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
04.09.2025 представник відповідача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі до 5000,00 грн.
У судовому засіданні 04.09.2025 оголошувалась перерва до 05.09.2025.
У судовому засіданні 05.09.2025 представник позивача просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 154350,11 грн., в іншій частині позов задовольнити. Представник відповідача просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмета спору, в частині штрафних санкцій відмовити, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі зменшити до 5000,00 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наш шлях» (надалі - "Постачальник") та приватним підприємством “Віктор-Ком Імпекс» (надалі - "Покупець") укладений Договір від 10 червня 2024 року № ВКІ21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах згідно з даним Договором.
Остаточна кількість поставленого Товару (відповідної партії Товару) зазначається у видаткових накладних (п. 2.2. Договору).
Ціна Товару узгоджується та зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних та є фіксованою до курсу долару США (п. 3.1. Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати. Подання транспортного засобу під завантаження здійснюється в день оплати Товару, але не раніше надходження грошових коштів у розмірі вартості Товару на поточний рахунок Постачальника. (п. 4.2. Договору).
На виконання умов Договору у 2025 році Постачальник здійснив поставку Покупцю Товару на загальну суму 420 750,11 грн.
Відповідач за отриманий Товар сплатив частково у кошти в сумі 266 400,00 грн.
Станом на 26.06.2025 року заборгованість складає 154 350,11 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до п.8.3. Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 35 257,41 грн., а також згідно ст.625 ЦК України три процента річних 2 897,86 грн та інфляційні втрати - 10 066,25 грн.
Відтак, предметом позовних вимог є стягнення з приватного підприємства “Віктор-Ком Імпекс» на користь позивача 154 350,11 грн. основного боргу, 35 257,41 грн. пені, 2 897,86 грн трьох процентів річних, 10 066,25 грн. інфляційних втрат.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Суд встановив, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору від 10 червня 2024 року № ВКІ21, який є договором поставки.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).
Судом встановлено, що оплата Товару на умовах передоплати Покупцем не проводилась.
Натомість Постачальник здійснив поставку Покупцю солі на загальну суму 420 750,11 грн.:
- 21 січня 2025 року за Видатковою накладною № 28 від 21 січня 2025 року в кількості 25,5 тон на загальну суму 122 400,00 грн. з ПДВ, Рахунок на оплату від 21 січня 2025 року № 31.
- 29 січня 2025 року за Видатковою накладною № 44 від 29 січня 2025 року в кількості 27,0 тон на загальну суму 118 800,11 грн. з ПДВ, Рахунок на оплату від 29 січня 2025 року № 43.
- 30 січня 2025 року за Видатковою накладною № 45 від 30 січня 2025 року в кількості 31,5 тон на загальну суму 179 550,00 грн. з ПДВ, Рахунок на оплату від 29 січня 2025 року № 42.
Відповідач отриманий Товар оплатив частково 28.02.2025 року в сумі 150 000,00 грн., 13.03.2025 року в сумі 13 200,00 грн., 14.03.2025 року в сумі 40 000,00 грн., 21.03.2025 року в сумі 13 200,00 грн, 23.04.2025 року в сумі 50 000,00 грн.
Таким чином станом на 26.06.2025 року заборгованість становила 154 350,11 грн.
Після звернення з позовною заявою відповідач перерахував позивачу в рахунок боргу кошти: 30.06.2025 року в сумі 50 000,00 грн, 25.07.2025 року в сумі 50 000,00 грн, 02.09.2025 року в сумі 54 350,11 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Судом встановлено, що позовна заява ТОВ “Торговий дім “Наш шлях» подана 26.06.2025 та надійшла до суду 27.06.2025, а провадження у справі було відкрито 07.07.2025, тоді як суму боргу в розмірі 154 350,11 грн відповідач сплатив 30.06.2025, 25.07.2025, 02.09.2025, тобто після звернення позивача з позовом до суду.
Враховуючи, що предмет спору в частині 154 350,11 грн припинив існування після звернення позивача з позовом до суду, суд закриває провадження у справі в цій частині за відсутністю предмета спору згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Беручи до уваги, що позивач поставив Товар відповідачу без попередньої оплати, суд дійшов висновку про відступлення від цієї умови договору та виникнення у відповідача обов'язку з оплати вартості отриманого ним товару після його прийняття відповідно до приписів ст.692 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.3. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання по оплаті згідно з п. 4.2. даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку, позивач нарахував до стягнення з відповідача 35 257,41 грн. пені за період з 22.01.2025 по 26.06.2024 з розрахунку 0,1% від суми заборгованості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.
Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов'язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
За розрахунком суду, пеня на суму заборгованості за період з 22.01.2025 по 26.06.2025 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період, складає 29 105,14 грн. та є обґрунтованою, в іншій частині пені в розмірі 6152,27 грн. позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач здійснив розрахунок трьох процентів річних на суму 2897,86 грн та інфляційних втрат на суму 10066,25 грн за період з 22.01.2025 по 26.06.2025 на суму основного боргу.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені 29105,14 грн, трьох процентів річних 2897,86 грн, інфляційних втрат 10 066,25 грн.
Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18168,00 грн, суд зазначає таке.
Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат, який міститься у позовній заяві.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додаткові постанові КГС ВС від 23 липня 2024 року у справі № 910/9544/23).
Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: договір про надання правничої допомоги від 16.06.2025, укладений між адвокатом Кок С.А. та ТОВ «Торговий дім «Наш шлях»; акт наданих послуг від 04.09.2025 про загальну вартість правничих послуг в розмірі 18168,00 грн., ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1399504 від 26.06.2025, виданий адвокату Кок С.А.
Згідно п.1.1. договору, Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується надати клієнту правничу допомогу в питаннях представництва інтересів клієнта у Господарському суді Чернівецької області та Північно-західному апеляційному господарському суді за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Наш шлях» про стягнення заборгованості з приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс» за договором поставки №ВК 121 від 10.06.2024.
Відповідно до п.5.2. договору, розмір гонорару узгоджено Сторонами на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на дату укладення Договору, за одну годину послуг Адвоката. Мінімальна кількість годин округляється до однієї. Участь у одному призначеному судовому засіданні у Господарському суді Чернівецької області та Північно-західному апеляційному господарському суді, в тому числі в режимі відеоконференції, незалежно від того, чи відбулося таке засідання, розраховується як дві години.
Факт наданих правничих послуг підтверджується Актом наданих послуг (п.5.5. договору).
Згідно акту наданих послуг від 04.09.2025, Адвокатом надану наступну правничу допомогу Клієнту:
-підготовка позовної заяви (вивчення матеріалів справи, збір доказів, підготовка правової позиції, підготовка тексту позовної заяви, подання позовної заяви до Господарського суду Чернівецької області) - 6 годин на суму 9084,00 грн;
-участь у трьох судових засіданнях у справі 29.07.2025, 21.08.2025, 04.09.2025 - 6 годин на суму 9084,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг складає 18168,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, аналізуючи опис наданих послуг, зазначених в акті від 04.09.2025, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в частині підготовки позовної заяви в сумі 4542,00 грн (3 годин х 1514, 00 грн) та участь в судовому засіданні 21.08.2025 (тривалістю 10 хв.), оскільки представник позивача не приймав участі в згаданих в акті засіданнях 29.07.2025 та 04.09.2025.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
При цьому суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Керуючись ст.ст. 126, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Віктор-Ком Імпекс» (60421, Чернівецька обл., Глибоцький район, село Йорданешти, вул. Корнец, буд. 24, код за ЄДРПОУ 34864103), на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наш шлях» (65005, місто Одеса, вулиця Михайлівська, будинок 1, код за ЄДРПОУ 45336671) пеню 29105,14 грн, три процента річних 2897,86 грн, інфляційні втрати 10 066,25 грн., судовий збір в сумі 2357,03 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
3. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 154 350,11 грн.
4. У іншій частині позову про стягнення пені в розмірі 6152,27 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя В.В.Дутка