18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 вересня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/710/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України", м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.33-Б
до фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 1800,69 грн заборгованості за договором поставки,
без участі повноважних представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами про стягнення 1800,69 грн заборгованості за договором поставки товару від 17.01.2024 №374, зокрема: 1233,84 грн основного боргу, 176,96 грн - 20% річних, 136,93 грн інфляційних втрат, 252,96 грн пені, та відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 19.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 15.07.2025; зобов'язано сторони до дня судового засідання подати суду: позивача - оригінали поданих у справу документів - для огляду судом; усі додатки до договору; узгодження дати поставки товару та дати оплати товару поставки товару від 17.01.2024 №374; належним чином оформлену довіреність на отримання товару представником покупця Іщенко (п.4.7 договору); заявку покупця на поставку товару (п.4.1 договору); ТТН на автомобіль МАН днз НОМЕР_1 по доставці товару відповідачеві з відмітками про отримання вантажу; відповідача - відзив на позов відповідно до вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України; контррозрахунок стягуваної позивачем суми; відомості про наявність/відсутність зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд". Суд визнав явку представників сторін у засідання обов'язковою та роз'яснив останнім, що: в силу положень п.2 ч.2 ст.202 ГПК України неявка в засідання суду учасника справи без повідомлення про причини неявки не є підставою для відкладення судового засідання; що відповідно до п.4 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору; що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;
абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем). Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з відповідями, сформованими засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитами судді Скиби Г.М.:
від 19.06.2025 №12080954 (а.с.15) - фізична особа-підприємець Журавльов Дмитро Сергійович (РНОКПП НОМЕР_2 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";
від 19.06.2025 №1496362 (а.с.18) - в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця Журавльова Дмитра Сергійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , наявна наступна інформація: актуальний стан на фактичну дату та час формування - припинено; дата запису: 31.03.2025; підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням; номер запису: 2009100060004002815; місцезнаходження - АДРЕСА_1 .
Згідно із статтями 3, 4 і 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні": декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування); громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, особа може задекларувати/ зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
На вчинений 19.06.2025 запит судді Скиби Г.М., засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" сформовано відповідь від 19.06.2025 №1496391 (а.с.16, 17) про те, що в Єдиному державному демографічному реєстрі за вказаними параметрами ПІБ: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знайдено.
Ухвала суду від 19.06.2025, направлена фізичній особі ОСОБА_1 (відповідач) за адресою його реєстрації як фізичної особи-підприємця, зареєстрованою у встановленому законом порядку (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) повернута поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оголошення про виклик відповідача у судове засідання 15.07.2025 розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 20.06.2025 (а.с.21).
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи 15.07.2025, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
Позивач на виконання ухвали суду від 19.06.2025 витребуваних документів повторно не направив, участі представника у судове засідання 15.07.2025 не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" на запит судді Скиби Г.М., документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.176, 250 (Відкриття СпрощПровадж)" від 19.06.2025 у справі №925/710/25 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 20.06.2025 о 17:41 год.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив, витребувані судом оригінали доказів, необхідні для вирішення спору - до суду не направив.
Участь представників сторін у засіданні визнавалась обов'язковою.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, разом з тим, суд, з метою забезпечення прав сторін на захист, диспозитивності та змагальності процесу, ухвалою від 15.07.2025 відклав проведення судового засідання на 04.09.2025 для інформування відповідача та повторного витребування доказів та документів від позивача.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання 04.09.2025, однак участі повноважних представників не забезпечили.
Позивач до дня засідання направив заяву від 18.07.2025 (вх.суду №10841/25 від 18.07.2025) про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами; вимоги ухвал суду від 19.06.2025 та від 15.07.2025 в частині подання документів та доказів повторно не виконав.
Ухвала, направлена на відому адресу відповідача (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), повернута поштою в суд з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Оголошення про виклик відповідача у судове засідання 04.09.2025 розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 15.07.2025 (а.с.28).
Отже, сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи 15.07.2025, однак участі повноважних представників не забезпечили.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
З огляду на неявку учасників справи у судове засідання, судом відповідно до ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписано та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення без його проголошення.
Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.
17.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Журавльовим Д.С. (покупець) було укладено договір поставки товару №374 (а.с.7), за умовами якого: постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору (п.1.1); право власності на товар та всі ризики щодо його пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3); найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), узгоджуються сторонами в замовленнях та відображаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що є невід'ємними частинами цього договору та прийняті сторонами як документи, які мають силу специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України (п.2.1); ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) постачальника, що є невід'ємною частиною даного договору, а за їх відсутності - у видаткових накладних. У випадку зміни цін на товар, постачальник зобов'язаний будь-яким зручним для сторін способом повідомити покупця про такі зміни не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати введення в дію нових цін на товар та, за наявності прайс-листа, надіслати покупцю його оновлену редакцію. Фактом погодження покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки покупця на поставку товару та підписані сторонами видаткові накладні (п.3.1); загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору (п.3.2); розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі (п.3.3); оплата вартості кожної партії переданого постачальником товару здійснюється покупцем на наступних умовах: терміни оплати вартості поставленого товару: протягом але не пізніше 7 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії "_" групи товару; /.../ (п.3.5.1); поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. На кожну поставку покупець формує окрему відповідну заявку. /.../ (п.4.1); заявка покупця на постачання партії товару повинна містити назву товару, його асортимент, кількість (обсяг) та вартість партії товару (відповідно до діючого прайс-листа/специфікації постачальника), а також місце та дату поставки товару (з урахуванням строків поставки, передбачених п.4.3 договору). Заявка на поставку партії товару передається покупцем у письмовій формі через факс, електронною поштою, засобами поштового зв'язку, шляхом передачі представнику постачальника, або за допомогою системи електронного документообігу - EDI, за наявності попередньої домовленості сторін про використання даної системи (п.4.2); загальний строк поставки товарів не може перевищувати 2 робочих днів з моменту узгодження постачальником заявки покупця (п.4.3.1); під час отримання товару, представник покупця підписує видаткову накладну (або накладні) на партію товару, завіряє її печаткою (штампом) та передає постачальнику належним чином оформлену довіреність встановленого зразка (додаток №1) на отримання товару представником покупця і копію паспорту такого представника, засвідченого підписом "згідно з оригіналом" уповноваженої особи (п.4.7); у випадку, якщо покупець з будь-яких обставин не надасть постачальнику довіреність на отримання товару, або така довіреність не буде відповідати вимогам чинного законодавства України, сторони дійшли взаємної згоди вважати що всі товари вважаються прийнятими матеріально-відповідальними особами покупця, які наділені відповідними повноваженнями, та покупець, в подальшому, не буде заперечувати/посилатися на ту обставину, що приймання товару відбулося не уповноваженими (невідомими) особами (п.4.8); в разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.5.1); у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу, та окрім того 20% річних (п.5.3); усі спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом переговорів (п.7.1); якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів (в досудовому порядку), він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством (п.7.2); цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 17.01.2025, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання (п.8.1); закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.3); умови цього договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа (додатку, доповнення та ін.) (п.9.1); усі додатки і доповнення, додаткові договори до цього договору є його невід'ємними частинами і мають бути укладені в письмовій формі (п.9.5); з підписанням цього договору, сторони також підтверджують та визнають ту обставину, що факт реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджує факт передачі (приймання) товару покупцю та свідчить про реальність господарських операцій сторін (п.9.6).
Договір від імені постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України", підписаний директором Кравченко Д.В. та скріплений печаткою юридичної особи, від імені покупця - фізичною особою Журавльовим Д.С. без накладення відтиску печатки.
18.06.2025 постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи Журавльова Дмитра Сергійовича з вимогами про примусове стягнення заборгованості за договором поставки від 17.01.2024 №371 в сумі 1233,84 грн, а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до п.5.3 договору 176,96 грн - 20% річних, 252,96 грн пені та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 136,93 грн інфляційних втрат.
На підтвердження факту передачі товару відповідачу (продукти харчування: чипси Lays в асортименті в кількості 20 шт., вартістю 41,45 грн без ПДВ/шт. та напій Pepsi Cola 0,5л ПЕТ 1-24 UA в кількості 12 шт., вартістю 16,60 грн без ПДВ/шт.) позивачем надано незасвідчену копію видаткової накладної від 20.09.2024 №ЧРК-011899 на суму 1233,84 грн, підписану отримувачем "Іщенко /підпис/" - без зазначення повноважень, посади.
Відповідачем доказів виконання у повному обсязі умов договору поставки від 17.01.2024 №371 до суду не надано; вимог позивача не спростовано та не заперечено. Відзив не подано.
Інших доказів та документів не подано.
Оцінюючи докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позивач є самостійною юридичною особою з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідач станом на день укладення договору (17.01.2024) мав статус фізичної особи-підприємця (що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з присвоєнням коду та внесенням реєстраційних даних), разом з тим, на дату подання позову втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 1233,84 грн основної заборгованості за поставлений відповідно до умов договору поставки від 17.01.2024 №374 товар (продукти харчування: чипси Lays в асортименті в кількості 20 шт., вартістю 41,45 грн без ПДВ/шт.; напій Pepsi Cola 0,5л ПЕТ 1-24 UA в кількості 12 шт., вартістю 16,60 грн без ПДВ/шт.).
Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору поставки від 17.01.2024 №374; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).
Договір відповідає положенням глави 54 Цивільного кодексу України - поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу".
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами;
ч.1, 2 ст.712. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;
ч.1 ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;
ч.1 ст.663. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу;
ч.1 ст.692. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами договору поставка товару є обов'язком позивача, тому саме останній повинен надати докази здійснення такої поставки.
Як на підтвердження виконання умов договору (поставки товару), позивач посилається на видаткову накладну від 20.09.2024 №ЧРК-011899 (а.с.10), у якій зазначено про поставку відповідачу, фізичній особі-підприємцю Журавльову Дмитру Сергійовичу товару (продуктів харчування: чипси Lays в асортименті в кількості 20 шт., вартістю 41,45 грн без ПДВ/шт.; напій Pepsi Cola 0,5л ПЕТ 1-24 UA в кількості 12 шт., вартістю 16,60 грн без ПДВ/шт.) на загальну суму 1233,84 грн.
Зі змісту цієї накладної вбачається, що товар "отримав/ла Іщенко /підпис/", разом з тим, будь-яких доказів наявності повноважень у зазначеної особи на отримання товару чи доказів на підтвердження зв'язку між зазначеною особою (Іщенко) та відповідачем, фізичною особою-підприємцем Журавльовим Д.С., - позивачем не надано. Подана в справу копія видаткової накладної не посвідчена позивачем, тобто не є достовірною. Оригінал видаткової накладної на вимогу суду - не наданий. Суд також звертає увагу на відсутність посилання в даній накладній на відсутність вимоги про оплату чи терміну оплати накладної. Замовлення на постачання даного сортименту товару позивачем також не надано.
Відтак, вказана видаткова накладна не є належним доказом факту поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 1233,84 грн.
Згідно з умовами договору: найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), узгоджуються сторонами в замовленнях та відображаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що є невід'ємними частинами цього договору та прийняті сторонами як документи, які мають силу специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України (п.2.1); фактом погодження покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки покупця на поставку товару та підписані сторонами видаткові накладні (п.3.1); поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. На кожну поставку покупець формує окрему відповідну заявку (п.4.1); заявка на поставку партії товару передається покупцем у письмовій формі через факс, електронною поштою, засобами поштового зв'язку, шляхом передачі представнику постачальника, або за допомогою системи електронного документообігу - EDI, за наявності попередньої домовленості сторін про використання даної системи (п.4.2); під час отримання товару, представник покупця підписує видаткову накладну (або накладні) на партію товару, завіряє її печаткою (штампом) та передає постачальнику належним чином оформлену довіреність встановленого зразка (додаток №1) на отримання товару представником покупця і копію паспорту такого представника, засвідченого підписом "згідно з оригіналом" уповноваженої особи (п.4.7); факт реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджує факт передачі (приймання) товару покупцю та свідчить про реальність господарських операцій сторін (п.9.6).
Позивачем на вимогу суду (ухвали від 19.06.2025 та від 15.07.2025) документів, які свідчать про реальність господарських операцій сторін за договором поставки товару від 17.01.2024 №374: заявки покупця на поставку товару, оформленої у письмовій формі із зазначенням назви товару, його асортименту, кількості, вартості партії товару, строків поставки (п.4.1, п.4.2 договору); належним чином оформленої довіреності на отримання товару представником покупця Іщенко/чи й копії паспорта зазначеного представника, засвідченого підписом "згідно з оригіналом" уповноваженої особи (п.4.7 договору); товарно-транспортної накладної на автомобіль MAN днз НОМЕР_1 по доставці товару відповідачу з відмітками про отримання вантажу (п.2.1 договору); зареєстрованої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на підтвердження факту передачі товару відповідачу (п.9.6 договору), - не надано.
Сама ж лише видаткова накладна від 20.09.2024 №ЧРК-011899, яка містить підпис Іщенко (особи, повноваження якої на отримання товару, чи й трудовий/договірний зв'язок якої із відповідачем, фізичною особою-підприємцем Журавльовим Д.С. не підтверджені документально) не може бути розцінена судом, як підстава для виникнення у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Якщо особа, що підписала накладну, не є уповноваженою, цей документ не підтверджує законність передачі товарів.
Враховуючи ненадання позивачем належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження отримання відповідачем товару за договором поставки товару від 17.01.2024 №374, позовні вимоги про стягнення з останнього 1800,69 грн є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79, 81 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (м.Київ, вул.Ярославів вал,33-Б, код ЄДРПОУ 36001810) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) стягнення 1800,69 грн заборгованості за договором поставки - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 05.09.2025.
Суддя Г.М.Скиба