08.09.2025м. СумиСправа № 920/1043/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/1043/25
за позовом Українського культурного фонду (юридична адреса: вул. І. Франка, буд. 19, м. Київ, 01601; місцезнаходження: вул. Лаврська, 10-12, м.Київ, 01010; код за ЄДРПОУ 41436842),
до відповідача фізичної особи - підприємця Максименко Інни Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
про стягнення 78880,00 грн
установив:
21.07.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 78880,00 грн (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят грн 00 коп.) заборгованості, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
21.07.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1043/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
22.07.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ за яким відповідач - Максименко Інна Олександрівна, зареєстрований як фізична особа - підприємець з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1043/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.
13.08.2025 копія ухвали від 25.07.2025 у справі №920/1043/25, надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження за даними ЄДРПОУ: АДРЕСА_1, була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
14.08.2025 за електронним запитом суду сформовані витяг з ЄДДР та повторний витяг з ЄДРПОУ, за якими відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
14.08.2025 відповідач подав відзив на позов (вх №3871), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зауваживши, що докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У відзиві відповідачем було заявлене клопотання про залишення позову без руху, розглянувши яке суд на підставі ст.174 ГПК України дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.
25.08.2025 позивач подав відповідь на відзив (вх №4503/25), відповідно до якого позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
04.09.2025 відповідач подав заперечення (вх №4194), за якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
З огляду на поданий відповідачем відзив та заперечення суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
15.09.2023 між Українським культурним фондом (позивачем) та фізичною особою - підприємцем Максименко Інною Олександрівною (відповідачем) як грантоотримувачем був укладений договір №6RCA31-33336 (надалі - договір), відповідно до якого Фонд надає грантоотримувачу на умовах, визначених цим договором, грант для реалізації культурно-мистецького проєкту «Що у твоїй голові? (Реекспозиція)», опис та мінімальні технічні вимоги до якого наведено у проєктній заявці та у кошторисі проєкту згідно з додатками 1 та 2 до цього договору, а грантоотримувач реалізує проєкт на умовах, визначених цим договором.
Згідно із частиною третьою статті 12 Закону України «Про Український культурний фонд» договір укладено на підставі Типової форми договору про надання гранту, затвердженої наказом Міністерства культури України від 30.08.2018 № 756 (в редакції наказу Міністерства культури України № 222 від 18.03.2019; із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства культури та інформаційної політики України № 1655 від 13.04.2020, № 505 від 08.07.2021, № 645 від 12.08.2021), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.09.2018 за№ 1068/32520.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору грантоотримувач реалізує проєкт до 15 листопада 2023 року включно з періодом підготовки та надання Фонду пакету звітної документації відповідно до пункту 3 цього розділу.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ договору для підтвердження реалізації проєкту грантоотримувач надає Фонду змістовий звіт про виконання проєкту (додаток 3), звіт про надходження та використання коштів для реалізації проєкту (додаток 4) та інші документи щодо реалізації проєкту.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ договору датою завершення реалізації проєкту є день підписання Фондом акту про виконання проєкту.
Згідно із пунктом 1 розділу III договору загальна сума гранту становить 98 600 грн 00 коп. (дев'яносто вісім тисяч шістсот гривень 00 копійок) без ПДВ.
Пунктами 2, 3 розділу III договору визначено, що Фонд надає суму гранту частинами (траншами) у розмірі та у строки, визначені графіком платежів згідно з додатком 5 до Договору. Фонд перераховує залишок коштів від загальної суми гранту після підписання акта про виконання проєкту.
На виконання умов договору Фонд перерахував І транш гранту в сумі 78 880 грн 00 коп. (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) у строк згідно погодженого сторонами графіку платежів, який є додатком 5 до договору. Дана сума перерахована Фондом згідно платіжної інструкції № 2497 від 03.10.2023 на вказані грантоотримувачем у договорі реквізити.
Однак, як зазначає позивач, під час перевірки фінальної звітності відповідача відділом фінансового аудиту проектів Фонду було виявлено, що банківський рахунок, відкритий грантоотримувачем для отримання грантових коштів та вказаний в реквізитах договору, не є банківським рахунком фізичної особи-підприємця, як суб'єкта господарювання, а є банківським рахунком фізичної особи згідно розділу 26 «Кошти клієнтів банку» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (із змінами).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Український культурний фонд» Фонд є бюджетною установою, що виконує передбачені цим Законом спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України. Згідно із частиною другою статті 3 Закону на виконання покладених на нього завдань Фонд, зокрема, надає гранти юридичним особам незалежно від форми власності, гранти та стипендії фізичним особам. Частиною першою статті 12 Закону унормовано, що Фонд здійснює відбір та моніторинг реалізації проектів відповідно до розробленого та затвердженого Дирекцією Фонду порядку проведення Українським культурним фондом конкурсного відбору проектів, реалізація яких здійснюватиметься за підтримки Українського культурного фонду, та моніторингу їх реалізації.
Відповідно до пункту 6.3.4. Порядку проведення конкурсного відбору проектів, реалізація яких здійснюватиметься за підтримки Українського культурного фонду, та моніторингу їх реалізації, затвердженого рішенням Дирекції Фонду від 11 серпня 2022 року № 18-5 (в редакції, чинній на дату подання грантоотримувачем документів та проведення переговорної процедури), в ході переговорних процедур заявник повинен надати через систему управління проектами, яка є окремим модулем офіційного вебсайту Фонду, серед іншого, копію довідки про відкриття нового окремого банківського рахунку для отримання грантових коштів або копію довідки з банку про наявність рахунку з нульовим залишком коштів та виписку з цього банківського рахунку в підтвердження відсутності руху коштів протягом останніх 3-ох (трьох) місяців.
Як зазначає позивач, у випадку, коли грантоотримувачем виступає фізична особа-підприємець як суб'єкт господарювання, заявник, діючи добросовісно та керуючись вимогами законодавства, зобов'язаний надати копію довідки про відкриття нового окремого банківського рахунку для отримання грантових коштів або копію довідки з банку про наявність рахунку з нульовим залишком коштів та виписку з цього банківського рахунку в підтвердження відсутності руху коштів протягом останніх 3-ох (трьох) місяців саме фізичної особи-підприємця. Пунктом 10 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженій постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 162 встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб. Водночас абзацом третім пункту 24 розділу І Інструкції № 162 визначено, що забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Листом Фонду від 30.11.2023 № 708/01-24/2-23 на адресу, вказану в реквізитах договору, фізичну особу-підприємця Максименко Інну Олександрівну було повідомлено, що надання грантоотримувачем рахунку фізичної особи для перерахування коштів гранту є недопустимим та про необхідність повернення коштів гранту в сумі 78 880 грн 00 коп. (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) на розрахунковий рахунок Фонду.
Також, листом Фонду від 11.01.2024 № 19/01-24/2-24, відповідачу було повідомлено, що укладаючи договір Максименко Інна Олександрівна діяла у правовому статусі фізичної особи-підприємця, а не фізичної особи та вказано про необхідність повернення коштів гранту в сумі 78 880 грн 00 коп. (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) на розрахунковий рахунок Фонду.
Листом від 03.11.2023 № 666/01-24/2-23 Фондом було надіслано на адресу відповідача, вказану в реквізитах договору, Акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2023 року - жовтень 2023 року між Українським культурним фондом і ФОП Максименко І.О. за договором № 6ЛСАЗ1-33336 від 15.09.2023 у 2 примірниках з проханням підписати один екземпляр Акту та надіслати в паперовому та електронному вигляді на адресу Фонду. У зв'язку із тим, що вказаний лист повернувся, Фондом 04.01.2024 повторно було надіслано лист «Про звіряння взаємних розрахунків» та Акт на електронну адресу відповідача imaxphotolove@gmail.com з проханням заповнити та підписати Акт та направити на електронну та поштову адреси Фонду, зазначені в листі.
08.01.2024 на електронну адресу Фонду відповідачем надіслано відскановану копію заповненого власноруч та підписаного Акту, а також надіслано паперовий примірник на поштову адресу Фонду. Позивач зауважує, що в підписаному відповідачем Акті зазначено, що заборгованість на користь Фонду складає 78880, 00 грн.
Позивач наголошує у позові, що відповідно до Декларації доброчесності, що є невід'ємною частиною додатку 1 до договору, відповідач своїм підписом засвідчила, що розуміючи правила проведення конкурсного відбору та вимоги до заявників, надала повну та достовірну інформацію щодо запланованого проекту та усвідомлювала свою відповідальність за неправдивість поданих даних до Фонду.
Оскільки станом на дату подання позовної заяви вищезазначена сума коштів позивачу з боку відповідача повернута не було, Фонд звернувся за захистом своїх прав до господарського суду.
Заперечуючи проти позовних вимог в повному обсязі відповідач наголошує, що свої зобов'язання за спірним договором ФОП Максименко І.О. виконала вчасно та належним чином, на підтвердження чого нею надано Фонду фінансовий та змістовий звіт проєкту та звіт незалежного аудитора. Жодних зауважень до належного виконання ФОП Максименко І.О. спірного договору Фондом не було повідомлено, що свідчить про схвалення Фондом реалізованого ФОП Максименко І.О. проєкту.
Разом із тим, як зазначає відповідач, незважаючи на вище викладене, Фонд до цього часу не надав ФОП Максименко І.О. акту про виконання проєкту та не перерахував фінальний транш у сумі 19669,15грн.
Також відповідач зауважує, що жодних особливостей до рахунку, на який будуть перераховані грантові кошти, позивачем не було встановлено. Відповідачем 04.09.2023 в особистому кабінеті у розділі «Реквізити» було заповнено інформацію про наявні реквізити та надано довідку з банку про наявність рахунку, відкритого як на фізичну особу, з нульовим залишком коштів та виписку з цього банківського рахунку в підтвердження відсутності руху коштів протягом останніх 3-ох (трьох) місяців. При цьому, у довідці про наявність рахунку від 29.08.2023, виданою АТ «Універсал Банк», було зазначено клієнтом Максименко Інну Олександрівну. Позивач перевірив інформацію у наданій відповідачем довідці, вніс вищевказані реквізити до договору №6RCA31-33336 від 15.09.2023, а відтак дані реквізити стали частиною умов договору, схваленими позивачем та відповідачем, та набули обов'язкового характеру для обох сторін.
Відповідач наголошує у відзиві, що з грудня 2023 року саме Фонд допускає бездіяльність щодо не перевірки змістового та фінансового звітів, поданих відповідачем та не підписання акту виконаного проєкту.
Щодо акту звіряння взаємних рахунків відповідач зауважує, що у наданому акті відповідачем зазначено, що заборгованість на користь Фонду складає 78 880, 00 грн. На думку відповідача позивач дає невірну оцінку вказаному доказу та вказує неповну інформацію стосовно даного акту, оскільки акт складено за період: січень 2023 року -жовтень 2023 року, та станом на кінець жовтня 2023 року відповідач не реалізував грантові кошти в повному обсязі, що і було відображено відповідачем, як заборгованість на користь Фонду в розмірі 78880,00 грн, але виключно з тих підстав, що проєкт не був реалізований станом на 31.10.2023.
Судом також встановлено, що права та обов'язки сторін за спірним договором визначені розділом IV договору.
Зокрема, грантоотримувач має право на реалізацію проєкту відповідно до умов цього договору (п.1 розділу IV).
Грантоотримувач зобов'язується (п.2 розділу IV договору): відповідати за будь-якими зобов'язаннями, покладеними на нього цим договором; не отримувати прибутку від реалізації проєкту (крім проєктів, пов'язаних із кіновиробництвом); реалізувати проєкт у строки, визначені у пункті 1 розділу II цього договору; надавати фінансові документи, які підтверджують співфінансування проєкту з інших джерел, у разі надання Фондом гранту на умовах співфінансування; у разі, якщо реалізацію проєкту буде припинено чи не завершено протягом дії цього Договору, у триденний строк повідомити Фонд про такі обставини. У строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати настання таких обставин, повернути Фонду суму перерахованих частин (траншів) гранту; зберігати документацію по проєкту протягом трьох років з моменту підписання акту про виконання проєкту; самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, які пов'язані з виникненням (набуттям) прав на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, використанням таких об'єктів, розпорядженням майновими правами і охороною майнових прав на ці об'єкти, а також охороною особистих немайнових прав відповідно до вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права»; відповідно до чинного законодавства України не допускати наявності у проєкті (продукті проєкту) пропаганди війни, насильства, жорстокості, фашизму і неофашизму, закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, неповаги до національних і релігійних святинь, а також пропаганди наркоманії, токсикомани, алкоголізму та інших шкідливих звичок, виготовлення та розповсюдження матеріалів порнографічного характеру; не здійснювати витрати (замовлення товарів, робіт, послуг), які здійснюються між пов'язаними особами (відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють).
Фонд має право (п.3 розділу IV договору): ознайомлюватися з первинною документацією, пов'язаною з реалізацією проєкту; вимагати від грантоотримувача будь-які документи, інформацію та пояснення щодо його дій, пов'язаних з виконанням цього договору та реалізацією проєкту; використовувати безоплатно та на власний розсуд всі документи та інформацію, отримані в процесі реалізації проекту, якщо таке використання відповідає існуючим правам інтелектуальної та промислової власності; здійснювати контроль та моніторинг реалізації проєкту, у тому числі за місцезнаходженням грантоотримувача та/або за місцем фактичної реалізації проєкту; виключно з метою популяризації української культури та мистецтв, формування позитивного іміджу України у світі, без дозволу грантоотримувача використовувати матеріали, створені в результаті реалізації проєкту, у тому числі але не обмежуючись цими - дані, праці, звіти, тези, фотографії, рекламні матеріали, офіційні повідомлення, звіти та публікації, будь-які інші матеріали або документи (далі - матеріали), що передані грантоотримувачем Фонду, та щодо яких грантоотримувачем не надано Фонду застереження про використання таких матеріалів з дотриманням вимог законодавства про захист права на промислову та/або інтелектуальну власність.
Фонд зобов'язується: (п.4 розділу IV договору): надавати організаційно-методичну допомогу грантоотримувачу; контролювати порядок виконання цього договору, дотримання строків, правильність, обґрунтованість та цільове використання гранту.
Згідно з п. 4 розділу V договору сторони відповідають за своїми зобов'язаннями в межах, визначених чинним законодавством України. Фонд не несе відповідальності за понесені грантоотримувачем збитки, а також збитки, спричинені грантоотримувачем третім особам. Фонд не несе відповідальності за невиконання грантоотримувачем своїх зобов'язань перед третіми особами. Якщо грантоотримувач не виконав зобов'язання щодо реалізації проєкту та надання Фонду пакету звітної документації у строк, зазначений у пункті 1 розділу II цього договору, то в такому випадку сума перерахованих частин (траншів) гранту підлягає поверненню до Фонду відповідно до діючого законодавства протягом 10 календарних днів з дати отримання вимоги Фонду.
Відповідно до п.3 розділу IX договору у разі дострокового розірвання цього договору внаслідок використання будь-якої частини гранту не за призначенням або з порушенням чинного законодавства грантоотримувач зобов'язаний протягом 20 календарних днів з дня отримання повідомлення про розірвання цього договору в односторонньому порядку повернути у повному обсязі перераховані Фондом кошти.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вивчивши подані сторонами пояснення та докази суд встановив, що умовами спірного договору, який в силу приписів чинного законодавства є обов'язковим для сторін, умовами повернення грантових коштів є факт припинення реалізації проєкту (п.2 розділу IV договору), факт невиконання з боку грантоотримувача зобов'язання щодо реалізації проєкту та надання Фонду пакету звітної документації у строк, зазначений у пункті 1 розділу II цього договору (в такому випадку сума перерахованих частин (траншів) гранту підлягає поверненню до Фонду відповідно до діючого законодавства протягом 10 календарних днів з дати отримання вимоги Фонду) (п.4 розділу V договору), факт дострокового розірвання цього договору внаслідок використання будь-якої частини гранту не за призначенням або з порушенням чинного законодавства (грантоотримувач зобов'язаний протягом 20 календарних днів з дня отримання повідомлення про розірвання цього договору в односторонньому порядку повернути у повному обсязі перераховані Фондом кошти) (п.3 розділу IX договору).
Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вищезазначених фактів позивачем надано суду не було. Натомість з боку відповідача були надані докази на підтвердження виконання зобов'язань за спірним договором.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення грантових коштів у сумі 78880,00 грн є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, адже жоден із передбачених в договорі юридичних фактів, з якими пов'язується можливість позивача вимагати від відповідача повернення грантових коштів, позивачем не доведений.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази відповідачем і ненадання належних доказів на підтвердження позиції позивача, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені докази, надані позивачем до матеріалів справи, не відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що не підтверджують обставини щодо необхідності повернення відповідачем грантових коштів позивачу в розмірі 78880,00грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, з огляду на що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача 3028,00 грн судового збору, сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 15.07.2025 №1072.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 3028,00 грн суд покладає на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Відмовити у задоволені позову.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя В.Л. Котельницька