02.09.2025м. СумиСправа № 920/1481/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1481/23
за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Лан» (41715, вул. Солдатенка, буд. 50, с. Слобода, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 31264508),
до відповідача: Буринської міської ради (41700, вул. Першотравнева, буд 1, м. Буринь, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058025),
про поновлення договору оренди землі,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
У провадженні судді Господарського суду Сумської області Джепи Ю.А. перебуває справа № 920/1481/23.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 позов задоволено; визнано укладеною між Буринською міською радою (41700, вул. Першотравнева, буд 1, м. Буринь, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058025) та Селянським (фермерським) господарством «Лан» (41715, вул. Солдатенка, буд. 50, с. Слобода, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 31264508) додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27 грудня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:06:002:0251 площею 3,9196 гектара на території Буринськокої міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області (номер запису про речове право в державному реєстрі прав 18513852 від 28.12.2016) на тих самих умовах і той самий строк в редакції, зазначеній в резолютивній частині рішення суду.
Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України позивачем було заявлено, що докази понесення ним витрат на правову допомогу адвоката будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення б/н від 27.12.2024 (вх. № 5587 від 27.12.2024). У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати правової допомоги.
Ухвалою суду від 07.01.2025 у справі № 920/1481/23 постановлено прийняти заяву до розгляду та призначити на 04.02.2025, 11:30.
03.02.2025 до суду першої інстанції надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, відповідно до якої судом апеляційної інстанції постановлено витребувати з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1481/23.
Ухвалою суду від 03.02.2025 у справі № 920/1481/23 постановлено зупинити провадження у справі № 920/1481/23 з розгляду заяви представника позивача - Селянського (фермерського) господарства «Лан» б/н від 27.12.2024 (вх. №5587 від 27.12.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі №920/1481/23 залишити без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 постановлено стягнути з Буринської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» 8 250, 00 грн витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2025 постановлено постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 залишено без змін.
Додатковою постановою Верховного Суду від 17.06.2025 постановлено стягнути з Буринської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» 20 000, 00 грн витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції.
Матеріали справи №920/1481/21 надійшли до Господарського суду Сумської області 16.07.2025.
Ухвалою суду від 24.07.2025 у справі № 920/1481/23 постановлено поновити провадження у справі № 920/1481/23 з розгляду заяви представника позивача - Селянського (фермерського) господарства «Лан» б/н від 27.12.2024 (вх. № 5587 від 27.12.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1481/23; призначити розгляд вказаної заяви на 05.08.2025, 10:15.
Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, призначений на 05.08.2025, 10:15, не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці в період з 05.08.2025 по 18.08.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці, ураховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений частиною тринадцятою статті 32 ГПК України, та положення частини дев'ятої статті 32 ГПК України, розгляд даної справи, призначений на 05.08.2025 не відбувся, тому ухвалою від 21.08.2025 постановлено призначити розгляд заяви представника позивача - Селянського (фермерського) господарства «Лан» б/н від 27.12.2024 (вх. № 5587 від 27.12.2024) про ухвалення додаткового рішення на 02.09.2025, 14:00.
У судове засідання 02.09.2025 представники сторн не з'явились, про дату, час й місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать довідки про доставку відповідної ухвали до електроних кабінетів учасників провадження.
Розглянувши заяву представника позивача Селянського (фермерського) господарства «Лан» б/н від 27.12.2024 (вх. № 5587 від 27.12.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правових витрат на допомогу адвоката в сумі 49 000, 00 грн, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частина 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, 22.12.2023 між Адвокатським бюро «Коваленко і партнери» та СФГ «Лан» укладено Договір № 424 про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.2 Договору, під правовою допомогою у Договорі розуміють: представляти та захищати інтереси клієнта будь - якому статусі в Господарському суді Сумської області, Північному апеляційному господарському суді по справі щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки кад.номер 5920986000:06:002:0251 у спорі з Буринською міською радою.
Відповідно до п. 2.1 вартість гонорару адвоката за представництво клієнта в судових інстанціях визначається з розрахунку 1 500,00 грн за 1 годину роботи адвоката, але не менше 19 000,00 грн, яку необхідно сплатити протягом 5 днів з моменту підписання договору.
На підтвердження повноважень адвокатом Коваленком О.І. надано суду ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
На підтвердження оплати наданих у справі адвокатом послуг з правової допомоги надано суду копії платіжних доручень №221 від 07.02.2024 на суму 19 000,00 грн., № 353 від 25.06.2024 на суму 19 000,00 грн., № 563 від 28.11.2024 на суму 11 000,00 грн, а всього: 49 000 грн.
На підтвердження обсягу наданих послуг суду надано копію Акту №1 від 24.12.2024.
У позовній заяві позивачем було зазначено, що орієнтовний попередній розмір його судових витрат на правову допомогу адвоката складає 40 000, 00 грн.
Клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу відповідачем не подано.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Однак, Об'єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Суд зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Крім того, у пп. 19, 20 та 37 Постанови Великої Палати від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, також зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Верховний Суд також зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оцінною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо (Постанови Касаційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 910/11597/23, від 23.07.2024 у справі № 910/8050/23, від 13.06.2024 у справі № 918/721/23, від 07.05.2024 у справі № 912/3033/19 тощо).
Надані позивачем докази у сукупності підтверджують факт понесення ним судових витрат на правничу допомогу у справі.
Разом з тим, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд частково не погоджується з доводами заявника, викладеними у заяві про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, та зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, й вважає заявлену суму в розмірі 49 000, 00 грн компенсації адвокатських витрат неспівмірною та надмірною для відповідача.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21).
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також і у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналізуючи надані адвокатом позивача послуги, суд вважає, що виокремлення адвокатом таких послуг як, зокрема "ознайомлення з матеріалами справи, аналіз судової практики, ознайомлення та аналіз відзиву та підготовка відповіді на відзив, адвокатський запит тощо" є необґрунтованим, оскільки такі дії охоплюються єдиним процесом підготовки правової позиції у справі.
Таким чином, деякі з наведених у Акті №1 від 24.12.2024 послуг дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати оплату у заявленому розмірі.
Надавши оцінку доказам та аргументам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги, проаналізувавши зміст послуг з її надання, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 19 000, 00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Стягнути з Буринської міської ради (41700, вул. Першотравнева, буд 1, м. Буринь, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058025) на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» (41715, вул. Солдатенка, буд. 50, с.Слобода, Конотопський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 31264508) 19 000,00 грн (дев'ятнадцять тисяч гривень) витрат на правову допомогу адвоката.
2. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне додаткове рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Ю.А. Джепа