вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/523/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71- Б; код ЄДРПОУ 42101003)
до Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради (34550, вул. Залізнична, 39, смт. Клесів, код 33408574)
про стягнення 136 386 грн 45 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Мельник Олена Петрівна;
- від відповідача: Михайлов Володимир Олександрович;
12 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» до Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради про стягнення 136 386 грн 45 коп. заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію по точкам обліку споживача 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215, які найменуються «житловий масив».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачу по точках обліку споживача 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215, які найменуються «житловий масив», постачалася електрична енергія на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 470012940 від 12.03.2019. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію по о/р 470012940 не виконав, внаслідок чого за січень - травень 2024 року виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію сумі 89 770,56 грн. У зв'язку із простроченням оплати постачальником здійснено нарахування за період 21.02.2024 (останній день сплати не пізніше 20 числа місяця) по 30.05.2025 (день звернення до суду) пені у сумі 29 580,85 грн., 3% річних у сумі 3 199,37 грн., та інфляційні втрати у сумі - 13 835,67 грн.
Ухвалою від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/523/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 17.07.2025. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
Ухвалою від 24.06.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі № 918/523/25. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 30.06.2025 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 24.06.2025 у справі № 918/523/25. Продовжено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» строк на усунення недоліків позовної заяви.
01 липня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» надійшла заява на виконання вимог ухвал від 24.06.2025 та 30.06.2025.
Ухвалою від 01.07.2025 продовжено розгляд справи № 918/523/25. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.07.2025.
17 липня 2025 року від представника відповідача надійшли:
- заява про закриття провадження у справі;
- клопотання про відкладення розгляду справи по суті;
- відзив, в якому адвокат Михайлов Володимир Олександрович просив суд поновити строк на подання відзиву.
Ухвалою від 17.07.2025 у задоволенні заяви Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради про поновлення строку на подачу відзиву на позов відмовлено. Постановлено визнати причини пропуску строку на подання відзиву Комунальним підприємством «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради поважними.; прийняти та долучити до матеріалів справи № 918/523/25 відзив та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням даної заяви по суті спору. Відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 24.07.2025. Встановлено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» процесуальний строк на подання правової позиції щодо заяви Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради про закриття провадження у справі - до початку судового засідання.
22 липня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення проти задоволення заяви про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 24.07.2025 суд, розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, протокольною ухвалою відмовив у її задоволенні. При цьому суд виходив із наступного.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказав, що Господарським судом Рівненської області розглядалася справа №918/970/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради про стягнення заборгованості, зокрема 89 770,56 грн. основного боргу за період січень-травень 2024 року, пені, 3 % річних та інфляційних втрат на вказану суму по точках обліку споживача 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215, які найменуються «житловий масив». В задоволенні позову у вказаній частині судом відмовлено. У справі №918/523/25 позивач звернувся із позовом до суду з аналогічним предметом спору за той же період січень-травень 2024 року про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 89 770, 56 грн., обґрунтовуючи свій позов тими ж доводами, які були викладені в заявах по суті спору у справі №918/970/24. Таким чином, на думку представника відповідача, провадження у справі №918/523/25 підлягає закриттю з підстав, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України (є таке, що набрало законної сили рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох складових: (1) таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі (2) між тими самими сторонами, (3) про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Судом встановлено, що існує рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 11.12.2024, у справі № 918/970/24, котре набрало законної сили 19.03.2025 за результатами перегляду в апеляційному порядку, яке залишене без змін, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради про стягнення заборгованості. Предметом позову у цій справі серед іншого було стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію по ЕІС - код 62Z9904183419558, 62Z9719827371389, 62Z6080021186215 за період січень-травень 2024 року в сумі 89 770,56 грн. основного боргу, а також пеня, 3 % річних та інфляційні втрати. Відмовляючи у стягненні заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію за період з січня по травень 2024 року, суди у справі № 918/970/24 вказали, що згідно з додатковою угодою № 2 до договору 14104-ВЦ від 03.01.2024, сторони виключили з переліку ЕІС кодів точки (точок) комерційного обліку (62Z9904183419558, 62Z9719827371389, 62Z6080021186215, електрична енергія, яка постачалась на "житлові масиви") та узгодили питання щодо не віднесення таких точок до відповідача, а тому зазначені точки комерційного обліку не закріплені за відповідачем.
Відтак судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" вже зверталося до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради про стягнення заборгованості за період січень-травень 2024 року в сумі 89 770,56 грн. основного боргу, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат, водночас підставою позову у справі № 918/970/24 було порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором 14104-ВЦ від 03.01.2024. В той же час підставою позову у справі № 918/523/25 є порушення відповідачем Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 470012940 від 12.03.2019.
Таким чином, що хоча сума вимог, період (січень-травень 2024 року) та сторони спору в двох справах збігаються, але підстави позовів у справі № 918/970/24 та № 918/523/25 різні. У справі №918/970/24 підставою було невиконання зобов'язань за договором від 03.01.2024, тоді як у справі №918/523/25 - порушення умов договору від 12.03.2019. Оскільки за приписами п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України для закриття провадження необхідна одночасна наявність тотожності сторін, предмета і підстав позову, а в даному випадку тотожність підстав відсутня, суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про закриття провадження у даній справі.
У судовому засіданні 24.07.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 26.08.2025.
У судовому засіданні 26.08.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 02.09.2025.
02 вересня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, з приводу яких виникли питання у судовому засіданні 26.08.2025.
02 вересня 2025 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, котрі наполягали на своїх правових позиція, викладених у заявах по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Регулятором відповідно до пункту 72 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, передбачений Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - ПРРЕЕ), та є додатком № 6 до вказаних правил.
Позивач є постачальником універсальних послуг на території Рівненської області згідно з додатком-3 до постанови Регулятора від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території".
На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ постачальником (позивачем) розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розміщений на офіційному веб-сайті Позивача за посиланням www.ez.rv.ua.
У зв'язку з реформою у сфері енергетики, на період відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії договірні відносини між споживачами та учасниками ринку електричної енергії (та переходом споживача від постачальника за регульованим тарифом до нового постачальника) були врегульовані пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктом 7 ПРРЕЕ, якими встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Приєднання Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Типовий договір), який оприлюднений позивачем на офіційному веб-сайті, підтверджується підписанням заяви-приєднання до умов договору від 12.03.2019, котра є Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.03.2019 № 470012940.
Пунктами 1.1, 1.2 Типового договору передбачено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (Споживач) постачальником універсальних послуг (Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 2.1 Типового договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 5.1 Типового договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.
Пунктом 5.2 Типового договору передбачено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Відповідно до пункту 5.3 Типового договору ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та відповідно до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Згідно з пунктом 5.8 Типового договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.9 Типового договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).
При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.10 Типового договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Пунктом 6.2 Типового договору визначено обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 13.1 Типового договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Положеннями абзацу 7 п. 13 розділу 17 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що тариф на послуги постачальника універсальних послуг встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Пунктом 1 комерційної пропозиції № 1.03/2-РОЕК для малих непобутових споживачів, які купують електричну енергію для власного споживання, що не є побутовими споживачами (далі - комерційна пропозиція), яка є додатком 3 до Типового договору та оприлюднена на офіційному веб-сайті позивача www.ez.rv.ua, передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється за регульованим цінами (тарифами) на електричну енергію, затвердженими НКРЕКП (Регулятор), які включають, в тому числі витрати на розподіл електричної енергії. Ціни (тариф) на електричну енергію розміщуються не пізніше ніж за 20 днів до початку застосування ціни на офіційному веб- сайті Позивача www.enersozbut.rv.uа, у засобах масової інформації, на інформаційних стендах в центрах обслуговування споживачів позивача.
Величина авансових та планових платежів розраховується як добуток вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії та цінами (тарифами) на електричну енергію, затвердженими НКРЕКП.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 комерційної пропозиції оплата рахунків за електричну енергію здійснюється на поточний рахунок протягом 5-ти робочих днів від дня отримання рахунку-фактури, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
28 вересня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.03.2019 № 470012940. Додаткова угода підписана позивачем та відповідачем та скріплена їх печатками.
Відповідно до додаткової угоди від 28.09.2020 у зв'язку із приєднанням нового об'єкта електропостачання споживача до Договору сторони вирішили доповнити персоніфіковані дані споживача (додаток № 1 до Договору "Заява-приєднання") рядками наступного змісту:
46. смт. Клесів, вул. І.Франка, вул. Котляревського, вул. О.Ворона, вул. Соборності, вул. Журпавликова, вул. С. Баранова-Орла, вул. Незалежності, від. ТП-670 ЕІС-код 62Z9904183419558 [найменування: масив житлової забудови (179 ділянок)];
47. смт. Клесів, вул. Соснова, вул. Кузнецова від ТП-631 ЕІС-код 62Z9719827371398 [найменування "житловий масив"];
48. с. Карпилівка, вул. Яблунева, від ТП-170 ЕІС-код 62Z6080021186215 [найменування "житловий масив" (44 ділянки)"].
Додаток до комерційної пропозиції Договору "Договірні величини споживання електричної енергії" (Додаток № 1 до даної Додаткової угоди, Додаток № 3 до договору) сторони дійшли згоди викласти у новій редакції.
Усі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджуються по ньому свої зобов'язання.
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та діє протягом строку дії Договору.
Предметом спору у цій справі є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості відповідача за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.03.2019 № 470012940 за ЕІС-кодами точок обліку споживача: 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215 за період січень-травень 2024.
На підтвердження позовних вимог позивачем долучено первинні документи, а саме: акти прийняття-передавання, рахунки та рахунки-розшифровки за період січень-травень 2024.
Судом встановлено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію по особовому рахунку 470012940 постачальник (позивач), на підставі даних комерційного обліку за об'єктом відповідача по ЕІС-коду точки, сформував та виставив споживачу (відповідачу) платіжні документи у паперовій формі за січень-травень 2024 року на загальну суму 89 770 грн 56 коп., а саме:
- рахунок № 470012940/1/1 за січень 2024, Акт 470012940/1/1 за січень 2024 від 31.01.2024; рахунок-розшифровка № 470012940/1/1 за січень 2024: на суму 25 945 грн 92 коп. з ПДВ;
- рахунок № 470012940/2/1 за лютий 2024, Акт 470012940/2/1 за лютий 2024 від 29.02.2024; рахунок-розшифровка № 470012940/2/1 за лютий 2024 на суму 37 960 грн 56 коп. з ПДВ;
- рахунок № 470012940/3/1 за березень 2024, Акт 470012940/3/1 за березень 2024 від 31.03.2024, рахунок-розшифровка № 470012940/3/1 за березень 2024 на суму 24 261 грн 60 коп з ПДВ;
- рахунок № 470012940/4/1 за квітень 2024 р., Акт 470012940/4/1 за квітень 2024 від 30.04.2024, рахунок-розшифровка № 470012940/4/1 за квітень 2024 на суму 84 грн 48 коп. з ПДВ;
- рахунок № 470012940/5/1 за травень 2025, Акт 4700129940/5/1 від 31.05.2024, рахунок-розшифровка № 470012940/5/1 за травень 2024 на суму 1 518 грн 00 коп. з ПДВ.
Також до позовної заяви позивачем долучено лист оператора систем розподілу - ПрАТ "Рівнеобленерго" від 26.03.2024 № 49-06/2023.
Із листа-відповіді ПАТ "Рівнеобленерго" № 49-06/7804 від 11.11.2024 адресованої директору ТОВ "РОЕК" на звернення останнього від 11.11.2024 щодо фактичних обсягів розподілу активної електроенергії згідно наданого переліку ЕІС-кодів за період березень-травень 2024 по о/р 470012940 КП "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради вбачається, що за ЕІС-кодами точок обліку споживача (відповідача) 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215 поставлено:
- у березні 2024 - 9 190 квт*год;
- у квітні 2024 - 32 квт*год;
- у травні 2024 - 575 квт*год.
Заперечуючи наявність заборгованості у розмірі 89 770 грн 56 коп., відповідач вказує, що рішенням у справі № 918/970/24 встановлено, що з 01.01.2024 точки комерційного обліку з ЕІС-кодами: 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"); 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"); 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив") не закріплені за відповідачем, а тому між сторонами відсутні договірні відносини за вказаними точками комерційного обліку. Тобто у відповідача відсутній обов'язок оплатити електричну енергію, поставлену за цими точками комерційного обліку.
Дослідивши вказані доводи відповідача та співставивши їх із матеріалами справи, судом встановлено, що вказаний висновок суду у справі № 918/970/24 ґрунтувався на аналізі правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради за Договором від 03.01.2024, який містив перелік місць постачання товару (найменування та фактичні адреси площадок вимірювання, ЕІС-коди точок комерційного обліку Споживача) по точкам комерційного обліку з ЕІС-кодами, зокрема, і по точкам: 19 - 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"); 20 - 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"); 21 - 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 22 - 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив"). В той же час, як встановлено судом, точки обліку 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215 закріплені за споживачем (відповідачем) відповідно до додаткової угоди від 28.09.2020 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.03.2019 № 470012940. Докази визнання вказаного договору від 12.03.2019 недійсним чи припинення правовідносин сторін за вказаним договором суду не надано.
Доводи відповідача про те, що вказаний договір від 12.03.2019 не має юридичної сили, позаяк Договори про закупівлю електроенергії укладаються за результатами тендеру суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Електрична енергія є товаром у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" (№ 922-IX), що підтверджується пунктом 26 частини 1 статті 1 цього Закону, яка визначає, що електрична енергія - це товар, призначений для купівлі-продажу, а також загальноприйнятим кодом ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія».
Враховуючи положення п. 10 постанови КМУ № 1178 від 12 жовтня 2022 року "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 р. № 708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному пунктом 12-1 цих особливостей або розділом “Порядок проведення відкритих торгів» цих особливостей, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 “Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», з урахуванням положень, визначених цими особливостями, та/або в порядку, передбаченому пунктом 8 цих особливостей.
Тобто згідно з п. 10 Особливостей 1178 передбачає, що для закупівлі послуг на постачання електроенергії договори укладаються за результатами процедури закупівлі відкриті торги. В той же час, такі договори укладаються за результатами тендеру тоді, коли очікувана вартість електричної енергії перевищує 100 тис. грн.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, на період січень-травень 2024 сторони не обумовлювали ані обсяг, ані очікувану вартість електричної енергії. Це свідчить про відсутність підстав вважати, що між сторонами повинна була мати місце закупівля електричної енергії за результатами тендеру у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Отже, посилання відповідача на те, що договір від 12.03.2019 № 470012940 не може породжувати юридичних наслідків через відсутність проведення процедури закупівлі на період січень-травень 2024 є безпідставними. Натомість наявність у матеріалах справи первинних документів (акти, рахунки, рахунки-розшифровки) підтверджує факт постачання та споживання електричної енергії саме у межах дії договору від 12.03.2019.
Водночас відповідачем не спростовано того факту, що у зазначений період січень-травень 2024 електрична енергія йому фактично не постачалася. Лист начальника Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради без номера та без дати (долучений до клопотання відповідача від 02.09.2025) про те, що точки обліку 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215 не включені до об'єктів за якими КП "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради здійснює споживання в т.ч. за період січень-травень 2024, оскільки не знаходяться на балансі підприємства - суд розцінює як недопустимий доказ. Суд виходить із того, що належним і допустимим доказом відсутності закріплення зазначених точок обліку за відповідачем могли б бути балансові відомості, інвентаризаційні описи чи накази про зняття об'єктів з балансу. Натомість складений в односторонньому порядку лист посадової особи комунального підприємства не може підтверджувати або спростовувати факт закріплення точок обліку за відповідачем та факту постачання йому електричної енергії.
У матеріалах справи наявні докази приналежності відповідачу місць постачання електричної енергії з визначенням саме трьох спірних точок комерційного обліку з ЕІС-кодами 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215. Така приналежність підтверджується умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.03.2019 № 470012940 (з урахуванням Додаткової угоди до нього від 28.09.2020), якою зазначені точки були закріплені саме за відповідачем. Отже, на відміну від посилань відповідача на рішення у справі № 918/970/24 та лист КП «Клесівводоканал», первинні документи вказують на існування між сторонами правовідносин щодо постачання електричної енергії за визначеними точками обліку у спірний період за Договором від 12.03.2019.
Окрім цього, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що акти та рахунки за січень-травень 2024 стосуються Договору від 01.01.2024, а не Договору від 12.03.2019, попри наявність у них посилання на Договір від 01.01.2024. При цьому суд виходить із того, що як убачається з матеріалів справи, акти та рахунки за період січень-травень 2024 містять дані відповідача та його особовий рахунок. 29.01.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 01.01.2024, якою з переліку місць постачання виключено точки комерційного обліку з ЕІС-кодами 62Z4103947257089, 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215. Отже, акти і рахунки за січень-травень 2024, незважаючи на те що в них зазначено, що вони складені до Договору від 01.01.2024, не можуть стосуватися цього договору, оскільки додатковою угодою від 29.01.2024 відповідні точки з нього виключені.
Описки, які допущені при оформленні первинних документів (зокрема у даті договору) сформованих на підставі Договору не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання ним своїх обов'язків за таким договором, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів, при цьому такі недоліки є формальними.
Таким чином, зазначені акти та рахунки підтверджують виконання позивачем зобов'язань за Договором від 12.03.2019, а посилання в них на Договір від 01.01.2024 позивач пояснив технічною помилкою при формуванні первинних документів.
Перевіривши, рахунки, рахунки-розшифровки та акти за січень-травень 2024, судом встановлено, що в них відображено найменування та адреси точок обліку, тариф грн/квт*год, кількість споживання в кВт/год та загальну суму нараховану за відповідний місяць з урахуванням обсягу поставленої електричної енергії.
Включення у акт та рахунок за лютий 2024 споживання електроенергії за грудень 2023 суд вважає технічною помилкою, допущеною при формуванні документів, оскільки у рахунку-розшифровці за лютий 2024 відображено лише обсяг споживання за лютий 2024, без даних за грудень 2023, а у рахунку за січень 2024 грудневі показники відсутні.
Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини другою статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу за січень-травень 2024 за Договором від 12.03.2019 за точками комерційного обліку з ЕІС-кодами 62Z4103947257089, 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215 у загальному розмірі 89 770 грн 56 коп, оскільки матеріали справи підтверджують факт постачання та фактичного споживання електричної енергії відповідачем у вказаний період; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що вказані точки за ним не обліковуються, Акти, рахунки та рахунки-розшифровки за січень-травень 2024 оформлені на виконання умов Договору від 12.03.2019 за особовим рахунком споживача (відповідача) № 470012940, а посилання в них на Договір від 01.01.2024 є технічною помилкою; Точки обліку, за якими здійснювалося постачання, не виключені з договору від 12.03.2019, а Додатковою угодою від 29.01.2024 виключено їх із іншого договору (від 01.01.2024), тож зазначені акти і рахунки не можуть стосуватися іншого договору.
Крім цього, суд враховує, що в рішенні у справі № 918/970/24 суд встановив, що у гарантійних листах № 68 від 28.03.2023, № 274 від 11.09.2024 відповідач визнав наявну в нього заборгованість, по особовим рахункам № 470012940, № НОМЕР_1 , № 4790067543 та гарантував здійснити оплату. Що додатково підтверджує, що по особовому рахунку № НОМЕР_2 постачалася електрична енергія, а даний особовий рахунок стосується саме точок комерційного обліку з ЕІС-кодами 62Z4103947257089, 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215.
Також суд враховує лист-відповідь ПАТ «Рівнеобленерго» № 49-06/7804 від 11.11.2024, адресований директору відповідача - ТОВ «РОЕК», на його звернення від 11.11.2024 щодо фактичних обсягів розподілу електроенергії за ЕІС-кодами по особовому рахунку НОМЕР_2 КП «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради за період березень-травень 2024. Згідно з наведеними у цьому листі даними, за точками комерційного обліку відповідача 62Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215 було поставлено: у березні 2024 - 9 190 кВт·год; у квітні 2024 - 32 кВт·год; у травні 2024 - 575 кВт·год. Означений лист також підтверджує факт того, що по особовому рахунку № 470012940 та вказаним точкам постачалася електрична енергія відповідачу.
Враховуючи існуючу заборгованість, позивачем, відповідно до умов Договору від 12.03.2019 та вимог чинного законодавства, здійснено нарахування за період з 21.02.2024 (останній день сплати не пізніше 20 числа місяця) по 30.05.2025 (день звернення до суду) пені у сумі 29 580,85 грн., 3% річних у сумі 3 199,37 грн., та інфляційні втрати у сумі - 13 835,67 грн.
Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною першою статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказані норми чинного законодавства суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про відсутність підстав здійснювати нарахування із 21.04.2024, позаяк 20-те число квітня 2024 припадало на суботу, адже згідно з Цивільним кодексом України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Наступний робочий день після 20 квітня (суботи) - понеділок 22 квітня 2024. Відтак прострочення за березень 2024 фактично настало з 23.04.2024.
Відповідно до п. 6 комерційної пропозиції № 1.03/2-РОЕК до Договору від 12.03.2019, за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.
При цьому пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у редакції на момент спірних відносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки сторони умовами пункту 6 комерційної пропозиції № 1.03/2-РОЕК до Договору від 12.03.2019, погодили відповідальність у вигляді стягнення пені у разі порушення строків оплати поставленої електричної енергії, продовживши нарахування пені понад 6-ть місяців - пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, тому, суд не застосовує положення частини шостої статті 232 ГК України про обмеження строку нарахування пені.
Судом перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що обґрунтований розмір пені становить 29 542.41 грн, інфляційних втрат - 15 182.54 грн., а 3 % річних - 3 195.40 грн.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення за Договором пені частково на суму 29 542.41 грн, а 3 % річних частково на суму 3 195.40 грн.
У решті позовних вимог про стягнення 38 грн 44 коп. пені та 03 грн 97 коп. 3 % річних суд відмовляє.
З огляду на те, що позивач просить суд стягнути інфляційні втрати у сумі 13 835 грн 67 коп, їх обґрунтований розрахунок за період з 21.02.2024 до 30.05.2025 складає - 15 182.54 грн., а суд не може виходити за межі позовних вимог, - то суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем - 13 835 грн 67 коп.
Розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних долучено судом до матеріалів справи.
Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення із Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» 89 770 грн 56 коп. основного боргу, 29 542 грн 41 коп. пені, 13 835 грн 67 коп. інфляційних втрат та 3 195 грн 40 коп. 3 % річних.
У решті позовних вимог про стягнення 38 грн 44 коп. пені та 03 грн 97 коп. 3 % річних суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з майновими вимогами про стягнення 136 386 грн 45 коп.
Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з означеними майновими вимогами судовий збір становить 3 028 грн 00 коп.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» зобов'язане було сплатити судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 3028 грн 00 грн.
Судом встановлено, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме: 2 442 грн 40 коп. із належних 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 8657 від 11.06.2025.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» з Державного бюджету України становить 00 грн 20 коп.
Відтак суд роз'яснює Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про його право на звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 00 грн 20 коп. у зв'язку із сплатою судового збору із надлишком.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 2 421 грн 65 коп. покладається на відповідача - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Решта судового збору у розмірі 00 грн 75 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 185, 191, 192, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» до Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради про стягнення 136 386 грн 45 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради (34550, вул. Залізнична, 39, смт. Клесів, код 33408574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71- Б; код ЄДРПОУ 42101003) 89 770 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн 56 коп. основного боргу, 29 542 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок дві тисячі) грн 41 коп. пені, 13 835 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 67 коп. інфляційних втрат та 3 195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) грн 40 коп. 3 % річних, 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн 65 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У решті позовних вимог про стягнення 38 грн 44 коп. пені та 03 грн 97 коп. 3 % річних - відмовити.
5. Судовий збір у розмірі 00 грн 75 коп. залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "08" вересня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич