вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"01" вересня 2025 р. Справа № 918/1007/21(918/578/25)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач"
до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення збитків у сумі 2 772 427 грн 63 коп.,
у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665)
про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540),
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Стригунов О.М., ордер серія АІ № 1513308 від 16.12.2023 р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Борова Л.В., ордер серія ВО № 1110657 від 15.07.2025 р. (в режимі відеоконференції).
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 1 вересня 2025 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення збитків у сумі 2 772 427 грн 63 коп.
Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 33 269 грн 13 коп. судового збору та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 100 000 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та який складається з судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 33 269 грн 13 коп. та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн 00 коп.
До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" долучено платіжну інструкцію від 24.06.2025 року № 14363 про сплату судового збору в сумі 33 269 грн 12 коп.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2025 року дану позовну заяву передано на розгляд судді Політиці Н.А. (у провадженні якої перебуває справа № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") та присвоєно номер 918/1007/21(918/578/25).
Суд зазначає, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Зокрема, абзацом 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022 року відкрито провадження у справі № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до боржника у розмірі 2 064 087 грн 00 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.07.2022 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича, визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.03.2022 року; зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника.
Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року припинено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та припинено повноваження розпорядника майна Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича. Крім того вказаною ухвалою введено процедуру санації боржника - Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затверджено план санації Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у редакції, схваленій зборами кредиторів 18.09.2023 року та призначено керуючим санацією Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року клопотання керуючого санацією боржника Чепелюка Олександра Олександровича від 14.10.2024 року про дострокове припинення повноважень задоволено, відсторонено арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича від виконання повноважень керуючого санацією Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, код ЄДРПОУ 31994540), призначено керуючим санацією Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1499 від 15.07.2013 року, адреса: 46002, м. Тернопіль, пр. Ст. Бандери, 38, офіс 5), постановлено арбітражному керуючому Чепелюку Олександру Олександровичу у 5-денний строк з дня отримання даної ухвали передати керуючому санацією Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Бриксі Андрію Олеговичу за актом приймання-передачі всю документацію, пов'язану з процедурою санації Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зобов'язано керуючого санацією Бриксу Андрія Олеговича продовжити здійснювати процедуру санації Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 25.09.2023 року.
На даний момент боржник - Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в межах справи № 918/1007/21 про банкрутство перебуває в процедурі санації.
Отже, враховуючи викладене вище, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків у сумі 2 772 427 грн 63 коп. підлягає розгляду у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665) про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540).
Абзацом 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- ПД № Р1VС08УJI7 та виписку № 1-21РСМ від 22.02.2024р.;
- ОСВ № 3-20РСТ від 30.10.2020 р.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 38156.00.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 83276.40.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 98751.60.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 99459.60.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 137408.40.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 140421.60.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 150723.60.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 156674.40.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 199696.58.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 212627.92.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 597814.52.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 602027.26.;
- Акту КБ до договору 3-20 РСТ 891312.00.
4 липня 2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" через систему "Електронний суд" на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2025 року надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою суду від 9 липня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1007/21(918/578/25) в межах провадження у справі про банкрутство, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 28 липня 2025 року на 12:30 год.
17 липня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 16.07.2025 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив дозволити участь у судовому засіданні 28.07.2025 о 12:30 год. та всіх наступних судових засіданнях по справі № 918/1007/21(918/578/25) в режимі відеоконференції (EASYCON COURT) поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" від 16.07.2025 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/1007/21(918/578/25), призначене на "28" липня 2025 року на 12:30 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/1007/21(918/578/25) провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач".
22 липня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 22.07.2025 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просив надати можливість приймати участь в судовому засіданні у даній справі, яке призначене на 28 липня 2025 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року клопотання представника Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 22.07.2025 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/1007/21(918/578/25), призначене на "28" липня 2025 року на 12:30 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
25 липня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи докази витрат позивача на правову допомогу та здійснити розподіл судових витрат - у разі задоволення позову ухвалити рішення про покладення судових витрат позивача на відповідача - Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Зокрема до клопотання представником позивача долучено Акт приймання-передачі наданих послуг та витрат від 24 липня 2025 року за договором про надання правової допомоги ТОВ "Спец Комплект Постач" від 28.04.2025 року і додатковою угодою до нього № 2 від 04.06.2025 року на суму 100 000 грн 00 коп. та рахунок на оплату від 24 квітня 2025 року на суму 100 000 грн 00 коп.
28 липня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання через зайнятість у слідчих діях в межах кримінального провадження.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 1 вересня 2025 року.
1 вересня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог та відмовити в задоволенні позову повністю. Зокрема відповідач зазначає, що початок перебігу обчислення строку позовної давності потрібно розраховувати з 01.06.2021 року, з 01.08.2021 року, з 01.01.2022 року та 01.06.2022 року, що в розумінні ст. 257 ЦК України спливає через три роки, а саме з 01.06.2024 року, з 01.08.2024 року, з 01.01.2025 року та 01.06.2025 року. В той час позивач звернувся до Господарського Рівненської області лише у червні 2025 року з пропуском строку позовної давності. Перебіг позовної давності почався від дня, коли відповідач порушив умови договору та не зареєстрував податкові накладні, тобто у позивача перебіг строку позовної давності розпочався з 01.06.2021 року, з 01.08.2021 року, з 01.01.2022 року та 01.06.2022 року, тобто з першого дня не реєстрації податкової накладної, який закінчився 01.06.2024 року, з 01.08.2024 року, з 01.01.2025 року та 01.06.2025 року.
1 вересня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 1 вересня 2025 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представник відповідача у судовому засіданні 1 вересня 2025 року просив застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (далі - генпідрядник, покупець, отримувач послуг) та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - субпідрядник) було укладено та виконано наступні господарські договори:
- Договір субпідряду № 3-20 РСТ від 28.10.2020, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.10.2020, є надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області загальною протяжністю 1216,412 км.
На виконання умов Договору субпідряду від 28.10.2020 за № 3-20РСТ Підприємство надало Товариству послуги з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області загальною протяжністю 1216,412 км згідно з Додатком № 1 на загальну суму 50 075 037,83 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та ін.
Надані послуги оплачені позивачем у повному обсязі в сумі 50 075 037,83 грн. (у тому числі ПДВ 8 345 839,61 грн.).
Більша частина викладених вище обставин також раніше досліджувалась та встановлювалась Господарським судом Рівненської області у справі № 918/1007/21(918/384/22) за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про стягнення частини несплачених коштів за виконані роботи по договору субпідряду № 3-20 РСТ від 28.10.2020. За результатами розгляду Господарським судом Рівненської області справи № 918/1007/21(918/384/22) після дослідження (огляду у судовому засіданні) оригіналів документів, які підтверджують факти виконання Підприємством своїх зобов'язань та наявність у Товариства заборгованості з оплати послуг Підприємства, встановлено фактичне виконання робіт на суму 47 829 577,64 грн. та наявність заборгованості з боку генпідрядника у сумі 1 917 825,53 грн. За результатами розгляду справи судом 24.10.2022 позовні вимоги було задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" суму боргу у розмірі 1 917 825,53 грн. за Договором субпідряду від 28.10.2020 за №3-20РСТ.
- Договір надання послуг № 0111П/21 від 01.11.2021, предметом якого було надання відповідачем послуг дорожньо-будівельної техніки для позивача. Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець на власний ризик та власними засобами зобов'язався надати Замовнику послуги дорожньо-будівельної техніки на виробничих об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином надані якісні послуги. На виконання умов Договору Підприємство надало Товариству послуги на загальну суму 2 021 403,76 грн.
Викладені вище обставини раніше досліджувались та встановлювались Господарським судом Рівненської області у межах справи № 918/1007/21(918/547/22) за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про стягнення заборгованості за надані послуги техніки в сумі 2 021 403,76 грн. - у судовому засіданні 14.11.2022, у тому числі, були досліджені акти надання послуг та інші докази. Встановлено, що всі акти містять посилання на Договір про надання послуг дорожньо-будівельної техніки № 0111П/21 від 01.11.2021, зі сторони Товариства підписані А.А. Кузнєцовим, зі сторони Підприємства - О.П. Гончаруком, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб; між сторонами відсутні спори з приводу обсягів та якості наданих послуг по Договору про надання послуг дорожньо-будівельної техніки № 0111П/21 від 01.11.2021.
За результатами розгляду справи судом 14.11.2022 позовні вимоги було задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" суму боргу у розмірі 2 021 403,76 грн. за Договором субпідряду № 0111П/21 від 01.11.2021.
Надані відповідачем послуги були оплачені позивачем у повному обсязі у сумі 2 021 403,76 грн. (у тому числі ПДВ 336 900,63 грн.).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
- Договір № 1-21РСМ від 22.02.2021, предметом якого було виконання робіт з ліквідації аварійної ямковості на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-06 Київ - Чоп на ділянці км 258+513 - км 432+877, Південний підхід до м. Рівного на ділянці км 0+000 - км 0+892, Західний під'їзд до м. Рівного на ділянці км 0+000 - км 3+338 загальною протяжністю 197,9 км.
На виконання умов даного Договору відповідач виконав відповідні роботи, які були оплачені позивачем у розмірі 969 592,57 грн. (у тому числі ПДВ 161 598,76 грн.).
- Договір № 1-20ВБ від 28.10.2020, предметом якого була оренда майна (складу, ємностей та ін.).
На виконання умов даного договору № 1-20ВБ відповідач надав позивачу в оренду майно за договором, які останнім були оплачені у розмірі 416 533,81 грн. (у тому числі ПДВ 67 895,74 грн.).
- Договір № 100 від 30.10.2020, предметом якого було надання відповідачем послуг дорожньо-будівельної техніки для позивача.
На виконання умов даного Договору відповідачем було надано позивачу послуги техніки, які оплачені останнім у розмірі 273 942,00 грн. (у тому числі ПДВ 45 657,00 грн.).
За усіма наведеними договорами між сторонами відсутні спори з приводу якості та обсягів виконаних відповідачем робіт для позивача, виконання та оплата підтверджуються відповідними первинними документами, які додані до позовної заяви.
Відповідно до положень чинного Податкового кодексу України (далі - ПК України) та абзаців 1 та 2 підпункту 3.4.12 пункту 3.4 Договору № 100 від 30.10.2020, підпункту 6.3.5 пункту 6.3 № 3-20РСТ від 28.10.2020, абзаців 1 та 2 підпункту 6.3.4 пункту 6.3 Договору № 1-21РСМ від 22.02.2021, п. 4.1 п.п. 4.1.7 Договору № 0111П/21 від 01.11.2021 відповідач як виконавець (субпідрядник) був зобов'язаний у визначені законодавством терміни, після виникнення податкових зобов'язань, зареєструвати податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Реєстрації підлягають усі без виключення податкові накладні, незалежно від їх суми. Відповідач як виконавець (субпідрядник) підтвердив та гарантував, що він у повному обсязі ознайомлений з вимогами, які висуваються податковим законодавством щодо виписки податкових накладних в електронній формі та обов'язкової реєстрації усіх податкових накладних в ЄРПН у встановлені законом строки, що є обов'язковою умовою для виникнення у позивача як замовника (генерального підрядника) права на податковий кредит.
Водночас, як зазначає позивач, відповідач не виконав встановленого ПК України та положеннями договорів обов'язку щодо реєстрації податкових накладних на суму ПДВ у загальному розмірі 2 772 427,63 грн., а саме за:
- договором № 3-20 РСТ від 28.10.2020 не зареєстровано податкових накладних на 2 160 375,50 грн. (зареєстровано на 6 185 464,11 грн.);
- договором №0111П/21 від 01.11.2021 не зареєстровано податкових накладних на 336 900,63 грн. (зареєстровано на 0 грн.);
- договором № 1-21РСМ від 22.02.2021 не зареєстровано податкових накладних на 161 598,76 грн. (зареєстровано на 0 грн.);
- договором №1-20ВБ від 28.10.2020 не зареєстровано податкових накладних на 67 895,74 грн. (зареєстровано на 0 грн.);
- договором № 100 від 30.10.2020 не зареєстровано податкових накладних на 45 657,00 грн. (зареєстровано на 0 грн.).
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 925/1196/18).
Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні (не вжив усіх необхідних заходів для їх реєстрації, у тому числі не подав необхідних документів до органів податкової служби та ін.), у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 2 772 427,63 грн. Через що позивачу спричинені збитки у розмірі незареєстрованого ПДВ, а саме - 2 772 427,63 грн.
Положення п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг (позивачем) суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем (відповідачем) обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, але реалізація цього права-подання такої скарги платником згідно з наведеною нормою у редакції ПК України, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення позивачем цих сум податку до складу податкового кредиту, тобто не захистить порушене право позивача та не компенсує спричинені йому збитки відповідачем.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
До аналогічного висновку щодо застосування норм права дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 року по справі № 917/877/17 зазначивши наступне:
"…вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, та доходить висновку, що положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту…".
Відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог.
Щодо вказаного суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
У п. 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Отже, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02.04.2020, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відтак за змістом норми п. 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України продовження позовної давності пов'язується із встановленням карантину.
У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався і був скасований 01.07.2023.
Окрім того, за п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався у зв'язку із карантином до 01.07.2023, а із введенням воєнного стану та набрання чинності законом № 2120-ІХ (15.03.2022) продовжувався до 29.01.2024, а із набрання чинності законом № 3450-ІХ від 08.11.2023 - зупинився.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ураховуючи, що перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв'язку із введенням карантину та воєнного стану, відтак на час розгляду справи позовна давність не спливла, а тому підстави для її застосування відсутні.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків у сумі 2 772 427 грн 63 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 33 269 грн 13 коп. сплаченого судового збору та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 100 000 грн 00 коп. Зокрема в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та який складається з судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 33 269 грн 13 коп. та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" було сплачено 33 269 грн 12 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.06.2025 року № 14363.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 33 269 грн 12 коп. покладаються на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат в сумі 100 000 грн 00 коп. позивач надав договір про надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (далі - Клієнт) та адвокатом Стригуновим Олександром Миколайовичем (далі - Адвокат); додаткову угоду № 2 від 04.06.2025 року до договору про надання правової допомоги від 28.04.2025 року; Акт приймання-передачі наданих послуг та витрат від 24 липня 2025 року за договором про надання правової допомоги ТОВ "Спец Комплект Постач" від 28.04.2025 року і додатковою угодою до нього № 2 від 04.06.2025 року на суму 100 000 грн 00 коп. та рахунок на оплату на суму 100 000 грн 00 коп.
Правову допомогу за договором про надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2025 року надавав Клієнту адвокат Стригунов Олександр Миколайович.
До матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги Серії АІ № 1912167 від 02.06.2025 року адвоката Стригунова Олександра Миколайовича, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.04.2025 року.
Сторони підтвердили факт надання правничої допомоги на загальну суму 100 000 грн 00 коп. в підписаному акті приймання-передачі від 24 липня 2025 року.
Вищезазначений акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін, підпис зі сторони Клієнта скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач".
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що справедливими, розумними та співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 коп.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 30 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 38680240) 2 772 427 (два мільйони сімсот сімдесят дві тисячі чотириста двадцять сім) грн 63 коп. - збитків, 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі та 33 269 (тридцять три тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 12 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 8 вересня 2025 року.
Суддя Політика Н.А.