адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
про відвід судді
08.09.2025 р. Справа № 7/127
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши матеріали
заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (№ 04/127-сзвс від 04.09.2025 року)
про відвід судді у справі № 7/127
за заявою 1. Закритого акціонерного товариства "Лазірківський елеватор", с. Лазірки, Оржицького району
2. Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича, м. Лубни
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Остапівка, Лубенського району
про визнання банкрутом
У провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Остапівка, Лубенського району (код ЄДРПОУ 30380232).
Ухвалою суду від 01.04.2025 року прийнято до відома звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича № 31/127-сз від 31.03.2025 року та відкладено розгляд справи з приводу заслуховування звіту ліквідатора на 13.05.2025 р. на 10:00.
У зв'язку з перебуванням судді Білоусова С.М. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.
Враховуючи вихід з відпустки судді Білоусова С.М., ухвалою від 02.06.2025 року призначено розгляд справи з приводу заслуховування звіту ліквідатора на 08.07.2025 р. на 10:00.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.07.2025 року звіт ліквідатора Іващука Валентина Анатолійовича вих. № 11/127-сз від 11.05.2025 року (вх. № 8942 від 07.07.2025 року) прийнято до відома та відкладено розгляд справи на 09.09.2025 року на 10:45.
05.09.2025 року до господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 11429) про приєднання до справи заяви № 04/127-сзвс від 04.09.2025 року про відвід судді.
В обгрунтування заяви про відвід судді заявник вказує на те, що рішенням судді Господарського суду Полтавської області Білоусовим С.М. від 02.09.2024 р. по справі № 7/127(917/649/24) відмовлено повністю в позові ліквідатора банкрота СТОВ "Нива" (код 30380232, с. Остапівка, Лубенського району, Полтавської області) до ФГ "КАРАТ АТ" (код 43633826) про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024 р. у справі №7/127(917/649/24) задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024 р. у справі № 7/127(917/649/24) скасовано, прийнято нове рішення у справі № 7/127(917/649/24), яким позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича до Фермерського господарства "КАРАТ АТ" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "КАРАТ АТ" (37543, Полтавська область, Лубенський район, с. Остапівка, вул. Калинова, буд.11А, кВ.1, ідентифікаційний номер 43633826) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (37500, Полтавська область, Лубенський район, с. Остапівка, ідентифікаційний код 30380232) нерухоме майно:
- «критий тік №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Остапівка, вул. Калинова (вул.Калиніна), буд.30
- «зерносховище №1», загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Остапівка, вул. Калинова (вул.Калиніна),30.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я. постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 року у справі № 7/127(917/649/24) залишено без змін.
А тому скаржник вважає, що суддя Білоусов С.М. виявляє неналежне ставлення до розгляду справи, упередженість, діє не в інтересах кредиторів, а заінтересованих осіб, та можливий місцевий вплив на нього, ігноруючи вимоги діючого законодавства, тому не може в подальшому проводити розгляд даної справи.
Суд , розглядаючи заяву про відвід судді, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу .
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах “Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та “Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі “Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однією з основних засад господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
В Коментарі до Кодексу суддівської етики зазначено, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.
В Коментарі також зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес .
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Хаушільдт проти Данії» (Заява № 10486/83) від 24.05.1989). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 року суд нагадує, що у питанні визначення безсторонності суду, навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Відповідно до рішення у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (Заява № 16695/04) від 15.10.2010 року, для забезпечення неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Враховуючи вищевикладене та пункт п'ятий частини першої статті 35 ГПК України, наведені рішення ЄСПЛ, Бангалорські принципи та висновок Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи, не дивлячись на відсутність у судді будь-якого прямого чи опосередкованого інтересу до результатів розгляду даної справи, з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Господарського суду Полтавської області та задля забезпечення довіри до судової влади в Україні, суд дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Білоусова С.М. від участі у розгляді справи № 7/127.
Керуючись ст. ст. 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву № 04/127-сзвс від 04.09.2025 року про відвід судді Білоусова С.М. від розгляду справи № 7/127.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню (ст. ст. 235, 255 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Білоусов С. М.