адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.05.2025 Справа № 917/1917/24
м. Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" вул. Торфяна, 11, с.м.т.Баришівка, Броварський район, Київська область, 07500
до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області вул. Центральна, 39, с.м.т.Чорнухи, Лубенський район, Полтавська область, 37100
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.11.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.12.2024 на 09:55 год.
15.11.2024 (вхід. №15423) від позивача до матеріалів справи надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою від 19.11.2024 суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову.
02.12.2024 (вхід. № 16223) від відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
06.12.2024 (вхід. № 16513) від позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві та зазначає, що спірне рішення відповідача не відповідає фактичним обставинам справи та попередній поведінці відповідача, а текст додаткової угоди був викладений позивачем в листі № 08/БЗК-П від 19.02.2024. Запропонований позивачем розмір орендної плати не порушує прав відповідача, а навпаки, покращує його становище відповідно до умов ПК України. Адже, відповідач мав запропонувати інший розмір орендної плати, але цього не зробив.
09.12.2024 (вх. № 16635) від відповідача до матеріалів справи надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
Ухвалою від 12.12.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 27.02.2025 на 09:30 год.
Ухвалою від 27.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.04.2025 на 13:00 год.
22.04.2025 (вхід. № 5328) від відповідача до матеріалів справи надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
24.04.2025 (вхід. №5458) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява (клопотання) про відкладення розгляду справи на іншу дату через участь представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою від 24.04.2025 суд відклав розгляд справи на 27.05.2025 на 09:30 год.
19.05.2025 (вхід. № 6649) від представника позивача до матеріалів справи надійшли пояснення, які долучено судом до справи.
26.05.2025 (вхід. № 6963) від представника відповідача до матеріалів справи надійшли заперечення на пояснення, які суд долучив до справи.
26.05.2025 (вхід. № 6938) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання/заява, в якому представник просить суд розгляд справи проводити без його участі. Судові витрати просить покласти на позивача.
У судовому засіданні 27.05.2025 суд ухвалив рішення згідно з ст. 233, ст. 240 ГПК України без його проголошення з огляду на неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
20 березня 2012 року між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 14,7624 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. Сторони домовилися, що орендна плата починаючи з 01.01.2012 року вноситься Орендарем в грошовій формі та у розмірі - 9785,99 з розрахунку: 662,9 грн. (з урахуванням коефіцієнту 1,756) за 1 га ріллі на відповідний рахунок Вороньківської сільської ради.
Договір укладено терміном на 5 років.
Договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2012 року за №532510004002394.
Додатковою угодою від 26 квітня 2017 року до Договору оренди землі від 20.03.2012 року, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5325180800:00:002:0248 площею 14,7624 га, внесені зміни до цього договору, а саме:
1. Пункт 7 викладено в наступній редакції "договір укладено на 12 років до 03.08.2024 року. Після закінчення строку договору Оренди має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію";
2. Пункт 8 викладено в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 40451,94 гривень на рік, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки 1 гектар ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2017 на коефіцієнт ріллі 1,756".
3. Інші пункти договору залишаються без змін.
Реєстрація речового права оренди, згідно з додатковою угодою від 26.04.2017 року проведена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.06.2017 року (номер запису про інше речове право 20888504).
Як вбачається з матеріалів справи Орендар - ТОВ "Баришівська зернова компанія" належно виконував обов'язки за умовами договору та мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
З 27.05.2021 року відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5325180800:00:002:0248 площею 14,7624 га є Чорнухинська селищна рада Лубенського району Полтавської області.
19 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", відповідно до пункту 7 Договору оренди землі від 20.03.2012 року та статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернулося до Чорнухинської селищної ради, як розпорядника орендованої земельної ділянки, з листом - повідомленням №08/БЗК-П про поновлення договору оренди землі від 20.03.2012 року, в тексті якого викладено проект додаткової угоди:
1. Пункт 7 викласти у наступній редакції: "Договір укладено на 19 років 9 місяців 11 днів, а саме з 20.03.2012 року до 31.12.2023 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію."
2. Пункт 8 викласти у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в сумі 54786,50 гривень."
3. Інші пункти договору залишаються без змін.
Рішенням Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області № 1538 від 28.03.2024 року, яке прийнято на тридцять другій сесії восьмого скликання під час воєнного стану, позивачу відмовлено у поновленні Договору оренди землі від 20.03.2012 року, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2012 року за № 532510004002394 та додаткової угоди від 26 квітня 2017 року. Рішення обгрунтоване відсутністю проекту договору оренди землі та тим, що орендна плата не може перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки.
Позивач зазначає, що вищезазначене рішення є протиправним, оскільки відповідач фактично самоусунувся від розгляду листа - повідомлення № 08/БЗК-П від 19.02.2024 року про поновлення договору оренди землі від 20.03.2012 року, бо проект додаткової угоди був викладений у самому тексті листа - повідомлення.
Отже, Чорнухинська селищна рада Лубенського району Полтавської області порушила переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), що передбачена ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Позивач вважає, що ефективними способами захисту його порушеного права є визнання судом протиправним та скасування рішення Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області № 1538 від 28.03.2024 року та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 20.03.2012.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
За приписами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону.
За змістом частини першої статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.
Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно стаття 124 Земельного кодексу України, визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду. Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частина шоста статті 33 Закону встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19 зазначено таке: "Частини п'ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."
Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.
Разом з цим відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом з тим, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.
З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судових рішень у справі діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами.
За частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев'ята цієї ж статті).
Судом встановлено, що ТОВ "Баришівська зернова компанія", як користувач земельної ділянки, з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» звернувся до Чорнухинської селищної ради з листом-повідомленням № 08/БЗК-П від 19.02.2024, проект додаткової угоди був викладений у самому тексті листа-повідомлення.
Як зазначає позивач, рішенням Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області № 1538 від 28.03.2024 року, яке прийнято на тридцять другій сесії восьмого скликання під час воєнного стану, йому безпідставно відмовлено у поновленні Договору оренди землі від 20.03.2012 року, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2012 року за № 532510004002394 з додатковою угодою від 26 квітня 2017 року. Таке рішення обгрунтоване відсутністю проекту додаткової угоди та тим, що орендна плата не може перевищувати 12% від НГО.
Отже, позивач посилається на те, що відповідач фактично самоусунувся від розгляду листа - повідомлення № 08/БЗК-П від 19.02.2024 року про поновлення договору оренди землі від 20.03.2012 року, бо проект додаткової угоди був викладений у самому тексті листа - повідомлення.
Крім того, позивач посилається на те, що зазначення у листі вих. №08/БЗК-П від 19 лютого 2024 року розміру орендної плати у розмірі більшому ніж визначений ПК України, теж є безпідставною причиною для відмови у його розгляді.
Запропонований позивачем розмір орендної плати не порушував права відповідача, а навпаки покращував його становище відповідно до умов ПК України. Крім цього, згідно частин 4-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди.
Тобто, відповідач мав запропонувати позивачу своє бачення розміру орендної плати, проте цього не зробив, знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи позивачу своїх умов визначення розміру орендної плати.
Відомості про порушення позивачем умов договору протягом його дії матеріали справи не містять, селищна рада про такі порушення не зазначала.
Отже, Чорнухинська селищна рада проект додаткової угоди не розглянула, жодних обґрунтованих заперечень щодо умов додаткової угоди не висловила.
Правомірність такої правової позиції позивача підтверджується висновками, що викладені у Постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі № 906/1314/21:
"6.40. Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині постанови.
6.41 Такий висновок апеляційного суду відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.
6.42 При цьому Верховний Суд виходить з того, що вказівка на проект правочину щодо продовження орендних правовідносин як на додаткову угоду чи на додатковий договір не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин."
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач фактично самоусунувся від розгляду листа-повідомлення №08/БЗК - П від 19.02.2024 року про поновлення договору оренди землі від 20.03.2012 року, не розглянув проект додаткової угоди, що був викладений у самому тексті листа-повідомлення.
Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на викладене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області №1538 від 28.03.2024 року, яке прийнято на тридцять другій сесії восьмого скликання під час воєнного стану про відмову у поновленні договору оренди землі від 20.03.2012 року, є обґрунтованою і такою, що підлягає судом задоволенню. Обраний позивачем спосіб є ефективним способом захисту його права, бо вказане рішення фактично означає відмову з неіснуючих безпідставних причин у розгляді листа позивача, в тексті якого викладені умови про поновлення договору.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у Постанові від 23 листопада 2023 року по справі № 906/1314/21 залишив в силі рішення Господарського суду Житомирської області, яким було скасоване рішення сільської ради, яким відмовлено у поновленні договору. У цій справі, сільська рада фактично своїм рішенням відмовила у розгляді звернення орендаря, який сумлінно виконував свої обов'язки, при цьому причина такої відмови фактично не існувала. У вказаній Постанові Верховний Суд виснував:
"6.31. Верховний Суд зазначає, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
6.32. У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
6.33. Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
6.34. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
6.35.У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
6.36. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
6.37. Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
6.38. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
6.39.Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.
Вказані висновки Верховного Суду, у вищенаведеній справі, підтверджують, те, що позовна вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким відмовлено у розгляді звернення орендаря у поновленні договору оренди землі без належних підстав, є ефективним способом захисту прав орендаря у поєднанні з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на новий строк.
Висновками, що викладені у Постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі № 906/1314/21, спростовується також доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що відмова органу місцевого самоврядування в поновленні договору оренди на новий строк не повинна містити належних підстав для цього.
Відповідач у своєму рішенні не послався на неналежне виконання або невиконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди землі від 20.03.2012 року чи бажання власника більш розумно розпоряджатися земельною ділянкою, чи на будь - які інші належні причини для відмови у поновленні договору оренди землі на новий строк.
Отже, відповідач не спростував твердження позивача про порушення відповідачем процедури поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" права на поновлення договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач в клопотанні (від 26.05.2025 за вхід. № 6938) просить суд судові витрати покласти на позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд приймає та задовольняє дане клопотання.
Отже, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області №1538 від 28.03.2024 року, яке прийнято на тридцять другій сесії восьмого скликання під час воєнного стану про відмову у поновленні договору оренди землі від 20.03.2012 року.
3. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 20.03.2012 року, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2012 року за №532510004002394 у наступній редакції:
Додаткова угода
Про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 20.03.2012 року що зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2012 року за № 532510004002394 (кадастровий номер земельної ділянки 5325180800:00:002:0248 площею 14,7624 га)
Селище Чорнухи "_____" _____________2024 року
1. Преамбулу викласти в новій редакції:
Орендодавець (уповноважена особа): Чорнухинська селищна рада в особі селищного голови Василенка Олександра Миколайовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з одного боку та Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" в особі Генерального директора Безсмертного Віктора Петровича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей договір про нижчевикладене."
2. Пункт 7 викласти у наступній редакції: "Договір укладено на 19 років 9 місяців 11 днів, а саме з 20.03.2012 року до 31.12.2031 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію."
3. Пункт 8 викласти у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в сумі 54786,50 гривень."
4. Інші пункти залишаються без змін.
5. додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами.
5.Додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу.
Орендодавець: Орендар:
Товариство з обмеженою відповідальністю
Чорнухинська селищна рада "Баришівська зернова компанія"
Код ЄДРПОУ 32886518
Лубенського району 07500, Київська обл., Броварський р-н,
Полтавської області с.м.т. Баришівка,
код ЄДРПОУ 22550119 вул. Торф'яна,11,
37100, Полтавська область, Лубенський р-н, тел. НОМЕР_1,
с.м.т. Чорнухи, вул. Центральна,39 адреса електронної пошти:
тел. (05340) 5-22-51 office@grainalliance.com
електронна пошта:
chornuhiselrada1@ukr.net
________Василенко О.М. ___________Безсмертний В.П.
4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Солодюк О.В.