79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.09.2025 Справа № 914/1878/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради, с. Липини Луцького району Волинської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт», м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 21 457,54 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт» про стягнення заборгованості в розмірі 21 457,54 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025, справу № 914/1878/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2025, позовну заяву Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт» про стягнення заборгованості в розмірі 25 923,08 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.06.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2025 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 16839/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 30.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 06.08.2025, розгляд справи по суті відкладено на 02.09.2025.
02.09.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
25.08.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заяву за вх. № 22215/25, в якій позивач просить суд розглядати справу № 914/1878/25 без участі повноважного представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
02.09.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 30.06.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 02.09.2025 не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялись відповідачу, повернуті на адресу суду з відміткою Укрпошти “За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1878/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1878/25.
В судовому засіданні 02.09.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що між Комунальним підприємством «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛАЙТ», за результатами спрощеної процедури закупівлі UA-2021-04-15-010069-b, було укладено Договір купівлі-продажу №17-01 від 17.05.2021. Позивач вказує на те, що згідно з видатковою накладною №190 від 17.05.2021 р. та актом приймання-передачі талонів на пальне від 17.05.2021 року, Відповідач (продавець) передав у власність, а Позивач (покупець) прийняв та оплатив згідно з платіжним дорученням від 19.05.2021 р. №1876 талони на пальне у кількості 80 шт.: Бензин А-92 - 40 шт. по 10 л; Дизельне паливо - 40 шт. по 10 л на загальну суму 20 592,00 грн. Проте відповідач умови договору в повному обсязі не виконав, незважаючи на факт перерахування Позивачем передбачених договором коштів. Зокрема, з 04.10.2021 року на заправках мережі WOG позивачу, як покупцю, почали відмовляти у відпуску пального за талонами Відповідача (продавця) у зв'язку із тим, що талони заблоковані. Позивач зазначає, що фактично з початку жовтня 2021 року з боку Відповідача умови Договору не виконуються, талони продавця на бензин А-92 та дизельне паливо не приймаються мережами АЗС.
Також, позивач вказує на те, що 18.10.2021 року Позивач надіслав на електронну пошту Відповідачу лист-претензію за вих. №1366/1.5.2-21 від 13.10.2021 року, яким інформував Відповідача про те, що при заправленні автотранспорту виявлено, що талони заблоковані, відповідно не був заправлений автотранспорт, і Позивач просив Відповідача перерахувати усю суму заборгованості за непоставлений товар. Проте відповіді на претензію позивачем не отримано.
Враховуючи заходи досудового врегулювання спору, вжиті позивачем, які не дали позитивного результату, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить суд стягнути з відповідача 16 992,00 грн. основної заборгованості 62,98 грн. пені та 4 402,56 грн. штрафу. Також позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 30.06.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
17 травня 2021 між Комунальним підприємством «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради (Позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (Відповідач у справі) за результатами спрощеної процедури закупівлі UA-2021-04-15-010069-b укладено Договір купівлі-продажу №17-01 (надалі - Договір).
Відповідно до пунктів 2.1-2.4 розділу 2 Договору, Продавець зобов'язується передати у визначені строки Покупцеві товар (предмет закупівлі): Бензин (09132000-3) Дизельне пальне (09134200-9) код за ДК 021-2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти, визначений у Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах і в порядку, що визначені цим Договором. Найменування, технічні, якісні, кількісні та інші характеристики товару за цим Договором визначаються Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Продавець забезпечує поставку товарів власними або залученими силами та засобами у відповідності до умов цього Договору та актів законодавства. Покупець здійснює оплату фактично поставленого та прийнятого ним товару за ціною (ціною за одиницю) згідно з Специфікацією, в строки, на умовах і в порядку, визначених цим Договором.
Згідно з п. 4.1. та 4.2. Договору, загальна сума Договору становить 77400,00 грн., в тому числі ПДВ 12 900,00 грн. згідно із Специфікацією. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Специфікації (додаток 1 до Договору) кількість бензину А-92 становить 1000 літрів по ціні 21,30 грн. без ПДВ за 1 літр, 25,56 грн. з ПДВ за 1 літр, та кількість дизельного палива становить 2000 літрів по ціні 21,60 грн без ПДВ за 1 літр, 25,92 грн з ПДВ за 1 літр, на загальну ціну (вартість) 77400,00 грн з ПДВ.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата поставленого та прийнятого в установленому порядку товару здійснюється Покупцем протягом 20 календарних днів після підписання Сторонами документів, передбачених підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. цього Договору, але не пізніше терміну закінчення строку дії Договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2021р., а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 12.1. Договору).
Відповідно до пунктів 7.3.1. та 7.3.3. Договору, Продавець зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки і на умовах, що встановлені цим Договором та забезпечити надання Покупцю бланків-дозволів (талонів, скретч-карток, смарт-карток) на відповідну кількість товару протягом 3 робочих днів з дати отримання заявки від Покупця.
Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання видаткових документів (видаткових накладних, актів прийому-передачі) (п. 6.5. Договору).
Згідно з видатковою накладною №190 від 17.05.2021 та актом приймання-передачі талонів на пальне від 17.05.2021 року Відповідач (продавець) передав у власність, а Позивач (покупець) прийняв та оплатив згідно з платіжним дорученням від 19.05.2021 р. №1876 талони на пальне у кількості 80 (вісімдесят) шт.: Бензин А-92 - 40 шт. по 10 л; Дизельне паливо - 40 шт. по 10 л на загальну суму 20592,00 грн.
Вказана видаткова накладна №190 від 17.05.2021 на суму 20 592,00 грн. та акт приймання-передачі талонів на пальне від 17.05.2021 року долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Згідно з п. 6.1. та 6.2. Договору, Продавець зобов'язаний поставляти товар Покупцеві до 31 грудня 2021 року. Місцем поставки (передачі) товару: Україна, Волинська область, с. Липини, Луцький р-н, 45601, вул. Теремнівська, буд. 100.
Крім цього, Додатком 2 до Договору передбачено, що відпуск бензину А-92 та дизельного палива буде відбуватися на АЗС WOG згідно з наданим переліком.
Відповідно до пунктів 6.8. та 6.9. Договору, з моменту переходу до Покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні на АЗС. Під час виконання цього Договору Продавець повинен надати Покупцеві наступні супутні послуги, які пов'язані з постачанням товару: транспортування товару до місця поставки; зберігання та охорона товару до його передачі замовнику з відповідних АЗС.
Проте Відповідач умови Договору в повному обсязі не виконав.
Зокрема, з 04.10.2021 року на заправках мережі WOG позивачу почали відмовляти у відпуску пального за талонами Відповідача (продавця) у зв'язку із тим, що талони заблоковані (докази містяться в матеріалах справи).
Станом на день подання позовної заяви, Відповідач не надав товару Позивачеві за 66 талонів по 10 л, з яких: Бензин А-92 - 32 талон по 10 л по ціні 25,56 грн на суму 8179,20 грн.; Дизельне паливо - 34 талонів по 10 л по ціні 25,92 літрів на суму 8812,80 грн. на загальну суму 16 992,00 грн., які позивач не зміг обміняти на АЗС на відповідне паливо.
Отже, станом на день подання позову неоплаченими є талони на суму 16 992,00 грн., що і слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 62,98 грн. пені, 4 402,56 грн. штрафу згідно долученого розрахунку та судові витрати зі сплати судового збору просить суд покласти на відповідача.
Оцінка суду.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021 із додатками, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Позивачем, на підтвердження отримання від відповідача талонів (карток, скретч-картки) для заправки автомобілів в АЗС, долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 190 від 17.05.2021 на суму 20 592,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі талонів на пальне від 17.05.2021, який підписано повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
У вказаному акті зазначено, що, у відповідності до Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021, постачальник передав у власність, а покупець прийняв талони на пальне у кількості 80 штук: Бензин А-92-40 шт. по 10 л.; Дизельне паливо - 40 шт. по 10 л.
Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 1876 про сплату позивачем відповідачу коштів на загальну суму 20 592,00 грн.
Як встановлено судом, позивачем було отоварено товар на загальну суму 20 592,00 грн. Залишок не отовареного товару (бензину) становить 16 992,00 грн.
Загальна вартість непоставленого товару згідно Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021, становить 16 992,00 грн.
Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка являє собою емітований Покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне КП “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради, позивач набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 190 від 17.05.2021 та акті приймання-передачі талонів на пальне від 17.05.2021.
Передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТзОВ “Прайм Лайт» від обов'язку передати Комунальному підприємству “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради товар, придбаний ним згідно Договору, так як позивачем придбавався безпосередньо товар - бензин марки А-92 та дизельне паливо по вказаному вище договору, а не паливні картки, які підтверджують право власності на нього.
Таким чином, оскільки з моменту передання ТзОВ “Прайм Лайт» карток на пальне Комунальному підприємству “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради, позивач набув право власності на пальне в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 190 від 17.05.2021 та акті приймання-передачі талонів на пальне від 17.05.2021, незважаючи на фактичні обставини, за якими згідно таких паливних карток (талонів) позивач не мав можливості отримати товар, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів, які перераховані ним відповідачу за Договором і на які не отримано товар.
За умовами укладеного Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021 із додатками, що є його невід'ємною частиною, відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.
Водночас, таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 16 992,00 грн.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021, суду не подав.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, вартістю 16 992,00 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною, з огляду на долучені позивачем докази. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами договору, адже, здійснюючи повну оплату товару - палива при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС у спосіб пред'явлення паливних карток, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.
Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у Договорі купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021 із додатками.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 16 992,00 грн.
Станом на момент ухвалення рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 16 992,00 грн., доказів протилежного суду не надано.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 62,98 грн. та штрафу (7%) в розмірі 4 402,56 грн., суд зазначає наступне.
Підпунктом 8.4.2 п. 8.4 Договору передбачено, що у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язань за цим Договором до Сторони, яка допустила порушення, застосовуються штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку винна Сторона зобов'язаний сплатити управненій Стороні, у таких розмірах, визначених частиною другою та частиною шостою статті 231 Господарського кодексу, а саме: за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товарів стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений відповідно до умов договору, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, в заявленому до стягнення розмірі.
Стосовно нарахованого штрафу в розмірі 4 402,56 грн., який розрахований позивачем на підставі підпункту 8.4.2 п. 8.4 Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 8.4.2 п. 8.4 Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021, у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язань за цим Договором до Сторони, яка допустила порушення, застосовуються штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку винна Сторона зобов'язаний сплатити управненій Стороні, у таких розмірах, визначених частиною другою та частиною шостою статті 231 Господарського кодексу, а саме: за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товарів стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов'язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.
За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021 із додатками.
Позивач здійснює нарахування штрафу у розмірі 7% за наступні періоди згідно долученого розрахунку.
З 04.10.2021 до 31.12.2023 (16992,00 x 7% x 819 : 365) - розмір штрафу становить 2 668,91 грн.; з 01.01.2024 до 31.12.2024 (16992,00 x 7% x 366 : 366) розмір штрафу становить 1 189,44 грн.; з 01.01.2025 до 16.06.2025 (16992,00 x 7% x 167 : 365) розмір штрафу становить 544,21 грн. Відтак, загальна сума штрафу, яка розрахована позивачем становить 4 402,56 грн. (2 668,91+1 189,44+544,21).
Проте, суд вважає обгрунтованим наступний розрахунок - 16 992,00х7%=1 189,44 грн. і таким чином до стягнення розмір штрафу становить 1 189,44 грн.
Таким чином, обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума 1 189,44 грн. штрафу. В задоволенні решта позовних вимог щодо стягнення штрафу, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування такого.
У суду відсутні докази про те, що Договір купівлі-продажу № 17-01 від 17.05.2021 із додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.
Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань пені та штрафу (7%) та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16 992,00 грн. основної заборгованості, 62,98 грн. пені та 1 189,44 грн. штрафу, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу, суд відмовляє, за безпідставністю такого нарахування.
Судові витрати.
Судовий збір в розмірі 2 574,58 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта суми судового збору залишається за позивачем у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б; код ЄДРПОУ №42151468) на користь позивача: Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Теремнівська, буд. 100; ЄДРПОУ 01983134) 16 992,00 грн. основної заборгованості, 62,98 грн. пені, 1 189,44 грн. - штрафу та 2 574,58 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 08.09.2025.
Суддя Долінська О.З.