вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1398/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна гільдія України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЯ СІТІ»
про стягнення 1 007 983, 47 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна гільдія України» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремгруп» про стягнення 1 007 983, 47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 233 від 03.10.2024, в частині повної оплати за поставлений товар. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 848 012, 04 грн основного боргу, 78 373, 95 грн пені, 60 083, 10 грн 25 % річних, 21 514, 38 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1398/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено судове засідання у справі на 05.06.2025.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будремгруп», відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС не має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву та з урахуванням того, що станом на дату відкриття провадження у справі у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.04.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08203, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Варшавська, буд. 95В, приміщ. 2.
Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601142299139.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.04.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
04.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі.
05.06.2025 в судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2025 зобов'язано ТОВ «Будівельна гільдія України» надати суду: - оригінали електронних документів, а саме договір поставки № 233 від 03.10.2024, видаткові накладні № 3622601 від 04.10.2024, № 3719001 від 10.10.2024, № 3831202 від 18.10.2024, № 4140701 від 11.11.2024, акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 3622601 від 04.10.2024, № 3719002 від 10.10.2024, №3831201 від 18.10.2024, № 4140702 від 11.11.2024, претензія № 06/01-01 від 06.01.2025; - протоколи перевірки електронних підписів накладених на первинні бухгалтерські документи, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, а саме: договір поставки № 233 від 03.10.2024, видаткові накладні № 3622601 від 04.10.2024, № 3719001 від 10.10.2024, № 3831202 від 18.10.2024, № 4140701 від 11.11.2024, акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 3622601 від 04.10.2024, № 3719002 від 10.10.2024, №3831201 від 18.10.2024, № 4140702 від 11.11.2024, претензія № 06/01-01 від 06.01.2025; докази направлення відповідачу; - докази направлення (виставлення) рахунків № 36226 від 04.10.2024, № 37190 від 10.10.2024, № 38312 від 17.10.2024, № 41407 від 07.11.2024 відповідачу; докази направлення відповідачу; - докази направлення претензії № 06/01-01 від 06.01.2025 відповідачу; докази направлення відповідачу. Встановлено позивачу строк для подачі витребуваних доказів у строк до 21.07.2025. Відкладено судове засідання у справі № 911/1398/25 на 23.07.2025 та повідомлено представників сторін, що розгляд справи по суті за їх відсутності є неможливим, у зв'язку із чим визнано явку представників позивача та відповідача обов'язковою.
23.06.2025 до суду від позивача надійшла заява № 1 від 20.06.2025 про долучення доказів, до якої позивач долучив докази на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2025, окрім доказів направлення рахунків. Щодо доказів направлення рахунків позивач зазначив, що зазначені рахунки первинно направлялися відповідачу на електронну адресу, визначену договором, а в подальшому передавалися в оригіналах безпосередньо представнику відповідача під час отримання товару, тому у позивача докази надання рахунків відсутні. Крім того, позивач у заяві повідомив суд, що відповідач змінив, зокрема найменування та адресу-місцезнаходження.
23.07.2025 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача надав усні пояснення щодо виконання вимог ухали суду від 05.06.2025. Також, позивач повідомив суд нове найменування та адресу-місцезнаходження відповідача.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Суд встановив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування та адреса-місцезнаходження відповідача - ТОВ «Будремгруп» (код ЄДРПОУ 45295835) змінені та станом на дату проведення судового засідання найменуванням та адресою-місцезнаходженням відповідача по справі є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЯ СІТІ» (вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 37, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; код ЄДРПОУ 45295835).
Суд зазначає, що зміна найменування сторони у справі не є реорганізацією юридичної особи, а відтак не свідчить про правонаступництво, оскільки інша юридична особа не утворюється.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування відповідача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЯ СІТІ» (вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 37, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; код ЄДРПОУ 45295835).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Про зміну свого місцезнаходження на вимогу наведеної норми, відповідач суд не повідомляв.
Проте, з наявних в матеріалах справи документів суд позбавлений можливості встановити точну дату зміни адреси-місцезнаходження відповідача, що, у свою чергу, впливає на підсудність даного спору та застосування ч. 2 ст. 31 ГПК України.
Крім того, дослідивши заяву позивача про долучення доказів вих. № 1 від 20.06.2025, суд встановив, що позивач не надав на вимогу суду протокол перевірки електронних підписів до видаткової накладної № 3622601 від 04.10.2024, натомість надав до суду протоколи перевірки електронних підписів до видаткової накладної № 3636701 від 04.10.2024 до договору № 40 від 15.02.2024, який не є предметом розгляду у даній справі.
З огляду на наведене вище, в судовому засіданні 23.07.2025 суд протокольно зобов'язав позивача подати до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, докази направлення позовної заяви з додатками на нову адресу-місцезнаходження відповідача та протокол перевірки електронних підписів до видаткової накладної № 3622601 від 04.10.2024 до договору поставки № 233 від 03.10.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/1398/25 на 03.09.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 23.07.2025 та направлено останню на нову адресу-місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 37, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000.
01.08.2025 до суду від позивача надійшла заява вих. № 1 від 28.07.2025 про долучення доказів, а саме: докази направлення відповідачу копію позовної заяви з додатками на його нову адресу-місцезнаходження, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача № 35599691 від 25.07.2025 та протокол перевірки електронних підписів до видаткової накладної № 3622601 від 04.10.2024 до договору поставки № 233 від 03.10.2024. Позивач у заяві просив суд провести судове засідання 03.09.2025 без його участі та підтримав позовні вимоги повністю.
03.09.2025 в судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Водночас, позивач просив суд провести судове засідання 03.09.2025 без його участі та підтримав позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні 03.09.2025 суд задовольнив заяву позивача про долучення доказів вих. № 1 від 28.07.2025, прийняв до розгляду подані на виконання вимог ухвали суду докази та долучив їх до матеріалів справи.
Крім того, дослідивши в судовому засіданні наданий позивачем до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача № 35599691 від 25.07.2025, суд встановив, що відповідач змінив адресу-місцезнаходження 30.04.2025.
Водночас, провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 29.04.2025.
Згідно з ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
У зв'язку з тим, що провадження у справі № 911/1398/25 було відкрито Господарським судом Київської області відповідно до ухвали від 29.04.2025 із додержанням правил підсудності, зміна відповідачем (30.04.2025) місцезнаходження після відкриття провадження у справі не є підставою для передачі справи до іншого суду.
Щодо неявки представників сторін в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представники сторін в судове засідання не з'явились без поважних причини, про причини неявки суд не повідомили, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
В судовому засіданні 03.09.2025 суд на стадії ухвалення судового рішення підписав скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
03.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна гільдія України» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будремгруп» (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авая Сіті») (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 233 (далі - договір) за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.
Згідно з п. 1.2 договору, загальний об'єм товару, який продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими на умовах даного договору окремими партіями товару.
За змістом пп. 1.3, 1.4 договору, право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару згідно з видатковою накладною (товарно-транспортною накладною).
Відповідно до пп. 2.1, 2.3 договору, ціни на товар визначаються сторонами в гривні та зазначаються у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна), що надаються постачальником в момент передачі партії товару. Загальна вартість договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами договору.
Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору, поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Відповідно до заявки, постачальником оформляється та направляється на адресу (або електронну адресу Krivchenko@ukr.net) покупця рахунок-фактура, який є підтвердженням прийняття заявки до виконання. Постачальник зобов'язаний передати покупцю товар окремими партіями в кількості та асортименті (номенклатурі), погодженими сторонами в накладних. Доставка товару проводиться згідно Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2000 року на умовах DDP на об'єкт: «Будівництво споруд подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття ліцею «Універсум» Шевченківського району м. Києва на земельній ділянці за адресою вул.. Політехнічна 3А», а за додатковою домовленістю сторін - на інших умовах згідно Міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2000 року.
Згідно з п. 3.5 договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю партію товару протягом 5 робочих днів після підтвердження взяття заявки покупця до виконання та за умови наявності товару на складі постачальника. При відсутності товару на складі постачальника дата поставки визначається додатково за попереднім погодженням з покупцем.
Відповідно до п. 3.6 договору, плата за доставку товару нараховується постачальником окремо або за рішенням постачальника може бути включена до вартості товару.
Датою поставки товару вважається дата зазначена в видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 3.7 договору).
За умовами п. 2.4 договору, покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних.
Згідно з пп. 2.5-2.7 договору, за погодженням сторін покупець має право проводити розрахунки (повністю або частково) готівкою через каси постачальника у встановленому законодавством порядку або проводити розрахунок в порядку повної або часткової попередньої оплати вартості товару. Погашення заборгованості також може бути здійснено покупцем (тільки за попередньою письмовою згодою постачальника) шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку однорідних боргових зобов'язань, видачі векселя або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України. Покупець при оплаті товару в платіжному документі (платіжному дорученні) повинен чітко вказувати призначення платежу, а саме: номер та дату рахунку-фактури або номер і дату видаткової накладної або номер і дату договору поставки. Сторони домовились, що при наявності у покупця заборгованості за поставлений товар, всі оплати, які здійснюються покупцем, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості з урахуванням черговості її виникнення, навіть якщо договір за яким існує заборгованість є відмінним від договору за яким здійснено платіж.
Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2025.
Пунктом 9.1 договору сторони, з метою оптимізації документообігу між сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, а також заміни паперових юридично значущих первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на електронні документи, домовились здійснювати документообіг в електронному вигляді та обмін первинними документами (рахунки, видаткові накладні, акти прийому-передачі наданих послуг, акти звірки взаємних розрахунків, заявки, специфікації тощо) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу. У разі використання сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.
Згідно з п. 9.2 договору, формування документів здійснюється з застосуванням положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису.
За умовами п. 9.4 договору, у випадку, коли чинним законодавством або у договорі не встановлено строків підписання конкретних EД, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами КЕП становить 15 календарних днів з дати отримання ЕД. Мотивована відмова від підписання ЕД може надсилатися через систему, через механізм відхилення ЕД з обов'язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення. Якщо протягом передбаченого договором строку, сторона-одержувач не підписала ЕД та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання ЕД вважаються підписаними і набирають чинності. Розірвання (скасування) EД, підписаного обома сторонами з використанням КЕП /ЕЦП здійснюється виключно шляхом складення та підписання сторонами акта про анулювання EД.
При використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції при виконанні умов укладених правочинів (договорів) буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов'язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП/ЕЦП сторонами (п. 9.5 договору).
Відповідно до п 9.7 договору, сторони домовилися, що EД, який відправлений, підписаний КЕП/ЕЦП, має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, може бути представлений до суду в якості належного доказу та визнається рівнозначним документу на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими представниками сторін і не вимагає додаткового доказування. ЕД, підписаний стороною з використанням КЕП/ЕЦП і внесений в систему (переданий стороні-одержувачу) вважатиметься в усіх випадках підписаним уповноваженим представником сторони-відправника, в межах наданих повноважень, що не потребуватиме щоразу перевірки документів на представництво. Сторони підтверджують, що всі КЕП/ЕЦП, які використовуються ними для підписання ЕД, належать їх уповноваженим представникам та неправомірне чи помилкове накладання КЕП/ЕЦП на ЕД одною із сторін, не може бути підставою для не визнання/оспорювання/невиконання нею таких підписаних ЕД, що відправлені іншій стороні по системі. Всі ризики негативних наслідків неправомірного/помилкового накладання КЕП/ЕЦП на ЕД однієї із сторін, покладаються на цю сторону.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору, постачальником було виставлено покупцю рахунки на оплату товару та послуги з його доставки по замовленню на загальну суму 1 687 499, 54 грн, а саме: № 36226 від 04.10.2024 на суму 351 038, 86 грн, № 37190 від 10.10.2024 на суму 488 448, 64 грн, № 38312 від 17.10.2024 на суму 363 720, 00 грн та № 41407 від 07.11.2024 на суму 484 292, 04 грн, копії яких позивач долучив до матеріалів справи.
Як зазначив позивач, на виконання умов договору, у період з 04 жовтня 2024 року до 11 листопада 2024 року в рамках зазначених вище рахунків по замовленням покупця позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 687 499, 54 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних № 3622601 від 04.10.2024 на суму 342 538, 84 грн, № 3719001 від 10.10.2024 на суму 479 948, 62 грн, № 3831202 від 18.10.2024 на суму 351 720, 00 грн, № 4140701 від 11.11.2024 на суму 477 792, 00 грн та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3622602 від 04.10.2024 на суму 8 500, 02 грн, № 3719002 від 10.10.2024 на суму 8 500, 02 грн, № 3831201 від 18.10.2024 на суму 12 000, 00 грн, № 4140702 від 11.11.2024 на суму 6 500, 04 грн.
Суд встановив, що усі зазначені вище видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень з використанням сторонами КЕП у порядку, визначеному розділом 9 договору та відповідно до положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами перевірки електронних підписів, накладених на вказані первинні бухгалтерські документи.
Згідно з поясненнями позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині повної оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 839 487, 50 грн, а саме:
- відповідачем повністю оплачено рахунок по замовленню № 36226 від 04.10.2024 на суму 351 038, 86 грн, в рамках якого було поставлено товар на суму 351 038, 86 грн згідно з видатковою накладною № 3622601 від 04.10.2024 на суму 342 538, 84 грн та актом № 3622602 від 04.10.2024 на суму 8 500, 02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 20.11.2024 на суму 351 038, 86 грн із призначенням платежу: «оплата за будівельні матеріали згідно з рахунком №36226 від 04 жовтня 2024 р., у т.ч. ПДВ 20% - 58506,48 грн»;
- відповідачем повністю оплачено рахунок по замовленню № 37190 від 10.10.2024 на суму 488 448, 64 грн, в рамках якого було поставлено товар на суму 488 448, 64 грн згідно з видатковою накладною № 3719001 від 10.10.2024 на суму 479 948, 62 грн та актом № 3719002 від 10.10.2024 на суму 8 500, 02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 294 від 31.12.2024 на суму 479 948, 62 грн із призначенням платежу: «оплата за будівельні матеріали згідно з вид. накл. № 3719001 від 10.10.24 р., у т.ч. ПДВ 20% - 79991,44 грн», та платіжною інструкцією № 319 від 20.01.2025 на суму 8 500, 02 грн із призначенням платежу: «оплата за транспортні послуги згідно з актом надання послуг № 3719002 від 10 жовтня 2024 р., у т.ч. ПДВ 20% - 1416,67 грн» (копії зазначених вище платіжних інструкцій наявні в матеріалах справи).
Проте, згідно пояснень позивача, рахунок по замовленню № 38312 від 17.10.2024 на суму 363 720, 00 грн, в рамках якого було поставлено товар на суму 363 720, 00 грн згідно з видатковою накладною № 3831202 від 18.10.2024 на суму 351 720, 00 грн та актом № 3831201 від 18.10.2024 на суму 12 000, 00 грн, а також рахунок по замовленню № 41407 від 07.11.2024 на суму 484 292, 04 грн, в рамках якого було поставлено товару на суму 484 292, 04 грн згідно з видатковою накладною № 4140701 від 11.11.2024 на суму 477 792, 00 грн та актом № 4140702 від 11.11.2024 на суму 6 500, 04 грн, відповідачем всупереч умов договору не оплачені.
Відповідач гарантійним листом вих. № 18/11-1 від 18.11.2024 гарантував позивачу оплату за поставлений ТОВ «Будівельна гільдія України» товар (будівельні матеріли) відповідно до укладених договорів поставки, у тому числі договору № 233 від 03.10.2024, у строк до 31.12.2024. Гарантійний лист підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений відтиском печатки відповідача (копія наявна в матеріалах справи).
Позивач долучив до матеріалів справи претензією № 06/01-01 від 06.01.2025 на суму 4 287 983, 94 грн, якою вимагав відповідача виконати належним чином зобов'язання перед позивачем та перерахувати на користь позивача грошові кошти, у тому числі по договору № 233 від 03.10.2024, у строк до 15.01.2025.
Вказана претензія направлена відповідачу в порядку, визначеному розділом 9 договору, та отримана відповідачем, проте з наданих позивачем доказів її доставки не можливо встановити дату такої доставки. Претензія позивача залишилась з боку відповідача без відповіді та задоволення.
За ствердженням позивача, внаслідок часткової оплати відповідачем поставленого товару у відповідача перед позивачем за договором станом на дату звернення до суду наявна заборгованість в загальній сумі 848 012, 04 грн.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 848 012, 04 грн основного боргу, а також у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення 78 373, 95 грн пені, 60 083, 10 грн 25 % річних та 21 514, 38 грн інфляційних втрат.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 233 від 03.10.2024 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який поєднує між собою ознаки договору поставки та договору про надання послуг.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом пп. 1.3, 1.4 договору, право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару згідно з видатковою накладною (товарно-транспортною накладною).
Відповідно до п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Відповідно до заявки, постачальником оформляється та направляється на адресу (або електронну адресу Krivchenko@ukr.net) покупця рахунок-фактура, який є підтвердженням прийняття заявки до виконання.
Згідно з п. 3.5 договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю партію товару протягом 5 робочих днів після підтвердження взяття заявки покупця до виконання та за умови наявності товару на складі постачальника. При відсутності товару на складі постачальника дата поставки визначається додатково за попереднім погодженням з покупцем.
Датою поставки товару вважається дата зазначена в видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 3.7 договору).
Крім того, у пункті 3.6 договору сторони узгодили, що плата за доставку товару нараховується постачальником окремо або за рішенням постачальника може бути включена до вартості товару.
Суд встановив вище, що позивачем, на виконання п. 3.1 договору, виставлено покупцю рахунки на оплату товару та послуги з його доставки по замовленню № 36226 від 04.10.2024 на суму 351 038, 86 грн, № 37190 від 10.10.2024 на суму 488 448, 64 грн, № 38312 від 17.10.2024 на суму 363 720, 00 грн та № 41407 від 07.11.2024 на суму 484 292, 04 грн, копії яких позивач долучив до матеріалів справи.
Доказів направлення вказаних рахунків на адресу відповідача позивач до суду не надав. Крім того, відповідно до письмових пояснень позивача, зазначені рахунки первинно направлялися відповідачу на електронну адресу, визначену договором, а в подальшому передавалися в оригіналах безпосередньо представнику відповідача під час отримання товару, тому у позивача докази надання рахунків відсутні.
Водночас, суд враховує, що усі наявні в матеріалах справи видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт містять підставу їх виставлення, а саме: договір № 233 від 03.10.2024 та відповідне замовлення покупця, яке відповідає номеру та даті наявних в матеріалах справи рахунків. При цьому, вказані первинні бухгалтерські документи підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Також, наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 168 від 20.11.2024 в призначенні платежу містить посилання на рахунок № 36226 від 04.10.2024.
З огляду на наведене вище та зміст видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень, суд виходить із того, що у спірних правовідносинах були виставлені позивачем та отримані відповідачем рахунки по замовленню № 36226 від 04.10.2024 на суму 351 038, 86 грн, № 37190 від 10.10.2024 на суму 488 448, 64 грн, № 38312 від 17.10.2024 на суму 363 720, 00 грн та № 41407 від 07.11.2024 на суму 484 292, 04 грн. Заперечень з боку відповідача щодо виставлення вказаних вище рахунків на оплату товару та послуг з його доставки не надходило та в матеріалах справи не містяться.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору, у період з 04 жовтня 2024 року до 11 листопада 2024 року в рамках зазначених вище рахунків по замовленням покупця поставив відповідачу товар на загальну суму 1 651 999, 50 грн та надав послуги з його доставки на загальну суму 35 500, 08 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень з використанням сторонами КЕП у порядку, визначеному розділом 9 договору та відповідно до положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами перевірки електронних підписів накладених на вказані первинні бухгалтерські документи.
Претензій щодо кількості та якості поставленого товару, якості наданих послуг з доставки товару, оформлення видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт матеріали справи не містять.
Отже, суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За умовами п. 2.4 договору, покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних.
Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства та умови пункту 2.4 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати поставленого товару та послуг з його доставки на загальну суму 1 687 499, 50 грн за вказаним вище видатковими накладними № 3622601 від 04.10.2024 на суму 342 538, 84 грн, № 3719001 від 10.10.2024 на суму 479 948, 62 грн, № 3831202 від 18.10.2024 на суму 351 720, 00 грн, № 4140701 від 11.11.2024 на суму 477 792, 00 грн та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3622602 від 04.10.2024 на суму 8 500, 02 грн, № 3719002 від 10.10.2024 на суму 8 500, 02 грн, № 3831201 від 18.10.2024 на суму 12 000, 00 грн, № 4140702 від 11.11.2024 на суму 6 500, 04 грн станом на дату розгляду даної справи є таким, що настав.
Суд встановив вище, що відповідач зобов'язання за договором в частині повної оплати поставленого товару та послуг з його доставки виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 839 487, 50 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 168 від 20.11.2024 на суму 351 038, 86 грн, № 294 від 31.12.2024 на суму 479 948, 62 грн та № 319 від 20.01.2025 на суму 8 500, 02 грн.
Отже, з наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що станом на дату розгляду даної справи відповідачем повністю оплачено товар за видатковою накладною № 3622601 від 04.10.2024 на суму 342 538, 84 грн та за видатковою накладною № 3719001 від 10.10.2024 на суму 479 948, 62 грн, а також повністю оплачено послуги з доставки товару за актом № 3622602 від 04.10.2024 на суму 8 500, 02 грн та актом № 3719002 від 10.10.2024 на суму 8 500, 02 грн. Протилежного суду не доведено.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та послуг з його доставки, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем, враховуючи здійснену часткову оплату, виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 848 012, 04 грн (1687499,54 грн - 839487,50 грн).
Крім того, суд враховує, що відповідач гарантійним листом вих. № 18/11-1 від 18.11.2024 гарантував позивачу оплату за поставлений ТОВ «Будівельна гільдія України» товар (будівельні матеріли) відповідно до укладених договорів поставки, у тому числі договору № 233 від 03.10.2024, у строк до 31.12.2024. Гарантійний лист підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений відтиском печатки відповідача (копія наявна в матеріалах справи).
Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
З урахуванням зазначеного вище, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо наявної заборгованості відповідача перед позивачем за договором, суд розцінює гарантійний лист відповідача вих. № 18/11-1 від 18.11.2024 як визнання ним основного боргу перед позивачем за договором № 233 від 03.10.2024. Протилежного суду не доведено.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та послуг з його доставки, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за договором наявна заборгованість в загальному розмірі 848 012, 04 грн. Протилежно суду не доведено. Доказів оплати зазначеної суми заборгованості до суду не надано.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару та послуг з його доставки, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 848 012, 04 грн основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 78 373, 95 грн пені, 60 083, 10 грн 25 % річних та 21 514, 38 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.
Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано на підставі п. 5.3 договору та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 78 373, 95 грн пені, розраховану наступним чином:
- за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 3831202 від 18.10.2024 на суму 351 720, 00 грн за період з 18.11.2024 до 02.04.2025 розмір пені складає 36 694, 52 грн;
- за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 4140701 від 11.11.2024 на суму 477 795, 00 грн за період з 12.12.2024 до 02.04.2025 розмір пені складає 41 679, 43 грн.
Перевіривши розрахунок сум пені, з урахуванням умов договору, дати поставки товару, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, за перерахунком суду розмір пені складає більшу суму, ніж заявлено позивачем.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Отже, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі в сумі 78 373, 95 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Відповідно до п. 5.4 договору, за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 25 % річних від суми боргу.
Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано на підставі 5.4 договору, ст. 625 ЦК України та заявлено до стягнення з відповідача 60 083, 10 грн 25 % річних та 21 514, 38 грн інфляційних втрат, розраховані наступним чином:
- за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 3831202 від 18.10.2024 на суму 351 720, 00 грн за період з 04.12.2024 до 02.04.2025 розмір 25 % річних складає 28 667, 10 грн, а також за прострочення оплати товару за вказаною видатковою накладною розмір інфляційних втрат за період грудня 2024 року до 28 лютого 2025 року складає 11 958, 48 грн;
- за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 4140701 від 11.11.2024 на суму 477 795, 00 грн за період з 27.12.2024 до 02.04.2025 розмір 25 % річних складає 31 416, 00 грн, а також за прострочення оплати товару за вказаною видатковою накладною розмір інфляційних втрат за період січня 2025 року до 28 лютого 2025 року складає 9 555, 90 грн.
Перевіривши розрахунок сум 25 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, дати поставки товару, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, за перерахунком суду розмір 25 % річних та інфляційних втрат складає більші суми, ніж заявлено позивачем.
Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі в сумі 60 083, 10 грн та 21 514, 38 грн відповідно.
Суд наголошує на тому, що судом було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач заявлені до стягнення суми не спростував, розрахунок пені, інфляційних втрат та 25 % річних не оспорив, контррозрахунку до суду не подав.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 12 095, 80 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЯ СІТІ» (місцезнаходження: вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 37, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; код ЄДРПОУ 45295835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна гільдія України» (місцезнаходження: вул. Перемоги , буд. 9, офіс 1/7, м. Київ, 03170; код ЄДРПОУ 43362385) 848 012, 04 грн основного боргу, 78 373, 95 грн пені, 60 083, 10 грн 25 % річних, 21 514, 38 грн інфляційних втрат та 12 095, 80 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко